Версiя для друку Обговорити в форумi

НАРОДНИЙ ХІТ-ПАРАД

Нинішній випуск пісенної рубрики виходить «під зіркою» Вадима Дмитровича Крищенка, до якого позавчора нам пощастило додзвонитися і привітати від імені всіх «світличан» з днем народження. Ми попросили Вадима Дмитровича підтримати наш пісенний проект (може, навіть побувати на нашому фіналі – якщо він буде на той час у Криму). Вадим Дмитрович зізнався, що йому теж було б непросто вибрати із сотень і сотень прекрасних українських пісень лише двадцять найкращих (а особливо серед власних пісень: це все одно, як поміж своїх рідних дітей когось кращого вибирати...). Але затію нашу пісенну, яка так людей сколихнула, похвалив і пообіцяв на цю тему обов’язково відгукнутися – «публіцистично»! А поки що – маємо відгук пісенний: ну, як, скажіть, можна вважати себе українцем без пісень Вадима Крищенка?

1 квітня відомому українському поетові-пісняру, народному артисту України Вадиму Дмитровичу Крищенку виповнилося 74 роки.

Усі ми, братове, одного коша, —
За правду доводиться биться.
Нехай оживає вкраїнська душа
В краю, де є «Кримська світлиця»!

Ці рядочки Вадим Дмитрович присвятив кілька років тому нашій газеті, з якою щиро й творчо співпрацює. «Світлиця» і «світличани» сердечно здоровлять нашого духовного побратима з «перед’ювілейною» датою! Бажаємо багато-багато здоров’я і творчого натхнення, нових віршів і пісень, що стають народними, без яких важко уявити себе українцем, без яких українська душа й справді ніколи не оживе (особливо в Криму).
В дарунок від Поета пропонуємо читачам нову добірку віршів, яку Вадим Дмитрович цими днями надіслав до редакції.

ВЕРТИКАЛЬ

Хтось на верхній вертикалі,
Хтось давно у яму вліз.
А все інше – то деталі,
Суміш сміху й тужних сліз.
Ми живем в епоху ринку:
Віскі п’є високий чин,
А народ гризе шкуринку
І запить немає чим.
Возвелись гучні хороми:
Мармур, срібло і кришталь.
Хто і як? – усім відомо
Вліз на верхню вертикаль.
Гляну глибше, гляну далі –
І сказати хочу вам:
Ці високі вертикалі
Піддаються теж на злам.
Словом втішитися хочу,
Та воно слабке, на жаль...
І сміється мені в очі
Незборима вертикаль.

ПО ПРАВДІ ЖИТЬ!

Згубились райдужні надії,
З вогню лишилася зола...
Усі ми наче лицедії
В комедії неправди й зла.
А наші хитрі ляльководи
Все набивають свій гаман...
На світлі зорі, чисті води
Ядучий опустивсь туман.
Злостивим цілям на догоду
Один на одного шипить.
…А як вже хочеться народу
По совісті, по правді жить.

УКРАЇНСЬКЕ ЄСТВО

Літа минають через кому...
А що нащадкам залишити?
Лише у Слові у живому
Єство вкраїнське може жити.

СПОМ’ЯНУ ДРУЗІВ

Згадаю тих,
кого нема між нас,
Хто мав бентежну
 українську душу,
Отих, хто піснею
 озвучив час...
Про них сьогодні
 слово мовить мушу.
В очах стоїть натхненний
 Яремчук,
Іван Мацялко відкрива
 завісу.
І Кириченко ллє
 небесний звук –
Ясніє світ від голосу Раїси.
Назвав – до кого серцем
 прикипів,
Ой, так болюче згадувать вас,
 друзі.
Мій день заповнив
 ваш високий спів,
Він озивається у радості і тузі.
Як гірко, що без вас
 світає день,
Що запросити вас
 не можуть зали,
Що так багато золотих пісень
Ви голосом своїм
 не доспівали.
Ми всі не вічні...
 Стрінемось колись,
Та треба жити,
 поки є ще сили.
Я хочу, щоб у колос
 заплелись
Ті Божі співи, що ви нам
 лишили.
Щоб голос український
 не затих –
Хай він в нащадках наших
 озоветься...
Сьогодні я згадати хочу тих,
Хто був мені
 близесенько до серця.

ІКОНА

Очима намалюю я Ікону.
Хоча не вмів ніколи
 малювати,
Щоб обізвались
 архірейські дзвони
І голос неба,
 на любов багатий.
Щоб лик святого
 був на правду схожим
Й жило тепло в Іконі
 неодмінно.
Щоб перед нею,
 перед сяйвом Божим
Всім захотілось
 стати на коліна.
Щоб обійшла мій край
 лиха година,
Біля ікони тихо помолюся.
Нехай живе у вірі Україна –
Моєї долі дорога матуся.
Нехай життя не ставить
 перепону
Тому, що научали
 батько й мати.
Очима намалюю я Ікону,
Щоб Вам усім її подарувати.

ВНУЧКА

Маленькій Поліні
Рости, дитяточко, рости
І простягни до діда руки.
Мені всміхаються світи,
Бо в мене є мала онука.
Життя вдалось і не вдалось,
Але всміхнуся я в немові –
На світі зостається хтось
Із краплею моєї крові.
* * *
Ні, я не сміюся, не плачу,
Мовчу під зеленими
 кронами,
Бо наша любов, як задача, –
Задача з двома невідомими.
Дивлюся на небо, угору,
Та в серці не чую високості.
З тобою, здається, я поруч,
Але з почуттям одинокості.

ЧОРНО-БІЛЕ ФОТО

Ми вдвох на чорно-білім фото:
Втекли десь кольори од нас.
Де голубінь, де позолота? –
Немає згублених прикрас.
Далекий день,
забутий вечір –
Мов кадри раннього кіно...
В душі немає заперечень,
Хоч це було вже так давно.
Дивлюсь, шукаю,
 не знаходжу...
У вічність проростає мить.
Чекаю іскорку погожу,
Що зможе все це оживить.
Ні, вище нас земні закони...
Та вам відверто признаюсь:
Для згадки чорно-білі тони
Все ж довговічніші чомусь.

ТИ ПРОБАЧ МЕНІ

В своїй любові
 ми з тобою грішні,
В своїй любові ми немов святі,
Бо дні були щасливі
 та невтішні
У нашому нелегкому житті.
Життя не раз
 байдужою рукою
Кидало наші долі врізнобіч.
Та все ж любов
 єднала нас з тобою,
Долаючи всі кручі протиріч.
За помилки я не боюсь
 розплати,
Усе, що скаже небо, –
 я віддам.
Але не хочу, мила, віддавати
Тебе чужим рукам,
 чужим губам.
Я пережив випробувань
 чимало.
За гірше все – нехай простить
 Господь.
Накинь на плечі неба
 покривало,
Забудь лихе
 й до мене знов приходь.
Щасливий я,
 коли тебе побачу,
І відлітають помисли сумні.
За все болюче –
 я тобі пробачу,
А за все прикре –
 ти пробач мені.

А ТИ ЗАПИТУЄШ...

Когось любив – не долюбив,
Запізні каяття.
Свої надії розгубив
Між каменів життя.
Те, що шукав – не відшукав,
Скажу без тужних слів.
Між соняхів і тихих трав
Неждано так відцвів.
Незгоди – тут, тривоги – там:
Житейська крутія...
Не знаю, чи своїм синам
Уже потрібний я.
Ховаю зморшки у пітьму,
Лічу осінні дні...
А ти запитуєш: чому
Мої вірші сумні?
* * *
Комусь хотілось написати,
Когось хотілося позвать...
Накритий стіл посеред хати,
Самотньо тарілки стоять.
І я один... І більш нікого –
Відчуть самотність довелось.
Дивлюся в шибку на дорогу:
А може, хтось?А може, хтось?...

КОЛАЖ

У осені похмурі лиця...
Іду, закутавшись в пальто.
А біля мене поруч мчиться
Мадам на імпортнім авто.
Її стрічав я теплим літом,
Чи це придумало перо?
Вона – з валютної еліти.
А я? А я поет – з метро.
Авто промчало...
 Погляд пише:
– Простіть, мадам, –
 та я не ваш.
Всміхнувся, бо мене потішив
Цієї зустрічі колаж.
– Моя ти, Рито-Маргарито, –
Згадався цей мотивчик знов...
Хтось повернувся знов у літо,
А хтось – до осені пішов.

НАЛИВАЙМО, БРАТТЯ
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Віктор Лісовол

Наливаймо, браття,
Кришталеві чаші,
Щоб шаблі не брали,
Щоб кулі минали
Голівоньки наші.
Щоби Україна
Повік не плакала,
Щоби наша слава,
Козацькая слава,
Повік не пропала.
Бо козацька слава
Кровію полита,
Січена мечами,
Рубана шаблями,
Ще й сльозами вмита.
Наливаймо, браття,
Поки є ще сили,
Поки до схід сонця,
Поки до походу
Сурми не сурмили.
Бо козацька доля,
Як у полі рута –
Січена дощами,
Хрещена громами,
Ще й вітрами гнута.
Як лелечий клекіт,
Козакова вдача –
Вигукнеться сміхом,
Вигукнеться щирим,
А відлунить плачем.

ГЕЙ ВИ, КОЗАЧЕНЬКИ
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Геннадій Татарченко

Є і нам про що згадати…
Пісне, душу возвелич
Ой була в нас ненька-мати –
Запорозька славна Січ.
Приспів:
Гей, ви, козаченьки, –
 вітер в чистім полі,
Научіть нащадків
 так любити волю.
Гей, ви, козаченьки, –
 спомин з м’яти-рути,
Научіть минулу славу
 повернути.
Круточола наша доля,
Не вода в ній – кров тече.
Козаку найперше – воля,
Козаку найперше – честь.
Приспів.
А прийшла лиха година –
Впав козак наш у траві,
Щоб іскрилась Україна
На гетьманській булаві.
Обмочила землю рана
Із козацького чола,
Щоб неправда помирала,
Щоби правдонька жила.
Приспів.

МОЛИТВА

Слова: Вадим Крищенко
Музика: Геннадій Татарченко

Дай, Боже, нам своєї сили
І мужності своєї дай,
Щоб ми від зла оборонили
Себе і свій стражденний край.
Дай, Боже, нам своєї віри,
Що ми народ – були і єсть!
Хай недруга лихі сокири
Пощербляться об нашу честь.
Приспів:

Повторю молитву
щиру і негорду,
Як твоє, Вкраїно,
 праведне ім’я.
Повторю молитву
 рідного народу,
Щоб її почули небо і земля.
Дай, Боже, нам усе згадати
І усвідомити, що є,
Дай мучитися, і страждати,
І вистраждать таки своє.
Ще й словом праведним
 і зором
Застережи, а не утіш,
Щоб нам очей не виїв сором
За душу, продану за гріш
Приспів.

РОДИНА
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Олександр Злотник

Може в житті хтось
принаду підкине
У чарівничих,
 звабливих очах.
Тільки родина,
 як зірка єдина,
Твій порятунок –
надійний причал.
Ні, не шукай в своїм серці
 причину,
Якщо зневіра тебе обпече...
Тільки родина
 у прикру годину
Схилить надію тобі
 на плече.
Приспів:
Родина, родина –
 від батька до сина
Від матері доні
 добро передам.
Родина, родина –
це вся Україна
З глибоким корінням,
 з високим гіллям
В морі спокуси
 є хвилі великі,
Та не забудь
у захопленні ти,
Що лиш родина –
бальзамові ліки,
Ліки від старості і самоти.
Все відцвітає,
 і жовкне, і гине,
Вітром розноситься,
 ніби сміття...
Тільки родина
 як вічна зернина
На невмирущому
 полі життя.
Приспів.

НІЧЕНЬКА-ЦИГАНКА
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Олексій Семенов

Біля хати вечоріють мальви,
Білий цвіт рум’яниться
 в саду.
Голос твій такий близький
 і дальній.
Чую шепіт: «Я прийду,
 прийду..»
Приспів:
Ой чарує ніченька-циганка
Місяць срібло розсипа своє.
У душі стривоженій
 до ранку
Хвилями чекання виграє.
Шепче до криниці
 тихо колос,
Вечір йде
купатись до води.
Твій такий близький
 і дальній голос
Лишиться у серці назавжди.
Приспів.
Падають з небес
сріблясті зорі –
Чи знайду Зориночку свою?
Під вікном надій твоїх
 прозорих
Я зеленим ясеном стою.
Приспів.

ХАЙ ЩАСТИТЬ!
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Ігор Поклад

У даль віків біжить Дніпро,
Сурмить дзвінка вода.
Весніє нам живе тепло,
Ясніє нам людське добро,
Не подолає радості біда.
Глибокий світ – і чути віддаля –
Дніпрова бистрина
 мов промовля:
Приспів:
Хай щастить вам, люди добрі,
Хай пісні летять за обрій,
Щира дружба стане
 на рушник.
Хай щастить вам, люди добрі,
Хай серця і ваші долі
Б’ють у струни
сонячних музик.
Гойдає ніч зорю Карпат,
Несе до полонин.
Повторить знов луна стократ:
Тобі я брат, мені ти брат,
Бо, наче батько,
 край у нас один.
Високий світ – і чути віддаля –
Береться в голоси моя земля.
Приспів.
Таврійський степ туге зерно
Кладе у колоски.
Усе, усе, що нам дано,
Не заросте вже полином,
Бо знає силу братньої руки.
Широкий світ – і чути віддаля –
Говорять на вітрах степи-поля.
Приспів.

ЛИСТ У НОМЕР
ПОВЕРНІМО ГОСПОДА У ПІСНЮ!

Шановна редакціє!
Ваша газета завдяки цікавим і цінним матеріалам набуває щоразу ширшої популярності. Значний інтерес читачів викликала нова рубрика «Пісенний народний хіт-парад», яку веде Юлія Качула.
Дякуючи за цю рубрику, зауважу, однак, таке. У числі 20-ти кращих українських пісень читачі дуже часто називають пісню «Ніч яка місячна…». Лише в номері за 6.03 ця пісня фігурує в 4-х дописах: А. Алієва (с. 1), сімферопольських гімназистів, М. Волошиної та М. Москаленка (с. 9).
Так багато любителів цієї пісні, і ніхто не називає її правильно! Правильна назва пісні – «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна».
Ще на початку минулого року про це нагадувала наша письменницька газета. Висилаю копію статті «Повернімо Господа у пісню» з «Літературної України» за 31 січня 2008 року. Очевидно, є потреба нагадати про це читачам «Кримської світлиці».
З повагою,
Олена ОСТРІВНА.
м. Львів.

Кілька разів у студентській, ба і в учительській аудиторії, читаючи лекцію про українські пісні-романси літературного походження, вдавався до такого експерименту:
– Хто продовжить строфу популярного романсу: «Ніч яка...»?
І чув у відповідь одноголосне:
...місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая,
 працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Ніхто ніколи – а було не раз у залі, зокрема, понад сто студентів-філологів – не продовжив пісню правильно. А пісня ж то одна з найчастіше виконуваних – і народом, і славними нашими співаками! Не називаю імен тих співаків – навіть той, хто лише слухає радіо, їх добре знає. Усі співають, сказати б, за радянською традицією:
Ніч яка місячна,
 зоряна, ясная...
Зустрів у Трускавці відомого кобзаря – і він так співає.
Щойно (наприкінці 2007 року) у Львові вийшов упорядкований Степаном Налєпою гарний збірник «Українські співанки» – і там так само.
Кажуть: «Із пісні слова не викинеш». Це правда, Але для радянських ідеологів не існувало нічого святого – викидали й слова з пісень. І, як бачимо, вдавалось лиходіям принаймні багатьох «переучити на свій лад».
Текст пісні, про яку тут йдеться, належить Михайлові Старицькому. Цей вірш під назвою «Виклик» було написано 1870 року. Починається він такою строфою:
Ніч яка, Господи!
 Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая,
 працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вилучили, отже, радянські ідеологи слово «Господи». Так постало: «Ніч яка місячна, зоряна, ясная...». Й не задумувалися над тим, що зникла рима («зоряна» – «зморена»). На це, здається, свого часу вказував Максим Рильський, але навіть він, видатний поет-академік, не міг тоді побороти свідому комуністичну фальсифікацію.
Безбожницький режим, слава Богу, упокоївся. Давно. Чому ж так повільно позбуваємося його рудиментів, зокрема – лукавих корективів у шедеврах нашої духовності? Уже позбулися, приміром, у колядці «Ой радуйся, земле!..» радянської фальші «рік новий народився» замість «Син Божий народився», а скільки ще творів української літератури, пісенної культури належить «очистити від скверни»!
Співай, Україно, коментовану пісню на слова Михайла Старицького так, як співали її наші предки, якою вийшла вона з-під пера письменника:
Ніч яка, Господи!
Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Можна співати й народний варіант – із рядком «Видно, хоч голки збирай...». Головне – повернімо Господа у пісню.
Михайло ШАЛАТА.
м. Дрогобич на Львівщині.

Шановна «Світличенько»! Додаю свій варіант до пісенного народного хіт-параду. Українська пісня – найважливіший фактор об’єднання нашого народу. Бережімо її, частіше співаймо, і об’єднуймось навколо неї. Мій улюблений набір пісень:
1. Ой не світи, місяченьку. 2. Чорна земля неорана. 3. Поза лугом зелененьким. 4. Зеленеє жито, зелене. 5. Ой, журавку, журавку. 6. Запрягайте коні в шори. 7. Висиха душі криниця. 8. Пісня про матір (Б. Олійник). 9. Чуєш, брате мій. 10. Летіла зозуля. 11. На Україну повернусь. 12. Час рікою пливе. 13. Чом, земле моя. 14. Чарівна скрипка. 15. Україна (Т. Петриненко). 16. Заповіт. 17. Реве та стогне Дніпр широкий. 18. Думи мої. 19. Зібралися всі бурлаки (нар.). 20. І весь репертуар квартету «Гетьман»!
Ваша давня шанувальниця
Тамара БОЙКО.
м. Мелітополь.
* * *
Добрий день, шановна редакціє! Я вирішила стати учасником вашого прекрасного пісенного проекту. У квітні виповниться 48 років, як я живу у м. Севастополі, але я ніколи не забуваю наші прекрасні українські пісні. Бо ніде в світі немає таких задушевних, ліричних, мелодійних пісень, які сповнені любові до рідної України, її історії, боротьби і сьогодення. Я пропрацювала 36 років культпрацівником, весь час співала в хорі наші українські пісні, і по сей день співаю… Дуже багато є пісень, але я вибрала улюблені:
1. Червона рута. 2. Водограй. 3. Черемшина. 4. Пісня про рушник. 5. Несе Галя воду. 6. Два кольори. 7. Гімн України. 8. Заповіт. 9. Реве та стогне Дніпр широкий. 10. Думи мої, думи мої. 11. Ой на горі та женці жнуть. 12. Ой чорна я си чорна. 13. Зеленеє жито, зелене. 14. Чорнії брови, карії очі. 15. Розпрягайте, хлопці, коней. 16. Підманула, підвела. 17. Чорнобривці. 18. Величальна (сл. Д. Луценка). 19. Київський вальс. 20. Одна калина.
З повагою до вас, нехай щастить!
М. І. ГУКОВА.
м. Севастополь.
* * *
Велике спасибі вам, шановні світличани, за ваш пісенний хіт-парад! Ви зачепили найніжнішу, найліричнішу струну душі кожного українця. Пісня завжди об’єднує людей. Тим більше наша, українська, та ще й у Криму…
Читаю варіанти інших дописувачів – і якщо й у мене є така пісня, радію, ніби знаю цю людину, ніби це моя рідня. Спасибі, що в цей час розбрату і кризи ви віднайшли такий чудовий спосіб об’єднати і звеселити усіх шанувальників і любителів української пісні. Ось мій варіант:
1. Реве та стогне Дніпр широкий. 2. Де згода в сімействі. 3. Ой на горі та женці жнуть. 4. Два кольори. 5. На городі верба рясна. 6. Зеленеє жито. 7. Цвіте терен. 8. Одна калина. 9. Родина. 10. Ой у лузі та ще при дорозі. 11. Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна... (Відтепер пишемо тільки так! – Ред.). 12. Стоїть гора високая. 13. Чорнобривці. 14. Сіла птаха (Чарівна скрипка). 15. Ой хмелю ж мій, хмелю. 16. Росте черешня. 17. Розпрягайте, хлопці, коней. 18. Ой чий то кінь стоїть. 19. Ой піду я понад лугом. 20. Явір і яворина.
Мені 74 роки. Живу з сім’єю у м. Керчі. Звісно, ваша газета – наша! Усього доброго вам. Єднаймося і будьмо!
Віра Костянтинівна ЛЕБЕЙЧУК.
* * *
На жаль, не встигаємо в цьому номері (будемо наздоганяти в наступних) надрукувати прекрасні листи-роздуми про пісню Л. О. Довєрової з Дніпропетровська, Р. Г. Школик з Керчі, В. В. Корміча із Сімферополя, варіанти «двадцяток» від Г. С. Дупляк з м. Соснівки Львівської обл., Є. А. Шокало (Сімферополь), Є. Копача (м. Слов’янськ Донецької обл.), М. О. Клименка (м. Володимирець Рівненської обл.). (Зауважте, звідки листи: справді – вся Україна співає!).
Закликаємо читачів до участі в нашому пісенному народному хіт-параді! Давайте разом визначимо двадцятку найкращих, найпопулярніших, найзнаніших народних та естрадних (в яких є автор) українських пісень. Пісень, без яких справді неможливо ідентифікувати себе українцем. Надсилайте ваші варіанти найпопулярнішої пісенної двадцятки (можете додати тексти, аудіозаписи) на нашу адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакція «Кримської світлиці» з поміткою «Народний хіт-парад», або на e-mail: kr_svit@meta.ua. Ті пісні, які найчастіше зустрічатимуться у ваших листах, стануть переможцями народного хіт-параду, а учасники, які найвлучніше втраплять у «двадцятку», отримають в нагороду аудіозаписи з українськими пісенними перлинами. Насамкінець редакція планує провести серед читачів-учасників конкурс на краще виконання цих пісень, головним призом якого буде гітара від вже добре відомої «світличанам» львівської фірми «Реноме». Приєднуйтеся!
Ведуча пісенної рубрики Юлія КАЧУЛА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2009 > Тема "Душі криниця"