Версiя для друку Обговорити в форумi

Щойно вийде цей лютневий номер «Джерельця» - як за кілька днів розпочнеться календарна весна – найжаданіша пора року. Так хочеться вже теплого сонечка, зеленої травички, перших ніжних клейких листочків на маленькій вишеньці, яку сам чи сама посадила біля свого дому. А ще цікаво спостерігати, як найперші весняні птахи – чорні граки клопочуться біля своїх гнізд, вимощуючи їх з тоненьких галузок. А перші польоти бджілки до жовтавих квітучих кульбабок, а… Та хіба про все розкажеш прозою. Учні 2-го «б» класу Української школи-гімназії м. Сімферополя разом зі своєю вчителькою Світланою В’ячеславівною Римською спробували свої сили у віршуванні: написали коротенькі віршики про весну. І нехай ще не завжди їм вдається підшукати потрібну риму, знайти свіжий поетичний образ, але написані ними рядки віршів дуже щирі. Вони пишуть так, як відчувають, яким бачать навколишній світ. Прочитаємо їхні перші поетичні проби пера і разом з ними увійдемо у чарівний світ весни.

ДІВЧИНКА-ВЕСНА
Ой, весна, весна,
дівчинка-краса!
Що ж ти веснонько,
Нам принесла?
Принесла я вам
теплі дощі
та зелені кущі,
Пташині пісні
І радісні дні.
А ще я вам принесла
Багато добра:
І телятко, і ягнятко,
І маленькеє курчатко.
Дякуємо тобі, Весно,
за дари, які ти нам
принесла!
Настя РУДЯК.

Ось і прийшла до нас
 весна,
Яку так довго ми чекали.
Вона нам радість
 принесла –
В душі й на серці
 тепло стало.
І знову чуємо пісні
Птахів, яких ми
дочекались.
І знову квіти розцвіли,
Дерева у зелене
 вбрались.
І сонце гріти
 знову буде –
Йому радітимуть
 всі люди.
Дарина КАЛМИК.

У небі сонце тепле сяє
Й до нас в віконце заглядає.
Швидко тане білий сніг,
Весна ступила на поріг.
Чобітки ми вже знімаєм
А кросівки одягаєм.
Ось прийшла до нас весна –
Радість дітям принесла.
Олександра
КАРАКУЛЬКІНА.

Весна прийшла,
що ж вона нам
принесла?
Квіти різнокольорові
І зеленії діброви.
Дітям - радощі та сміх,
Сонця промені –
для всіх.
Катя КРАВЧЕНКО.

За зимою
 йде весна
Гарна і весела.
Розпочнуть
 нове життя
Квіти і дерева.
Аня ЛОЙ.

Прийшла весна на Україну
Крізь сніжні гори і поля.
Теплом своїм
заполонила
Луги, оселі
і серця.
Весною і Христос
 воскрес
На радість людям
і землі.
І все живе
радіє сонцю,
Як батько
донечці своїй.
Лєра ГАРАСЮК.

Прийшла
весна –
ось краса!
Прокинулась
природа:
Струмки
дзюрчать
І квітнуть
квіти,
Птахи
із вирію летять
І всі радіють –
І батьки, і діти!
Андрій ШАПКІН.

Повернулися граки,
Лід тікає із ріки.
Можна легше
 одягатись
І на роликах кататись.
Зеленіє все навколо…
Йти не хочеться
 до школи…
Різнобарвна
і духмяна,
Наче дівчина красна,
Завітала до нас в гості.
Хто ж вона така?
– Весна!
Данило КОНОНЕНКО
(молодший).

Весна -чарівниця,
неначе цариця
Наказ надіслала,
Краса щоб буяла:
І проліски, і травка,
й зеленая муравка.
Фера АБЛЯМІТОВА.

Скоро прийде весна
довгождана,
Сонце буде яскраво
світить.
І бруньки на деревах
прокинуться разом,
Щоб розквітнуть
 і всіх звеселить.
Повертаються птахи
до нашого краю,
Заспівають
 веселих пісень.
Привітаємо ж весну
 яскравую.
Ти приходь,
 ми чекаєм тебе!
Поліна ЗВОЛЬСЬКА.

Вже травичка
 зеленіє,
Вкрила землю
 і поля.
Небо весело синіє
І уквітчана земля!
Каріна НАДЖАФОВА.

ЗАГРАЙЯРОЧКИ
Заманулося якось Зимі панувати на землі. Скликала своїх помічниць: Завірюху, Віхолу, Заметіль, Завію, Хугу, Сніжницю, Хурделю, Кушпелу, Сніговійницю - і наказала:
- Заметіть, засніжте все довкола, заколишіть землю так, щоб Весна спала й не прокидалася.
Узялися вони до роботи - снігу намели стільки, що його на три зими вистачило б! І кожна ще й свою колискову наспівує... Спить Весна, солодко спить, не відає, яке лихо намислила Зима.
Першою сполошилася пташка Вівсянка. Вона завжди відчувала пробудження Весни і сповіщала про це своїм співом. А тут - біда! Проспівала вона: «Чит-чит-чирз-з-з!», що означало: «Весна незабаром!», а ніхто її не чує. Всі поховалися від морозу та снігу.
«От лишенько! Може, їм набридла моя пісня?.. Ану, спробую ще так», - подумала Вівсянка й заспівала:
- Телегіз-з-з!.. Покинь сани, бери віз-з-з!
Знову - ніде нікогісінько.
- Егей, прокидайтеся! - тоді щосили закричала вона. - Весну проспите!
- І ти б собі спала! Чого розспівалася? - сипнула на неї снігом Завірюха. - Не буде Весни, спить вона і ще довго спатиме.
- Як це не буде Весни? Треба розбудити її! - не злякалася Завірюхи Вівсянка і заспівала голосно, як тільки могла:
- Чит-чит-чирз-з-з! Телегіз-з-з!..
Покинь сани, бери віз-з-з!..
Кидай сани, бери віз-з-з!..
Та й поїдем по рогіз-з-з!..
А Весна не чує, спить. І ніхто не чує. Навіть Байбак, із яким вони завжди змагалися, хто ж першим сповістить про прихід Весни.
«Треба когось покликати на допомогу», - подумала Вівсянка й полетіла до Струмка, котрий жив у яру.
Прилетіла - і той спить.
- Соньку-дрімайле! Прокидайся! Допоможи Весну розбудити! Спить під снігом, не чує. Аж ні, озвався:
- Допоможу тобі, але хай спочатку Сонце мене зігріє. Полетіла Вівсянка до Сонця:
- Сонце-Сонечко, зігрій Струмок у яру. Він мені допоможе Весну розбудити.
- Я б зігріло, та за снігом не бачу, де той яр.
- А я, - каже Вівсянка, - полечу й співатиму. Звідкіля чутимеш мене, там і грій.
Так і зробили: Вівсянка співала, а Сонце вслід за її піснею теплі промені посилало.
І Струмок прокинувся. Задзвенів-заграв весело. А йому влад і Вівсянка заспівала:
- Кидай сани, бери віз-з-з!..
Та спить Весна, не чує - дуже товстою ковдрою вкутала її Зима зі своїми помічницями.
- Я полечу до Байбака - може, його Весна почує, - каже Вівсянка Струмкові. - А ти біжи своїх братів будити.
Побіг Струмок до сусіднього яру, а потім - до вибалка. І по дорозі всіх братів-струмків на допомогу кликав. Задзвеніли, заграли вони голосно. Навіть Байбак прокинувся. Виліз із нори, озирнувся - холодно. Вже хотів назад повертатися та досипати, і поки тепліше стане. Аж тут Вівсянка нагодилася:
- Не спи, Байбаче, свисти - треба Весну розбудити! Засвистів Байбак. Заспівала Вівсянка. Заграли-задзюрчали струмки. І Весна почула їх. Прокинулася. Сказала: «Ой, як же довго я спала!». А тоді Зиму разом із Завірюхою, Віхолою, Заметіллю, Завією, Хугою, Сніжницею, Хурделею, Кушпелою, Сніговійницею прогнала.
- Треба, - каже, - й міру знати. Досить вам панувати - землю снігами вкривати! Пора її травами-квітами прикрашати!
Відтоді Вівсянка, Байбак і дзвінкі струмки першими сповіщають про те, що Весна прокидається.
А місяць березень ще називають заграйярочки*.

* Давні назви березня: березіль, заграйярочки, запалі сніги, март, з гір потоки, зимобор, капельник, красний місяць, красовик, марець, полютий, протальник, соковик, сочень, сухий.
Світлана ПРУДНИК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2009 > Тема ""Джерельце""