Версiя для друку Обговорити в форумi

НЕ ГАЗОМ ЄДИНИМ...
ДЛЯ ОПАЛЕННЯ ОСЕЛЬ ЛЬВІВСЬКІ ВИНАХІДНИКИ ЗАПРОПОНУВАЛИ ВИКОРИСТОВУВАТИ БРИКЕТНЕ БІОПАЛИВО З СОЛОМИ
 Свій внесок у розв’язання енергетичних проблем країни зробили львівські винахідники. Фахівці ТзОВ «Інтер-ПЕТ» запропонували використовувати для опалення осель брикетне біопаливо з відходів, що трапляються на кожному кроці. На обладнанні, яке виготовляють і монтують львів’яни, у хід йдуть солома, очерет, жом, дрібні гілки тощо.
 Як розповів кореспондентові УКРІНФОРМу технічний директор ТзОВ «Інтер-ПЕТ» Роман Андрух, «ідею такого виробництва підказали вчені Львівського національного університету імені І. Франка. А першим покупцем нашого обладнання стала фірма з іноземними інвестиціями «Лендком Юкрейн», яка займається вирощуванням ріпаку в селі Добросин».
 Солому, яку досі спалювали на полях як непотріб, тепер збирають у великі рулони, підсушують до потрібної кондиції, перемелюють до необхідної фракції, а потім гідравліка під тиском 100 тонн «пресує» з цієї маси круглі брикети. Одна така кілограмова «шайба» за своєю тепловіддачею замінить 4-5 кілограмів дров або ж кілограм вугілля. Чотири ящики цього біопалива достатньо для того, щоби протягом доби не тільки обігріти особняк площею 200 квадратних метрів, але й забезпечити його гарячою водою. У місяць на опалення такого будинку брикетами треба витратити до 700 гривень, а використовуючи газ, – не менше 1600-1700 гривень. Усі виробничі процеси на виробництві солом’яних брикетів автоматизовані, продуктивність лінії, яку можуть обслуговувати одна-дві людини, – 400 кілограмів брикетів на годину.
Львівські фахівці підрахували: якби в Україні переробляли на біопаливо хоча б 70 відсотків соломи, що часто-густо гниє на полях, – можна було б компенсувати кілька мільярдів кубометрів експортованого газу.

ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНІСТЬ У ВЛАСНОМУ ДОМІ
Рівнянин не платить за комунальні послуги, бо… не треба

 Ось уже півроку не лише за газ, а й за електрику не платить рівненський підприємець Олег Хижняк. Бо має власну, домашню вітрову електростанцію та сонячний колектор. У власному домі рівнянин почувається незалежним від будь-яких енергетичних криз.
 Молодий підприємець Олег Хижняк чимось нагадує Дон Кіхота. Щоправда, на відміну від ідальго, Олег не воює з вітряками, а змушує їх собі служити. На своєму подвір’ї Олег Хижняк розмістив звичайне диво – акуратний сучасний вітрогенератор, який радо демонструє охочим ознайомитися.
 До генератора під’єднані 20 акумуляторів потужністю 12 вольтів і силою 200 амперів. Вітрогенератор заряджає акумулятор, який через перетворювач подає на будинок 380 вольтів: «Ми користуємося тільки електроенергією – плита, чайник, праска, мікрохвильова піч, інші побутові прилади…», – розповідає Олег Хижняк.
 Воду з власної свердловини у цьому будинкові качає насос, розміщений у підвалі. Енергія до нього іде від сонячного колектора, який через водногліколієву суміш у трубах подає тепло до накопичувача. Так само будинок наповнюється теплом із замкнутої на колектор системи.
 Будинок Олега Хижняка отримує 10 кіловатів електроенергії за годину – цього більше ніж достатньо. Вітрогенератор обійшовся йому у вісімнадцять тисяч доларів. Однак Олег Хижняк упевнений: витрати швидко окуповуються: «Я підрахував: якби це був газ, я б за пару місяців заплатив 11 тисяч гривень».
 Якщо вітру не стане – енергії акумулятора вистачить на дві доби. Однак двох безвітряних діб у наших широтах практично не буває. Генератор сам автоматично включається в роботу. Незвично виглядає і сам будинок – суцільне скло. Це, як стверджує господар, дешевше, ніж звичайні будматеріали вкупі з облицюванням стін.
 Відносна дорожнеча обладнання для виробництва екологічно чистої електроенергії не повинна лякати принаймні тих українців, котрі можуть дозволити собі купити дорогі авто – вважає Олег Хижняк. А тим паче вітрові генератори можуть стати у пригоді для забезпечення теплом і енергією соціальних закладів, вважає він. «Якщо встановити їх у школи, дитсадки – вони ж могли б у будь-який час увімкнути собі опалення, не чекаючи морозів».
 По дорозі з Рівного до Луцька в очі впадає подібний вітряк – його поставила молода сім’я, котра не дочекалася проведення лінії електропередач до купленої хутірської хати. Генератор менш потужний, ніж в Олега Хижняка, однак господарі з часом планують купити сучасніший.
 Сонячні та вітрові генератори дедалі частіше використовують господарі ферм та малих виробництв у Європі. В Україні ця справа просувається повільніше – надто великими є ризики комунальників-монополістів втратити основного споживача, на якому й робляться «накрутки» цін, – звичайне населення. А поки що Олег вирішив допомогти друзям, які мешкають неподалік – він розробляє проект, за яким енергія від його будинку подаватиметься й сусідам. Бо в самого її достатньо.
http://www.radiosvoboda.org/Content/Article/1370244.html

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2009 > Тема "З потоку життя"