Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СПОГАДИ ПРО ╤ВАНА КЛИМ╤ВА-ЛЕГЕНДУ
пропону╓мо спогади Григор╕я Петровича ВАШК╤ВА (1912 р.н., мешканця с. С╕лець) про ╤вана...


«В╤Н БУВ СПРАВЖН╤М ПАТР╤ОТОМ...»
У ц╕ скорботн╕ дн╕ висловлю╓мо щире та глибоке сп╕вчуття близьким пок╕йного, кохан╕й дружин╕...


«ТАКЕ П╤Д СИЛУ Т╤ЛЬКИ КОЗАКУ: СВО╢ РОБИТИ МУДРО Й ТЕРПЕЛИВО...»
Нашому кримському укра╖нському побратиму Олександру Польченку цими днями виповню╓ться 65 л╕т!


Данило КОНОНЕНКО: «НЕХАЙ ЖИТТЯ ЙОГО Н╤КОЛИ НЕ ЗАСТУПА╢ СМУТКУ ДИМ. ЛИШАЙТЕСЬ НАЗАВЖДИ, МИКОЛО, ВКРА╥НЦЕМ ЧЕСНИМ ╤ ПРЯМИМ!»
З╕ святом, Миколо ╤вановичу! Хай в╕риться й можеться!


ЩЕДР╤СТЬ ДУШ╤, ЩЕДР╤СТЬ ТАЛАНТУ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня в б╕бл╕отец╕-ф╕л╕╖ № 22 ╕мен╕ Т. Г. Шевченка в м. Ялта в╕дбулась етнограф╕чна...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 27.03.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 27.03.2009
«Г╤РКИМ СЛОВОМ МО╥М ПОСМ╤ЮСЯ»

1 кв╕тня - 200-р╕ччя в╕д дня народження ген╕ального сина земл╕ укра╖нсько╖ Миколи Васильовича Гоголя (1809-1852), великого письменника, проза╖ка, драматурга, критика

Питання, хто ж в╕н - укра╖нський письменник, який творив рос╕йською мовою або рос╕йський письменник, який народився в Укра╖н╕, на жаль, запол╕тизоване сьогодн╕, зда╓ться якоюсь несусв╕тньою дурницею. Вже хоч би з т╕╓╖ просто╖ причини, що Гоголь належить св╕тов╕. ╤, судячи з того, наск╕льки актуальн╕ явища, як╕ в╕н досл╕джував, буде залишатися сучасним ще в╕ки...
Одне з найб╕льш хвилюючих вражень в╕д Рима - кафе «Греко» неподал╕к в╕д площ╕ ╤спан╕╖, до якого ми д╕сталися т╕льки п╕зно ввечер╕. Воно було вже закрите ╕ подивитися на столики, за одним з яких любив сид╕ти Микола Васильович, вдалося т╕льки через скло в╕трини. «Кожного ранку ╤спанськими сходами синьйор Н╕кола, як тут його називали, спускався в╕д свого будинку на в╕а Сист╕на ╕ йшов у це кафе, в якому подавали найдешевшу ╕ найсмачн╕шу каву в окруз╕»... - долина╓ голос г╕да.
У 40-х роках XIX стол╕ття в цьому кафе збиралися письменники, художники, актори. Приходили нав╕ть з собаками, пили вино, безбожно курили, голосно сп╕лкувалися. Гоголь с╕дав на сво╓ улюблене м╕сце, клав на ст╕л пап╕р ╕ просив чашку кави. «В╕н завжди пив дуже м╕цну каву. Ароматну, чорну, ми привозили зерна з-за кордону. ╤нод╕ замовляв пасту, ╕ часто одночасно ╖в ╕ писав», - розпов╕дав ╕сторик В╕ттор╕о Мар╕я де Бон╕с. Тут Гоголь працював над «Тарасом Бульбою» ╕ «Мертвими душами», редагував «Одруження», «Портрет» ╕ «Рев╕зора», робив нотатки до так ╕ незавершеного «Рима».
Микола Васильович дуже любив В╕чне м╕сто, в якому пров╕в дев’ять найщаслив╕ших рок╕в свого життя, з 1837 до 1846 року, пер╕одично повертаючись до Рос╕╖. П’ять тисяч рубл╕в для тривалого перебування за кордоном в╕н отримав з царсько╖ скарбниц╕, за розпорядженням Миколи I.
Це була любов з першого погляду: коли письменник в’╖жджав у Рим, просив запнути штори в карет╕, щоб не осл╕пнути в╕д краси. Годинами водив друз╕в м╕стом ╕ примушував лягати в траву перед Кол╕зе╓м, щоб побачити небо, яким його бачили древн╕. Письменник швидко вивчив ╕тал╕йську мову, в╕льно розмовляв ╕ писав нею. «Якби ви знали, з якою рад╕стю я кинув би Швейцар╕ю ╕ полет╕в би в мою душеньку, в мою красуню ╤тал╕ю. Вона моя! Н╕хто в св╕т╕ ╖╖ не в╕дн╕ме в мене! Я народився тут. Рос╕я, Петербург, сн╕ги, нег╕дники, департамент, кафедра, театр - все мен╕ снилося!...» - писав М. В. Гоголь В. А. Жуковському 30 жовтня 1837 року.
Однак, справедливост╕ ради, необх╕дно сказати ╕ про те, що в 1839 роц╕ в Рим╕ Гоголь п╕дхопив найсильн╕шу маляр╕ю. Йому дивом вдалося уникнути смерт╕, але насл╕дки виявилися жахливими. У письменника почали з’являтися припадки ╕ непритомн╕сть. Але найстрашн╕шим для Гоголя були вид╕ння п╕д час хвороби, природа яких сво╖м кор╕нням була пов’язана з його далеким дитинством.
Майбутн╕й письменник народився на Полтавщин╕, в кра╖, ов╕яному легендами. Поруч з Васил╕вкою, де був ма╓ток його батьк╕в, знаходилася в╕дома тепер усьому св╕тов╕ Диканька. В╕д матер╕ Микола Васильович успадкував схильн╕сть до богобоязливо╖ рел╕г╕йност╕ та ╕нтерес до передчуття. Не дивно, що з дитинства його захоплювали та╓мниц╕, в╕щ╕ сни ╕ фатальн╕ прикмети.
У в╕ц╕ десяти рок╕в Гоголя в╕двезли у Полтаву до одного з м╕сцевих учител╕в, для п╕дготовки в г╕мназ╕ю. П╕зн╕ше в╕н вступив до Г╕мназ╕╖ вищих наук у Н╕жин╕, де провчився з травня 1821 до червня 1828 р. Микола любив жартувати над товаришами, але при цьому був досить скритним хлопчиком – в г╕мназ╕╖ в╕н нав╕ть отримав пр╕звисько Та╓мничий Карло на ╕м’я одного з геро╖в роману Вальтера Скотта «Чорний карлик». В╕н не був старанним учнем, але мав чудову пам’ять, за к╕лька дн╕в готувався до екзамен╕в ╕ переходив ╕з класу в клас. Робив усп╕хи т╕льки в малюванн╕ ╕ рос╕йськ╕й словесност╕.
П╕сля зак╕нчення навчання, у грудн╕ 1828 року Гоголь пере╖хав до Петербурга. Тут уперше його чекало жорстоке розчарування: скромн╕ кошти виявилися у великому м╕ст╕ зовс╕м незначними, а блискуч╕ над╕╖ зд╕йснювалися не так швидко, як в╕н чекав.
Перший його тв╕р – поема «Ганс Кюхельгартен» – з тр╕ском провалився. ╤ т╕льки псевдон╕м В. Алов врятував Гоголя в╕д критики, що обрушилася. П╕сля знайомства з Жуковським ╕ Пушк╕ним, натхненний ╖хньою п╕дтримкою, в╕н написав св╕й перший м╕стичний тв╕р - «Вечори на хутор╕ б╕ля Диканьки», що прин╕с молодому автору оглушливий усп╕х. На початок тридцятих рок╕в припадають задуми ╕ деяких ╕нших твор╕в Гоголя, таких, як знаменита «Шинель», «Коляска», можливо, «Портрет» в його перероблен╕й редакц╕╖. П╕зн╕ше ц╕ твори з’явилися в журнал╕ «Современник» Пушк╕на.
Пот╕м вийшли друком «Арабески» (1835), в яких було вм╕щено дек╕лька статей популярно-наукового зм╕сту з ╕стор╕╖ та мистецтва ╕ «Миргород», з його першою частиною - «Старосв╕тськ╕ пом╕щики» ╕ «Тарас Бульба»; ╕ другою - «В╕й» ╕ «Пов╕сть про те, як посварився ╤ван ╤ванович з ╤ваном Никифоровичем». Згодом (1842) «Тарас Бульба» був повн╕стю перероблений Гоголем. Як профес╕йний ╕сторик, письменник використав фактичний матер╕ал для побудови сюжету ╕ розробки характерних персонаж╕в роману. Под╕╖, покладен╕ в його основу, - селянсько-козацьк╕ повстання 1637-1638 рок╕в. Видно, письменник використав щоденники польського очевидця цих под╕й - в╕йськового капелана Симона Окольського.
До 1834 року досл╕дники творчост╕ письменника в╕дносять перший задум «Рев╕зора». Рукописи Гоголя, що збереглися, вказують, що в╕н працював над ним надзвичайно ретельно: з того, що вц╕л╕ло з цих рукопис╕в, видно, як тв╕р у його в╕дом╕й нам, зак╕нчен╕й форм╕ виростав поступово з первинного нарису, все б╕льше ускладнюючись подробицями ╕ досягши, нарешт╕, дивно╖ художньо╖ повноти ╕ житт╓вост╕.
Основний сюжет «Рев╕зора», як ╕ сюжет «Мертвих душ», був п╕дказаний Гоголю Пушк╕ним. Але в тому й ╕ншому випадках абсолютно все, починаючи в╕д плану ╕ до останньо╖ частини, було плодом власно╖ творчост╕ Гоголя: анекдот, який м╕г бути розказаний в дек╕лькох рядках, перетворювався у багатий художн╕й тв╕р.
П’╓са справила неоднозначне враження: н╕чого под╕бного рос╕йська сцена не бачила. Д╕йсн╕сть рос╕йського життя була передана з такою силою ╕ правдою, що хоч, як говорив сам Гоголь, йшлося т╕льки про ш╕стьох пров╕нц╕йних чиновник╕в, як╕ виявилися шахраями, проти нього повстало все те сусп╕льство, яке в╕дчуло, що мова йде про принцип ╕ порядок життя, в якому воно саме перебува╓.
У червн╕ 1836 року Микола Васильович ви╖жджа╓ за кордон. Перебування у «прекрасному далекому» неначе зм╕цнило й заспоко╖ло його та дало можлив╕сть завершити найб╕льший тв╕р - «Мертв╕ душ╕», однак стало зародком глибоко фатальних явищ. Досв╕д роботи з ц╕╓ю книгою, суперечлива реакц╕я сучасник╕в на не╖, як ╕ у випадку з «Рев╕зором», переконали його у величезному вплив╕ ╕ неоднозначн╕й влад╕ його могутнього таланту над розумом сучасник╕в.
Йому здавалося, що в╕н зрозум╕в, як треба писати, щоб «спрямувати все сусп╕льство до прекрасного». Швидше хот╕лося сказати те, що в╕н вважав для сусп╕льства корисним, ╕ вир╕шив з╕брати в одну книгу все написане ним останн╕ми роками в дус╕ свого нового настрою. Це - «Вибран╕ м╕сця з переписки з друзями» (1847). Б╕льша частина лист╕в до друз╕в, що входять до ц╕╓╖ книги, належать до 1845 ╕ 1846 рок╕в, т╕╓╖ пори, коли рел╕г╕йний настр╕й Гоголя досяг свого вищого розвитку. Враження книги на л╕тературних шанувальник╕в Гоголя, як╕ бажали бачити в ньому лише автора «натурально╖ школи», виявилося гн╕тючим. Вищий ступ╕нь обурення, збудженого «Вибраними м╕сцями», визначився у в╕домому лист╕ Б╓л╕нського. Гоголь бол╕сно переживав провал сво╓╖ книги. Але почав працювати над другим томом «Мертвих душ». Як зазвичай, в╕н багато раз╕в переробляв написане, ймов╕рно, п╕ддаючись то одному, то ╕ншому настрою.
Восени 1851 року письменник оселився у садиб╕ Толстих. У цей час його все б╕льше почав охоплювати «страх смерт╕». В н╕ч на 12 лютого 1852 року сталася знакова под╕я. Гоголь молився до третьо╖ години, п╕сля чого взяв портфель, витяг з нього дек╕лька папер╕в, а ╕нше вел╕в кинути у вогонь. Перехрестившись, в╕н повернувся в л╕жко. Вважають, що т╕╓╖ ноч╕ в╕н спалив другий том «Мертвих душ».
А на ранок розпов╕в графу Толстому, що хот╕в спалити т╕льки деяк╕ реч╕, заздалег╕дь на те приготован╕, а спалив все п╕д впливом злого духа. Не зважаючи на умовляння друз╕в, Гоголь суворо дотримувався посту, 18 лютого в╕н зл╕г у л╕жко ╕ зовс╕м перестав ╖сти. Весь цей час друз╕ ╕ л╕кар╕ намагалися допомогти письменнику, але в╕н в╕дмовлявся в╕д допомоги, внутр╕шньо готуючись до смерт╕.
20 лютого л╕карський консил╕ум в╕дважився на примусове л╕кування Гоголя, результатом якого стало остаточне виснаження ╕ втрата сил. Увечер╕ в╕н впав у безпам’ятство, а на ранок 21 лютого помер. Колись в╕н написав друзям: «Нема╓ кращо╖ дол╕, як померти в Рим╕; на ц╕лу версту тут людина ближче до Божества». Але ц╕й його мр╕╖ не вдалося збутися.
Гоголя поховали оп╕вдн╕ в нед╕лю 24 лютого (7 березня) 1852 року на кладовищ╕ Данилового монастиря в Москв╕. На могил╕ було встановлено бронзовий хрест на чорному надмогильному камен╕ («Голгофа»), а на ньому вис╕чено напис: «Г╕рким словом мо╖м посм╕юся».
У 1930 роц╕ монастир закрили, а кладовище незабаром л╕кв╕дували. 31 травня 1931 року могилу Гоголя розкопали, ╕ його останки перенесли на Новод╕виче кладовище. «Голгофа» за непотр╕бн╕стю якийсь час знаходилася в майстернях Новод╕вичого кладовища, де ╖╖, з уже з╕скобленим написом, виявила вдова
М. А. Булгакова, яка шукала в╕дпов╕дний надгробок для могили свого пок╕йного чолов╕ка. За переказами, кам╕нь для могили Гоголя був вибраний десь у Криму («чорноморський гран╕т»). Олена Серг╕╖вна викупила надгробок ╕ встановила над могилою Михайла Афанас╕йовича. Таким чином, збулася мр╕я М. А. Булгакова: «Вчителю, укрий мене сво╓ю чавунною шинеллю»...
17 грудня 2002 року пам’ятник великому письменнику в╕дкрили в ╕тал╕йськ╕й столиц╕. У самому центр╕ Рима на в╕лл╕ Боргезе, навпроти музею сучасного мистецтва, в «Саду Поет╕в», поруч з пам’ятниками Пушк╕ну, Гете, Байрону, Гюго та ╕ншим видатним письменникам св╕ту. С╕льв╕о Берлускон╕, прем’╓р-м╕н╕стр ╤тал╕╖, в╕дкриваючи його, сказав: “Для нашо╖ кра╖ни - величезна честь, що у нас жив такий великий письменник, як Микола Гоголь. Ви, звичайно, зна╓те, що частину «Мертвих душ» в╕н написав саме в Рим╕. Для нас це велика честь, ╕ ми збира╓мося в╕дзначити це, встановивши йому пам’ятник”.
Три роки тому, коли т╕льки був створений ком╕тет з╕ святкування 200-р╕ччя Гоголя, ця зв╕стка наздогнала мене в Сорочинцях, в╕дразу надавши мо╓му в╕дрядженню як би державного значення. Час п╕шов! Ст╕льки було план╕в, нам╕р╕в ╕ над╕й, яким, на жаль, не судилося збутися... Але це вже зовс╕м ╕нша ╕стор╕я.

П╕дготувала Тетяна НОВ╤КОВА.

Нац╕ональний банк Укра╖ни презентував юв╕лейну монету ном╕налом п’ять гривень, присвячену 200-р╕ччю Миколи Гоголя.
Грошову одиницю, виготовлену з╕ ср╕бла, викарбувано в сер╕╖ «Видатн╕ особистост╕ Укра╖ни». Аверс монети представля╓ Державний герб Укра╖ни, а також п╕дпис – «Нац╕ональний банк Укра╖ни». На реверс╕ зображений Микола Гоголь у накидц╕, п╕д якою – вишиванка. Автори дизайну монети – художники Володимир Таран та Олександр ╕ Серг╕й Харуки.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 27.03.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7054

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков