"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2009 > Тема "З потоку життя"
#8 за 20.02.2009
Я БЫ В ГРАЖДАНЕ ПОШЕЛ, ПУСТЬ МЕНЯ НАУЧАТ...
РОЗДУМИ ВЧИТЕЛЯ
Для повноц╕нного ╕снування сусп╕льства потр╕бно багато складових: виробництво продукт╕в харчування, буд╕вництво житла, пошиття одягу, задоволення духовних потреб, записи ╕ л╕кування, координац╕я сп╕льних зусиль… Кожна з цих складових по-сво╓му важлива ╕ незам╕нна. Не випадково ж В. Маяковський писав: «Работа всякого нужна одинаково». Та серед усього розма╖ття профес╕й я б вид╕лив одну все ж таки не схожу на ╕нш╕ – профес╕ю вчителя-вихователя. Якщо вс╕ н╕ш╕, образно кажучи, забезпечують ╕снування сусп╕льства в простор╕, то профес╕я педагога забезпечу╓ ╕снування сусп╕льства в час╕. Це вони, виховател╕ ╕ вчител╕, роблять сусп╕льство сусп╕льством. Збер╕гаючи досягнут╕ знання ╕ норми повед╕нки, вони забезпечують еволюц╕йний розвиток, прокладають м╕стки м╕ж покол╕ннями, ╓днаючи ╖х у безсмертний ланцюг людського буття. Без них людство топталося б на м╕сц╕, залишаючись тваринним стадом. У кам’яний в╕к, коли ╕ знань було мало, ╕ кожен брав участь у вс╕х сусп╕льних заходах, передача знань ╕ виховання зд╕йснювалась безпосередньо у процес╕ житт╓д╕яльност╕. З виникненням же ремесел, з розпод╕лом прац╕, з╕ зростанням чисельност╕ самого сусп╕льства це вже стало неможливим. Не п╕д силу одн╕й людин╕ охопити вс╕ знання, а тим б╕льше осво╖ти одному ремесла. Виника╓ необх╕дн╕сть у запровадженн╕ спец╕альних сусп╕льних структур, як╕ б займалися цими питаннями. Виховання, збереження ╕ передача знань ста╓ загальнонародною (державною) проблемою. Сьогодн╕ сусп╕льство влаштоване так, що чи не кожна с╕м’я живе окремо. Тут вже н╕ д╕дусь, н╕ бабуся не мають великого впливу на виховний процес. Тато ╕ мама на робот╕. Тож весь тягар педагог╕чно╖ соц╕ально╖ функц╕╖ ляга╓ на школу. А що може вона в сусп╕льств╕, де найвище досягнення цив╕л╕зац╕╖ – телебачення ╕ к╕но – служать не вихованню ╕ примноженню знань, а комерц╕йн╕й вигод╕. Вчитель у школ╕, стоячи б╕ля дошки з╕ шматочком крейди запевня╓, що курити шк╕дливо, що алкоголь руйну╓ людський орган╕зм, що проституц╕я – то ганебне явище, а телебачення ╕ к╕но вс╕╓ю силою свого впливу заохочують саме до такого способу життя. На одному телеканал╕ показують, як можна розбагат╕ти, торгуючи т╕лом та блазнюючи в рол╕ гермафродита. На другому – як молод╕ д╕вчата, тикаючись пиками в полумиски з помиями, витягують зубами з т╕╓╖ каламутно╖ бурди долари, а як╕сь розцяцькован╕ трахтенберги, дико завиваючи в╕д радост╕, п╕дбадьорюють учасниць цього безумства. На третьому - глядач╕в закликають в╕дчути смак життя, нахлебтавшись оковито╖ (як ще до клозет╕в не добрались). На четвертому - патолог╕чну потребу подають як норму сучасно╖ людини… Сусп╕льство задиха╓ться в цьому смород╕ бездуховност╕, аморальност╕, збоченост╕. Хочеться р╕дного слова, чистого людського почуття, а нам розказують, що це неможливо, бо музику замовля╓ той, в кого грош╕. А народн╕ грош╕ сьогодн╕ в злод╕╖в, як╕ об╕крали народ, привласнили телеканали. ╤ ╖м «какось л╓гч╓» с╕яти не добре, розумне, в╕чне, а блекоту ╕ дурман. Бо обмежених легше дурити, н╕ж осв╕чених. Бо «економ╕ч╓ск╕ вигодн╓╓» витрачати грош╕ не на укра╖нськ╕ книгарн╕, к╕нотеатри, п╕сн╕…, а на алкогольн╕ заводи, бордел╕, тютюнов╕ фабрики... Нав╕що ╖м виховувати громадян, як╕ мають поняття чест╕, г╕дност╕, патр╕отизму, як╕ здатн╕ постояти ╕ за себе, ╕ за св╕й народ. ╥м виг╕дн╕ше виховувати з юнак╕в сво╖х холу╖в, а з д╕вчат - сексуальних рабинь, як╕ за коп╕йку не те що власну честь, а батька з мат╕р’ю продадуть. Я н╕чого не маю проти приватно╖ власност╕. Якщо ╕стор╕я довела ╖╖ перевагу над колективною, хай буде приватна. Але приватна заради сусп╕льства, а не заради його знищення. Забрати в народу його власн╕сть, ╕ в╕ддати якомусь, хай ╕ перефарбованому, нег╕днику-хамелеону, щоб в╕н, розпухши в╕д ожир╕ння, цин╕чно запевняв, що для народу нема грошей - це величезний злочин. Передавати народну власн╕сть у приватн╕ руки можна лише з метою зм╕ни форми господарювання, а не зм╕сту. Зм╕ст повинен бути один – благополуччя народу, а не дармо╖д╕в. ╤ передача повинна в╕дбуватися в╕дкрито ╕ прозоро (якщо це не пограбування). Зм╕нюючи форму господарювання, народ може дати в оренду сво╖ заводи, фабрики, друкарн╕… Бер╕ть, керуйте, розбудовуйте незалежну державу, проявляйте сво╖ зд╕бност╕ ╕ вм╕ння. Н╕хто не ма╓ претенз╕й до ваших прибутк╕в. Прибутк╕в, а не ╕удиних ср╕бняк╕в, отриманих за зраду народу, розпродаж держави, одурення ╕ ошуканство сво╖х сп╕вгромадян. А ще пам’ятайте, що вся взята вами власн╕сть кошту╓ ст╕льки-то ╕ ст╕льки-то. Народ да╓ ╖╖ вам у кредит, для господарювання. Тож протягом узгодженого пер╕оду ви повинн╕ повернути народу ╕ варт╕сть кредиту, ╕ в╕дсотки на нього. А якщо не можете, то в╕ддайте назад народне добро ╕ не витрачайте його на розпусту та на обжирання. Це було б ╕ справедливо, ╕ позбавило б вс╕ляких пройдисв╕т╕в можливост╕ паразитування. А головне, в народу були б грош╕. Це був би такий загальнонародний кап╕тал, з якого можна було б ╕ випуск укра╖нсько╖ книжки розпочати, ╕ доступн╕ кредити на житло молодим с╕м’ям дати, ╕ допомогти в критичн╕й ситуац╕╖ громадянам… Народ же наш працелюбний. Чого ж в╕н голоду╓, а пройдисв╕ти, бездари, що паразитують на його т╕л╕, жирують? Т╕льки тому, що ско╓но злочин, що народ пограбували, а в╕н ╕ дал╕ терпить знущання. Весь час п╕сля втрати укра╖нцями сво╓╖ державност╕, ╖х м╕льйонами знищували вс╕ляк╕ п╕клувальники. ╤ нав╕ть сьогодн╕, вже в незалежн╕й держав╕ (де-юре) нема╓ ще влади, яка б стояла на захист╕ укра╖нського народу, ще ╕ сьогодн╕ продовжують нищити укра╖нц╕в. Нам весь час нав’язують думку, що укра╖нц╕ - поган╕, що вони повинн╕ зникнути з лиця земл╕, бо, мовляв, ╕ мови власно╖ зр╕каються, ╕ Укра╖ною торгують, ╕ гризуться м╕ж собою… А хто змушував ╖х до цього, хто ╕ сьогодн╕ с╕╓ розбрат м╕ж укра╖нцями? Невже студенти сам╕ вийшли на майдан, щоб спалити ф╕гуру м╕н╕стра за укра╖нську мову? Н╕, ╖х вивели от╕ ж сам╕ п╕клувальники. А в 2004, коли ешелонами везли у столицю сх╕дняк╕в «моч╕ть в сорт╕рах» западенц╕в, хто орган╕зовував от╕ провокац╕╖: шахтар╕, вчител╕, л╕кар╕, колгоспники..? Н╕, знову ж заслужен╕ комун╕стичн╕ п╕клувальники. Прост╕ ж люди, нав╕ть пов’язан╕ стр╕чками р╕зних барв, тиснули одне одному руки, об╕ймались. Недругам дуже хочеться, щоб наш народ не скинув з себе ярмо, щоб енерг╕я молод╕, ╖╖ талант, готовн╕сть до самопожертви були спрямован╕ на руйнац╕ю держави, на послаблення ╓дност╕, на самознищення. Тому й використовують найпотужн╕ш╕ засоби – к╕но, телебачення, пресу для зомбування. Це недопустимо. Не покидьки, що об╕крали народ, ╕ на вкраден╕ грош╕ «купили» телеканали, а сусп╕льство повинно контролювати духовне середовище. В╕д цього залежить ╕ здоров’я сусп╕льства, його процв╕тання ╕ нав╕ть саме ╕снування. Сьогодн╕ наше сусп╕льство втратило контроль над одн╕╓ю з найважлив╕ших соц╕альних функц╕й – вихованням. Воно не готу╓ соб╕ зм╕ну, а, отже, прир╕ка╓ себе на вимирання. Ростить не син╕в ╕ дочок, а алкогол╕к╕в, пов╕й, збоченц╕в, як╕ завтра продадуть його за п╕вл╕тра смердючого трунку, ростить прислужник╕в для злодюг, яких турбу╓ лише одне – як поб╕льше урвати з цього народу. Вже все роздерибанили, нав╕ть землю, яка оф╕ц╕йно ще не прода╓ться. Тож у перспектив╕ можна чекати лише одного – розпродажу «хахлов» на органи. Це «економ╕ч╓ск╕» набагато виг╕дн╕ше, н╕ж годувати ╖х, будувати ╖м житло, навчати й виховувати громадянами. Фактично сьогодн╕ в Укра╖н╕ в╕дбува╓ться злочин проти людства! Бо укра╖нський народ перетворено з суб’╓кта ╓вропейсько╖ сп╕льноти в об’╓кт ненаситно╖ наживи дармо╖д╕в, паразит╕в, ворог╕в. Потр╕бно терм╕нове ╕ р╕шуче х╕рург╕чне втручання. ╤ як би хто не називав так╕ д╕╖, як╕ б крокодиляч╕ сльози не проливав, нам потр╕бно викор╕нювати цю блудократ╕ю. Бо молодь наша - прекрасна. Вона хоче бути щасливою, сильною, розумною, здоровою, мр╕╓ застосовувати сво╖ зд╕бност╕ ╕ таланти на благо народу, для процв╕тання держави. Вона хоче бути г╕дною сво╖х славних прад╕д╕в. Бути повноц╕нними громадянами нашо╖ держави. А ╖╖ кал╕чать, дурять, труять..., убиваючи в такий спос╕б ╕ ╖╖, ╕ майбутн╓ укра╖нського народу. Промовчати ╕ не захистити ╖╖ означало б стати сп╕вучасником цього злочину. От т╕льки хто простягне руку допомоги, навчить молодь, як стати громадянами, коли вчитель не т╕льки не ма╓ змоги ф╕льтрувати трунок, яким заполонили наш духовний прост╕р, а й не ╓ нав╕ть державним службовцем у ц╕й держав╕? Павло СУЩЕНКО, вчитель. с. Олександр╕вка Красногвард╕йського району.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2009 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6920
|