Версiя для друку Обговорити в форумi

ЯКОГО МИ ХОТІЛИ Б ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ?

А ніякого! Бо вважаємо, що Україні потрібен не Президент, а всенародно обраний ГЕТЬМАН. Чому?
По-перше, тому, що ми – українці й Главою держави Україна історично має бути саме Гетьман.
Впевнені, що Гетьман ніколи не буде під пантофлею голови свого секретаріату і виконувати його волю і примхи. Це по-друге. А по-третє – хіба Гетьман України буде воювати з українським урядом і його Главою, заважати його діяльності, і це в той час, коли всі бачать і знають, що в Україні по-справжньому працює тільки уряд і його Глава.
Гетьман не обмежиться у своїй діяльності тільки навішуванням орденів та медалей, і часто-густо чомусь антиукраїнцям. Не буде у своїх довжелезних промовах робити багатозначні паузи та натяки на те, що він дещо знає таке, чого більше ніхто не знає…
Гетьман ніколи не опуститься до того, щоб Главу уряду назвати «злодійкою» та звинуватити у державній зраді.
Гетьман сприятиме встановленню Української Гетьманської Республіки, де замість паразитуючої Верховної Ради будуть ухвалювати чи відхиляти проекти законів від Гетьмана та Уряду Установчі збори, котрі будуть збиратися два-три рази на рік, і у яких депутатів буде не більше 100, від усіх верств населення.
Гетьман сприятиме прийняттю Конституції, складеної Пилипом Орликом, і не буде ні під яким приводом порушувати її, тобто буде справжнім Гарантом Конституції.
Ось таку Українську владу хотіли би мати в Україні багато справжніх українців.
Вперед – назад – до Гетьманату!

Р. S. Впадає в очі, що «Кримська світлиця» приєдналася до гасла: «Всі проти Юлі!» на користь Гаранта та його секретаріату. То чи забракло пам’яті у «Світлиці» про ті часи, коли вона на ладан дихала, а Гарант і пальцем не поворухнув для її спасіння?
Панас СИВОВУС.
м. Бахчисарай.
*    *    *
Від редакції. По-перше, «Світлиця» ніколи й ні до кого не приєднувалася (нема ще такої партії!). Навпаки, всі, хто виступає на її сторінках (зауважте, без усякої цензури – про Юлю йдеться чи про Вітю), мають можливість (може, й самі того не помічаючи) долучитися-приєднатися до святої справи розбудови і вдосконалення нашої Української держави (хоча б, для початку, на рівні Слова й Ідеї). Тож дякуємо за Ваш лист і за Вашу громадянську позицію, пане Панасе!
А по-друге, стосовно того, хто там і чим сьогодні більше ворушить для відродження в Україні українського духу... Та покладіть руку на серце, пане Панасе, і почитайте хоча б оцього листа зі Львова...

НАЙГОЛОВНІШЕ ДОСЯГНЕННЯ – СВОБОДА!

Шановна редакціє «Кримської світлиці»! Ми, львів’яни, дуже любимо і шануємо Вашу цікаву і правдиву газету, якою ми постійно духовно і патріотично збагачуємося. Слава Богу, що рідне слово ще живе і шириться по всій нашій Україні через Вашу кримську газету. На жаль, у наших місцевих газетах крім пасквілів на нашого високодостойного всенароднообраного Президента України Віктора Андрійовича Ющенка нічого мудрого, доброго, патріотичного і об’єднуючого немає.
Бездарна діяльність урядів Януковича і Тимошенко за останні 5 років привели Україну до небаченої інфляції, шаленого зростання цін, безробіття, знецінення української гривні, духовного зубожіння.
Повернімося на хвилинку в історію. На початку 2005 р., першого року приходу до влади демократичної коаліції, року великих надій і сподівань на демократичні перетворення, пригадаємо утаємничені події на дачі п. Турчинова, що передували скандальній прес-конференції п. Зінченка, яку транслювали в прямому ефірі, і яка започаткувала небачений політичний резонанс. Скандал набрав світового розголосу. Але за скандальним звинуваченням у корупції так званого «оточення Президента» не було жодних конкретних фактів корупції, і, як потім виявилося, не підтверджено судами жодних фактів.
Як можна було розумного, ерудованого, професійного п. Порошенка так облити брудом? Кому було вигідно це жахливе звинувачення проти команди Президента на початку його становлення, ми тепер знаємо. А де тепер опинився п. Зінченко, Луценко, Жванія, Третьяков, Мартиненко? Ми теж знаємо.
Дискредитація Президента України – це добре продумана і цілеспрямована, постійно діюча система, яка охопила всю країну від столиці до містечок і сіл. На місцях виконують цю ганебну роль місцеві бютівці заради депутатських мандатів.
З виступів Президента ми бачимо, що Віктор Андрійович неодноразово робить критичні конструктивні зауваження урядові, пропонує власне бачення виходу з кризи і висловлює свої застереження. Прем’єр заявляє про бажання йти власним шляхом (це і грузинське питання, газове забезпечення, дефіцитний бюджет, російський кредит, питання продажу землі тощо).
Отже, нема злагоди! Це все ми бачимо. Комуно-олігархічний клан Медведчука, Симоненка, Мороза змінив Конституцію України без волі українського народу. Ось і безлад у країні!
З якою ж люттю і ненавистю проти всього українського п’ята колона, українофоби, союзники по коаліції обливають брудом Віктора Андрійовича лише за те, що згадав замордованих імперією 10 млн. українців, обзивають фашистом, що відзначив мужність і нескореність українських патріотів – Романа Шухевича та Степана Бандеру.
Наш Президент – це державотворець, ерудований, високопрофесійний економіст і фінансист світового рівня, порядний, чесний християнин-патріот. Він заслуговує на найвищу шану і любов. Український знедолений народ чекав такого Президента 350 років!
Хто ще в Україні з політичних вождів порушив і загострив українське національне питання, питання Єдиної Помісної Української православної церкви, питання українського Голодомору, героїв Крут, ОУН, УПА, Великого Гетьмана України Мазепу, наших національних героїв, відновлення козацької слави Хортиці, Чигирина? Величезна заслуга Віктора Андрійовича у відновленні Софійського собору, мистецького Арсеналу, козацької столиці у Батурині та відкритті музею радянської окупації в столиці і ще багато-багато державних добрих справ. А скільки зроблено у соціальній сфері? А скільки доброчинних справ робить дружина Президента Катерина Ющенко по всій Україні? Це складно перелічити.
А найголовніше досягнення нашого Президента – це свобода. Хіба це не найбільше національне українське досягнення? За це померли мільйони українців у таборах, голодоморах, ГУЛАГах, криївках. Адже не хлібом єдиним живе людина. Це і є національна ідея, яку дає суспільству український Президент, і яка має спрацювати. У цьому випадку Президент допомагає ідеї, а не чекає, як його попередник, щоб вона сама «спрацювала».
На мій погляд, це – великі досягнення і задуми нашого державотворця, рівні хіба що досягненням у свій час Ярослава Мудрого.
Болить душа за людей, які потрапили під вплив русифікації. Вони ще не усвідомлюють, що колись їх потягне до батьківського чи материнського коріння. Важко слухати незрілі ще міркування деяких і наших краян, які не цінують, бо не розуміють духовних первенів у діяльності нашого Президента.
Гидко чути і дивитися по телебаченню наклепників усіх мастей, яких постійно запрошує Шустер на свою програму «Свобода слова». Може, настав час спинити шустеризм в Україні?
А от Леонід Кравчук не має морального права подавати свій цинічно-критичний голос проти нинішнього Президента, бо ж кожній неупередженій людині відомі Кравчукові «подвиги»: це і зруйнування найбільшого пароплавства Чорноморського флоту, кримінальна «прихватизація», здача ядерної зброї, створення Кримської Автономії – оплоту Кремлівського сепаратизму тощо.
Поганий вплив на людей має телебачення, кіно, так звані «музичні кліпи». Всі вони заохочують нашу молодь до куріння, вживання алкоголю, морального розбещення, крадіжок, розбою. Зомбує телепростір молоде покоління. Суспільство задихається від цієї нечисті. А народні гроші – у злодіїв, які обікрали, приватизували весь інформаційний простір.
Єдина віддушина – це Перший національний телеканал з його змістовними передачами, і 5 канал, який на своїх плечах виніс Помаранчеву революцію, і де сьогодні можна подивитись і послухати правдиву інформацію. Добрі і теплі слова хочеться сказати про Львівське радіо, про Перший канал Національного радіомовлення, а особливо про третій канал Національного відродження «Культура», який упродовж вже місяця ми, його шанувальники, позбавлені можливості слухати. Чи це тільки мешканців Львівщини від’єднали від цього каналу? Нічого довідатись неможливо?
Дуже просимо редакцію газети «Кримська світлиця» допомогти повернути наш улюблений канал «Культура» на Львівщину і вплинути на можливість «прихватизації» цих трьох радіоканалів.
Президент Ющенко спокійно і виважено працює для блага держави і свого народу. Крім цього, веде роз’яснювальну роботу як щодо економіки, так і щодо духовної сфери. А ми вміємо тільки критикувати і розчаровуватись... Невже незрозуміло, що без згоди між різними гілками влади, без підтримки одна особа не може принести омріяне щастя всьому народові, та ще й після трьохсотлітньої бездержавності, русифікації та денаціоналізації суспільства при шаленому спротиві комуно-олігархів проти всього українського.
Ми дуже віримо у Вас, шановні журналісти! Якщо вже Господь зберіг життя нашого Президента, то для реалізації його планів, Йому потрібна підтримка. Слово мудрого і порядного журналіста має великий резонанс у суспільстві. Підтримайте його, бо народ розгублений, дезорганізований.
З пошаною і вдячністю,
Л. РОМАНЮК,
лікар-пенсіонерка із 48-річним медичним стажем.
м. Львів.

ЛИСТ У НОМЕР
«ЗНАЙТИ ЛЮДЕЙ РОЗУМНИХ, ВИСОКОКУЛЬТУРНИХ...»

Здрастуйте, шановна редакціє! Я, Білозор Михайло Дмитрович, 1953 року народження митець, маляр, бандурист. Вашу газету купую, тому що мені подобається ваша позиція, а ще передплачую свою партійну газету «Нація і Держава».
Пишу листа з двох причин: про єднання українців Криму і в «Народний хіт-парад».
Давно мріяв і пробував організувати в якомусь місці Ялти зустрічі українців, тільки не тих, що б’ють себе в груди, мовляв, які ми великі патріоти, а з простими людьми, що мають однакову культуру, мову, думки, домагаються справедливості, збереження своєї національної ідентичності. Але... не зміг цього зробити. Кілька людей, яким повідомив, збиралися з півроку, але вони не відповідали елементарним вимогам, у першу чергу, всі дволикі пристосуванці, «і вашим, і нашим», тобто, з російськомовними розмовляють російською, а з україномовними – українською. Відразу з’ясувалося, хто є хто.
Тому дякую тим людям, хто придумав і втілює в життя Конгрес українців Криму. Сподіваюсь, що під час спілкування великого гурту українців можна буде з’ясувати, «хто є хто» для того, щоб знайти людей розумних, висококультурних для керування боротьбою за повернення української влади в український Крим. Ця боротьба виявлятиметься у визначенні порушень прав владою і силовими структурами стосовно розумних, працьовитих, чесних, справедливих людей і української держави, а також заміни їх.
Знаємо добре ворогів-окупантів-«патріотів», які дуже «люблять» Україну, бо продовжують безкарно грабувати українців та усіх інших, пролазячи завдяки брехливій, але привабливій балаканині на усі керівні посади українських громад, партій і в інші об’єднання, для пограбування і розвалу. Сіючи серед українців недовіру до організацій будь-якого спрямування, щоб не могли об’єднатись і змістити чужих, несправедливих керівників.
Пропоную записати в статут таке: якщо керівництвом за півроку не буде проведено жодної акції з позитивним результатом, то зразу ж потрібно переобрати керівника. Перевибори проводяться не пізніше 6 місяців. Обраний керівник сам набирає команду. А якщо хтось, обраний громадою, відмовиться – вибуває з об’єднання.
З пошаною, Михайло БІЛОЗОР. м. Ялта.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2009 > Тема "Резонанс"