Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ТАКЕ П╤Д СИЛУ Т╤ЛЬКИ КОЗАКУ: СВО╢ РОБИТИ МУДРО Й ТЕРПЕЛИВО...»
Нашому кримському укра╖нському побратиму Олександру Польченку цими днями виповню╓ться 65 л╕т!


Данило КОНОНЕНКО: «НЕХАЙ ЖИТТЯ ЙОГО Н╤КОЛИ НЕ ЗАСТУПА╢ СМУТКУ ДИМ. ЛИШАЙТЕСЬ НАЗАВЖДИ, МИКОЛО, ВКРА╥НЦЕМ ЧЕСНИМ ╤ ПРЯМИМ!»
З╕ святом, Миколо ╤вановичу! Хай в╕риться й можеться!


ЩЕДР╤СТЬ ДУШ╤, ЩЕДР╤СТЬ ТАЛАНТУ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня в б╕бл╕отец╕-ф╕л╕╖ № 22 ╕мен╕ Т. Г. Шевченка в м. Ялта в╕дбулась етнограф╕чна...


«СВЯТИЙ ВОГОНЬ, ЩО ЙОГО МИ СМ╤ЛИВО ЗАПАЛИЛИ, УЖЕ Н╤КОЛИ НЕ ПОГАСНЕ»…
Знати власну ╕стор╕ю… Бути самим собою ╕ до к╕нця залишиться в╕дданим сво╖й Нац╕╖… Чи...


60-Л╤ТТЯ РОМАНА КОВАЛЯ
Час показав, що державне мислення ма╓ Роман Коваль, а не наш╕ можновладц╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 27.03.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 27.03.2009
НЕ ЛИЦЕМ╤РНИЙ

СЛ╤Д В ╤СТОР╤╥

28 березня - 300 рок╕в в╕д дня народження Олекс╕я Григоровича Розумовського (1709-1771), державного д╕яча, графа.
«Вони не в╕д╕гравали визначно╖ рол╕ в л╕тописах В╕тчизни нашо╖, не в╕др╕знялися особливими талантами. Протягом шести царствувань: ╢лизавети, Петра III, Катерини II, Павла I, Олександра I та Миколи I б╕льш як сто рок╕в ╕сну╓ с╕мейство Розумовських ╕ не ма╓ жодного полководця, жодного державного мужа. Останн╕ сини гетьмана померли за кордоном, де провели б╕льшу частину свого життя», - писав про п╕зн╕ших Розумовських князь Васильчиков.
Схоже, природа остаточно в╕дпочила на нащадках. Чого не скажеш про ╖хн╕х предк╕в...
Залишатися б старому Козельцю, з населенням близько восьми з половиною тисяч жител╕в, заштатним, н╕чим не прим╕тним м╕стечком, якби дружин╕ ре╓стрового козака Розума Натал╕╖ на початку с╕чня 1731 року не наснилося, неначе в ╖╖ будинку св╕тяться на стел╕ сонце ╕ з╕рки. Розпов╕ла вона сон сус╕дкам, а т╕ лише посм╕ялися над нею. А даремно...
Щоб зрозум╕ти феномен ц╕╓╖ с╕м’╖, зверн╕мося до книги «С╕мейство Розумовських» А. А. Васильчикова, видано╖ у Санкт-Петербурз╕ 1880 року. У передмов╕ до не╖ говориться: «П╕днесенням сво╖м вони зобов’язан╕ лише випадку». А в першому розд╕л╕ «Походження ╕ п╕днесення» розпов╕да╓ться про те, що в Черн╕г╕вськ╕й губерн╕╖ Козелецького пов╕ту, на хутор╕ Лемеха жив ре╓стровий козак Григор╕й Якович Розум. Хутором село Лемеха було до 1765 року ╕ розташоване воно на стар╕й поштов╕й дороз╕ з Ки╓ва до Черн╕гова - м╕ж станц╕ями Козельцем ╕ Чемером. Розумом назвали Григор╕я Яковича, як св╕дчить переказ, сус╕ди-козаки за приказку, яку той любив повторювати: «Гей! Що то за голова, що то за розум!».
Розум був людиною сварливою ╕ скандальною, дружина ж його Натал╕я Дем’ян╕вна, навпаки, мала славу ж╕нки розсудливо╖ ╕ розумно╖. Д╕тей у них було шестеро: Данило, Олекс╕й, Кирило, Горпина, Ганна, В╕ра. При╓мна зовн╕шн╕сть ╕ голос Олекс╕я, бажання вчитися привернули до нього увагу м╕сцевого духовенства. В╕н ходив учитися до дячка в село Чемер...
Р╕вно через три дн╕ п╕сля вищезгаданого сну, в престольне свято про╖жджав через цей самий Чемер полковник Фед╕р Степанович Вишневський, який повертався з Угорщини, де закуповував для ╕мператриц╕ вина. Вишневський зайшов до церкви ╕ зачарований голосом та зовн╕шн╕стю сина Розума Олекс╕я, умовив батьк╕в в╕дпустити хлопчину з ним до Петербурга. У п╕вн╕чн╕й столиц╕ Вишневський представив Олекс╕я тогочасному обер-гофмаршалу графу Рейнгольду Левенвольду, який в╕дразу ж пом╕стив молодого укра╖нця у придворний хор.
Почувши прекрасний голос Олекс╕я ╕ оц╕нивши привабливу зовн╕шн╕сть, пригожого хориста заприм╕тила молода цесар╕вна ╢лизавета. Д╕вчин╕ потр╕бна була близька людина – на той час вона була в немилост╕ в ╕мператриц╕ Анни ╤оанн╕вни.
╤ в╕дтод╕ простий укра╖нський козак, говорячи сучасною мовою, став робити стр╕мку кар’╓ру. Коли Олекс╕й раптом утратив голос, його не в╕длучили в╕д двора, а перевели в придворн╕ бандуристи, а пот╕м призначили управителем спочатку одного, а пот╕м ╕ вс╕х ма╓тк╕в цар╕вни.
28 листопада 1740 року померла ╕мператриця Анна ╤оанн╕вна, призначивши перед смертю правителькою Рос╕╖ свою плем╕нницю - Анну Леопольд╕вну, принцесу Макленбурзьку. Такий запов╕т не влаштовував придворну парт╕ю, до яко╖ входили Розумовський (який вже зм╕нив на той час сво╓ колишн╓ пр╕звище), ╕мперський л╕кар Лесток, французький посол Шетард╕ та ╕нш╕ придворн╕. Вс╕ вони дотримувалися думки про законн╕сть прав на престол доньки Петра I - ╢лизавети Петр╕вни. За допомогою Преображенського полку Анну Леопольд╕вну арештували ╕ разом з ╖╖ с╕м’╓ю пом╕стили в Шл╕ссельбурзьку фортецю.
╤мператрицею у 1741 роц╕ було проголошено 32-р╕чну ╢лизавету Петр╕вну. ╥╖ коронац╕я в╕дбулася 25 травня 1742 року. ╤ в цей же день 34-р╕чний Олекс╕й Розумовський став обер-╓гермейстером ╕ був нагороджений орденом Андр╕я Первозванного, йому були передан╕ велик╕ ма╓тки в Московськ╕й губерн╕╖ ╕ на Укра╖н╕. Олекс╕й Григорович отримав звання гоф╕нтенданта ╕ почав зав╕дувати вс╕м майном двора ╢лизавети Петр╕вни, та так ум╕ло, що сама ╕мператриця в листах називала його «нелицем╕рним». Тод╕ ж стала краще жити ╕ мати Олекс╕я Розумовського, нав╕ть завела корчму...
Восени 1742 року ╕мператриця ╢лизавета Петр╕вна та╓мно вийшла зам╕ж за Олекс╕я Григоровича, пов╕нчавшись з ним у церкв╕ села Перово п╕д Москвою. До чест╕ Розумовського сл╕д зауважити, що, незважаючи на сво╓ високе становище при царському двор╕, в╕н поводився з великим тактом ╕ розумом, особливо не прагнув втручатися у пол╕тику, але залишався справжн╕м укра╖нським патр╕отом. Не забув ╕ сво╖х доброд╕йник╕в: Вишневського зробив генералом, а дячка, в якого навчався у Чемер╕, призначив наглядачем в одному ╕з сад╕в ╕мператриц╕. Не забув ╕ далеку батьк╕вщину - добився в╕дновлення автоном╕╖ Укра╖ни. Його молодший брат Кирило, витребуваний Олекс╕╓м Григоровичем до двору, здобувши осв╕ту за кордоном, очолив Рос╕йську Академ╕ю Наук.
У 1744 роц╕ Розумовський та ╢лизавета Петр╕вна зд╕йснили сп╕льну по╖здку на його батьк╕вщину. Перебуваючи у Козельц╕ на Черн╕г╕вщин╕, де проживала мат╕р Олекс╕я, ╢лизавета Петр╕вна познайомилася з численною р╕днею старого Розума. Тут ╖й дуже сподобалося. Не виключено, що саме тод╕ з «подач╕» Олекс╕я Розумовського ╕ виникло у ╢лизавети Петр╕вни бажання побудувати храм.
Собор Р╕здва Богородиц╕ в Козельц╕ - перлину цього краю, видно вже при п╕д’╖зд╕ до м╕ста. Всередин╕ собору знаходиться ╕коностас. Цей чотириярусний шедевр було перевезено сюди за дорученням ╢лизавети Петр╕вни з ╤тал╕╖. В╕н був замовлений для ╕мператорсько╖ церкви у Петербурз╕. Але п╕сля того, як його доставили на м╕сце, стало зрозум╕ло, що в╕н великий за розм╕ром. ╤ ╢лизавета Петр╕вна вир╕шила пожертвувати цей ╕коностас для майбутнього собору. Ось тод╕-то ╕ було доручено арх╕тектору Растрелл╕ в╕дпов╕дно до розм╕р╕в ╕ величини ╕коностаса п╕дготувати проект собору.
Цей великий ╕ дуже красивий б╕лий храм у стил╕ бароко будувався протягом 11 рок╕в (1752-1763), у тому числ╕ й на кошти с╕м’╖ Розумовських за проектом Растрелл╕ ╕ п╕д кер╕вництвом арх╕тектора А. В. Квасова. «Здивованому погляду простакуватих мешканц╕в граду Козельця з’явилося у вигляд╕ собору таке диво, що вс╕ просто ахнули ╕ одноголосно вир╕шили, що не т╕льки у Черн╕гов╕, але нав╕ть у самому Ки╓в╕ нема╓ такого собору», - стверджу╓ «Ки╖вська старовина».
П╕сля Козельця ╕мператриця з чолов╕ком вирушили до Ки╓ва, де по дороз╕ ╖х щиро ╕ з великою повагою зустр╕чали м╕сцев╕ жител╕. Ознайомившись ╕з Ки╓вом, ╢лизавета Петр╕вна вимовила знаменит╕ слова: «Возлюби мене, Боже, у царств╕ небесному тво╓му, як я люблю народ цей гречний ╕ незлобивий». Уже це св╕дчило про лояльне ╕ доброзичливе ставлення ╕мператриц╕ до укра╖нського народу, ╕ до киян зокрема.
До реч╕, завдяки саме сприянню Олекс╕я Розумовського, укра╖нськ╕ члени «Малорос╕йсько╖ колег╕╖» одержали р╕вн╕ права з «великоросами», до цього ╖хня участь у д╕яльност╕ «Колег╕╖» була другорядною. Завдяки Олекс╕ю, ╢лизавета Петр╕вна врахувала прохання козак╕в, ╕ дала згоду на поновлення гетьманату. 15 грудня 1749 ╕мператрицею було п╕дписано грамоту про обрання гетьмана. 22 лютого 1750 року на козацьк╕й Рад╕ у Глухов╕ гетьманом Укра╖ни було обрано Кирила Григоровича Розумовського. Спец╕альним указом гетьману п╕дпорядковувалися Л╕вобережна Укра╖на й Запорозька С╕ч, а для резиденц╕╖ в╕дданий був Батурин.
За рок╕в гетьманства вдалося багато чого: укра╖нц╕ були зв╕льнен╕ в╕д внутр╕шн╕х платеж╕в, заборонялося розповсюджувати на них холопство, без дозволу гетьмана не дозволялося ╖х арештовувати (окр╕м зл╕сних крим╕нальних злочинц╕в), було проведено судову реформу, обмежено винокур╕ння, укр╕плено економ╕чн╕ прив╕ле╖ укра╖нських пом╕щик╕в, розпочато модерн╕зац╕ю козацького в╕йська, а також зд╕йснено адм╕н╕стративну реформу: полки були реорган╕зован╕ у нам╕сництва. Було повернуто п╕д владу гетьмана Ки╖в, який ран╕ше п╕дпорядковувався Москв╕.
Взагал╕, Ки╖в для Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ в╕д╕гравав у той час пров╕дну, стратег╕чну роль. Тут були розквартирован╕ регулярн╕ в╕йська, будувався могутн╕й Печерський форпост. Тому царський ╕нтерес до нього викликали й загальнодержавн╕ м╕ркування. Незабаром у м╕ст╕ з’явилися Мар╕╖нський палац ╕ аристократична Георг╕╖вська церква, було розбито державний парк. До весни 1753 року було п╕дготовлено до внутр╕шн╕х розпис╕в величний Андр╕╖вський храм, закладений ╕мператрицею у 1744 роц╕ ╕ побудований за проектом головного придворного арх╕тектора Бартоломео Растрелл╕ у 1747 роц╕.
╤стотн╕ зм╕ни сталися ╕ у сусп╕льному житт╕ Укра╖ни. Було в╕дкрито ╕нвал╕дн╕ будинки ╕ богод╕льн╕ для старих, видано указ про розмежування земель ╕ створено два позикових банки: один - для дворян, ╕нший - для купц╕в, що давали кредити п╕д (!) 6 в╕дсотк╕в р╕чних. Для пол╕пшення торг╕вл╕ були л╕кв╕дован╕ внутр╕шн╕ митниц╕ ╕ зб╕льшено мито на ╕ноземн╕ товари. Потр╕бно звернути увагу, що банки були в╕дкрит╕ на кошти, отриман╕ урядом з доход╕в в╕д вино-гор╕лчано╖ монопол╕╖. У 1753 роц╕ вийшов указ ╕мператриц╕ про скасування смертно╖ кари в ╕мпер╕╖ ╕ введення в Укра╖н╕ ╓диного податку Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖…
П╕сля смерт╕ ╢лизавети Петр╕вни, коли на престол з╕йшла Катерина II, становище Розумовських пом╕тно похитнулося. Олекс╕й Григорович в╕ддалився в╕д двору ╕ нав╕ть не намагався брати участ╕ у державних справах. В╕н помер у в╕ц╕ 66 рок╕в у Петербурз╕, залишивши про себе добру славу, що не вгаса╓ вже три стол╕ття.

П╕дготувала
Тетяна НОВ╤КОВА.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 27.03.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7064

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков