Версiя для друку Обговорити в форумi

ОБЛИЧЧЯ ВЛАДИ

Кризи завжди спонукають замислитися над майбутнім – своїм, родини, країни, людства назагал. Нині Україна не тільки у скрутних соціально-політичній, соціально-економічній, фінансовій кризах. Вона, на відміну від країн усталених демократій та суверенної безперешкодної реалізації власних державотворчих проектів, – у зоні перманентних загроз національній безпеці, постійних постімперських втручань у внутрішню політику та вибір вектора своєї інтеграційної стратегії розвитку.
Перед Україною, як і перед Тобою, шановний читачу, у поточному році доленосний вибір (а може лише попереднє позиціонування) щодо майбутніх кандидатів на найвищу державну посаду. Через деструктивні, якщо не ворожі дії антиукраїнських сил, існує небезпека втрати чинного Президента України, якому, окрім виходу з фінансово-економічних катастроф, не байдужі проблеми втілення в життя духовно-інтелектуальних складових національної ідеї. Йдеться, передусім, про розбудову соборної української України, про почини відродження історичної пам’яті народу, опрацювання моделі інноваційного розвитку країни, деколонізації її інформаційного, звукового простору, збереження етнічної, культурної, релігійної та іншої ідентичності на тлі посилення світових глобалізаційних впливів, з одного боку. З іншого, – поглиблення регіональних постімперських зодноріднюючих процесів.
Словом, Україна в небезпеці, нації загрожує усунення її Президента – чи не єдиного державного форпосту українськості, який не протиставляє економіку, достаток культурі титульного народу, бо усвідомлює: буде духовний хліб – буде і насущний. Без розуміння цього щоразу далі стає очевиднішим: нам психологічно не звільнитися від кравчучок і кучмовозів навіть тоді, коли наші дороги ще щільніше заполонять дорогі машини доморощених олігархів, а на ринках усі бабусі користуватимуться мобілками.
Адже руйнівні антиукраїнські сили, маніпулюючи національною свідомістю, заважають українцям визначатися ментально, нівелюють і розмивають комплексність державницького підходу до розбудови вистражданої багатьма поколіннями автентичної української держави. Дедалі більше письмові та електронні ЗМІ, окуповані кримінально-бізнесовими ділками, аморальними політиками, у т. ч. високого рангу, унеможливлюють незаангажованій духовно-інтелектуальній еліті нації сфокусувати увагу широкого загалу на формуванні в громадській думці образу Президента України як гаранта завойованих свобод у незалежній державі.
Невипадково у радіотелеефірі домінують намагання дискредитувати імідж всенародного обранця як високоморальну, патріотичну й креативну особистість, яка, ризикуючи власним життям, й далі жертовно, з непохитною волею відстоює непроминальні духовно-культурні, історичні цінності та суверенітет нації. Незважаючи на помилки щодо відбору кадрів для своєї команди, її неадекватність очікуванням Майдану та його лідеру, чинний Президент – чи не єдина урядова особа, яка самотужки хоче повернути людям довіру до цілісності влади – законодавчої, виконавчої і судової, до банківських інституцій та правозахисних структур; до власної дороги у майбутнє, на якій не відтинатимуть голови журналістам, не виїжджатимуть з орендованих за мізерну оплату військово-морських баз чужі «бетеери», водночас посли іноземних держав не ображатимуть корінний народ, його духовні символи.
Чинний Президент України з достоїнством покірного християнина (навіть наперекір замаху на нього) і толерантного лідера нації терпить щоденні образи, показний урядовий непослух і безперервне ефірне кидання у нього політичним болотом «п’ятої колони». Під час засідань Верховної Ради, прес-конференцій різних партократичних служок вульгарність, неінтелігентність і нахабність стають за немалі народні гроші на екранах чи не найбільшими ознаками ділової псевдоактивності, самоутвердження і мас-медійного піару. Цьому сприяє поширення на всю країну «камандного», «каоліційного», а насправді – «єдиноенергосистемного» монопольного стилю керівництва; рясної, талановито озвученої неправди в ім’я маніакального бажання сісти у президентське крісло та, нарешті, реалізувати совковий метод “сильної” руки у біомасі покірних, бідних та зазомбованих, які не відають, що творять.
Читачу, перед Тобою нетрадиційний запитальник чи радше – інструментарій довірливого діалогу, за допомогою якого (якщо до нього сумлінно поставитись, то він стане повноцінною анкетою, а відтак – соціологічним масивом даних – вірогідним та репрезентативним для аналізу) ми щиро прагнемо:
а) привернути увагу наших співвітчизників, аби під час важких викликів, ризиків і сучасних криз серйозно задуматися над важливістю тих людських достоїнств, носієм яких, на Вашу думку, повинен би бути Президент України не лише майбутній, а й усіх часів, щоб сучасники за ними могли б пізнавати і з гордістю до нього звертатися: “Мій Президенте!”, незважаючи на щоденні зміни і новий камуфляж його вбрання;
б) якомога повніше виявити (сприяти визнанню) у глибинах українського народу тих справжніх достойників, які з тих чи інших причин (скромності, недостатньої “розкрутки” в мас-медіа, а деколи й шельмування) широко не визнані суспільним загалом, їхні обличчя – поза екранами. Проте їхній фаховий та духовно-інтелектуальний потенціал, патріотичність, ділові якості, харизма, на Ваш погляд, можуть уже нині істотно спричинитись до змін в Україні на краще;
в) люб’язно запросити Вас під час нібито ще поверхово-позірного затишшя, а не передвиборної гарячки, взяти участь у дистанційному, некомерційному, ніким не спонсорованому дослідженні, зробивши його справді об’єктивним, політично не заангажованим, анонімним і неупередженим, а отже – корисним для нашої України.
Отже, з Вашого дозволу, розпочнімо.
1. Побутує думка, що президентів (прем’єрів, канцлерів) вибирає не народ тієї чи іншої країни, а Час. З цього погляду Масарик, Грушевський, Пілсудський, Черчілль, де Голль, Рузвельт, Аденауер, Неру, Мандела, Тетчер, Піночет, Гавел та ін. – це особистості, народжені вимогами політичного часу. Тогочасні доленосні виклики народ лише усвідомив і знайшов відповідних їм виконавців. Скажіть, будь ласка, чи Ви знаходите серед національної еліти особистостей, позначених вимогами часу, які могли б вивести Україну із сучасної кризи на шлях цивілізованого розвитку? (назвіть не більше 3-х прізвищ):
______________________________________
______________________________________
______________________________________

2. Віддавши пріоритет одній із них (напишіть кому):
_________________________,
зазначте (знаком плюс «+»), які з наведених далі рис (характеристик, ознак), що потрібні, на Ваш погляд, Президенту України на сьогоднішньому етапі її історичного розвитку, найбільше притаманні вибраній Вами особі, а у випадку відсутності – поставте знак мінус «-».
2.1 Реформаторська спрямованість на впровадження сучасних методів розбудови держави – її національної економіки, судової і політичної систем, безпеки країни – інформаційної, екологічної, військової тощо.
2.2. Послідовне дотримання демократичних методів керівництва, беззастережна самовідданість та безкорисливе служіння Українській державі і Народові, розбудові громадянського суспільства без жодної «бартеризації» на особисті інтереси.
2.3. Чесність, чистота, шляхетність публічних висловлювань, розвинене почуття власної гідності та національної гордості за український народ, нерозривність даного ним слова і діла.
2.4. Глибокі патріотичні переконання, ставлення до розбудови Української держави та проведення української внутрішньої та зовнішньої політики як до головних вартостей свого життя та діяльності.
2.5. Власна чітка позиція щодо стратегії виходу України з кризи на засадах євроінтеграції, зміцнення її державної самостійності, рівнопартнерської співпраці із сусідами та активізації ролі в сучасному світі.
2.6. Розуміння державного суверенітету як стратегічного чинника українського державотворення, як невід’ємного складника національного самоутвердження у світі та збереження за умов глобалізації мовно-культурної, релігійної та іншої ідентичності українського народу.
2.7. Природна християнська мораль, глибока шана і дотримання традицій української родини, аристократизм духу служать йому запобіжниками зловживання публічним піаром у ЗМІ задля завоювання найвищої державної посади, прийняття волюнтаристських рішень (діянь) в ім’я політичної доцільності та використання партократичної дисципліни, фракційного імперативу, аби утримати (чи усунути) неслухняних.
2.8. Часте емоційне використання ораторства у мас-медійному просторі, зловживання адмінресурсом, інформаційними технологіями, результатами замовних псевдосоціологічних досліджень. Залучення колишніх владних авторитетів як пропагандистських рупорів супроти своїх конкурентів, застосування різних зовнішніх ефектів (зміни іміджу) для підвищення власного рейтингу серед суспільного загалу.
2.9. Камерний (закритий) стиль роботи, внутрішня замкнутість і небагатослівна діловитість. Високий інтелект, широта поглядів, уміння вільно і доречно зробити експромт на прес-конференціях, під час виступів, інтерв’ю, виникнення різних непередбачуваних обставин, природне та вільне користування українською та володіння хоча б однією європейською (англійською, французькою та ін.) мовою.
2.10. Вміння за відведений термін сформувати урядову ділову команду однодумців, широке залучення до неї популярних інтелектуалів, знання, досвід і здобутки яких з низки сфер діяльності, вочевидь, відоміші, ніж його власні; відсутність заздрості та бережне до них ставлення, що більше – сприяння їхній дальшій кар’єрі.
2.11. Зв’язок із народом, схильність постійно бувати “на людях”, відкритість політики, комунікабельність, готовність до незапланованих “виходів” до громади для спілкування з простими людьми.
2.12. Сильна воля, рішуча “тверда” рука і контроль за втіленням ухвалених рішень, принциповість у відстоюванні, реалізації загальнонаціональних інтересів, викоріненні корупції, хабарництва та інших асоціальних явищ.
2.13. Готовність беззастережно захищати державні символи та основні положення Конституції – навіть ціною власної кар’єри, благополуччя і життя; розуміння регіональної політики як механізму зміцнення Соборної України та процесу націостановлення.
2.14. Переконаність у консолідуючій ролі єдиної Помісної Церкви в Україні та активне сприяння її творенню.
2.15. Зовнішня привабливість, природна толерантність і розкутість у спілкуванні, висока культура поведінки та мовлення, елегантність та вишуканість манер поведінки.
2.16. Романтик за вдачею, любов до традицій народу, його легенд, прихильник національного міфотворення тощо.
2.17. Дотримання у сім’ї основ загальнолюдської та християнської етики, строгих моральних вимог. Загострене почуття відповідальності за адекватність своїх діянь як взірця для виховання молоді в дусі сучасних викликів українській національній ідеї, духовно-інтелектуального забезпечення процесів державотворення і консолідації нації.
2.18. Розуміння історичного значення інституту суспільного укладення Універсалу, паче того, національної єдності як непорушної клятви, публічної присяги служити народові, а не як ширми для просування своїх особистих чи партійних інтересів, урядових амбіцій, яким у будь-який момент можна зрадити.
2.19. Притаманність (знак «+») чи відсутність (знак «-») ще деяких характерологічних якостей (допишіть):
______________________________________
______________________________________
______________________________________
3. Погодьтесь, що зазначені вище Вами якості переважно значущі для внутрішньої політики Президента України. Очевидно, що для інтеграційної стратегії її розвитку та успіху на міжнародній арені не менш важливою є зовнішня політика. Скажіть, будь ласка, чи Ваш обранець наділений достатньою мірою якостями й авторитетом, що сприятимуть успіху звершення таких акцій у царині зовнішніх зносин України?
Так. Ні.
3.1. Вступу України у євроатлантичні структури, зокрема в НАТО, Європейський Союз чи інші міжнародні інституції.
3.2. Зміцненню довіри світового співтовариства до України як передбачуваної країни, надійного транзитера вуглеводнів, вигідного суб’єкта для інвестицій тощо.
3.3. Наданню Україні нових міжнародних фінансових кредитів (чергових траншів, реструктуризації боргів за старі позички і т. ін.).
3.4. Організації в Україні неформальних зустрічей “без краваток” з лідерами сусідніх країн (лідерами країн, що головують у ЄС) – потрібне просимо підкреслити.
3.5. Активізації діяльності міжнародних організацій, членом яких Україна вже стала (ГУАМ, Чорноморської економічної співпраці), домаганню створення в рамках СНД зони вільної торгівлі.
3.6. Виконанню міжнародним товариством угод щодо допомоги Україні в закритті Чорнобильської АЕС, добудові саркофагу на ЧАЕС.
3.7. Проведенню не лише “Євро-12”, а й нової Ялтинської конференції як символу реалізації у третьому тисячолітті соціогуманістичної політики, за якої було б чути голос не лише сильних світу цього щодо визначення зон впливу, а й захисту слабших націй і народів, у т. ч. і пострадянських.
3.8. Яких ще акцій і заходів? (просимо вписати):
______________________________________
______________________________________
______________________________________
4. Які суспільно-політичні, соціально-економічні та інші тактичні і стратегічні кроки майбутнього Президента України Ви вважали б найдоцільнішими та першочерговими? (Виберіть не більше п’яти найголовніших варіантів із запропонованих або дописаних Вами відповідей).
4.1. Оголосити рішучу боротьбу зі злочинністю, зокрема з економічною, розкраданням державного майна, коштів, ресурсів, рейдерством, діями колекторів, корумпованістю урядової “вертикалі” і т. ін.
4.2. Виявити і підтримати ініціативи щодо припинення патогенних інформаційних впливів у національному просторі України, заборонити пропаганду насильства, порнографії, окультизму, мракобісся, а також протидіяти поширенню низькопробних зразків субкультури, псевдомистецтва, естрадної “попси” і т. ін., створення умов для розвитку українського книговидання і підтримання систем розповсюдження його продукції.
4.3. Провести реформи політичної, судової систем України у напрямі їхньої демократизації, зменшення рівня бюрократизму, хабарництва, залишкової “совковості”, скорочення адмінапарату та його витрат, повернути довіру до влади, впровадити відкриті партійні списки для депутатів ВР і т. ін.
4.4. Надати розвитку суспільного інтелекту статус державного пріоритету, особливо освіті, науці, культурі, формуванню національної еліти та сприяти її соціальному захисту, активізації ролі в духовному піднесенні та гуманізації суспільства.
4.5. Проявити ініціативу щодо зменшення кількості народних депутатів ВР, матеріальних пільг та часткового обмеження їхньої недоторканності; вжиття заходів і механізмів у разі: затягування депутатами вчасного ухвалення бюджету України; антидержавних дій щодо зміни конституційних основ української державності; лобіювання злочинних інтересів корпоративно-кримінальних кланів; реваншу більшовизму; неповаги до національної символіки, легітимізації української національної ідеї, державного статусу української мови тощо.
4.6. Як законотворчі ініціативи внести на розгляд Верховної Ради опрацьований законопроект щодо оголошення та проведення процедури імпічменту Президенту України у разі порушення ним конституційних, моральних, етичних та інших норм, вчинення злочинних дій тощо.
4.7. Зініціювати і взяти під свій особистий контроль конкретні заходи (програми), спрямовані на консолідацію суспільства, творення та розвиток української політичної нації (зокрема досягнення примирення ветеранів усіх воєн і рухів проти поневолювачів України, створення Пантеону героїв боротьби за її Незалежність, Інституту історичної пам’яті, комплексне відродження українського села, модернізація Збройних Сил України, підтримка молодих сімей, систем соціального захисту населення взагалі).
4.8. Активно сприяти розв’язанню міжконфесійних проблем, творенню єдиної національної Церкви як державотворчого чинника та потужного фактора розвитку екуменічного руху в Україні.
4.9. Завершити розпочаті позитивні зрушення в демографічній політиці, перевести в реверсний режим вектор міграційних процесів, опрацювати механізми активізації залучень грошових нагромаджень населення у вітчизняне підприємництво, повернення вивезених з України капіталів для мінімізації кризових явищ і т. ін.
4.10. Що ще? (напишіть):
______________________________________
______________________________________
______________________________________

5. Чи є, на Ваш погляд, названі нижче випадки постколоніальними формами тиску та грубого втручання в суверенітет України під час виборів її Президента?
Так. Ні.
5.1. Передчасне поздоровлення Президентом Російської Федерації особи, бажаної і підтриманої на президентських виборах, з перемогою.
5.2. Мовчання з приводу замаху на життя одного із кандидатів на найвищу державну посаду, який є найбільш імовірним переможцем.
5.3. Активізація виступів високих посадовців сусідньої держави щодо територіальних претензій до України, “прітєснєнія” російської мови та необхідності надання їй статусу другої державної.
5.4. Несподівана актуалізація проблем заборгованості України за спожитий газ та погрози припинити його подачу, в т. ч. і у Західну Європу, заяви Прем’єр-міністра сусідньої держави з приводу внутрішніх суперечок між Президентом і Прем’єром України; рівно ж – визначення на цій підставі нашої країни як ненадійного, нестабільного транзитера, а, значить, зростання нагальності побудови нових газопроводів в обхід України та її подальше дискредитування.
5.5. Провокації і зловмисні образи українського народу, його уряду дипломатом найвищого рангу, аби відтак – за допомогою “п’ятиколонних” депутатів ВР – зняти незручного міністра закордонних справ і послабити у такий спосіб позиції чинного Президента України.
5.6. Активізація під час президентських виборів інших форм тиску і втручань, що порушують суверенітет України (допишіть):
______________________________________
______________________________________
______________________________________

6. Які, на Ваш погляд, справжні мотиви дискусій та загострення питання, особливо депутатами Верховної Ради від компартії, навколо інституту президентства в Україні? (Виберіть не більше 3-х із наведених нижче варіантів відповідей чи допишіть свій).
6.1. Ліквідувати президентську “вертикаль” влади як єдину, чітко викристалізовану, персоніфіковану і відповідальну за розвиток України структуру, спричинити в суспільстві хаос, а відтак – позбавити український народ здобутої державної самостійності як доленосного завоювання.
6.2. Природне занепокоєння подальшою долею України як демократичної держави та бажання уберегти її від реальної загрози відновлення диктатури однієї особи, практики ухвалення волюнтаристських рішень та необмеженої влади забюрократизованого адмінресурсу, ролі олігархічних кланів тощо.
6.3. Привернення уваги суспільного загалу до себе і своєї партії за допомогою ностальгії щодо пропаганди в минулому політичного гасла “Вся власть Советам!” як буцімто втілення принципів народовладдя і соціальної справедливості.
6.4. Особисте неприязне ставлення до чинного Президента України як її патріота і всенародного обранця окремих партійних лідерів, їхні наміри запровадити щодо нього процедуру імпічменту і не допустити балотування кандидатом на другу каденцію. Одним словом, позбавити Україну, її народ того, що ще можна назвати українським.
6.5. Вигідне використання лівими силами залишкової “совкової” свідомості електорату для передвиборної демагогії навколо переваг так званої парламентської республіки, аби загальмувати функціонування в Україні сучасної державної формули “Президент – Верховна Рада”, яка набирає енергії чину, поновлюючи відому в нашій історії демократичну традицію: “Князь – віче”, “Гетьман – козацька рада”.
6.6. Усунення Президента як гаранта Конституції і проведення єдиної для усіх регіонів України політики її національного та духовного відродження, як борця за суспільну злагоду, соборність українських земель та всебічний розвиток мов, культур національних меншин, за повернення депортованих (не Україною) народів, повернення історичної пам’яті (Батурин, Крути, Голодомор та ін.).
6.7. Позбавлення України Президента як найвищої урядової особи, обраної усім українським народом, що може легітимізувати українську національну ідею і посприяти нації стати активним суб’єктом своєї державності, тобто підвищити свою суб’єктність всередині країни і поза її межами. Почати, нарешті, економічні реформи і провести рішучу боротьбу з розкраданням загальнонародної власності, повернути вивезені капітали, втілити в життя державний статус української мови, стимулювати створення єдиної української Помісної Церкви, удосконалити державну систему управління, Конституцію України, модернізувати її армію, встановити кордони, позбутися чужих військових баз тощо.
6.8. Інші мотиви (напишіть):
______________________________________
______________________________________
______________________________________

7. Насамкінець ще кілька коротких запитань. Скажіть, будь ласка, хто нині може швидше спричинитися до того, що у зросійщених регіонах (містах) України (Донецьку, Харкові, Луганську чи у Криму) буде реабілітовано українську мову, відкрито нову школу з українською мовою навчання чи такий самий дитячий садочок? (потрібне підкресліть):
а) Президент України;
б) Верховна Рада;
в) Прем’єр-міністр.
8. Рівно ж – чию роботу за останні роки Ви вважаєте стабільнішою?
а) Верховної Ради України;
б) Президента України;
в) Прем’єр-міністра.
9. Якщо взяти, за Шевченком, “голову в руки”, то мимохіть спадуть на думку дві полярні сентенції. Перша – коли ж прийде наш Апостол Правди і Науки? Друга – він прийшов, але свої, затуркані чужими, його не пізнали. Яка з них, на Ваш погляд, актуальніша в контексті майбутніх президентських виборів? (підкресліть).
10. Інститут президентства, як і стосунки між Президентами України – ще в пошуку власних сталих традицій і норм поведінки. Чи вважаєте Ви, що в розпал кризових явищ заяви як колишнього Президента Л. Кравчука щодо дочасних президентських виборів, так і Л. Кучми, що він не проти свого повернення до влади, принаймні – неетичні і не допомагають виходу країни із важкого її стану?
Так. Ні. Важко відповісти.
11. Якщо Вам не важко після роздумів, повідомте про себе (і не тільки) те, що вважаєте найважливішим:
______________________________________
______________________________________
______________________________________

Дуже дякуємо Вам за співпрацю! Анкету просимо надіслати на адресу:
79026 Львів-26, вул. Козельницька, 4, Інститут регіональних досліджень НАН України, професору Степану Вовканичу.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2009 > Тема "З потоку життя"