"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2009 > Тема "Душі криниця"
#14 за 03.04.2009
«ПРОКРИМСЬК╤» ЗУСТР╤Ч╤ У ЛЬВОВ╤
ДЖЕРЕЛА
Льв╕в знову порадував мешканц╕в ╕ гостей м╕ста черговою культурницькою под╕╓ю – у березн╕ в Льв╕вському музе╖ ╕стор╕╖ рел╕г╕╖ в╕дкрилася виставка: «Кримц╕. Культура та побут кримських татар». ╤ хоча шанувальники кримськотатарсько╖ культури були дещо розчарован╕ в╕дсутн╕стю самих кримських татар (хоча б одного представника в╕д Бахчисарая могли прислати!), все ж в╕дкриття виставки було маленьким святом. Адже з╕йшлися люди, як╕ ц╕кавляться ╕сламом, культурою тюркських народ╕в – як кримських татар, так ╕ поволзьких – кара╖мською культурою, перською тощо. Разом в одному м╕сц╕ таких людей у Львов╕ з╕брати важко, а тут виставка допомогла. Серед експонат╕в були переважно картини художник╕в, як╕ допомагали творити ц╕л╕сний образ Криму, зразки народного одягу, посуд, зброя ╕ нав╕ть… шатро во╓начальника. Одним словом, було ц╕каво. Якщо зустр╕чалися однодумц╕, то вони могли й познайомитись, обм╕нятися телефонами. Обв╕вши поглядом ус╕х присутн╕х, я пом╕тив ╕ двох наших «св╕тличан» – в╕домого ╕сторика, професора Ярослава Дашкевича ╕ сходознавця, фах╕вця з персько╖ л╕тератури Ярему Полотнюка. Першою взяла слово Зоряна Б╕лик – директор Музею ╕стор╕╖ рел╕г╕╖. Вона розпов╕ла про давн╓ сп╕вроб╕тництво льв╕в’ян ╕з Бахчисарайським ╕сторико-культуролог╕чним музе╓м. Про те, що бахчисарайцям було передано 30 одиниць рукописних ╕ друкованих книг турецькою, арабською, перською ╕ кримськотатарською мовами. Були два стародруки Корану (з ╕нструкц╕╓ю по обрядах) ╕ десять богословських текст╕в, як╕ збер╕галися у фондов╕й зб╕рц╕ «Р╕дк╕сна книга». Тобто Льв╕вський музей проявив добру волю ╕ подарував кримським татарам те, що для них ╓, мабуть, найважлив╕шим. За це льв╕в’яни отримали Почесну грамоту в╕д М╕н╕стерства культури ╕ туризму АРК. Слухаючи Зоряну Михайл╕вну, я думав: от якби укра╖нц╕в почали насл╕дувати поляки, н╕мц╕, а особливо рос╕яни! Це ж ск╕лькома культурними пам’ятками збагатилися б наш╕ музе╖! Про ╕стор╕ю укра╖нсько-кримськотатарських стосунк╕в багато говорив професор Дашкевич. Робив акцент на позитивних моментах, на фактах сп╕впрац╕. Сходознавець Ярема Полотнюк розпов╕в присутн╕м, що випускники Льв╕вського ун╕верситету вже викладають у Криму перську та укра╖нську мови. Згадав в╕н ╕ давню ╕стор╕ю про визволення отаманом С╕рком укра╖нських бранц╕в. На Укра╖ну тод╕ вирушило понад 6 тисяч колишн╕х нев╕льник╕в. Дехто, щоправда, не дуже й посп╕шав «на ясн╕╖ зор╕, на тих╕ води…». Це т╕, що встигли завести с╕м’╖, народити д╕тей. С╕рко спочатку в╕дпустив таких, а пот╕м дав наказ сво╖м козакам ╖х наздогнати ╕… порубати: «Щоб не родили яничар╕в на наш╕ козацьк╕ голови!». Коментуючи цю под╕ю, Ярема ╢вгенович сказав, що тод╕ Укра╖ною було втрачено шанс мати у Криму сво╓, проукра╖нське «лоб╕». Бо ж тих «помусульманених» укра╖нц╕в було дуже й дуже багато. Приймаючи ╕слам, наш╕ родаки зовс╕м необов’язково ставали ворогами Укра╖ни. Варто було, все-таки, зм╕нити сво╓ ставлення ╕ свою пол╕тику стосовно кримських татар ╕ Кримського ханства в ц╕лому. Шукати як╕сь компром╕си, використовуючи вплив того «лоб╕», яке могло б утворитися, ╕ яке варто було б формувати. Може, варто було б допомогти кримським татарам зв╕льнитися в╕д впливу Османсько╖ ╕мпер╕╖? Незалежний Крим не був би таким агресивним щодо Укра╖ни… Про це говорив ╕ Ярослав Дашкевич. В╕н нав╕в ╕сторичний приклад: гетьман Дорошенко таки робив спробу разом з кримськими татарами вибити з Криму в╕йська Османсько╖ Порти. Вона зак╕нчилася невдачею, але водночас була... наочним прикладом сп╕впрац╕. А тепер це дуже актуально в Криму! Адже сус╕дня ╕мпер╕я не спить, а посл╕довно робить свою чорну справу. Нам же треба зберегти Крим у склад╕ Укра╖ни, зберегти його як пол╕етн╕чне, пол╕культурне ╕ толерантне утворення. Де в╕льно себе почувала б не лише рос╕йська культура, але й укра╖нська, кримськотатарська тощо. * * * Звичайно, кримських татар на виставц╕ дуже не вистачало! ╤ дехто ╕з льв╕в’ян висловив думку, з якою я ц╕лком погоджуюся: кримськ╕ татари намагаються малими силами робити велик╕ справи. Часом це виходить неефективно. Краще б… «менше та краще». Не можна таку важливу справу, як культурний д╕алог, перекладати лише на укра╖нськ╕ плеч╕. Було б дуже добре, якби й укра╖нц╕, нарешт╕, д╕зналися про тих кримських татар, як╕ щиро ц╕кавляться укра╖нською культурою. А так╕ в Криму повинн╕ бути. То нав╕що ж ╖х ховати? Адже попереду ст╕льки важливих справ! Ось вже ╕ про зм╕ни у топон╕м╕ц╕ починають говорити. А на кого у ц╕й справ╕ можна спертися? Адже поки що не ╕сну╓ нав╕ть ефективного укра╖нсько-кримськотатарського тандему. А в ╕деал╕ мав би бути д╕╓вий ╕ авторитетний укра╖нсько-рос╕йсько-кримськотатарський фронт. Хай би в╕н на початку складався лише з найтолерантн╕ших представник╕в трьох основних етн╕чних громад Криму. Але це ╕нтел╕гентське утворення мало б формувати нов╕ п╕дходи до вир╕шення кримських проблем. Поки цього не станеться, будь-який усп╕х, прогрес у сфер╕ м╕жнац╕ональних стосунк╕в буде ╕люзорним. * * * Коли в╕дкриття виставки уже в╕дбулося, ╕ люди помаленьку почали розходитись у сво╖х справах, я раптом пом╕тив серед присутн╕х обличчя, яке здалося мен╕ знайомим… Надто довго я тримав на видному м╕сц╕ статтю Тамари Соловей «Американська укра╖нка з широкою душею» («КС» в╕д 6.06.2008). Надто добре я запам’ятав в╕дкрите усм╕хнене обличчя молодо╖ ж╕нки, аби тепер його не вп╕знати… Сумн╕ву бути не могло, це Мар╕йка Соневицька – американка укра╖нського походження, яка закохана в Крим ╕ ╓ великою шанувальницею кримськотатарсько╖ культури, зокрема музично╖… Саме про таких людей я мр╕яв вс╕ останн╕ двадцять рок╕в, саме так╕, як Мар╕йка, повинн╕ стати еталоном толерантност╕ та надзвичайно високо╖ активност╕ у сфер╕ м╕жкультурних стосунк╕в! Уявля╓те, вона вивча╓ музичн╕ традиц╕╖ Гуцульщини, а також досл╕джу╓ та пор╕вню╓ кримськотатарську музику з музикою ╕нших народ╕в… Це ж яка широта ╕нтерес╕в! ╤ х╕ба багато таких людей у Криму? Тож добре, що хоч на американському континент╕ народжуються мар╕йки соневицьк╕, бо у нас смуга б╕льшовицького лихол╕ття лише винищувала людей такого ╜атунку, а не плодила ╖х… * * * Я не помилився – таки, д╕йсно, Мар╕йка Соневицька власною персоною! Отже, Бог ╓. ╤ користь в╕д под╕бних виставок ╓ – хоча б уже тому, що вони допомагають знайомитись однодумцям. Про зустр╕ч ╕з Мар╕йкою думав давно. Встиг п╕дготувати багато запитань… Проте, ми були наст╕льки обмежен╕ в час╕, що я встиг задати лише дек╕лька: – Мар╕йко, чим можна пояснити таке, на перший погляд, дивне по╓днання: кримськотатарська музична традиц╕я ╕… гуцульська? – Вважаю, що кримськотатарська ╕ гуцульська культури ╓ найпом╕тн╕шими, «найяскрав╕шими», «найекзотичн╕шими» на територ╕╖ сучасно╖ Укра╖ни. Вони добре про себе заявили, ╖х важко не пом╕чати саме через ╖хню яскрав╕сть, несхож╕сть на культуру, скаж╕мо, подн╕провсько╖ Укра╖ни… Оск╕льки я зак╕нчила Колумб╕йський ун╕верситет, вибравши соб╕ напрямок – етномузиколог╕ю, то зрозум╕ло, що досл╕джую я саме музичну культуру гуцул╕в ╕ кримських татар. Зрозум╕ло, що кримськ╕ татари не ╓ етн╕чними укра╖нцями, та й узагал╕ Крим лише з 1954 року перебува╓ у склад╕ Укра╖ни. А ще й ╕сну╓ такий стереотип, що кримськ╕ татари являли собою дику, кочову силу, в╕д яко╖ стол╕ттями страждали мирн╕ укра╖нськ╕ землероби. Але стереотипи стереотипами, а доля звела наш╕ народи, тепер ми живемо разом в одн╕й держав╕, яка назива╓ться Укра╖ною. А ще мене давно ц╕кавила тема депортац╕й. ╤ в цьому в╕дношенн╕ депортац╕я кримських татар ╓ чи не найтраг╕чн╕шою… Звичайно, дуже постраждала ╕ Зах╕дна Укра╖на, але тут хоч не було тотального виселення. – Якщо говорити про як╕сь паралел╕, то карпатськ╕ лемки постраждали т╕╓ю ж м╕рою, що ╕ кримськ╕ татари. Виселили ус╕х: або ж на п╕вн╕ч Польщ╕, або в степи Херсонщини. – О-о, так, долю лемк╕в ╕ кримських татар уже можна пор╕внювати. А ось гуцули постраждали значно меншою м╕рою, бо основний масив населення лишився на м╕сц╕, культура збер╕галася. А кримськ╕ татари до 1956 року не мали права нав╕ть створити св╕й музичний ансамбль. Збер╕гати музичну культуру було дуже проблематично: були знищен╕ книги, пам’ятки, музична л╕тература… Пот╕м з’явився перший музичний колектив – «Хайтарма». Назвати його якось ╕накше не дозволяли. Це все одно, що гуцульський колектив назвати «Арканом», а не «Гуцульщиною». До реч╕, ╓ близько 300 мелод╕й «Хайтарми», але ╖х об’╓дну╓ ритм╕ка. Загалом, це швидкий танець. Кримськотатарська музика ма╓ багато сп╕льного з музикою балканських народ╕в. Я забула сказати ще про одну важливу р╕ч: кримськ╕ татари втратили сво╖ нац╕ональн╕ ╕нструменти, тож тепер використовують турецьк╕. Нема сво╖х майстр╕в… У той же час Гуцульщина ц╕╓╖ проблеми поки що не зна╓. Скаж╕мо, в╕домий майстер Михайло Таф╕йчук дос╕ робить тремб╕ти. Звичайно, ╕ в Карпатах таких майстр╕в небагато, але вони, все-таки, ╓. А ось в Криму ╖х уже нема╓. – Як ви оц╕ню╓те ситуац╕ю з укра╖нством, укра╖нською культурою в Криму? – Крим поки що лиша╓ться нетерпимим до всього укра╖нського. Особливо це пом╕тно у Севастопол╕. Коли я в цьому м╕ст╕ розмовляла укра╖нською, то в╕дчувала, що ставлення до мене г╕рше, н╕ж у С╕мферопол╕. Та ╕ в С╕мферопол╕ цю мову не почу╓ш на вулицях. Верховну Раду Криму не можна назвати укра╖нським органом. Скор╕ше, навпаки – вона ╓ антиукра╖нською, антитатарською… Позитив бачу поки що т╕льки в одному – д╕ти у школах Криму вчать укра╖нську мову. ╤ поки вчать, то знають. До реч╕, кримськ╕ татари ставляться до укра╖нсько╖ краще. Я контактувала з молод╕жною орган╕зац╕╓ю «Бизим Къырым» («Наш Крим») ╕ переконалася, що ус╕ вони намагалися розмовляти з╕ мною укра╖нською. – Виходить, що загальна культура у них вища, н╕ж у представник╕в пророс╕йських орган╕зац╕й. А як ставляться до культур у США? – Охоче, а часом ╕ жад╕бно всотують все нове, незвичне, особливо, якщо воно ╓ як╕сним. Скаж╕мо, американц╕ дуже люблять ф╕льм «Т╕н╕ забутих предк╕в». Його показували у «найкрут╕ших» к╕нотеатрах, оск╕льки на думку американсько╖ культурницько╖ ел╕ти цей ф╕льм ╓ авангардовим. Люблять у нас ╕ ф╕льми Ем╕ля Костур╕ци. Переважно вони про життя югославських циган, а тому дуже музикальн╕. Для нас, музикознавц╕в, кожен його ф╕льм ╓ музичною енциклопед╕╓ю! До реч╕, ходять чутки, що Костур╕ца прийняв ╕слам, зм╕нив ╕м’я. Це я щодо д╕алогу культур ╕ рел╕г╕й. А якщо говорити про мови, то я вчила ╕спанську, китайську... – А ваш чолов╕к волод╕╓ укра╖нською? Хто в╕н за походженням? – Ну-у, н╕би справжн╕й американець! Хоча серед його предк╕в ╓ н╕мц╕, угорц╕. По «угорськ╕й» л╕н╕╖ там у них пр╕звище… Миколай. Укра╖нською трохи пробу╓ розмовляти, але це да╓ться йому нелегко. – Кажете, Миколай? Ну, тод╕ я готовий побитися об заклад, що в його жилах тече ╕ слов’янська кров. Серед закарпатських укра╖нц╕в я так╕ пр╕звища зустр╕чав неодноразово. А ось серед угорц╕в… Було б «М╕клош», а не «Миколай». Отже, в╕н наш, а тому мову повинен вивчити! Раз уже його дружина вчила китайську… До реч╕, не забули цю мову? – Знала свого часу непогано, могла й писати, але все це забува╓ться, коли нема╓ практики. Щоправда, коли заходжу до китайського ресторану, то можу замовити страву китайською мовою. – Напевно, китайц╕ дуже дивуються, коли чують р╕дн╕ слова в╕д людини з ╓вропейською зовн╕шн╕стю? – Н╕, що ви! В Америц╕ таких людей, як я – дуже багато, д╕алог культур там в╕дбува╓ться пост╕йно! Щось перейма╓ться, засвою╓ться. ╢ певний попит ╕ на китайську, я не в╕дчувала себе «б╕лою вороною»… – Що ж, будемо спод╕ватися, що й Крим ставатиме толерантн╕шим, ╕ будь-яка культура в ньому почуватиметься добре. Серг╕й ЛАЩЕНКО.
На фото: Ярема Полотнюк
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7095
|