Версiя для друку Обговорити в форумi

При майстрах якось легше.
Вони, як Атланти,
Держать небо на плечах.
Тому і є висоти.
Ліна Костенко.

Сьогодні, у бурхливий час реформацій, перипетій історичних процесів, коли на другий план, на жаль, відійшли доброта й чесність, порядність і почуття високого призначення людини на землі, учителі знову залишаються провідниками світла, віри в щасливе майбуття. Це в їхніх душах горить-палає й не повинна згаснути іскра дитинства.
Щасливий той, кому Бог подарував Учителя. Так, саме Учителя з великої літери. Гвардійський НВК завжди славився і славиться своїми вчителями. Це творчий колектив, який любить свою справу, проявляє ініціативу у випробуванні нових методів навчання, бажає просувати школу вперед згідно з новими науковими відкриттями. А головне – прокладає шлях до серця кожної дитини, допомагає розкрити найкращі її риси, здібності, схильності, реалізувати себе в суспільстві.
Праця вчителя української мови відрізняється від роботи вчителя іншого фаху тим, що вона впливає саме на державність, єдність нашої України. На думку спадають слова Василя Симоненка: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину». І саме вчителі української мови виступають державними парламентарями на багатомовному Кримському півострові, чия праця буде оцінена вже і наступним поколінням.
Гідний внесок у цю справу зробила й наша чарівна, улюблена вчителька української мови та літератури Головко Людмила Іванівна. Вона відкрила юні серця назустріч милозвучній мові, народним пісням, віршам, допомагала осягнути історію й традиції нашого народу.
Людмилу Іванівну і колеги, і школярі дружно зараховують до професіоналів вищого класу: учитель-методист, відмінник освіти України, переможець республіканського й фіналіст Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2005», заслужений учитель АР Крим. Українка з діда-прадіда: батько – з Київщини, мама – з Сум, вона з дитинства відчувала любов і тяжіння до рідного слова. Закінчивши у 1982 році Донецький державний університет, уже сама стала нести дітям красу української мови. Місце проживання вибирати не доводилося – їхала вслід за чоловіком, офіцером Збройних Сил, але різниці між міськими чи сільськими дітьми ніколи не робила, усюди намагаючись працювати з повною віддачею: і в Київській школі № 57, і в Сакській № 4, і в Гвардійській № 3, і ось уже 17 років у Гвардійському НВК, де зарекомендувала себе як творча особистість, сумлінний учитель, фахівець своєї справи, Педагог із великої літери.
Кожен учитель зобов’язаний володіти повним набором «інструментів» для вирішення професійних завдань. Людина, яка прагне досягти своєї життєвої мети, застосовує всі таланти, якими наділила її природа. Найбільшого успіху домагається той, хто вміло поєднує професійні навички з високим внутрішнім настроєм. У Людмили Іванівни вийшов саме цей симбіоз. У школі відразу ж відзначили прекрасне знання нею свого предмета, творчий, пошуковий підхід до процесу викладання, внутрішню гармонію, мистецьке світосприйняття. Людмила Іванівна «навчає навчатися» учнів: не дивитися, а бачити, не слухати, а чути, не знати, а розуміти.
А незабаром ділові якості педагога помітили й за межами школи, селища, району, республіки. Вона завжди була у пошуку, критично ставилася до виконуваної роботи й намагалася внести в навчальний процес нове, передове. З великим інтересом і користю для себе колеги відвідують відкриті уроки Головко Л. І., тематичні семінари, школу молодого вчителя. Нестандартний пошук, постійний самоаналіз, творчість, інноваційність стали запорукою її високого професіоналізму, допомогли стати одним із найсильніших словесників Криму.
За основу роботи Людмила Іванівна бере особистісно зорієнтований підхід до навчання, створює оптимальні умови для всіх, активізує внутрішній потенціал учня, враховуючи його здібності, здатність до самовизначення та самореалізацію на уроці, використовуючи здоров’язберігаючі технології. Як член кафедри гуманітарних і соціально-гуманітарних дисциплін гімназії в рамках «Школи здоров’я» проведені дослідження використання технологічних карт «Змагання із самим собою» (кроки просування до успіху). Людмила Іванівна розробила власну систему опорних таблиць з мови, дає учням глибокі, ґрунтовні знання, постійно працює над підвищенням рівня грамотності. Її досвід роботи узагальнений у районі, автономії, Україні, ім’я занесене до «Книги педагогічної слави» Криму. Творчі родзинки вчителя опубліковані на сторінках всеукраїнських фахових журналів, розробки уроків були надруковані у книгах «Найкращі конкурсні уроки», роботи її учнів неодноразово публікувалися на сторінках часопису «Кримська світлиця». Її підопічні постійно посідають призові місця на районних, республіканських олімпіадах, у Міжнародному конкурсі знавців української мови імені П. Яцика, у конкурсах творчих робіт «Вірю в майбутнє твоє, Україно!», «Змагаймося за нове життя», а Чорний Олександр став переможцем у Всеукраїнському турі «Ідея соборності України» і нагороджений грамотою Верховної Ради України.
Так, найкраща відзнака роботи вчителя – це його учні. Її вихованці, учні 7-А класу, так кажуть про свого наставника: «Наш класний – найкласніший!». І недаремно Людмила Іванівна стала переможцем у 2007-2008 навчальному році районного конкурсу серед класних керівників. Зі своєю «шкільною мамою» учні діляться своїми надіями, радощами й образами, щедро черпаючи цінні поради й щиру підтримку.
Ось як про духовне збагачення розповідають самі учні. «Для мене Людмила Іванівна – це перша людина, яка відкрила двері в широкий світ барвистого слова й тонкої мелодії мистецтва творити – творити картини повсякденного настрою душі, емоцій, фантазій і реальності. Головне, що дала вона мені, – це усвідомлення того, що я – людина, неповторна, самодостатня, упевнена в собі й завтрашньому дні», – це рядки з твору Стражеску Катерини. Для її однокласника Булигіна Сашка: «Людмила Іванівна – незвичайна людина виняткової душевної краси й гармонії, особистість, сповнена активності, наполегливості». А Оля Мельник вдячна Л. І. Головко за те, що «вона в кожному поважає особистість, розвиває в учнів самобутність і оригінальність, поповнюючи джерело духовних сил». Саме завдяки учням цього класу та їхнім батькам, учителями-словесниками у гімназії був відкритий етнографічний музей, що став результатом плідної роботи з вивчення української мови та літератури, історії і традицій нашого народу.
Слушно згадати зараз слова Бориса Степанишина: «Нехай заслужено пишаються своїми великими відкриттями вчені, нехай гордяться своїми патентами винахідники, нехай не без підстав вважають свою місію особливою медики, священики, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім’я якому урок, кермо планети і доля людства, його майбутнє – саме в руках учителя». І я пишаюся, що саме такі люди є в нашій школі-гімназії, Сімферопольському районі, у Криму зрештою.
Олександра СТЕРНОВА,
директор Гвардійського НВК Сімферопольського району.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2009 > Тема "Українці мої..."