"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2009 > Тема "Українці мої..."
#10 за 06.03.2009
Ф╤ЗИКА ╤ Л╤РИКА ПРОФЕСОРА СВ╤ДЗИНСЬКОГО
Вченому, письменнику, просв╕тянину Анатол╕ю Вадимовичу СВ╤ДЗИНСЬКОМУ виповнилося 80 Л╤Т!
Анатол╕й Вадимович Св╕дзинський – вчений за покликанням з когорти вже майже в╕дсутн╕х – енциклопедист╕в. 1952 року Анатол╕й Св╕дзинський зак╕нчу╓ з в╕дзнакою ф╕зичне в╕дд╕лення ф╕зико-математичного факультету Льв╕вського ун╕верситету ╕ отриму╓ рекомендац╕ю до асп╕рантури. Задушлива пол╕тична атмосфера, яка панувала у Льв╕вському ун╕верситет╕ останн╕ роки стал╕нсько╖ тиран╕╖, не сприяла спок╕йн╕й творч╕й робот╕. Тому Св╕дзинський дом╕гся довгострокового в╕дрядження до Москви, де встановив контакт з╕ славетним Миколою Боголюбовим ╕ продовжив роботу вже п╕д його кер╕вництвом. Напружена робота в сильному колектив╕ учн╕в цього великого вченого, активна участь у робот╕ к╕лькох московських ф╕зичних сем╕нар╕в надзвичайно сприяла науковому розвитку Анатол╕я Св╕дзинського. Менш н╕ж за два роки в╕н викону╓ к╕лька праць у галуз╕ квантово╖ теор╕╖ поля, пише кандидатську дисертац╕ю на тему: «Метод функц╕онального ╕нтегрування в теор╕╖ функц╕й Гр╕на», яку захища╓ 7 лютого 1956 року у Львов╕. Невдовз╕ п╕сля захисту дисертац╕╖, на початку березня 1956 р., М╕н╕стерство осв╕ти скерову╓ Анатол╕я Св╕дзинського на роботу асистентом кафедри математично╖ ф╕зики Харк╕вського пол╕техн╕чного ╕нституту. В╕дновлю╓ науков╕ зв’язки з Боголюбовим, який на той час зосередився на робот╕ в Об’╓днаному ╕нститут╕ ядерних досл╕джень. П╕дтримка таких зв’язк╕в також виявилася непростою справою через надм╕рно суворий режим секретност╕, який панував тод╕ в О╤ЯД. Але, зрештою, ╕ ц╕ труднощ╕ були подолан╕. 1960 р. у Харков╕ створю╓ться Ф╕зико-техн╕чний ╕нститут низьких температур АН УРСР, куди Анатол╕й Св╕дзинський ╕ переходить. Весь час Анатол╕й Св╕дзинський не переривав регулярних наукових контакт╕в з Боголюбовим, отримуючи в╕д нього позитивн╕ впливи. 1972 р. захища╓ докторську дисертац╕ю з теор╕╖ надпров╕дност╕ на тему: «Струмов╕ стани в просторово-неоднор╕дних надпров╕дних системах». Ще одним важливим результатом, отриманим у докторськ╕й дисертац╕╖ А. С., стала теор╕я надпров╕дних контакт╕в, до яких стар╕ методи (типу методу тунельного гам╕льтон╕ана) виявилися непридатними. Розроблен╕ А. С. нов╕ методи довели свою високу ефективн╕сть ╕ широко використовуються й понин╕. Зокрема, А. С. вдалося розв’язати к╕лькома способами задачу про струмов╕ стани в контакт╕ надпров╕дник—нормальний метал—надпров╕дник, яка ф╕гурувала у списку найскладн╕ших проблем, складеному дв╕ч╕ лауреатом Нобел╕всько╖ прем╕╖ Джоном Бард╕ном. Публ╕кац╕╓ю точного розв’язку ц╕╓╖ задач╕ А. С. на р╕к випередив Бард╕на з╕ сп╕вроб╕тниками, до того ж, американська група спромоглася лише на наближений розв’язок. Нарешт╕, у дисертац╕╖ м╕ститься також теор╕я струмових стан╕в у надпров╕дних контактах в област╕ температур, близьких до критично╖. 1975 р. А. С. пере╖хав до С╕мферополя, де був прийнятий за конкурсом на роботу в С╕мферопольський державний ун╕верситет. Там в╕н заснував спец╕ал╕зац╕ю з теоретично╖ ф╕зики на кафедр╕ математично╖ ф╕зики (в подальшому кафедра була названа кафедрою теоретично╖ та математично╖ ф╕зики ╕ очолена А. С.). Започаткував у С╕мферопол╕ наукову школу теоретично╖ ф╕зики переважно з п╕дготовлених ним випускник╕в ц╕╓╖ кафедри. У цей пер╕од А. С. розвива╓ дал╕ нов╕ методи теор╕╖ надпров╕дних контакт╕в, здобува╓ ╕з значним випередженням св╕тово╖ науки загальну формулу для струму в системах слабко╖ надпров╕дност╕, яка м╕стить у соб╕ ц╕лу низку старих ╕ нових результат╕в у ц╕й галуз╕. Вс╕ ц╕ результати, як ╕ результати докторсько╖ дисертац╕╖ А. Св╕дзинського, ув╕йшли в завершену в С╕мферопол╕ монограф╕ю «Пространственно-неоднородные задачи теории сверхпроводимости» (М., Наука, 1982). Ця монограф╕я, побудована значною м╕рою на роботах автора, м╕стить дуже компактний ╕ ч╕ткий виклад найважлив╕ших результат╕в м╕кроскоп╕чно╖ теор╕╖ надпров╕дност╕ ╕ використову╓ться донин╕ у вс╕х лаборатор╕ях св╕ту, де ведуться досл╕дження в теор╕╖ надпров╕дност╕. Роботи А. Св╕дзинського 70-80-х рок╕в з теор╕╖ надпров╕дних контакт╕в отримали нову молод╕сть у 90-т╕ роки, коли були створен╕ нов╕ технолог╕╖ виготовлення контакт╕в, для яких Св╕дзинський завбачливо розробив теор╕ю. У 1993 роц╕ А. Св╕дзинський, залишивши повн╕стю сформований колектив кафедри теоретично╖ ╕ математично╖ ф╕зики у С╕мферопол╕, на пропозиц╕ю в╕це-прем’╓ра уряду Укра╖ни пере╖жджа╓ на Волинь з метою орган╕зац╕╖ нового ун╕верситету в Луцьку. В╕н ста╓ першим ректором цього ун╕верситету, орган╕зову╓ колектив на розбудову за короткий строк ╕ в тяжких економ╕чних умовах основно╖ структури ун╕верситету, зокрема, зб╕льшу╓ приблизно вдв╕ч╕ к╕льк╕сть факультет╕в. Внасл╕док пог╕ршення здоров’я А. С. залиша╓ посаду ректора у травн╕ 1995 р. ╕ в╕дда╓ться викладацьк╕й ╕ науков╕й робот╕, розгорта╓ формування волинсько╖ школи ф╕зик╕в-теоретик╕в. Ще п╕д час роботи ректором розпочина╓ працю над п╕дручником «Математичн╕ методи теоретично╖ ф╕зики», який принципово в╕др╕зня╓ться в╕д старих ор╕╓нтац╕╓ю на методи, розроблен╕ в добу квантово╖ ф╕зики. П╕дручник «Математичн╕ методи теоретично╖ ф╕зики» викликав численн╕ захоплен╕ в╕дгуки як студент╕в та асп╕рант╕в, так ╕ високоавторитетних академ╕к╕в та професор╕в. Справа в тому, що цей п╕дручник спричинив переворот у форм╕ ╕ зм╕ст╕ викладання математично╖ ф╕зики у сучасних ун╕верситетах Укра╖ни. Якщо традиц╕йн╕ п╕дручники з цього фундаментального предмету будувалися на математичних методах переважно класично╖ ф╕зики, то п╕дручник А. С. зор╕╓нтований на висв╕тлення математичних метод╕в та теор╕й, як╕ були створен╕ для досл╕джень у галуз╕ квантово╖ ф╕зики — пан╕вно╖ ф╕зично╖ теор╕╖ ХХ ст., яка збер╕гатиме свою пров╕дну роль ╕ в наступному стол╕тт╕. У цьому в╕дношенн╕ курс А. С. не ма╓ аналог╕в, бо, хоч ╕снують математичн╕ монограф╕╖ з цього предмету, але власне п╕дручника, доступного для активного студента — ф╕зика-теоретика — вже з третього курсу, не було. Завдяки багатству матер╕алу, викладеного з великою майстерн╕стю, а особливо завдяки наявност╕ велико╖ к╕лькост╕ (близько 300) добре п╕д╕браних вправ ╕ задач, сумл╕нний студент протягом трьох рок╕в прац╕ набува╓ р╕вня, достатнього для того, щоб розпочати самост╕йн╕ досл╕дження. На початку 90-х рок╕в публ╕ку╓ дв╕ прац╕ з культуролог╕╖, вже в перш╕й висува╓ нову ╕дею про культуру як феномен самоорган╕зац╕╖ ноосфери, що дозволило застосувати ╕де╖ синергетики для висв╕тлення проблем культуролог╕╖. Ц╕ досл╕дження п╕дсумован╕ ╕ розвинен╕ дал╕ в його монограф╕╖ «Самоорган╕зац╕я ╕ культура», завершен╕й 1998 р. У ц╕й книз╕ культуролог╕я як наука вперше отримала опертя на м╕цний фундамент надзвичайно глибоко╖ сучасно╖ теор╕╖ — синергетики. Наявн╕сть цього фундаменту забезпечу╓ висновкам культуролог╕╖ так╕ риси, як об’╓ктивн╕сть, незалежн╕сть в╕д зумовлених випадковими обставинами смак╕в та погляд╕в тих чи ╕нших досл╕дник╕в культурних та соц╕альних явищ. А. Св╕дзинський — автор низки в╕домих праць з теор╕╖ рел╕г╕╖, пол╕толог╕╖, нац╕олог╕╖, ф╕лософських проблем природознавства та ╕стор╕╖. Цей б╕к д╕яльност╕ А. С. — оборона християнсько╖ в╕ри та наступ на войовничий ате╖зм — знайшов належну оц╕нку як у св╕тських, так ╕ в церковних колах укра╖нсько╖ громадськост╕. В с╕чн╕ 1999 року А. С. був нагороджений Патр╕архом Ф╕ларетом орденом Архистратига Миха╖ла. Громадська д╕яльн╕сть А. С. розпочалася з 1988 р., коли йому довелося займатися вивченням об╜рунтованост╕ буд╕вництва Кримсько╖ АЕС. До цього в╕н був п╕дготовлений попередн╕ми зац╕кавленнями глобальними проблемами людства, зокрема ╕ енергетикою. Завдяки зусиллям громадськост╕ Криму та Укра╖нсько╖ Академ╕╖ Наук, буд╕вництво цього вкрай небезпечного об’╓кта в сейсм╕чно небезпечному рег╕он╕ Кримського п╕вострова було припинене. Широка ╕ всеб╕чна аргументац╕я А. С. сприяла цьому р╕шенню. Важливою публ╕кац╕╓ю А. С. на цю тему стала стаття в «Л╕тературн╕й Укра╖н╕» в╕д 25 кв╕тня 1990 р. «Моральн╕ аспекти атомно╖ енергетики». Наступний етап громадсько╖ д╕яльност╕ А. С. пов’язаний з укра╖нським в╕дродженням, зокрема у Криму. В╕н пише статт╕, в яких захища╓ ╕нтереси укра╖нц╕в Криму («Л╕тературна Укра╖на», № 4, 1991 р., та «В╕че», грудень 1992 р.), водночас виступа╓ за повернення та облаштування на р╕дн╕й земл╕ кримських татар та ╕нших депортованих народ╕в. Основною публ╕кац╕╓ю на кримську тему ╓ стаття у «Сучасност╕» (№ 10, 1992) «Крим вчора ╕ сьогодн╕. А завтра?». В н╕й в╕н протиставив об╜рунтовану економ╕чно, пол╕тично та ╕сторично думку про майбутн╓ Криму в склад╕ Укра╖ни авантюрним нам╕рам шов╕н╕стичних сил в╕д╕рвати Крим в╕д Укра╖ни. Стаття неодноразово передавалася по укра╖нському рад╕о, передруковувалася в ╕нших виданнях. На I Конгрес╕ укра╖нц╕в Криму (1992 р.) А. С. виголосив першу допов╕дь «Крим в загальноукра╖нському та ╓вропейському контекст╕». Звернення до нац╕онально╖ проблеми потребувало над╕йного теоретичного п╕д╜рунтя. Саме цим поясню╓ться ╕нтерес А. С. до теор╕╖ культури. В╕д ╕дей його культуролог╕чних праць ╕де пряма стежка до наукового розгляду нац╕онального питання. Брошура А. С. «Це складне нац╕ональне питання» була опубл╕кована окремим виданням 1994 р., п╕сля чого частково чи повн╕стю перевидавалася в ╕нших засобах масово╖ ╕нформац╕╖. У брошур╕ А. С. д╕йшов висновк╕в, як╕ зб╕глися з ╕деями орган╕зованого укра╖нського нац╕онал╕зму, трансформованими принаг╕дно до нин╕шн╕х умов розбудови незалежно╖ укра╖нсько╖ держави. Сучасний укра╖нський нац╕онал╕зм, за переконанням А. С., ма╓ бути думкою, волею та д╕╓ю, спрямованими на державотворення на засадах свободи, демократ╕╖ ╕ права. Принциповим внеском А. С. в ╕деолог╕ю укра╖нського нац╕онал╕зму ╓ пов’язання сучасно╖ стратег╕╖ розбудови укра╖нсько╖ держави з фундаментальними законами самоорган╕зац╕╖, що стосуються етногенезу, нац╕отворення та культури. У згадан╕й брошур╕ та в наступних працях з нац╕олог╕╖ Св╕дзинський ч╕тко розмежував поняття нац╕онал╕зму ╕ шов╕н╕зму, що ╖х деяк╕ пол╕тичн╕ сили намагалися ототожнювати, ╕ показав, що укра╖нський нац╕онал╕зм за сво╓ю суттю виключа╓ ксенофоб╕ю ╕, навпаки, ╓ передумовою пл╕дного м╕жнац╕онального сп╕вроб╕тництва, орган╕чно пов’язаний з волею нац╕╖ до свободи ╕ демократ╕╖. У травн╕ 1993 р. А. С. був запрошений як допов╕дач на XII Великий Зб╕р ОУН. Допов╕дь мала усп╕х, ╕ в╕н був одностайно обраний членом ОУН та заступником Голови Проводу. Членом Проводу ОУН в╕н переобирався також на XIII, XIV та XV ВЗУНах. Кр╕м названо╖ вище брошури, А. С. опубл╕кував низку праць з теор╕╖ та практики укра╖нського державотворення в газет╕ «Укра╖нське слово», журналах «Розбудова держави» та «Ун╕версум». Ц╕ статт╕ в╕д╕грали також важливу роль у знищенн╕ наклепницького стереотипу нац╕онал╕ста, створеного комун╕стичною пропагандою. Наукова д╕яльн╕сть А. С. та його громадська робота на нив╕ пропаганди знань проходили в 90-х роках у рамках Наукового Товариства ╕мен╕ Тараса Шевченка у Львов╕. П╕сля реорган╕зац╕╖ цього товариства у всеукра╖нське А. С. став головою Волинського в╕дд╕лення НТШ. У 1998 роц╕ його обирають д╕йсним членом НТШ. 2001 року А. С. призначено головним редактором журналу «Розбудова держави». У першому ж числ╕ цього оновленого часопису нац╕онально╖ думки А. С. виступа╓ з╕ статтею «Нац╕онально-визвольна боротьба укра╖нського народу в роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни», де доводить необх╕дн╕сть — зг╕дно з ╕сторичною ╕стиною — квал╕ф╕кувати збройну боротьбу ОУН-УПА як нац╕онально-визвольну. Вище йшлося про р╕зноман╕тн╕ захоплення А. С. Вс╕ вони залишили в його св╕домост╕ глибокий сл╕д, збагатили його душу ╕ розум. Гостре захоплення ботан╕кою у 1965-1967 рр. назавжди залишили у А. С. знання рослин р╕дно╖ природи, любов ╕ повагу до не╖. Все сво╓ св╕доме життя А. С. ц╕кавився художньою л╕тературою, ф╕лософ╕╓ю, музикою, ╕стор╕╓ю, а особливо захоплювався поез╕╓ю. 2003 р. виходить книга А. С. про його дядька Володимира Св╕дзинського. Вона стала пом╕тною под╕╓ю у вивченн╕ життя ╕ творчост╕ цього великого поета. Книз╕ передували журнальн╕ публ╕кац╕╖ (1996 та 2000 р.), матер╕ал накопичувався, уточнювався ╕ нарешт╕ з’явився у вигляд╕ книги п╕д назвою «Я виноград в╕дновлення у н╕ч несу…». Володимир Св╕дзинський — творець прекрасного» (Ки╖в, вид-во ╕м. Олени Тел╕ги). Стимулом до створення книги стали листи в╕д ╤вана Дзюби, написан╕ ще 1988 та 1989 рр., про необх╕дн╕сть з╕брати родинн╕ спогади про Володимира Св╕дзинського. Справд╕, в л╕тератур╕ накопичилося довол╕ багато неточностей та помилок у житт╓пис╕ поета, що вимагало перев╕рки ╕ виправлення. А. С. опрацював рукописн╕ спогади свого батька, а також арх╕вн╕ матер╕али та усунув чимало помилок. Особливо важлив╕ дан╕ були отриман╕ в м╕ському арх╕в╕ Кам’янця-Под╕льського, до якого л╕тературознавц╕ не здогадалися звернутися. У в╕льний час А. С. створю╓ л╕тературн╕ м╕н╕атюри (у сво╓р╕дному жанр╕ м╕кроновел). ╥м притаманн╕ гумор, ╕рон╕я, яскрава фантаз╕я, неординарн╕сть бачення св╕ту, неспод╕ван╕сть у висв╕тленн╕ теми. Деяк╕ з них опубл╕кован╕ в журналах «Укра╖нський зас╕в» (1997, № 4-6): «Курка ╕ соц╕ал╕зм», «Ген╕альний гусак», «Ун╕версальна промова»; «Сучасн╕сть»: «Масло» (1997, № 12); «Розбудова держави»: «Всенародне горе», у газет╕ «Укра╖нське слово»: «Як мен╕ дали ╕м’я ╕ що з того вийшло», «Г╕малайський комар», «Гаманець з секретом» та ╕н. Ут╕м, б╕льша частина його м╕кроновел залиша╓ться ще неопубл╕кованою ╕ ходить серед читач╕в-шанувальник╕в у форм╕ роздрук╕вок.
Серг╕й Савченко, перший випускник спец╕ал╕зац╕╖ «Теоретична ф╕зика» в С╕мферопольському державному ун╕верситет╕, асп╕рант А. В. Св╕дзинського 1977-1980 рр., кандидат ф╕зико-математичних наук.
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2009 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6980
|