Версiя для друку Обговорити в форумi

ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО ЛЖЕПАТРИОТУ Л. М. КРАВЧУКУ
Господин Кравчук, пишет тебе пенсионер из Симферополя. Лет мне не меньше, чем тебе, и уважать мне тебя не за что, поэтому только, чтобы не бросить тень невоспитанности, грубости и неуважения на нашу газету, перейду на «вы» – но в кавычках. Хочу выразить «вам» свое и моих единомышленников негодование по поводу «вашего» выступления по телевидению насчет ухода Ющенко в отставку.
«Вы» не сами пошли на досрочные выборы. «Вас» Верховный Совет во главе с порядочным И. Плющем заставил пойти. Когда в Украине в 1992 году разгорелся экономический кризис, «вы» вместо поиска выхода из этого кризиса решили обогатиться за счет Одесского пароходства. Верховный Совет Украины накладывал запрет на продажу судов, но «вы» продолжали делать свое.
Роковой ошибкой украинского народа было то, что он проголосовал за Кучму вместо И. Плюща. Плющ был и остался патриотом. Мне обидно за себя, что я дважды голосовал за «вас», это я осознал в 2004 году, когда «вы» на «бигмордах» во весь рост выставили себя, что голосуете за Януковича. «Вы» пали перед лицом украинского народа! «Вы» прекрасно знали, что Янукович – не патриот Украины. Он и сейчас ведет себя не патриотически. Доказательством этого служит хотя бы то, что в день памяти погибших от голодомора он уехал в Москву, т. к. Медведев, Путин и др. не признают тех преступлений в Украине в 1933 году. А ведь на Донбассе много погибло людей от голода в 1933 году. Но что ему люди, ему нужен трон генерал-губернатора Малороссии!
Кощунством с «вашей» стороны является то, что «вы» учите Ющенко настоящему патриотизму. Ведь «вы» никогда не были патриотом Украины. «Вы» были и остались партократом-болтуном. «Вам» плюй в глаза, а для «вас» Божья роса... Не делает чести и В. Яворивскому, который каждую среду и воскресенье учит патриотизму, то, что он «вас» считает патриотом. А за Ю. Тимошенко, которая организовала «ваше» выступление, и говорить нечего…
Насчет того, что Тимошенко и Литвин – не патриоты Украины, говорит тот факт, что их фракции много раз голосовали вместе с коммунистами и регионалами и принимали антиукраинские законы. Одно из последних – голосование по Севастополю. То, что премьер говорит на украинском языке… Штирлиц тоже говорил на чистом немецком, а душа оставалась русской.
По поводу выборов: кого бы не выбрали – при данной Конституции и коррупции порядок навести невозможно! Мнение людей, которые действительно болеют за судьбу Украины, однозначно: необходимо вводить президентское правление. Вывести страну из экономического кризиса и принять новую Конституцию. Причем, Конституцию принимать по образцу США, где президент и премьер в одном лице. Конституцию принимать только на народном референдуме, чтобы парламент не имел права утверждать, отвергать или изменять. Все изменения и дополнения выносить на референдум.
Во Франции такой хаос творился до войны и после, пока к власти не пришел де Голль. Народными референдумами он сделал Францию одной из сильных и уважаемых стран мира. А после принятия Конституции необходимо объявить демократические выборы Президента Украины.
В данной ситуации как раз подходит Ющенко. Премьером он себя зарекомендовал еще в 2000 году. Спас Украину в 1999 году от дефолта, выплатил восьмимесячные долги по пенсиям, не допустил инфляции.
Кучма испугался роста его авторитета и руками Медведчука и Тигипко убрал его. Плющ тогда выступал в его защиту и говорил, что Ющенко за полтора года сделал больше добра людям, чем все 9 премьеров до него. По словам Л. Черновецкого, Кучма со своей свитой последние два года вёл себя преступно, почему он и боялся прихода к власти Ющенко.
А в настоящее время Ющенко созрел уже и политически, и ему под силу взять на себя функции премьера и президента и вывести Украину из пропасти. Так что, неуважаемый Кравчук, задумайтесь над своими поступками, чтобы «вас» Украина не проклинала.
Иван Лукьянович ЛАВТАРЬ,
пенсионер.
г. Симферополь.

«БАЧУ ВСЮДИ ВАРВАРСЬКУ НАВАЛУ...»
Після тривалих новорічних свят мені захотілося побути в тиші і спокої, а це може бути тільки в горах, на природі. Я зібрав рюкзак, прихопив окраєць хліба і подався тролейбусом на Ангарський перевал. Сніг уже майже зійшов, залишились окремі острівці, з-під яких по схилах струмками збігала вода. Вище перевалу, там, де ще тиждень тому був сніг і галасувала молодь, де брали напрокат санки і лижі, було тихо і порожньо.
Мені сказали, що ще трохи вище є галявини зі столиками і лавками, є місця для багаття і там можна спокійно посидіти, послухати шепіт лісу. Столики побачив ще здалеку, радісно прискорив ходу і… став як укопаний. Галявина була вщерть захаращена порожніми пластиковими і скляними пляшками, пакетами, об’їдками. В залишки снігу було втоптане бите скло і недопалки, апельсинові шкірки і новорічні прикраси. Столики були завалені бляшанками з-під консервів та іншим сміттям – свідчення того, що тут був новорічний відьомський шабаш. Трохи збоку, широко розкинувши гілля, ріс старезний бук з дуплистою серединою, з котрої в усі боки стирчали пляшки і різний непотріб. Захаращена сміттям була не тільки галявина. Між деревами було те ж саме. Яка ж вража сила тут святкувала? Сотні пляшок з-під горілки вказували, що свідомість цих людей, якщо їх так можна назвати, була отруєна алкоголем, бо як інакше можна зрозуміти те, що молоді дерева навколо були зрубані і згоріли у багатті.
Довго я зносив, згрібав непотріб в одну купу, прибирав столики і лавки, а в мозку щось кричало і кричало: «Люди! Як же далі ми будемо жити? Як житимуть наші діти і онуки? Невже вони приречені жити серед сміття, у смороді і нечистотах?». І від цієї сумної картини самі собою зродились ось ці рядки:

Так мені важко: бути
 на природі
Й страждать від того,
 що душа болить.
І серед тиші,
 в сонячній погоді,
Не знати, куди й совість
 прихилить.
Іду, бреду Ангарським
 перевалом,
Де буки мовчазливі і стрункі,
І бачу всюди
 варварську навалу:
Бляшанки різні,
 згарища, пеньки.
Старезний бук розіп’ятий,
 самітній,
Кричить, волає:
– Люди, не грішіть!
Пляшки не пхайте в душу,
 як у смітник,
І інших, я благаю, зупиніть!
...Зібрав, як міг, сміття оте
в торбину,
Вклонивсь низенько
і поніс униз.
А сором гнав, і ліс кричав
у спину:
«Людино, йди,
й Людиною вернись!»

Микола МАТВІЙЧУК.
м. Алушта.

УКРАЇНУ ВРЯТУЄ СЕЛО
Буде багате, процвітаюче село – буде і все інше розвиватися, а країна – збагачуватися. Ми всі залежні від землі, і нам Бог дав найплодючішу землю в світі. Щоб її зберегти, не згубити, а поліпшити її якість, треба селянську працю зробити найпріоритетнішою, а селянина – найшанованішою людиною.
Діяльність людини дуже різноманітна, та чого б вона не стосувалася, без харчів і нормального природного середовища неможливо зреалізувати жодні здібності. Тож першопочатком будь-яких успіхів у людській діяльності є земля. Не мертва, а земля-творець, і, в першу чергу, її творчий потенціал, який пробуджує до життя селянська праця. А ми її часто не помічаємо, як не помічаємо повітря, яким дихаємо.
Я звертаюсь до читачів «КС», аби порушити розмову про наше сьогоднішнє село, про його проблеми, надбання і втрати, минуле і майбутнє українського села.
Переконаний, що більшість причин розбалансованості нашої економіки пов’язані зі ставленням держави до праці селянина. Ми захоплено аплодуємо співакам і танцюристам, нагороджуємо кращих, а хто їх годує, одягає? Про тих ми згадуємо в останню чергу. І доки це не зміниться, доти будемо потерпати від криз, бідності і неорганізованості.

Костянтин ПЕТРЕНКО.
м. Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2009 > Тема "Резонанс"