Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2009 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 13.03.2009
ДЛЯ МЕНЕ ТИ ЖИВИЙ…

В╤ДЛУННЯ СВЯТА
НЕСВЯТКОВ╤ РОЗДУМИ

Любий Тарасе! Мен╕ допоки не доводило ся писати листи у минуле та ще й у потойб╕чне. Але для мене ти живий, ╕ щойно ми в╕дсвяткували тво╓ 195-р╕ччя.
Тоб╕, напевно, було б ц╕каво дов╕датися, як живемо ми тепер «в с╕м’╖ в╕льн╕й нов╕й», ╕ яким словом згаду╓мо тебе якщо не щоденно, то хоча б у тво╖ роковини?
У нашому сусп╕льств╕ мало що зм╕нилося. Як ╕ за тво╖х час╕в ╓ пани, ╓ й п╕дпанки, господар╕ ╕ наймити. Т╕льки назива╓ться це все по-╕ншому, бо ми ж тепер демократична держава. Але ти у нас у вс╕х один, у тих, хто вважа╓ себе укра╖нцями. А найб╕льш╕ укра╖нц╕ у нас в Криму – кримськ╕ татари. Це ╖хн╕ д╕точки читали тво╖ в╕рш╕ ╕ сп╕вали п╕сн╕ в нац╕ональних костюмах, здригаючись п╕д прохолодним березневим в╕тром. Фер╕де Булатова та Сефа╓ Бак╕шева з╕знавалися в любов╕ до тебе ╕ «Укра╖ни кохано╖». А поруч стояли ╖хн╕ р╕дн╕ та виховател╕, ветерани кримськотатарського нац╕онального руху та громадсько╖ правозахисно╖ орган╕зац╕╖ «Аркадат» на чол╕ з членом Меджл╕су Айдером ╤сма╖лом. Та найменшим декламатором тво╖х в╕рш╕в був другокласник Ахтем Садико. Якщо пам’ята╓ш, в╕н читав тво╖ в╕рш╕ й тор╕к, ╕ це було так зворушливо! Я тут познайомилася з багатьма чудовими людьми, а найближче – з ветераном нац╕онального руху, делегатом Курултаю Гулнар ╤браг╕мовою. Вона заздалег╕дь готувалася до виступу, нав╕ть переклала сво╓ю р╕дною кримськотатарською мовою твого в╕рша «╤ вир╕с я на чужин╕». Звучить чудово. «Кожен народ ма╓ сво╖х ген╕╖в, таким для укра╖нського народу ╓ Тарас Григорович Шевченко», – сказала вона укра╖нською мовою.
Не стану детально переказувати, про що говорили представники та оч╕льники осередк╕в наших укра╖нських парт╕й та громадських орган╕зац╕й. Кер╕вник кримського КУНу Василь Овчарук апелював до Господа, аби пробудити поснул╕ душ╕. В╕н наголошував: в Укра╖н╕ вс╕ – укра╖нц╕, тобто, поруч з нами у цей день – м╕сце кожно╖ незаангажовано╖ людини. Як завжди, резонансним був виступ голови тутешнього осередку НРУ Леон╕да Пилунського, кого кримськ╕ татари вже зараз вважають ледь не сво╖м нац╕ональним геро╓м. Прониклив╕ та шаноблив╕ слова на твою адресу ми почули в╕д Валер╕я Пробий-Голови, заступника Пост╕йного Представника Президента Укра╖ни в Криму. В╕в м╕тинг актив╕ст ВГО «Наша Укра╖на» Владислав Хмеловський.
╤ саме в╕д цього патр╕отичного об’╓днання, як я пом╕тила, було море червоних гвоздик.
Та у щирост╕ ╕ любов╕ до Укра╖ни з ним ц╕лковито могла позмагатися л╕тня актив╕стка кримськотатарського нац╕онального руху Земф╕ра-ханум Асанова. Вона заявила в╕дверто ╕ просто: «Ми не в╕ддамо Укра╖ну н╕ рег╕онам, н╕ б╕лим ручкам та б╕лим косичкам. Президент Ющенко ╕ надал╕ буде служити сво╓му народов╕».
Любий Тарасе Григоровичу, ти, певне, зна╓ш, що про нашого Президента говорять р╕зне. Але дозволь процитувати тоб╕ одного особистого листа, якого в╕н над╕слав колишньому кер╕вников╕ л╕цею № 1 Петру Важинському: «Зна╓те, ╓ дуже влучний висл╕в: «Коли ма╓ш родич╕в, як╕ тебе народили ф╕зично, але не ма╓ш родич╕в, як╕ тебе народили духовно, ти нап╕внароджена людина». Кого б тод╕ не мав в╕н на уваз╕, але це завдяки тоб╕ багато з нас стали справжн╕ми, повноварт╕сними людьми.
Але ма╓мо й ╕нших, що й дос╕ «повн╕стю не народилися», та й чи в╕дбудуться колись як люди – нев╕домо. Це саме вони змусили мене заговорити про пан╕в ╕ п╕дпанк╕в, господар╕в ╕ наймит╕в. Тож мушу тоб╕ розпов╕сти, як поводилися сьогодн╕ найбезпосередн╕ш╕ господар╕ нашого життя, а саме – кримська влада.
Зазвичай вони з’являються б╕ля твого погруддя за годину до оголошеного м╕тингу. Швиденько, мов ╕нкасатори, в╕дносять до постаменту кошики з кв╕тами, аби не зустр╕чатися тут з укра╖нською та кримськотатарською громадами, ╕, зв╕сно, не беруть в руки м╕крофона.
Але цього разу мен╕ таки пощастило – господар╕ наших доль прибули лише з к╕лькахвилинним випередженням. А прем’╓р-м╕н╕стр В╕ктор Плакида нав╕ть затримався на деякий час, розмовляючи з якимось ╕ншим чиновником. За 16 рок╕в роботи у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» мен╕ доводилося сп╕лкуватися з р╕зними людьми, перем╕гши свого часу власн╕ скут╕сть та несм╕лив╕сть, – до того спонукали службов╕ обов’язки. У минулому випуску газети у статт╕ я п╕дтримала нашого прем’╓ра, якого виключили з Парт╕╖ рег╕он╕в. Можливо, тому, що маю потяг захищати вс╕х ображених. ╤ ось тепер спод╕валася на ун╕кальну нагоду – почути з його вуст хоча б к╕лька сл╕в про под╕ю, яка привела його на це м╕сце. Ти ж н╕коли не закликав нас до сокири, а завжди радив жити у мир╕ ╕ злагод╕.
Я довго н╕яково стояла поблизу прем’╓р-м╕н╕стра, оч╕куючи, коли в╕н зможе прид╕лити мен╕ п╕вхвилини. Поруч з ним було ще дво╓ людей, чи то його пом╕чник╕в, чи теж журнал╕ст╕в. В╕дчуваючи, що паузи в розмов╕ так ╕ не дочекаюся, я звернулась до чолов╕ка, що заступав собою В╕ктора Плакиду, сказала, що представляю пресу ╕ хот╕ла б почути в╕д прем’╓р-м╕н╕стра к╕лька сл╕в. Раптом неспод╕вано цей чолов╕к боляче вдарив мене л╕ктем, та так, що я в╕длет╕ла на сол╕дну в╕дстань, а пот╕м, показавши пальцем метр╕в за п’ять в╕д нашого кримського пров╕дника, наказав стояти там. Все ще н╕чого не розум╕ючи ╕ спод╕ваючись, що В╕ктор Плакида прид╕лить мен╕ хвилинку або ж буде виступати, я пок╕рливо стояла, де було вказано, аж доки поважний урядовець не повернув до присутн╕х в╕дпов╕дне м╕сце, с╕даючи у машину.
Дорогий Тарасе, ти жив за час╕в безправ’я, кр╕пацтва, але чи били тод╕ ж╕нок лаке╖ паноти просто так, без будь-якого попередження? Я мало схожа на кам╕кадзе, прожила вже на 10 рок╕в б╕льше за тво╓ земне життя, а у мо╖х руках були лише блокнот та ручка. А ще вчора, 8 березня, я в╕дчувала себе ж╕нкою ╕ допоки не забула про це. Мене не били нав╕ть у дитинств╕, бо я була слухняною, мене жодного разу не били ╕ за час роботи в опозиц╕йн╕й до пророс╕йсько╖ влади газет╕. Нещодавно, почувши по телев╕зору, що журнал╕сти мають право на придбання травматично╖ збро╖, я була здивована ╕ шокована – нав╕що? Адже якщо поводитися грамотно, то з будь-якою здичав╕лою добре проф╕нансованою бабусею можна знайти сп╕льну мову. Але для цього треба розмовляти. А в мо╓му випадку д╕алогу не в╕дбулося. Аби я прагнула посп╕лкуватися з якимось «паханом», то могла б передбачити ╕ под╕бний х╕д под╕й, але ж це «вершки» нашого сусп╕льства, «пол╕тична ел╕та», «бомонд»!
Отож не можу н╕ розпочати, н╕ зак╕нчити цього листа т╕╓ю фразою, право на яку так хот╕ла одержати у прем’╓р-м╕н╕стра: «Нарешт╕ кримська влада поверта╓ться обличчям до укра╖нсько╖ громади, до святих ╖╖ символ╕в…». Особисто я вивчала ╕ люблю Олександра Пушк╕на, знала напам’ять майже половину «╢вген╕я Он╓г╕на». Але в╕ков╕чний б╕ль мого народу, його прагнення ╕ усв╕домлення себе укра╖нкою прийшли разом з тобою, любий Тарасе! А можливо, отой п╕дпанок в╕дштовхнув сьогодн╕ не мене, а нашу з тобою мову, якою я до нього звернулася, бо «не розум╕╓» ╖╖ або ж ненавидить?
Коли 10 рок╕в тому я помирала в реан╕мац╕╖ ╕ у нас ск╕нчилися грош╕ на л╕ки, мати прийшла просити допомоги у Ради м╕н╕стр╕в. Та, дов╕давшись, де я працюю, прихильно налаштований до не╖ чиновник зм╕нився в обличч╕: «Это проукраинская газета!», – сказав в╕н ╕ показав те саме м╕сце, про яке я згадувала нещодавно.
Дорогий Тарасе, адже тебе викупили з невол╕ тво╖ рос╕йськ╕ друз╕. То де тепер ╖хн╕ нащадки? Чому ми не можемо по-людськи нав╕ть в╕дсвяткувати тв╕й день народження? ╤ невже д╕йсно п╕демо брат на брата з «травматичною» збро╓ю, «старший» на «меншого» чи навпаки?
Вклоняюся доземно.
Тамара СОЛОВЕЙ.
Фото О. Носаненка.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2009 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7007

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков