Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 10.04.2009
П╤СНЯ - ЯК ╤НДИКАТОР

ДО ДУШ╤ СТЕЖИНКА...

Дорогенька «Св╕тличко»! Чи можна об╕йняти неосяжне? Хто п╕знав глибину безодн╕? На перше запитання Козьма Прутков категорично в╕дпов╕да╓, що не можна! А на друге кап╕тан Немо в╕дпов╕да╓ теж категорично, що т╕льки в╕н м╕г це зробити! Але це ╕з гумору та фантастики… А як насправд╕?
...Колись в╕дразу п╕сля в╕йни демонструвалося к╕но, под╕╖ в╕дбувались, зда╓ться, в Югослав╕╖. На розстр╕л есес╕вц╕ з╕гнали молодих хлопц╕в ╕з села. Там було ╕ дво╓ син╕в одного батька. Батько прийшов на розстр╕л та й блага╓ н╕мця, щоб ╖х в╕ддали йому, бо вони н╕ в чому не винн╕. «Забирай, але т╕льки одного. Т╕льки знай, що я уб’ю т╕льки одного, а другого уб’╓ш ти, коли не зможеш вибрати, котрого забереш ╕з собою», - це сказав есес╕вець. Д╕алог ╕з синами батька, його розпач ╕ страждання я опускаю, також, як ╕ к╕нець, бо я не зм╕г це додивитися: у мене не вистачило для цього сил...
Це, звичайно, до вашого конкурсу, такого потр╕бного в наш час, а особливо в Криму, н╕якого стосунку не ма╓! Але от чогось пригадалося, коли у творчих муках почав вибирати 20 п╕сень, як╕ найчаст╕ше мен╕ траплялося сп╕вати. Одн╕ досл╕дники кажуть, що ╖х ╓ 400 тис., а ╕нш╕ - що аж 600 тисяч?! Те, що на слуху - н╕би хороше, а може, десь глибше - золоте, або взагал╕ безц╕нне!
Зауважимо, що б╕льш╕сть укра╖нських п╕сень – в╕д першо╖ особи. Тобто, сп╕вак ╕ слухач – це одне непод╕льне ц╕ле, при тому, в ц╕лковит╕й гармон╕╖. Бо виконавець вибира╓ тв╕р як п╕д св╕й настр╕й, так ╕ п╕д св╕й смак, а ще, до того ж, зважаючи на т╕ чи ╕нш╕ обставини, виховання. А в як╕йсь компан╕╖ п╕сня зразу ж може стати паролем «св╕й – чужий», найпевн╕шим ╕ндикатором. ╢дине, що треба в ц╕й ситуац╕╖, – це лише почати п╕дсп╕вувати.
Щоб лунати «на публ╕ку», укра╖нська п╕сня вимага╓ в╕д виконавця дуже високо╖ майстерност╕ сп╕ву не т╕льки голосом, але й ус╕м серцем, душею, що споконв╕ку й доводили корифе╖. Наприклад, волод╕ння такими властивостями дозволили Солом╕╖ Крушельницьк╕й не т╕льки врятувати оперу «Мадам Батерфляй», але й п╕днести ╖╖ на найвищий р╕вень звучання. Думаю, що основну роль тут в╕д╕грала школа саме укра╖нського п╕снесп╕ву...
А задерти сп╕дничку ╕ хвецяти н╕жкою на сцен╕ та ще й 15 хвилин верещати «Мр╕й про мене, мр╕й, будеш м╕й...» - це вже «проект», який мало нагаду╓ УКРА╥НСЬКУ п╕сню.
«Д╕вчаточки, д╕вчатоньки, д╕вчата, - ц╕╓╖ не сп╕вайте – я ж ще жива…» (Л. Костенко, «Маруся Чурай»).
…Засп╕ваймо п╕сню веселеньку про сус╕дку молоденьку…
«Якби ж мен╕ черевики!..»

P. S. «Не зашкодь»…
1. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 2. Засв╕т встали козаченьки. 3. Там, де Ятрань круто в’╓ться. 4. Лугом ╕ду, коня веду. 5. Н╕чка ц╕кавая. 6. Не питай, чого в мене заплакан╕ оч╕. 7. Гуцулка Ксеня. 8. Мар╕чка. 9. Це в’╓ться стежина до р╕дно╖ хати. 10. Ой Дн╕про, Дн╕про. 11. ╫андзя. 12. Човен до води вихиту╓ться. 13. Веч╕р надвор╕, н╕ч наступа╓… 14. За городом качки пливуть. 15. Н╕ч яка, Господи, м╕сячна, зоряна. 16. В к╕нц╕ гребл╕ шумлять верби. 17. Чом, чом, земле моя… 18. Дивлюсь я на небо. 19. Коли потяг у даль загуркоче. 20. Бабусю р╕дненька, ти вс╕м помага╓ш…
З безм╕рною повагою ╕ шаною - В. В. КОРМ╤Ч.
м. С╕мферополь.
*   *   *
Добрий день, шановн╕ прац╕вники «Кримсько╖ св╕тлиц╕»! Хорошу справу ви запропонували – висловитись щодо укра╖нських п╕сень. ╤ справд╕, укра╖нц╕ – сп╕вуча нац╕я. Але зараз таке наше життя, особливо в Криму, що не чути укра╖нських народних, житт╓вих, повчальних п╕сень. По телев╕зору - одна «попса». А от на рад╕о почали з’являтися укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕. Ми, л╕тн╕ люди, виросли з цими п╕снями, з ними живемо ╕ нин╕. Як можна забути так╕ слова ╕з п╕сн╕: «…Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки сам на руках в╕днесу»?
Я серйозно ставлюсь до життя, а порядн╕ батьки ╕ укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕ завжди позитивно сприяли життю. Шкода т╕льки, що п╕сень хороших дуже багато, а вибрати треба т╕льки двадцять...
1. Душ╕ криниця. 2. Росте черешня в мами на город╕. 3. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 4. Мамина вишня в саду. 5. Козачка. 6. Мамо, мамо, в╕чна ╕ кохана. 7. Одна калина. 8. Ми п╕дем, де трави похил╕. 9. П╕сня про маму (сл. В. Крищенка). 10. Ки╖вський вальс. 11. На Укра╖ну повернусь. 12. Укра╖ночка. 13. Чорн╕╖ брови, кар╕╖ оч╕. 14. Чорнобривц╕. 15. Ки╓ве м╕й. 16. Два кольори. 17. Сину, ангел м╕й. 18. При╖жджайте част╕ше додому. 19. Черемшина. 20. П╕сня про мат╕р. (сл. Б. Ол╕йника).
З побажаннями вс╕ляких гаразд╕в - Ольга КРАСНЯНСЬКА.
м. С╕мферополь.
*   *   *
Шановна редакц╕╓ газети «Кримська св╕тлиця»! Я, Клименко Микола Олександрович, полковник у в╕дставц╕, прописаний у с. Укромне С╕мферопольського району. Народився у сел╕ Русан╕вка на Сумщин╕, а живу зараз на Р╕вненщин╕. Мен╕ 81 р╕к. Пам’ятаю, коли в сел╕ вечорами збирались молод╕ хлопц╕ та д╕вчата, сп╕вали укра╖нськ╕ п╕сн╕ у три голоси. Так було при╓мно ╖х слухати, що душа лет╕ла на небо ╕ серце част╕ше билося.
╤ зараз люблю й сп╕ваю укра╖нськ╕ п╕сн╕. Це для мене - рад╕сть ╕ задоволення. Прошу вас при╓днати мене до вашого «П╕сенного х╕т-параду». Надсилаю 20 п╕сень, як╕ люблю, сп╕ваю ╕ акомпаную на г╕тар╕:
1. На долин╕ туман упав. 2. Плакуча г╕тара. 3. Мар╕чка. 4. Оч╕ волошков╕. 5. Черемшина. 6. Червона рута. 7. Цв╕те терен. 8. Н╕ч яка, Господи, м╕сячна, зоряна... 9. М╕сяць на неб╕, з╕роньки сяють. 10. Сто╖ть гора високая. 11. У сус╕да хата б╕ла. 12. Там, де Ятрань круто в’╓ться. 13. Взяв би я бандуру. 14. Ой, д╕вчино, шумить гай. 15. Баламуте, б╕йся Бога. 16. П╕сня про рушник. 17. Думи мо╖, думи мо╖. 18. За Сиб╕ром сонце сходить. 19. Ой на гор╕ та й женц╕ жнуть. 20. Копав, копав криниченьку.
м. Володимирець,
Р╕вненська обл.
*   *   *
Передплатила «Кримську св╕тлицю» т╕льки з лютого цього року. Прочитала про те, що ви проводите п╕сенний народний х╕т-парад, ╕ вир╕шила взяти участь у ньому.
Люблю сп╕вати ╕ знаю дуже багато п╕сень. Сп╕ваю – ск╕льки себе пам’ятаю. У дитинств╕ сп╕вала з мамою. Мама любила сп╕вати, ╕ я вдячна ╖й за те, що вона передала мен╕ свою любов до п╕сн╕. У школ╕ я сп╕вала в шк╕льному хор╕, в юност╕ – у церковному. Вже у незалежн╕й Укра╖н╕ сп╕вала в ансамбл╕ Союзу укра╖нок у Сосн╕вц╕ Льв╕всько╖ област╕, де зараз мешкаю. Тепер, що б не робила у хат╕, роблю з п╕снею.
Мен╕ дуже важко вибрати 20 найкращих п╕сень, бо вони вс╕ дуже гарн╕. Та спробую:
1. Запов╕т. 2. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 3. Думи мо╖, думи мо╖. 4. Сонце заходить, гори чорн╕ють. 5. Не пора, не пора (╤. Франко). 6. Гей, у луз╕ червона калина. 7. Човен хита╓ться серед води (Р. Купчинський). 8. Чу╓ш, брате м╕й (Б. Лепкий). 9. Тихесенький веч╕р (муз. К. Стеценка). 10. Дивлюсь я на небо. 11. О, Укра╖но, о люба ненько. 12. Сто╖ть гора високая. 13. П╕сня про рушник (муз. П. Майбороди). 14. Чорн╕╖ брови, кар╕╖ оч╕. 15. Виростеш ти, сину. 16. Ой не св╕ти, м╕сяченьку. 17. Била мене мати березовим прутом. 18. М╕сяць на неб╕, з╕роньки сяють. 19. Н╕ч яка, Господи, м╕сячна, зоряна. 20. Туман яром, туман долиною.
Шкода, що не можна б╕льше п╕сень написати...
З повагою, Ганна ДУПЛЯК.
м. Сосн╕вка
Льв╕всько╖ област╕.
*   *   *
Давно сп╕лкуюся з нашою газетою ╕ вдячна вам за вашу роботу. Дякую за в╕дкриту рубрику на знання, так, так, саме на знання, а вже визначення найкращо╖ «двадцятки», то буде п╕зн╕ше. Це я про ваш новий проект щодо укра╖нських п╕сень. Мен╕ вже 63 роки, але перебираючи у пам’ят╕ п╕сн╕, як╕ знаю з дитинства, з них б╕льш╕сть - народн╕, майже вс╕х знаю мотив (не дуже точний, але знаю). Це, мабуть, тому, що ми виховувалися на народн╕й творчост╕, яка так яскраво характеризу╓ душевн╕сть нашого народу. Знаю ╕ сучасн╕ п╕сн╕, але напишу лише народн╕.
1. Сонце низенько, веч╕р близенько. 2. Сто╖ть гора високая. 3. Така ╖╖ доля. 4. Там, де Ятрань круто в’╓ться. 5. Тече вода каламутна. 6. Час до дому час. 7. Чорн╕╖ брови, кар╕╖ оч╕. 8. Я бачив, як в╕тер березу зломив. 9. Як умру, то поховайте. 10. А вже трет╕й веч╕р. 11. Веч╕р на двор╕. 12. Взяв би я бандуру. 13. В╕ють в╕три, в╕ють буйн╕. 14. В к╕нц╕ гребл╕ шумлять верби. 15. Дивлюсь я на небо. 16. Думи мо╖, думи мо╖. 17. За городом качки пливуть. 18. Засв╕т встали козаченьки. 19. Засп╕ваймо п╕сню веселеньку. 20. ╥хав козак на в╕йноньку.
З великою шаною до вас, ╢вген╕я ШОКАЛО.
м. С╕мферополь.
*   *   *
Пише вам неповнол╕тн╕й пол╕тв’язень, який 36 рок╕в томився у краях в╕чно╖ мерзлоти, а тому вибачте за граматичн╕ помилки. Мен╕ 79 рок╕в, ╕ я ╕з задоволенням читаю вашу, а тепер уже нашу, газету, якою поповню╓ться л╕тературний арсенал св╕тлиц╕ «Просв╕ти» ╕м. Т. Г. Шевченка у м. Слов’янську Донецько╖ област╕, де доступно кожному бажаючому дов╕датись про ц╕кав╕ публ╕кац╕╖, про що говорять незаперечн╕ арх╕вн╕ документи. Надрукован╕ у № 6 в╕д 6 лютого 2009 року статт╕ «Спов╕дь псевдобандер╕вця», «Документи св╕дчать», «Пут╕н реаб╕л╕тував УПА» та ╕нш╕ мен╕, живому св╕дков╕, який побував там, ╕ т╕льки по Божому провид╕нню залишився живим, знову нагадали про т╕ жахи.
Тепер при╓днуюсь до х╕т-параду п╕сень, якими наша сп╕вуча нац╕я гордиться:
1. Червона рута. 2. Водограй. 3. Пов╕яв в╕тер степовий. 4. Мар╕чка. 5. В╕ють в╕три. 6. Туман яром. 7. На долин╕ туман. 8. Я п╕ду в далек╕ гори. 9. Бувайте здоров╕. 10. Подай, д╕вчинко, ручку на прощання. 11. Сто╖ть яв╕р над водою. 12. Не раз веч╕рньою порою. 13. Рушив по╖зд в далеку дорогу. 14. Смер╕чка. 15. Ой, там край дороги. 16. Бувайте здоров╕. 17. Ой на гор╕ два дубки. 18. Там за горою, за кам’яною. 19. Б╕ле личко, чорн╕ брови. 20. Сто╖ть гора високая.
Не можу забути п╕сн╕, як╕ п╕дбадьорювали дух стр╕лецтва, порушуючи при тому умови:
1. Гей, хлопц╕ молодц╕. 2. Хто живий, уставай. 3. Не плакати нам. 4. Стогне в ярм╕ Укра╖на. 5. Як мати, закута в кайдани. 6. Чи чу╓ш, друже, юначе. 7. Там далеко в Роттердам╕. 8. Навколо небо червон╕╓. 9. Як Лопатинський з-за кордону. 10. Послухайте, мил╕ браття. 11. У славних горах у Карпатах. 12. Нащо, д╕вчино, айстри с╕╓ш. 13. Прощай, холодна темнице. 14. Сид╕в я раз з двома друзями. 15. Рости, рости черемшино. 16. Як пов╕яв буйний в╕тер. 17. Зелений гай, пахуче поле. 18. Куди в╕тер хмару носить. 19. Згадай мене, моя матусю. 20. Рано вранц╕ на полянц╕.
З повагою, ╢встаф╕й КОПАЧ,
голова товариства пол╕тв’язн╕в та репресованих.
м. Слов’янськ Донецько╖ област╕.

ХАЙ ЛУНАЮТЬ П╤СН╤ ╤ НА МИКОЛА╥ВЩИН╤!
Зда╓ться, у мене з’явилася ще одна нагода згадати добрим словом льв╕вську родину ╤ванишиних.
Якщо я почну згадувати вс╕ ╖хн╕ заслуги перед «Кримською св╕тлицею», то вийде дуже довгий список. Скажу лише, що завершувався в╕н сприянням у виданн╕ книги нашо╖ читачки ╕з Мел╕тополя Тамари Бойко «В╕рш╕ нескореного Приазов’я».
А тепер цей список добрих справ можна продовжити. У статт╕ «Козак-невмирака з роду «характерник╕в» Оксана ╕ Володимир ╤ванишини звернули увагу на розпов╕дь Володимира Караташа про випадкову зустр╕ч ╕з молодим бандуристом на одн╕й ╕з вулиць Первомайська. М╕ста, яке тепер належить до Микола╖всько╖ област╕. Щоб наш╕ читач╕ згадали про що йдеться, я дещо процитую: «Яким же великим був наш подив, коли ми почули сп╕в бандуриста! П╕д╕йшли, стали слухати… Бачимо, що й люди слухають уважно, а як в╕дходять, то неодм╕нно кидають хто гривню, а хто й б╕льше… Така реакц╕я м╕сцевих мешканц╕в на укра╖нську п╕сню нас просто зворушила! Ми й сам╕ кинули хлопцю по п’ять гривень, а пот╕м ╕ пита╓мо: хто в╕н, зв╕дки? Каже, що родом з Рос╕╖, але для нього Укра╖на теж р╕дна, бо це земля його предк╕в…».
Ну, що – пригадали? Батько й син Караташ╕ тод╕ зробили для себе висновок, що юнак цей, очевидно, походить з родини «розкуркулених». Але мови не забув ╕ п╕сн╕ зна╓! Володимира Караташа (у минулому повстанця «Глека» з УПА-«П╕вдень») це не могло не зворушити. В╕н запропонував бандуристов╕ включити у св╕й репертуар повстанськ╕ п╕сн╕ та п╕сн╕ «с╕чових стр╕льц╕в». Ось якою була реакц╕я бандуриста: «В╕н аж стрепенувся, каже: «Я б з рад╕стю, але де взяти так╕? Може, ╓ якийсь п╕сенний зб╕рник з нотами?». На жаль, ми н╕чим не змогли зарадити… Пот╕м усе це трохи призабулося, а десь ╕з тиждень тому хтось каже: знову той хлопець ╕з бандурою з’явився у Первомайську! Я б спец╕ально по╖хав туди, адже в╕н так укра╖нський дух людям п╕дн╕ма╓! - Може б, ви щось п╕дшукали для мене у Львов╕? Бо тут, на К╕ровоградщин╕, я навряд чи щось знайду…».
╤дея ╕з п╕сенником сподобалася ╕ родин╕ ╤ванишиних. Звичайно, трохи довелося пошукати, потурбувати знайомих, походити по магазинах… Пошуки ув╕нчалися усп╕хом! ╤ ось я тримаю в руках наст╕льки бажаний для Микола╖вщини п╕сенник, - тут ╕ «Гей, видно село» Л. Лепкого, ╕ народна «Ой, по╖хав стр╕лець», ╕ «Ми гайдамаки» Осипа Маковея ╕, звичайно ж, улюблена галичанами п╕сня «Ой, у луз╕ червона калина…».
Буде що сп╕вати кобзарев╕! Користуючись нагодою, хочу подякувати Оксан╕ ╕ Володимиру ╤ванишиним за наполеглив╕сть, а Володимиру Караташу - за «стратег╕чн╕сть мислення». Адже його ╕нформац╕я ╓ дуже ц╕нною для нас. Уявляю, як рад╕в би наш незабутн╕й Олекс╕й Нирко з Ялти – людина, яка не уявляла свого життя без бандури…
Можливо, ця ╕стор╕я ще буде мати продовження.
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

На фото: Серг╕й Лащенко ╕ Юл╕я Качула в гостях у ╤ванишиних. Р╕здво 2008 р.

Лебедина п╕сня

У св╕т╕ пошест╕ ╕ змору,
Н╕мотност╕ ╕ глухоти,
Де мудр╕ муштрою менти
Л╕нчують душ╕
без розбору, —
Там п╕сня, витв╕р висоти,
Свободи й пружного
 простору,
Шугнула в╕льним птахом
 вгору.
У вир! У небо! У св╕ти!
Ривком в╕дча╓ного т╕ла
Роковано залебед╕ла
В свят╕й готовност╕ оф╕р*.
Та браконь╓рським залпом
 в небо
П╕дтята — легендарний
 леб╕дь —
Упала на тюремний дв╕р.

Цього в╕рша пол╕тв’язень ╤ван Св╕тличний присвятив сво╖й сестр╕ Над╕╖. 20 вересня 1972 року Над╕я Св╕тлична вир╕шила сво╓р╕дно в╕дзначити день народження брата, який теж був заарештований ╕, можливо, перебував у сус╕дн╕й камер╕. Тод╕ й просп╕вала, не зважаючи на заборону наглядач╕в, вс╕ народн╕ п╕сн╕ про ╤вана, як╕ т╕льки знала. ╤ван Св╕тличний у в╕дпов╕дь написав "Лебедину п╕сню".
(*ОФ╤РА - те саме, що жертва).

П╤СНЯ НА ЗАМОВЛЕННЯ

У РАЙСЬК╤М САДУ
(ЯВОРИНА)
Пам’ят╕ Назар╕я Яремчука
Слова: Степан Галябарда
Музика: Степан Г╕га

Я на св╕т╕ прожив,
наче спалах зор╕ на св╕танн╕,
Наче крапля роси,
наче крик журавля -
т╕льки мить.
Я не в╕рив н╕як, що й до мене
 прийде день останн╕й,
╤ в жертовн╕м вогн╕
мо╓ серце на поп╕л згорить.
Я ж так щедро кохав,
я так в╕рив у зор╕ ╕ оч╕,
╤ душею сво╓ю я вас, як ум╕в,
причащав.
Але, видно, Господь мен╕
краще життя напророчив,
╤ до себе забрав,
щоб у райськ╕м саду я сп╕вав.
Присп╕в:
На могил╕ мо╖й посад╕ть
 молоду яворину,
╤ не плачте за мною,
за мною заплаче р╕дня.
Я любив вас ус╕х,
та найб╕льше любив Укра╖ну,
Певно, в цьому ╕ ╓
та найважча провина моя.
Хай душа переселиться
в дивний той рай
потойб╕чний,
Де таких, як ╕ я,
назл╕талася ц╕ла с╕м’я.
Т╕льки нащо мен╕
т╕ блаженства розк╕шн╕ ╕ в╕чн╕,
Як мен╕ не всм╕хнеться
донька-сиротинка моя.
У далеких св╕тах
якось раптом усе я покину,
Бо вв╕йде мен╕ в душу
сльозиною ╕ чебрецем,
╤ додому хоч в╕тром,
хоч променем сонця
полину,
╤ легенько в╕йну
над тво╖м, Укра╖но, лицем.
Присп╕в.

НА УКРА╥НУ ПОВЕРНУСЬ!
Слова: Степан Галябарда
Музика: Остап Гавриш

╢ у мене д╕м, од╕ж ╕ авто,
Ранок, веч╕р, н╕ч,
╓ вишневий сад.
Це у мене вже
не в╕зьме н╕хто,
Як мо╖ л╕та не вернуть назад.
Т╕льки раптом задзвенить
Мого серця тятива,
Як почую хоч на мить
Укра╖нськ╕╖ слова.
Присп╕в:
На Укра╖ну повернусь
Через роки, через в╕ки,
Устами вдячно притулюсь
До материнсько╖ руки.
Сяду у л╕так,
стр╕ну земляк╕в.
По╓дна╓мо вс╕ сво╖ жал╕.
Ляже довгий шлях
 нам у край батьк╕в,
╤ наздоженем, певно,
 журавл╕в.
Може, хл╕б черств╕ший тут,
Та душа враз ожива.
Бо ф╕алками цв╕туть
Укра╖нськ╕╖ слова.
Присп╕в.
До свого гн╕зда
 полечу я знов,
Певно, там уже
 д╕ти п╕дросли.
А залишу тут в╕ру ╕ любов,
Може, назавжди
 повернусь колись.
Присп╕в.

ЗАКЛИКА╢МО ЧИТАЧ╤В ДО УЧАСТ╤ В НАШОМУ П╤СЕННОМУ НАРОДНОМУ Х╤Т-ПАРАД╤! Давайте разом визначимо двадцятку найкращих, найпопулярн╕ших, найзнан╕ших народних та естрадних (в яких ╓ автор) укра╖нських п╕сень. П╕сень, без яких справд╕ неможливо ╕дентиф╕кувати себе укра╖нцем. Надсилайте ваш╕ вар╕анти найпопулярн╕шо╖ п╕сенно╖ двадцятки (можете додати тексти, ауд╕озаписи) на нашу адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з пом╕ткою «Народний х╕т-парад», або на e-mail: kr_svit@meta.ua. Т╕ п╕сн╕, як╕ найчаст╕ше зустр╕чатимуться у ваших листах, стануть переможцями народного х╕т-параду, а учасники, як╕ найвлучн╕ше втраплять у «двадцятку», отримають в нагороду ауд╕озаписи з укра╖нськими п╕сенними перлинами. Насамк╕нець редакц╕я плану╓ провести серед читач╕в-учасник╕в конкурс на краще виконання цих п╕сень, головним призом якого буде г╕тара в╕д вже добре в╕домо╖ «св╕тличанам» льв╕всько╖ ф╕рми «Реноме». При╓днуйтеся!

Ведуча п╕сенно╖ рубрики Юл╕я КАЧУЛА.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7106

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков