Версiя для друку Обговорити в форумi

9 березня у Севастополі пройшла низка заходів, присвячених 195-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Вранці біля пам’ятника поетові на урочистий мітинг зібралися представники обох гілок влади, вояки ВМС ЗС України, представники громадських організацій та місцевих осередків політичних партій, студенти, школярі та пересічні громадяни. До зібрання звернувся заступник голови міської держадміністрації Дмитро Базів, зазначивши, що пам’ятник Кобзареві вже вкотре збирає прихильників різних політичних партій, різних поколінь та різних соціальних прошарків суспільства, являючись об’єднуючим фактором сьогодення: “...Нам, передусім, не вистачає єдності. Так було й за часів життя та творчості Тараса, про що він неодноразово нагадував українцям. Шевченка варто не лише читати, але й вчитися у нього самовідданості та любові до України...”, – вважає Дмитро Базів.
З кожним роком святкування Шевченківських роковин змінюється. Люди вдумливіше ставляться до постаті великого українського поета. Були часи, коли його образ одні суспільні групи намагалися ідеалізувати, інші навпаки – демонізувати. Поета або любили й хотіли знати про нього якомога більше, або ненавиділи, дошукуючись чогось такого, що могло би принизити його велич. Сьогодні громадянам України стає зрозумілим і близьким різний Шевченко: за різних часів та обставин він не міг залишатися однаковим. Він був, передусім, людиною, хоч часи та умови, за яких жив і творив поет, були жорстокішими від сьогодення.
Часто Шевченка називають пророком: деякі його вислови актуальні й зараз. Він ніби сам приходить в нашу добу. Проте, щоб краще збагнути його творчість, наблизитися до повного її розуміння, варто вивчати ту історичну реальність, за якої жив, творив і був собою поет.
Іван Дзюба у своїй книзі “Тарас Шевченко. Життя і творчість” висловив думку, що в духовному житті українського суспільства постать Шевченка виконує функцію життєзабезпечення так само, як подібну функцію в економіці чи народному господарстві виконує хлібо-, водо– чи енергопостачання. Це те, без чого неможливе життя громади.
“Якщо ми хочемо, щоби Шевченко залишався такою системою духовного життєзабезпечення і для наступних поколінь, ми маємо подбати про те, щоб у Шевченковому слові сприймався Шевченків зміст... Треба вміти читати Шевченка. Міф про його простоту й самозрозумілість живий і досі, попри те, що поет глибокий і складний...” – вважає Іван Дзюба.
Сьогодні, на мою думку, проходить пошук Шевченкового змісту його поезій, а також переосмислення творчості й особистості самого поета.
Круглий стіл на тему: «Жінки в житті та творчості Тараса Шевченка», організований та проведений 9 березня місцевим осередком партії “Собор” разом з Севастопольським гуманітарним університетом, зібрав чимало городян. Присутні на заході відкривали для себе іншого Шевченка, котрий закохувався, страждав, вболівав душею за сестер, сумував за рано померлою матір’ю, обурювався чи вибухав гнівом... Такі заходи помітно наближають поета до нас сьогоднішніх, дають розуміння незнищенності людських вад, вічності пристрастей, малюють природу жінки тієї доби, за якої жив і творив поет.
Традиційними для Шевченківських днів стали заохочення талановитих учнів та студентів Союзом українок Севастополя разом із Союзом українок Америки. Стипендіальній акції Союзу українок Америки виповнилося 40 років. У Севастополі акція триває 10 років. За цей час чимало талановитої молоді було підтримано громадською організацією. Цьогорічні Шевченківські свята не стали винятком: п’ять учнів місцевих шкіл: Лукія Квич, Марина Атропова, Роман Вілівчук, Валерія Богатирьова, Ілля Сверичевський отримали з рук беззмінного керівника вищезгаданої організації Богдани Процак заохочувальні стипендії у розмірі 100 доларів. Студенти Анатолій Савченко та Віталій Харламов – по 200 доларів.
Для отримання стипендії існує ціла низка умов, серед яких: характеристика керівника класу або групи, відмінне навчання, знання рідної мови, історії України тощо. Але є ще один пункт, надважливий: обіцянка, ставши дорослим, допомагати талановитій молоді, брати участь у цій почесній благодійній акції. Є відомості, що дехто з колишніх стипендіатів дотримується цієї обіцянки. Отже, акція не лише підтримує, а ще й виховує громадян держави.
До святкування роковин Шевченка у Севастополі щороку долучається все більше й більше прихильників. Сюди приходять не лише читати твори Кобзаря, а й свої власні, просто вклонитися поетові, поспілкуватися з однодумцями, покласти квіти до підніжжя пам’ятника, поговорити українською, ще й ще раз згадати заповіти поета, а головне – навчитися любові до Вітчизни. Його патріотизм несхожий на патетику – то любов сина до матері:
Я так її, я так люблю,
Мою Україну убогу...
Так пристрасно любити Україну міг тільки Тарас...

Лідія Степко.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2009 > Тема "З потоку життя"