Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4466)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4143)
Українці мої... (1670)
Резонанс (2147)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1087)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (343)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (215)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГРОМАДСЬКА АКТИВ╤СТКА ╤З КРИМУ
Марина ран╕ше жила в Криму, а п╕сля загарбання рос╕янами п╕вострова перебралася в Ки╖в…


ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – НЕЗЛАМНИЙ ПОЕТ ╤ ПАТР╤ОТ
П╕сля арешту O. Кандиба потрапля╓ у таб╕р смерт╕ Заксенгаузен ╕ опиня╓ться у спец╕альному блоц╕...


ВАЖКА Ц╤НА ЗА ПОВЕРНЕННЯ В УКРА╥НУ
П╕дполковник д╕╓во╖ Арм╕╖ УНР Митрофан Очеретько…


ПРЕЗИДЕНТ ╤З ДРУЖИНОЮ ПРИВ╤ТАЛИ УКРА╥НЦ╤В З ДНЕМ ВИШИВАНКИ
За роки спротиву агрес╕╖ вишиванка стала неформальним одностро╓м ус╕х, хто в╕дстою╓ людян╕сть,...


В УКРА╥Н╤ В╤ДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ
У трет╕й четвер травня в Укра╖н╕ традиц╕йно в╕дзначають День вишиванки…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 10.04.2009
Роман Коваль: «БАЧУ, ЩО НАША ПРАЦЯ ПРОРОСТА╢…»

Той, хто всерйоз ц╕кавиться темою укра╖нських визвольних змагань 1918-1922 рр., Романа Коваля не може не знати. Писала про нього ╕ «Кримська св╕тлиця»; з останн╕х публ╕кац╕й можу пригадати статтю М. Владз╕м╕рського «Мр╕й ╕ готуйся до боротьби за Укра╖ну» («КС» в╕д 12.09.2008). Завдяки Романов╕ Ковалю в╕дбулося мо╓ знайомство з Л╕д╕╓ю Петр╕вною Чучупак-Завал╕шиною – донькою одного з ватажк╕в Холодноярсько╖ республ╕ки. Ц╕кавою для нас ╓ ╕ сама постать Романа Коваля. Тим б╕льше, в переддень його юв╕лею. Важко було в╕д╕рвати письменника в╕д комп’ютера, але власкору «Кримсько╖ св╕тлиц╕» пан Роман в╕дмовити не зм╕г...

- Романе Миколайовичу, з чого ж усе почалося? Зв╕дки такий яскравий та ще й пл╕дний, д╕╓вий патр╕отизм? Адже дитинство ваше пройшло на Донбас╕?
- Т╕льки початок його. У перший клас я п╕шов у Горл╕вц╕, але в другий – вже в Ки╓в╕.

- Але ж ╕ Ки╖в - це не Льв╕в… Очевидно, багато залежало в╕д батьк╕в?
- Не пригадую, щоб батько ╕ мама мене напучували, вчили любити Укра╖ну. Може, я просто забув? Щоправда, портрет Тараса Шевченка завжди вис╕в на почесному м╕сц╕. Пам’ятаю, що нав╕ть дитиною я ставився до цього суворого чолов╕ка з великою повагою… Не пригадую, щоб ми сп╕вали вдома укра╖нськ╕ п╕сн╕, але мовою сп╕лкування була укра╖нська. Нав╕ть у Горл╕вц╕… Тобто, пор╕г нашого дому був сво╓р╕дною «л╕н╕╓ю оборони». Рос╕йською можна було розмовляти на вулиц╕, але не вдома. А ще пригадую розпов╕д╕ батька (╕ це закарбувалося в пам’ят╕!) про негативну роль поляк╕в, рос╕ян, татар, ╓вре╖в у недол╕ нашого народу.

- Чи можна в такому раз╕ говорити про певне ксенофобське п╕д╜рунтя?
- Н╕, чому ж… У мене самого, можливо, ╓ тюркська кров. М╕й д╕дусь мав пр╕звище Барик, а це, очевидно, з тюрксько╖, або з фарс╕… Польський король свого часу поселив у Куликов╕, що на Льв╕вщин╕, полонених татар ╕ турк╕в. Вони там довго жили, а з часом асим╕лювалися. Х╕ба що деяк╕ пр╕звища св╕дчать про ту давню под╕ю: Шах, Турок, Турчин, Турчинський… З Куликова походить ╕ галицька письменниця Агата Турчинська.

- Я дещо чув про «кримськотатарський сл╕д» у Куликов╕. Таких поселень на Льв╕вщин╕ ╓ з десяток. Кулик╕в – одне з них. Але якщо у ваших жилах ╕ тече тюркська кров, то ╖╖ небагато…
- Я ж не про це. У мене жодних комплекс╕в з цього приводу ╕ н╕яко╖ ксенофоб╕╖… Я шаную людину будь-яко╖ нац╕ональност╕, якщо вона не ╓ ворогом Укра╖ни. Але коли ми говоримо про п╕д╜рунтя для мого нин╕шнього захоплення ╕ для мо╓╖ активно╖ участ╕ в деколон╕зац╕╖ Укра╖ни, то я назвав би ╕нший важливий фактор – я з родини репресованих. Один м╕й д╕дусь загинув п╕д час голодомору у 1933 роц╕, а другий – Сильвестр Степанович Барик – був репресований за… укра╖нську мову. В╕н деякий час викладав укра╖нську ╕ н╕мецьку мови в К╤НО (Ки╖вському ╕нститут╕ народно╖ осв╕ти), ╕ коли «укра╖н╕зац╕я» зак╕нчилася, йому вс╕ знайом╕ почали натякати, що час уже переходити на рос╕йську. Д╕дусь в╕дмовлявся, посилаючись на те, що йому легше розмовляти укра╖нською. Тод╕ його заарештували, ╕нкрим╕нуючи участь в УВО (Укра╖нськ╕й в╕йськов╕й орган╕зац╕╖), хоча це було ╕ не так. Про цю несправедлив╕сть я знав, а тому хот╕в яко╖сь сатисфакц╕╖.
Зна╓те, люди з родин репресованих або назавжди приголомшен╕ страхом, який вселя╓ться у кожну кл╕тину ╖хнього орган╕зму, або ж св╕домо стають на шлях помсти чи прагнуть «в╕дшкодування». Ось ╕ я прагнув сатисфакц╕╖ з боку ворог╕в мого народу. ╤ це по╓днання особистих ╕ нац╕ональних ╕нтерес╕в виявилося дуже ефективною «гримучою сум╕шшю»…
У кв╕тн╕ 2009 року виповню╓ться 20-р╕ччя мо╓╖ громадсько-пол╕тично╖ д╕яльност╕. Я брав активну участь у створенн╕ РУХу, «Просв╕ти», вступив до УГС, а п╕зн╕ше був членом проводу УРП. Був орган╕затором величезно╖ к╕лькост╕ п╕кетувань, зокрема п╕кетування КДБ 5 вересня 1990 року.

- А коли прокинувся ╕нтерес до «повстансько╖» теми?
- Зда╓ться, у 1993 роц╕ хтось ╕з галицьких друз╕в вислав мен╕ книгу Горл╕са-Горського «Холодний Яр». ╤ я, дякувати Богу, знайшов час для ╖╖ прочитання. Мабуть, спрацювала ╕нту╖ц╕я… Ця книга у мо╓му житт╕ в╕д╕грала чи не найб╕льшу роль. Не «Кобзар» Тараса Шевченка, не твори ╤вана Франка чи Лес╕ Укра╖нки, а саме «Холодний Яр».

- Згоден, що це ун╕кальна книга! Вона ╓ не лише енциклопед╕╓ю повстанського руху на Черкащин╕, але й сво╓р╕дним ╕ндикатором укра╖нськост╕. Якщо прочитав книгу ╕ ходиш окриленим – значить, укра╖нець. Якщо ж не схвилювала – значить, безнад╕йний манкурт… Або ж просто людина ╕ншо╖ нац╕ональност╕.
Горл╕с-Горський себе обезсмертив ц╕╓ю книгою! ╤ я, ╕ мо╖ друз╕ багато чого з не╖ почерпнули. У нас нав╕ть терм╕н з’явився: «холодноярська пора». Це приблизно середина кв╕тня, коли у наших укра╖нських л╕сах цв╕те ряст. Горл╕с-Горський надзвичайно талановито описав цю пору. ╤ незм╕нна укра╖нська л╕ричн╕сть, ╕ бунтарське, повстанське ╓ство наше наст╕льки гармон╕йно переплелися у твор╕, по╓дналися, що знайти у св╕тов╕й л╕тератур╕ якийсь ╕нший, наст╕льки ж надихаючий на боротьбу, тв╕р досить проблематично… Принаймн╕, з точки зору укра╖нця.
- Я погоджуюся з думкою мого товариша Петра Шкляра, який сказав, що Горл╕с-Горський для нього сто╖ть на другому м╕сц╕ п╕сля Тараса Шевченка. Коли я прочитав «Холодний Яр», то просто закохався у цих мужн╕х людей! Якраз тод╕ ми мали проводити 5-й з’╖зд нашо╖ парт╕╖, ╕ до ц╕╓╖ под╕╖ я п╕дготував резолюц╕ю: «Вшануймо холодноярських геро╖в!». ╤╖, звичайно, прийняли одноголосно.
Захопившись темою, я почав писати по одн╕й-дв╕ книжц╕ на р╕к, пот╕м - три, п╕зн╕ше - 4-5. Таким чином я понад 30 книг видав т╕льки на повстанську тематику. ╢ у мене й ╕нш╕ книги: «Ф╕лософ╕я укра╖нства», «П╕дстави нац╕ократ╕╖», «Про ворог╕в, союзник╕в ╕ попутник╕в».
А ще планую дописати книгу, яку почав у 1995-1996 рр. п╕д умовною назвою «Пол╕тичн╕ портрети самост╕йно╖ Укра╖ни». Я описав 1989-1990 роки, описав под╕╖, св╕дком яких був сам, опинившись в еп╕центр╕ пол╕тичних батал╕й. Очевидно, залишу саме цю назву.

- Отже, через якусь др╕бничку, випадков╕сть ви пишете про повстанський рух на Сх╕дн╕й Укра╖н╕… А до УПА на Волин╕ руки не доходять?
- Я глибоко шаную УПА, але це мене так не захоплю╓, не збуджу╓ так, як сво╓, р╕дне… До того ж, повстанський рух 1920-х рок╕в ма╓ б╕льше значення для Укра╖ни в ц╕лому. УПА на Сход╕ поки що не сприймають, принаймн╕, на Донеччин╕…
А ось коли ви прочита╓те книгу «Багрян╕ жнива укра╖нсько╖ революц╕╖», то звернете увагу, що 70-80% геро╖в книги походять з Катеринославщини, Донеччини, Харк╕вщини, з Тавр╕йсько╖ губерн╕╖. ╤ частенько мен╕ доводиться чути в╕дгуки читач╕в: «Та це ж наш земляк!» або «Це ж ╕з сус╕днього села! Отже, ╕ у нас були повстанц╕!». Звичайно, на людей це вплива╓. ╤нколи мене запитують: «Чому ви не пишете про УПА? Це ж така актуальна тема… Пиш╕ть, у вас вийде!». Доводиться пояснювати, що на ц╕й нив╕ працюють тисяч╕ автор╕в. Це досл╕джена тема. Воякам УПА ми вже вклонилися, в╕ддали т╕ почест╕, на як╕ вони, безумовно, заслуговують.
А хто досл╕джуватиме повстанський рух на Сход╕? Зна╓те, нав╕ть Василь Кук високо ц╕нував мою працю. В╕н прочитав багато мо╖х книг, виступав на багатьох вечорах, був почесним Президентом ╕сторичного клубу «Холодний Яр». ╤ в╕н був вт╕шений, що знайшлася людина, яка робить цю справу на Сх╕дн╕й Укра╖н╕…
Знаю чимало галичан, для яких ран╕ше ╕снували лише «с╕чов╕ стр╕льц╕», УГА, УПА. Але коли вони починали читати газету «Незборима нац╕я», то переконувалися, що рух був ╕ на Сход╕, не лише Галичина боролася! ╤ тепер вони з рад╕стю – я п╕дкреслюю це – в╕дкривають нов╕ пласти укра╖нсько╖ геро╖ки. Не ревнують, а рад╕ють!

- Я згоден, що в╕дкриття на Сход╕ ╓ вагом╕шими. Завдяки вашим виступам по рад╕о зробили невелике в╕дкриття ╕ мешканц╕ Таращ╕, що на Ки╖вщин╕. Ран╕ше ╖м був в╕домий т╕льки «батько» Боженко, який воював за радянську владу, та ще Таращанський полк. А тепер вдалося розшукати… сестру Степана Щербака! Того самого, який геро╖чно загинув п╕д Базаром у листопад╕ 1921 року, сказавши в╕д ╕мен╕ козак╕в ╕сторичн╕ слова: «Ми не бо╖мося смерт╕ ╕ до вас служити не п╕демо. Бийте! Ми на смерть готов╕!». Про це я писав у «Кримськ╕й св╕тлиц╕», зам╕тка називалася «Д╕знались про героя через… 85 рок╕в». На жаль, Мар╕я Наг╕рна, яка запам’ятала брата молодим ╕ житт╓рад╕сним, вже п╕шла з життя – у в╕ц╕ 90 рок╕в. Однак, вона встигла передати до кра╓знавчого музею книжечку, яку Степан Щербак подарував ╖й у 1920 роц╕. Х╕ба ж це не безц╕нний експонат? Це ун╕кальне в╕дкриття для молодих таращанц╕в, як╕ до цього часу вважали, що героями, борцями за Укра╖ну, були лише галичани та ще, може, волиняни.
Зда╓ться, того ж року група таращанц╕в вперше по╖хала до Холодного Яру. Шкода т╕льки, що розминулися з вашою групою… ╤ в це, священне для кожного укра╖нця, м╕сце краще ╖здити разом, гуртом, щоб в╕дчувати свою силу, належн╕сть до великого народу…
- Зна╓те, у Холодний Яр ми ╖демо у кв╕тн╕, часто нам не таланить з погодою, - дощ, холод, мжичка… Але як т╕льки ми п╕дходимо до повстанських могил, як кр╕зь хмари почина╓ пробиватися ╕ св╕тити сонце!

- ╤нколи доводиться чути, що на «повстанську» тему не сл╕д писати аж так багато. Краще, мовляв, звернути увагу на економ╕ку, осв╕ту, медицину… До того ж «повстанська» л╕тература розколю╓ сусп╕льство, адже сх╕дняки найчаст╕ше ╕дентиф╕кують себе з радянським, з радянською традиц╕╓ю. ╤ це для них чуже.
- Кожна культурна нац╕я вшанову╓ сво╖х геро╖в. Для мене це ╕стина в останн╕й ╕нстанц╕╖. ╤ тут «забагато» не може бути н╕як! Забагато могло б бути, якби, скаж╕мо, про геро╖в Крут пост╕йно говорили на вс╕х телеканалах, якби про це писали ус╕ газети… А ми не повторю╓мося аж н╕як, ми пишемо про сотник╕в, хорунжих, п╕дхорунжих, пишемо про рядових, про тих, кого ще н╕коли не згадували дос╕!
А нац╕я, яка не шану╓ сво╖х геро╖в, яка не пам’ята╓ тих людей, що в╕ддали сво╓ життя за незалежн╕сть, - така нац╕я приречена… Люди, як╕ ставлять п╕д сумн╕в потр╕бн╕сть ц╕╓╖ теми, ╓ просто виродками, манкуртами, з ними нема про що дискутувати.

- Зате той, хто ц╕ну╓ вашу роботу, не може не в╕дзначити ╖╖ масштабн╕сть. А яка ваша думка – чи ╓ результат?
- Ми щаслив╕ш╕ в╕д наших попередник╕в, бо бачимо, що наша праця пророста╓, да╓ плоди. ╤нколи хочеться, щоб хтось узяв на себе орган╕зац╕йну роботу, щоб я зосередився лише на написанн╕ книг. Але люди вже звикли, я став сво╓р╕дним символом… Часто в╕двол╕каюся. Ран╕ше м╕г працювати 14 годин за комп’ютером, а тепер добре, якщо 8 виходить…

- Коли у нац╕╖ з’являються нов╕ символи, це також непогано. В╕д ╕мен╕ наших читач╕в в╕таю вас з вашим першим 50-л╕ттям, бажаю м╕цного козацького, отаманського здоров’я, щоб вас вистачило ще на багато книг! ╤ щоб читали ╖х по вс╕й Укра╖н╕!
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7105

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков