Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПОГОДИВ КАНДИДАТУРУ ЗАЛУЖНОГО НА ПОСАДУ ПОСЛА У БРИТАН╤╥
Про це йдеться у пов╕домленн╕ М╕н╕стерства закордонних справ Укра╖ни…


БУДЕ ДЕНЬ, КОЛИ ╤ ШВЕЦ╤Я ЗМОЖЕ ПРИВ╤ТАТИ УКРА╥НУ З╤ ВСТУПОМ В АЛЬЯНС
Звернення Президента Укра╖ни.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2009 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 03.04.2009
КРИМ. КРОКИ СТАНОВЛЕННЯ

Дев’яност╕ роки не так давно минулого ХХ стол╕ття стали переломними в ╕стор╕╖ не лише ряду новоутворених держав на територ╕╖ колишнього Радянського Союзу, але й для Автономно╖ Республ╕ки Крим, яка теж була не останньою в цьому державотворчому процес╕ ╕ пережила ц╕лу низку кол╕з╕й. З колишньо╖ област╕ вона перейшла в статус територ╕ально╖ автоном╕╖ у склад╕ Укра╖ни, пос╕ла особливе ╕ поважне м╕сце в держав╕. ╤ цей шлях був не лише не простим, а надто складним. ╤ усп╕шно завершився завдяки мудрост╕ ╕ розважливост╕ ряду пол╕тик╕в, як укра╖нських, рос╕йських, так ╕ м╕сцевих кримських, як╕ зум╕ли подолати пол╕тичне протистояння ╕ повернути на шлях доброзичливого сп╕вроб╕тництва р╕зн╕ пол╕тичн╕ теч╕╖, ел╕ти ╕ владн╕ структури в рамках ╓дино╖ Укра╖нсько╖ держави. Велика, а може, й визначальна роль у цьому процес╕ належала тод╕шньому народному депутату Укра╖ни, члену тимчасово╖ ком╕с╕╖ Верховно╖ Ради Укра╖ни з вивчення соц╕ально-економ╕чно╖ ╕ пол╕тично╖ ситуац╕╖ в АР Крим, а п╕зн╕ше ╕ Пост╕йному Представнику Президента Укра╖ни в АР Крим Дмитру Степанюку, якого сьогодн╕ представля╓мо на наших шпальтах.

– Дмитре Петровичу, Ваша нетривала д╕яльн╕сть у Криму протягом 1996-1997 рок╕в на посад╕ Пост╕йного Представника Президента Укра╖ни в автоном╕╖ залишила пом╕тний сл╕д, отримала у переважно╖ б╕льшост╕ пол╕тик╕в та ╕сторик╕в схвальну оц╕нку як така, що позитивно вплинула на стаб╕л╕зац╕ю пол╕тично╖ обстановки, на визначення м╕сця ╕ рол╕ Криму в межах Укра╖нсько╖ держави.
– ╤стор╕я ця розпочалася ще в 1994 роц╕, ╕ вона нев╕дд╕льна в╕д загально╖ пол╕тично╖ ситуац╕╖, що склалася в Укра╖н╕, Рос╕╖ ╕ св╕т╕. В Укра╖н╕ проводилися вибори Президента ╕ парламенту, а в Криму була введена Конституц╕я, перша стаття яко╖ заявляла, що Крим буду╓ сво╖ в╕дносини з Укра╖ною на догов╕рн╕й основ╕. Це було принципове пол╕тичне р╕шення м╕сцевих пол╕тик╕в, на ньому ╜рунтувалися вибори президента
Ю. М╓шкова, позиц╕╖ рос╕йських общин та м╕сцевих радикальних парт╕й. Програв президентськ╕ вибори в Криму Багров, п╕д якого готувалась ця посада. Ситуац╕я – непроста, вимагала урегулювання в масштабах держави. В той же час д╕ючий Президент Укра╖ни Кравчук ╕ майбутн╕й  Кучма, звичайно ж, також переймалися Кримом, але вимушен╕ були, як учасники виборчих перегон╕в, багато часу в╕ддавати робот╕ з виборцями, чим усп╕шно зловживала у сво╖х ц╕лях влада, що перемогла на п╕востров╕.
╤ тод╕ укра╖нський парламент взяв на себе в╕дпов╕дальн╕сть виправити ситуац╕ю, постаратися зробити це безконфл╕ктно, мирно. У травн╕ була сформована група депутат╕в, яка ви╖хала в Крим ╕ розпочала д╕алог з м╕сцевим парламентом. Протистояння було велике. У перш╕ дн╕ просто не чули одне одного. Проте у результат╕ толерантно╖ роботи почали слухати укра╖нську сторону нав╕ть пророс╕йськ╕ пол╕тики, а ╖х почали чути ╕ в Ки╓в╕. Розпочався д╕алог. ╤з числа депутат╕в була утворена тимчасова ком╕с╕я з вивчення пол╕тико-правово╖ ситуац╕╖ в АР Крим ╕ внесення в╕дпов╕дних пол╕тико-правових р╕шень. Працював у н╕й ╕ очолював ╖╖ талановитий юрист, фах╕вець у галуз╕ права, народний депутат Укра╖ни Юр╕й Кармаз╕н. ╤ багато ╕нших депутат╕в д╕яли в ком╕с╕╖ пл╕дно.
Головним завданням укра╖нський парламент ╕ члени ком╕с╕╖ ставили тод╕ – переконати Верховну Раду Криму прийняти Конституц╕ю, яка б в╕дпов╕дала Конституц╕╖ держави. Якраз переконати, а не нав’язувати зверху як╕сь радикальн╕ зм╕ни. Це було важко зробити, тому що б╕льш╕сть член╕в м╕сцевого парламенту не п╕дтримувала таку позиц╕ю. Як зробити, щоб вони, в тому числ╕ ╕ представники Чорноморського флоту (яких в парламент╕ Криму було багато в╕д Севастополя), пройнялися переконанням, що Крим ма╓ бути складовою частиною Укра╖ни?
Для того, щоб стаб╕л╕зувати ситуац╕ю, ми напрацювали низку пропозиц╕й для укра╖нського законодавства. ╤ нам вдалося добитися, що той же склад парламенту, який у 1994 роц╕ голосував за в╕дторження Криму до складу Рос╕╖, в 1995 роц╕ проголосував першу статтю сво╓╖ Конституц╕╖, яка стверджу╓, що Крим ╓ автономною складовою частиною Укра╖ни. Це була велика перемога укра╖нсько╖ парламентсько╖ дипломат╕╖.
А щоб надал╕ не повторювалися сепаратистськ╕ настро╖, ми продумали ряд заход╕в з боку укра╖нського законодавства, як╕ передбачають гнучку координац╕ю д╕й обох парламент╕в. Враховуючи, що кримська Конституц╕я розробля╓ться ╕ прийма╓ться кримським парламентом, була введена норма про затвердження ╖╖ парламентом Укра╖ни, ми визначилися, як процедурно це робити. Для цього, вир╕шили, потр╕бна пряма б╕льш╕сть голос╕в – 226. Була пропозиц╕я, що треба дв╕ третини голос╕в. Велася також дискус╕я, постатейно чи загалом затверджувати Конституц╕ю. А якщо як╕сь статт╕ не п╕дходять, не в╕дпов╕дають чинному законодавству, то тод╕ як? Зупиняти процес затвердження? Так можна приймати й до безк╕нечност╕. Тому були знайден╕ механ╕зми, зг╕дно з якими ми затверджували Конституц╕ю нав╕ть без статей, як╕ не в╕дпов╕дали чинному законодавству. Ми ╖х виключали. Пот╕м вони доопрацьовувалися ╕ затверджувалися.
Парламентська республ╕ка ма╓ сво╖ недол╕ки. Як т╕льки обирають уряд, через к╕лька дн╕в починають в╕дпрацьовуватися механ╕зми, як цей уряд скинути. У Криму ми це бачили. Як т╕льки обрали Голову Ради м╕н╕стр╕в, через к╕лька дн╕в до уряду починають ходити депутати з якимись питаннями соц╕ального характеру, вимагати грошей. А ╖х не вистача╓. Нема╓ можливост╕ ус╕х в╕дразу задовольнити. ╤ в парламент╕ з’являються проекти – висловити недов╕ру, зняти ╕ т. д. Тому ми шукали шлях, як стаб╕л╕зувати ситуац╕ю. Треба було звертатися до президентсько╖ г╕лки влади за п╕дтримкою. Ми вир╕шили, що Голову Ради м╕н╕стр╕в признача╓ парламент за погодженням з Президентом ╕ зв╕льня╓ його також за погодженням. Ця схема усп╕шно працю╓ й зараз. Думаю, що укра╖нським пол╕тикам треба це враховувати при побудов╕ сучасно╖ модел╕ влади в Укра╖н╕.
Вир╕шили й низку ╕нших питань, виходячи з того, що парламент Криму ма╓ д╕яти на основ╕ закону про Верховну Раду Криму, ╖╖ повноважень. ╤ тут не мало бути невизначеностей. Бо можлив╕ кол╕з╕╖. Наприклад, зда╓ться, не дуже важливо, кому приймати оф╕ц╕йних ос╕б, ╕нших високих гостей. Але простежу╓ться, хто першим високому гостю потисне руку – Голова Верховно╖ Ради чи Голова Ради м╕н╕стр╕в. Зда╓ться, др╕бниця, та розвива╓ться конфл╕кт, який трясе увесь Крим ╕ Укра╖ну. Тому ми заклали такий механ╕зм, що старшим на територ╕╖ Криму, вищою посадовою особою ╓ Голова Верховно╖ Ради Криму. ╤ все стало на сво╖ м╕сця. Сьогодн╕ це питання гостро не сто╖ть.
Вир╕шили питання принципових конституц╕йних узгоджень. Адже, як я зазначив вище, ще за час╕в президентства Юр╕я М╓шкова впроваджувалася Конституц╕я, яка, ми вважали, ╓ сепаратистською. В н╕й закладалося багато суверен╕тету, що не узгоджувалося ╕з автономним статусом територ╕╖. Передбачалося сво╓ м╕н╕стерство закордонних справ, ледь не сво╖ збройн╕ сили та грош╕. З Москви були запрошен╕ кер╕вниками уряду Криму сумн╕вн╕ особи без громадянства Укра╖ни, як╕ почали розгортати роботу з прихватизац╕╖ власност╕ укра╖нського народу. Арм╕йськ╕ генерали призначались м╕н╕страми силових в╕домств, як╕ виводили ╖х ╕з п╕дпорядкування Укра╖н╕. Тому ми вибудували узгоджену ╕з законодавством Укра╖ни вертикаль управл╕ння. Так╕ р╕шення диктували обставини.
Ми розум╕ли, що президентство в Криму було дестаб╕л╕зуючим ╕нститутом влади ╕ його треба було скасовувати. Не вс╕ в Ки╓в╕ з цим погоджувалися. Побоювалися, що п╕сля цього прокотиться хвиля ╕ на скасування ╕нституту президентства в Укра╖н╕. Це з одного боку. А з другого – треба було зрозум╕ти й позиц╕ю Рос╕╖. Певний час ми вивчали внутр╕шню ситуац╕ю нашого сус╕да, не посп╕шали. А пот╕м вчинили р╕шуче й оперативно, коли побачили, що в╕йськов╕ Рос╕╖ почали бомбардувати власну територ╕ю в Чечн╕. Ми змушен╕ були вживати д╕╖ для стаб╕л╕зац╕╖ ситуац╕╖ в держав╕, щоб не допустити ескалац╕╖ «чеченських» процес╕в у власн╕й кра╖н╕. Як писала рос╕йська преса, Укра╖на питання щодо Криму вир╕шила без будь-яких сутичок ╕ стр╕лянини, про як╕ багато кричалося. Ми через МЗС через дек╕лька годин п╕сля скасування президентства в Криму спов╕стили про под╕╖ ус╕х посл╕в за кордоном для роз’яснення наших внутр╕шн╕х проблем кер╕вникам ╕ноземних держав. Св╕т сприйняв наш╕ стаб╕л╕зац╕йн╕ д╕╖ з розум╕нням. Цьому передувала виважена робота укра╖нських парламентар╕в з ком╕сарами ОБС╢.
Ми передбачили, що закон про президентство в Криму, про його Верховну Раду ╕ ╖╖ повноваження, який був проголосований, сприйматиметься неоднозначно. Антиукра╖нськи налаштован╕ пол╕тики спробують використати його для дестаб╕л╕зац╕╖ обстановки за час, який традиц╕йно проходить в╕д ухвалення документа Верховною Радою до п╕дписання Президентом. Оч╕кувалося, що цей пром╕жок, до набрання чинност╕ закону, триватиме 10 дн╕в. Але закон був п╕дписаний в день його ухвалення. ╤ вранц╕ наступного дня, коли сепаратисти прибули в С╕мферополь, газета „Голос Укра╖ни” з опубл╕кованим законом вже лежала в к╕осках, що св╕дчило: закон набрав чинност╕. Орган╕зував цю роботу Кармаз╕н.
Стосовно М╓шкова ми не застосовували радикальних д╕й, хоч в╕н ╕ в╕в деструктивну роботу й була порушена крим╕нальна справа. Також в╕н, зг╕дно з укра╖нським законодавством, зайнявся л╕кв╕дац╕╓ю свого апарату (там працювало приблизно 70 чолов╕к), ми допомагали ╖х працевлаштувати. Пот╕м в╕н по╖хав у Москву, ╕ питання президентства в Криму було закрито.
Я, як народний депутат, а пот╕м одночасно ╕ Пост╕йний Представник Президента в Криму, головним сво╖м завданням ставив, щоб м╕сцевий парламент самост╕йно прийняв першу статтю Конституц╕╖, в як╕й зазнача╓ться, що Крим ╓ складовою частиною Укра╖ни. Це було принципово. ╤нш╕ статт╕ можна удосконалювати, зм╕нювати, бо вони стосуються соц╕ально-економ╕чного життя. Це творчий процес, ╕ кримський парламент цим займа╓ться ╕ сьогодн╕. Але перша стаття – основа Конституц╕╖.
Тод╕, як мен╕ зда╓ться, кримське кер╕вництво зрозум╕ло, що чим б╕льше буде допускатися р╕зно╖ пол╕тично╖ демагог╕╖, тим менше прав у нього залишатиметься, а республ╕ка може перетворитися в область. Парламент ╕ влада Укра╖ни не будуть пасивно спостер╕гати сепаратистськ╕ рухи. Вс╕ знають, що ран╕ше Ки╖в кримсько╖ Конституц╕╖ не затверджував. П╕сля в╕домих д╕й почав затверджувати. У склад╕ Криму був Севастополь. ╤ у Верховн╕й Рад╕ Криму, як я зазначав, були депутати – оф╕цери Чорноморського флоту. Це – люди осв╕чен╕, п╕дготовлен╕, т╕, хто т╕сно пов’язаний з розв╕дувальними центрами Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, а деяк╕ вели певну роботу з п╕дтримки пол╕тик╕в-«яструб╕в». Але, я вам скажу, що й вони проголосували за першу статтю. Це була перемога ╕ моя, ╕ Кармаз╕на, ╕ вс╕х депутат╕в. Повинен в╕дзначити ╕сторичну роль парламенту Криму 1994-1998 рок╕в ╕ його депутат╕в в розбудов╕ укра╖нсько╖ державност╕ та автономного статусу республ╕ки. В╕д ворожого ставлення до Укра╖ни на початку повноважень переконлива б╕льш╕сть ╕з них п╕д к╕нець перейшли в конструктивне русло, п╕днялись над сво╖ми амб╕ц╕ями. ╥х об’╓днала з Укра╖ною неосяжна любов до Криму ╕ велика в╕дпов╕дальн╕сть перед виборцями. Вони в гострих дискус╕ях виходили на загальний правовий вектор ╕ могли бути вз╕рцем для багатьох амб╕тних сучасних депутат╕в укра╖нського парламенту. ╥хн╓ самост╕йне голосування, в якому взяли участь укра╖нц╕ ╕ рос╕яни, в╕рмени, кримськ╕ татари, кара╖ми, болгари, греки, н╕мц╕, ╓вре╖ разом з оф╕церами Чорноморського флоту, роззброювало багатьох рос╕йських радикал╕в ╕деолог╕чно як в Криму, так ╕ в Рос╕╖, як╕ хот╕ли пограти з вогнем напруги ╕ протистояння. Напруженою була крим╕ногенна ситуац╕я, яку нав’язували ╕ пол╕тики, ╕ бандити. Це – розстр╕ли державних д╕яч╕в, кер╕вник╕в орган╕в м╕сцево╖ влади ╕ самоврядування, господарських кер╕вник╕в та п╕дпри╓мц╕в з метою залякування сусп╕льства ╕ досягнення крим╕нально╖ мети. В╕ддаю належну шану профес╕йним та мужн╕м д╕ям прац╕вник╕в правоохоронних орган╕в того пер╕оду з нейтрал╕зац╕╖ крим╕ногенного середовища в Криму. В╕ддаю належне толерантним та виваженим д╕ям рос╕йських правоохоронних орган╕в та спецслужб для стримування екстрем╕зму та сп╕льного придушення бандитизму на п╕востров╕, який не щадив н╕кого, в тому числ╕ ╕ рос╕ян.

– Як досягли цього?
– Виключно переговорами. Жодних силових д╕й з мого боку, н╕яких орган╕в внутр╕шн╕х справ, т╕льки пол╕тичний д╕алог. Ми в Конституц╕╖ Укра╖ни передбачили також, що Севастополь б╕льше не делегуватиме депутат╕в у кримський парламент. В╕н обира╓ свою м╕ську раду ╕ не торка╓ться С╕мферополя. Так вир╕шили питання пол╕тично. ╤ не одне. Взяти, наприклад, засоби масово╖ ╕нформац╕╖ в Криму. Вони тод╕ були налаштован╕ щодо Ки╓ва дуже агресивно. Наприклад, „Крымская правда”. Ми багато до ц╕╓╖ газети прислухалися. Але як зло, недоброзичливо вона писала. Однак ми не п╕шли проти не╖ та й ╕нших, хоч на це були вагом╕ причини. Працювали з журнал╕стами, з кер╕вництвом, зокрема з М. Бахар╓вим, який нин╕ – заступник Голови Верховно╖ Ради Криму. Працювали ╕ знаходили розум╕ння. Тому що переважала думка: життя в Криму ма╓ бути як╕сним ╕ пол╕пшуватися. Це об’╓днувало, превалювало над агресивними лозунгами.
Все краще досягалося д╕алогом, тонкою профес╕йною роботою. В╕зьмемо мовну проблему. Частина радикально налаштованих пол╕тик╕в у Ки╓в╕ вимагала негайного, ледь не насильного упровадження в Криму укра╖нсько╖ мови. Щось у цьому було й рац╕онального, але треба було враховувати, що укра╖нська мова там поширена мало. Ми ж пропонували об╕йтися без радикал╕зму. Д╕яти пов╕льн╕ше, толерантн╕ше, але над╕йно ╕ переконливо. Я, зокрема, вважав, що питання про мову повинн╕ вир╕шувати батьки молодих кримчан. Так було над╕йн╕ше. Справа в тому, що багато мешканц╕в Криму ╕ Севастополя в╕дправляють сво╖х д╕тей навчатися до Рос╕╖. Але ж сам╕ залишаються жити тут. ╤ службовц╕ Чорноморського флоту живуть с╕м’ями. ╤ д╕ти, в╕дучившись в Рос╕╖, повертаються в Крим. У Рос╕╖ не завжди вда╓ться влаштуватися. А незнання укра╖нсько╖ мови в Укра╖н╕ призводить до значних обмежень. Воно заважа╓ влаштуватися на роботу в органи держвлади, людина не може, наприклад, працювати суддею. Тобто звужуються можливост╕ самореал╕зуватися в держав╕. Тод╕ батьки почали домагатися орган╕зац╕╖ в школах укра╖нських клас╕в, взагал╕ в╕дкриття укра╖нських шк╕л.
╤ цей процес трива╓. Сам╕ батьки тиснуть на владу. Мова утверджу╓ться. Погляньте, якою неприкаяною газетою була к╕лька рок╕в тому „Кримська св╕тлиця”. А зараз вона розвива╓ться, все б╕льше кримчан в╕дчувають потребу читати сво╓ укра╖нське видання.

– Дмитре Петровичу, Ви добре розкрили роль м╕сцевих пол╕тик╕в, укра╖нського парламенту у стаб╕л╕зац╕╖ кримсько╖ пол╕тично╖ ситуац╕╖. Але ми мало почули про Вашу особисту у цьому роль.
– Чи був м╕й особистий усп╕х у ц╕й справ╕? Я вважаю, що так. ╤, мабуть, не випадковий. Бо ╕ Голова Верховно╖ Ради Укра╖ни О. Мороз, ╕ Президент Л. Кучма, дов╕ряючи мен╕ цю тонку справу, враховували ряд обставин. Насамперед, те, що у мене був досв╕д роботи ╕ у районн╕й ланц╕, ╕ господарського кер╕вника, ╕ заступника голови облради, голови ком╕с╕╖ з вивчення впливу д╕й ГКЧП, в Дн╕пропетровськ╕й област╕. По-друге, до того я н╕як не був пов’язаний з Кримом, з жодними – н╕ там, н╕ в Укра╖н╕ парт╕ями, не мав справ з м╕сцевою ел╕тою, що дозволяло бути нейтральним, а, значить, ╕ об’╓ктивним. По-трет╓, я сам – виходець ╕з Волин╕, а працював на Дн╕пропетровщин╕, що влаштовувало впливових представник╕в р╕зних пол╕тичних ор╕╓нтац╕й, в╕д радикальних патр╕от╕в до пророс╕йськи ор╕╓нтованих. Це враховував ╕ Кармаз╕н, коли пропонував мою кандидатуру, ╕ п╕дтримував ╖╖ у Голови Верховно╖ Ради ╕ Президента. Я не був заангажованим жодною пол╕тичною ╕де╓ю, окр╕м ╕де╖ утверджувати незалежн╕сть Укра╖ни ╕ д╕яти в межах Конституц╕╖ та закон╕в. Це дозволило мен╕ будувати свою д╕яльн╕сть пом╕рковано ╕ доброзичливо. Хоч, з╕знаюся, це не зовс╕м було просто. В╕дразу ж, як прибув, я не був сприйнятий по-доброму, особливо пророс╕йською громадськ╕стю, як представник Президента ╕ парламенту. Був кинутий заклик: „Степанюк, геть ╕з Криму!”. Це тому, що моя поява посилювала тут позиц╕╖ Укра╖ни, орган╕в центрально╖ влади. Йшла невидима боротьба. Насторожилися р╕зн╕ сили, ╕ не т╕льки в Укра╖н╕. Як вестиме себе Степанюк? Де ╕ як його скомпрометувати.
Але можливост╕ для д╕алогу були, оск╕льки я там чи не найб╕льше був здатний до об’╓ктивних р╕шень ╕ д╕й. Цьому сприяла моя абсолютна незалежн╕сть в╕д ╕нтерес╕в будь-яких ╕ будь-кого. ╤ за короткий час вдалося налагодити хорош╕ стосунки з м╕сцевим кер╕вництвом, з пол╕тиками.
Мене ц╕кавили у кримському парламент╕ голоси. Який той чи ╕нший депутат, до яко╖ пол╕тично╖ сили чи економ╕чно╖ ел╕ти належить, з ким дружить – я цим не переймався. Я бажав, щоб його голос у Верховн╕й Рад╕ Криму був в╕дданий за Укра╖ну. У мене було завдання ввести кримське законодавство в конституц╕йне поле Укра╖ни, ╕ я його протягом чотирьох рок╕в разом з парламентом ╕ Президентом вир╕шував. Як вир╕шував ╕ багато ╕нших питань, що були менш важлив╕ ╕ принципов╕, але звол╕кання яких могло призвести до серйозних загострень.
Наприклад, у 1995 роц╕ в Севастопол╕ п╕д час святкування 9 травня сталися сутички м╕ж ветеранами. Чого можна було чекати в роц╕ наступному? Розв’язання проблеми лягло на мене. ╤ я, врахувавши складов╕ пол╕тично╖ ситуац╕╖, знайшов необх╕дну пол╕тичну формулу.
У Севастопол╕ так ╕сторично склалося, що головною ф╕гурою був командувач Чорноморського флоту. В╕н вир╕шував питання, хто буде першим секретарем м╕ськкому парт╕╖, хто – головою м╕ськвиконкому, хто – в╕йськов╕ заводи очолюватиме ╕ так дал╕. Коли розпався Радянський Союз, за ╕нерц╕╓ю до 1995 року свою верховн╕сть цей командувач збер╕гав. Тому на свят╕ пр╕оритети надавалися виключно Чорноморському флоту, хоч там вже знаходилися й В╕йськово-Морськ╕ Сили Укра╖ни, ╕ були люди, як╕ мали ╕ншу точку зору на ц╕ пр╕оритети.
Я зав╕тав до тод╕шнього командувача Чорноморського флоту Кравченка. Разом з ним до наради запросили мера м╕ста, главу м╕ськдержадм╕н╕страц╕╖ Семенова. ╤ разом погодили, що головним у м╕ст╕ ╓ не командувач, а мер.
╤ в╕н ма╓ в╕дкривати урочистост╕. А в╕йськов╕ кер╕вники з укра╖нсько╖ та рос╕йсько╖ стор╕н мають в╕тати сво╖х учасник╕в демонстрац╕╖ ╕ параду. Це було сприйнято нормально. Або в╕зьмемо в╕дзначення 300-р╕ччя флоту Рос╕╖. Мали святкувати рос╕йськ╕ в╕йськов╕. А В╕йськово-Морськ╕ Сили Укра╖ни як? Багато моряк╕в прийшли на укра╖нську службу якраз ╕з флоту Рос╕╖, як окремо, так ╕ ц╕лими частинами. Я брав участь у прийнятт╕ присяги багатьох ╕з них. Багато чого ус╕х цих в╕йськовик╕в пов’язувало. Нейтральними залишитися було абсолютно неможливо. ╤ я п╕дготував листа до Ради м╕н╕стр╕в Криму, до Верховно╖ Ради, до кер╕вництва Севастополя, Чорноморського флоту ╕ ВМС ЗС Укра╖ни з пропозиц╕╓ю провести сп╕льну п╕дготовку до свята: упорядкувати братськ╕ могили, ╕нш╕ поховання, пам’ятники, музе╖, разом в╕дшукати спонсор╕в, кошти ╕ разом же в╕дзначити свято. Част╕ше нагадувати про нашу сп╕льну ╕стор╕ю, про сп╕льну славу ╕ зброю. Це зблизило людей. ╤ сприйняте було як крок розумний. ╤ вс╕ наявн╕ там в╕йська й громадяни дружно брали участь у свят╕.
Це зайвий раз засв╕дчило: якщо братися за справу серйозно, то завжди можна знаходити пол╕тичн╕ р╕шення.
╤ не треба нагн╕тати екстрем╕зму, грати на трагед╕ях ╕ проблемах людей на догоду тому чи ╕ншому пол╕тичному д╕ячев╕, який хоче щось отримати в╕д цього, сп╕ймати, як мовиться, рибку у каламутн╕й вод╕.
Я проводив у Представництв╕ щотижнев╕ зустр╕ч╕.
╤ це не були оперативки. Я оголосив ус╕м, що прибув у Крим не для того, щоб ставити як╕сь завдання органам центрально╖ виконавчо╖ влади на територ╕╖ Криму, а щоб допомагати. Тому до мене на наради приходили ус╕: ╕ Голова Верховно╖ Ради, ╕ Ради м╕н╕стр╕в Криму, ╕ суду, ╕ м╕л╕ц╕╖, ╕ СБУ, ╕ прокурор Криму, командувач╕ арм╕йського корпусу, нац╕онально╖ гвард╕╖, ВМС Укра╖ни, митниц╕, податк╕вц╕, прикордонники. Вир╕шували р╕зн╕ питання: ╕ господарськ╕, ╕ пол╕тичн╕, ╕ зв’язк╕в з вищими посадовими особами держави.
В держав╕ т╕льки-но в╕дбувалося становлення, не були скоординован╕ в╕дносини м╕ж р╕зними г╕лками влади, м╕ж м╕сцевими та центральними органами. Зокрема, порушувалося питання, хто головний у район╕, якщо поряд з м╕сцевою владою, наприклад, знаходиться той же в╕дд╕л чи те управл╕ння, яке напряму п╕дпорядковане центру. ╤ вир╕шено було, що в район╕ головний – глава м╕сцево╖ адм╕н╕страц╕╖. Його завдання – не втручатися в д╕яльн╕сть центральних орган╕в влади, а створювати ╖м умови для нормально╖ роботи.
Мен╕ довелося також увести у конституц╕йне поле Укра╖ни пол╕тичне життя Криму. Тод╕ тут було багато парт╕й рег╕онального плану, а Конституц╕я 1996 року визнавала парт╕╖ т╕льки загальноукра╖нськ╕. Я зустр╕вся з л╕дерами м╕сцевих парт╕й, п╕дписав в╕дпов╕дного листа Управл╕нню юстиц╕╖ Криму ╕ попросив ╖х визначитися. Невдоволення було багато, але протягом короткого часу вс╕ вони повливалися у парт╕╖ загальноукра╖нськ╕ або перестали ╕снувати чи перетворилися в громадськ╕ рухи.

– Все так непросто розпочиналося, але добре вир╕шувалося. ╤ на цьому тл╕ ваше неспод╕ване в╕дбуття з Криму бачиться якимось незаслуженим ╕ нелог╕чним.
– Чому ж, ц╕лком лог╕чно. Мо╓ в╕дкликання, скаж╕мо, було запрограмоване ще до того, як мене сюди призначили. Я тод╕ одночасно був народним депутатом. Президент Л. Кучма пропонував стати його представником, так би мовити, на профес╕йн╕й основ╕, отримувати в╕дпов╕дну зарплату ╕ т. д. До того ж, Конституц╕я забороняла сум╕сництво. Але я розум╕в, що посада Представника Президента не може тривалий час утримуватися одн╕╓ю особою. Зм╕нюються пр╕оритети, ставляться нов╕ завдання (це можуть бути ╕ пол╕тичн╕, ╕ господарськ╕, ╕ правоохоронн╕, ╕ нав╕ть оборонн╕). ╤ ╖х мають виконувати в╕дпов╕дн╕ профес╕онали. Я ж у Криму д╕яв як пол╕тик. ╤ завдання мо╓ було пол╕тичним. П╕д мене тод╕ був виданий розроблений Кармаз╕ним Указ, який давав багато прав, у тому числ╕ право призупиняти р╕шення м╕сцево╖ влади. Тод╕ вс╕ призначення в автоном╕╖ кер╕вник╕в в╕д центральних орган╕в влади погоджував я, тобто впливав на кадрову пол╕тику. ╤ робив це, виходячи ╕з вимоги, щоб на чол╕ впливових структур ставали люди профес╕йн╕ ╕ патр╕отичн╕. Ц╕ люди ╕ зараз працюють, ╕ ╓ гарантом державно╖ стаб╕льност╕ у Криму.

– Дмитре Петровичу, пройшло б╕льше десятил╕ття, як Ви залишили Крим. Як з позиц╕й сво╖х знань ╕ досв╕ду оц╕ню╓те нин╕шню пол╕тичну ситуац╕ю в автоном╕╖?
– Набагато краща в╕д т╕╓╖, що була колись. Але не така, щоб заспокоюватися зовс╕м. Сьогодн╕ у Криму залишаються дв╕ серйозн╕ проблеми, як╕ хвилюють сусп╕льство. Перша – це пер╕одичне п╕д╕гр╕вання думки, що Крим, Севастополь ╓ складовими частинами Рос╕╖. Друга – питання перебування у Севастопол╕ Чорноморського флоту.
Якщо б╕льш конструктивно говорити про першу проблему, то варто звернутися до законодавства само╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, до ╖╖ Конституц╕╖, яка затверджена ще в 1993 роц╕ на всенародному референдум╕. Там у статт╕ 65 визначен╕ суб’╓кти федерац╕╖, ╕ Криму та Севастополя у цьому перел╕ку нема╓. Та все ж при╖жджають деяк╕ пол╕тики в Крим ╕ з метою поп╕аритися, якось п╕двищити особисту популярн╕сть, кидають провокац╕йн╕ заклики та лозунги. Це в той час, коли рос╕йський народ вже визначився ╕ на р╕вн╕ рос╕йсько╖ держави питання про в╕длучення Криму ╕ Севастополя в╕д Укра╖ни не порушу╓ться. Рос╕я заф╕ксувала цю позиц╕ю в м╕жнародному прав╕. Проблема – в пол╕тичних кредитах, як╕ на ц╕й хвил╕ хочуть отримати соб╕ окрем╕ попул╕сти. А тут ус╕м, у тому числ╕ ╕ кримським пол╕тикам, як╕ у Криму при влад╕, б╕льше треба звертати увагу на реал╕╖ сьогодення, тобто на законодавство ╕ Конституц╕ю само╖ Рос╕╖, ╕ вести в╕дпов╕дний д╕алог.
Стосовно Чорноморського флоту... У Конституц╕╖ Укра╖ни час виведення його з Севастополя визначений 2017 роком. Зрозум╕ло, що рос╕йський пол╕тикум зараз дуже стурбований цим питанням, через те й укра╖нським пол╕тикам треба поводити себе дуже обережно ╕ тонко, адже не секрет, що певна частина населення Укра╖ни (╕, до реч╕, не т╕льки в Криму) не проти, щоб флот залишався ╕ дал╕, бо вважа╓ його певним гарантом стаб╕льност╕ в цьому рег╕он╕, у тому числ╕ ╕ православ’я. Тому при вир╕шенн╕ питання виведення флоту треба прагнути до пол╕тично╖ стаб╕льност╕ у сам╕й Укра╖н╕, досягти того, щоб люди беззаперечно пов╕рили, що Укра╖нська держава здатна убезпечити себе ╕ захистити сво╖х громадян в╕д будь-яких ризик╕в...

Бес╕ду в╕в
Анатол╕й Ковальчук.
м. Ки╖в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2009 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7087

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков