Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ФОРТЕЦЯ МАР╤УПОЛЬ
Режисерка Юл╕я Гонтарук створила цикл ф╕льм╕в п╕д загальною назвою “Фортеця...


ЗАКОН ПРО МОБ╤Л╤ЗАЦ╤Ю ПРИЙНЯТО: ДО НЬОГО ╢ ПРЕТЕНЗ╤╥, АЛЕ В╤Н П╤ДСИЛИТЬ ЗСУ
Закон проголосовано 283-ма голосами депутат╕в Верховно╖ Ради. Експерти: його треба було приймати...


НАША БАТЬК╤ВЩИНА ╢ НАЙЗАМ╤НОВАН╤ШОЮ КРА╥НОЮ В СВ╤Т╤
╤з 2015 року Джайлз Дьюл╕ документу╓ зам╕нування земл╕ в Укра╖н╕…


ЗА П╤ВТОРА РОКУ Я НЕ ЗНАЙШЛА В УКРА╥Н╤ ЖОДНОГО НАЦИСТА, ПРО ЯКИХ ЧУЛА У РОС╤╥
Юко Немото, кореспондентка агенц╕╖ «К╕одо цус╕н» у Ки╓в╕…


╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2009 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 06.02.2009
ЗАХИСТ СУСП╤ЛЬНО╥ МОРАЛ╤ НА ТЛ╤ СУЦ╤ЛЬНО╥ ВСЕДОЗВОЛЕНОСТ╤

АКТУАЛЬНО!

“Те, що не заборонено, ма╓ бути дозволеним, хоч би в╕д цього й була шкода”, - казав свого часу голландський ф╕лософ Барух Сп╕ноза у сво╖й прац╕ п╕д назвою “Етика”. Дещо скорочену думку ф╕лософа ми чули з уст останнього радянського генсека Михайла Горбачова: “Все, що не заборонено – дозволено”. Дума╓ться, н╕чого хибного в тому постулат╕ нема╓, але зведений до рангу державно╖ пол╕тики в╕н, напевне, завда╓ шкоди. Бо в ф╕лософських м╕ркуваннях користь ╕ шкода, як ╕ добро та зло – не мають ч╕тко╖ меж╕, зате в пол╕тиц╕ та ╕деолог╕╖ ц╕ поняття набувають неабияко╖ конкретики.
Схоже, вищезгаданий постулат у дещо викривленому розум╕нн╕ “гостю╓” в нашому сусп╕льств╕ та пол╕тикум╕ давно й ма╓ пом╕тн╕ насл╕дки. Пом╕тн╕ наст╕льки, що нав╕ть створена Нац╕ональна експертна ком╕с╕я з питань захисту сусп╕льно╖ морал╕ зарадити проблем╕ не спроможна.
Наведу два приклади або р╕зновиди нашо╖ вседозволеност╕, яку довелося спостер╕гати особисто. Нещодавно “КС” пов╕домляла про надходження до кожно╖ севастопольсько╖ б╕бл╕отеки, й зокрема до б╕бл╕отеки м╕сцевого Укра╖нського культурно-╕нформац╕йного центру 500 укра╖номовних книг. Цього тижня мен╕ довелося знову побувати в б╕бл╕отец╕ Центру та переглянути л╕тературу, що над╕йшла. До рук потрапило м╕н╕атюрне видання з романтичною назвою «Ор╕гам╕ блюз» Св╕тлани Поваля╓во╖. Вже з перегляду перших стор╕нок стало зрозум╕ло, що за романтикою назви хова╓ться щось слизьке й брудне. Авторка безсило борса╓ться в полон╕ безл╕ч╕ метафор, посмачу╓ ╖х, мало не в кожному реченн╕, доб╕рним матюком, нав’язуючи читачев╕ бачення сьогодення через призму очман╕ло-брутального сексу та наркотичного сп’ян╕ння. Серед того бруду год╕ й шукати якусь думку автора. Коли, нарешт╕, на оч╕ потрапила фраза: «...не знаю, де мен╕ виплеснути д╕жку з помиями свого болю...», починаю розум╕ти, що цей шедевральний витв╕р про власн╕ проблеми. А матюки, мабуть, задля того, щоб власн╕ проблеми могли здатися комусь недосв╕дченому загальнолюдськими. А ось ╕ авторський припис на обкладинц╕: ╖╖, б╕долаху, гризе непотр╕б повсякдення. (З╕знаватися у власному непотреб╕ – не кожному до снаги). Дал╕ порада читачев╕: мовляв, «...можеш зробити з╕ стор╕нок ц╕╓╖ книжечки багато л╕тачк╕в,... човник╕в або фалос╕в...».
Може це якийсь там «самвидав»? Але ж н╕, як виявля╓ться – л╕тературно-художн╓ видання, що ма╓ л╕ценз╕ю, надану видавництвом «Кальвар╕я», а надруковане у Харков╕ видавництвом «Фол╕о», у 2007 роц╕. Одразу пригадалося пов╕домлення стосовно п╕дбору л╕тератури з метою поповнення б╕бл╕отечних фонд╕в кра╖ни: «Експертна рада М╕н╕стерства культури в╕д╕брала кращ╕ з кращих...”. З острахом подумалося: якщо це – краще, то яким може бути г╕рше? Дек╕лька рок╕в тому ми кивали на Москву, де точилася дискус╕я, чи варто розглядати матюки, як л╕тературний зас╕б. Сам╕ ж, як виявилося, погодилися на цей “зас╕б” для нездар без особливих дискус╕й. Ото вже пот╕шаться укра╖нофоби, побачивши в б╕бл╕отеках Криму так╕, з дозволу сказати, “л╕тературно-художн╕” витвори.
Ще одне видання, того ж таки харк╕вського видавництва “Фол╕о”, “Фашизм в Украине: угроза или реальность?” привезли цього тижня до Севастополя з метою презентац╕╖ його автори – депутати Верховно╖ Ради Укра╖ни Дмитро Табачник з фракц╕╖ Парт╕╖ рег╕он╕в та комун╕ст Георг╕й Крючков. Презентац╕я книги пройшла в ресторан╕, в обмеженому кол╕ запрошених гостей та дек╕лькох представник╕в ЗМ╤. М╕сцевий телеканал НТС, контрольований “рег╕оналами” тепер мало не щодня зомбу╓ городян сентенц╕ями Дмитра Табачника, який не соромиться докоряти сивочолим ветеранам в╕йни, що вони брали ордени з рук чинного Президента Укра╖ни. “Общество утратило такие важнейшие инструменты защиты, как презрение, неприятие, неподание руки. Я, будучи вице-премьером во втором правительстве Ющенко, видел, как в Житомирской, Черкасской, Черниговской областях руководители ветеранских организаций со звездами героев Советского Союза выкомаривали перед Виктором Андреевичем, получая очередную юбилейную медаль. Ни одна ветеранская организация не выдвинула инициативы, что пока работает Ющенко, мы не будем принимать от государства награды...” Це ж треба так зневажати ветеран╕в в╕йни, аби дозволити соб╕ под╕бну риторику! Сам, бач, не в╕дмовився в╕д посади в╕це-прем’╓ра в уряд╕ Ющенка, й руку подавав, а що вже “викомарював” – вся кра╖на св╕док.
Проте, ветерани – не ╓дин╕, кого бруднить нардеп. В╕н дозволя╓ соб╕ принижувати ц╕л╕ рег╕они. Укра╖на бачиться йому виключно федеративною, бо в н╕й мешкають р╕зн╕ етн╕чн╕ групи. Рос╕йська мова тут не може бути ╕ноземною, бо б╕л╕н╜в╕зм, на його думку, утворювався природно, починаючи з Х стол╕ття, а в╕дтак ма╓ залишатися назавжди. “Западная Украина больна национализмом в крайних проявлениях. Это компенсация комплекса неполноценности”, – ставить д╕агноз од╕озний пол╕тик. Галичани, на його переконання, в ус╕ часи мр╕яли х╕ба що про посаду кельнера в кав’ярн╕. Наддн╕прянськ╕ ж укра╖нц╕ завжди прагнули стати сенаторами та фельдмаршалами. Мовляв, в╕д р╕зних устремл╕нь склалася р╕зна ментальн╕сть. А ще в╕н розпов╕да╓ севастопольцям, як добре жилося в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, бо в паспорт╕ тод╕ не було графи «нац╕ональн╕сть». “Любой еврей принимал христианское вероисповедание и делал карьеру, реализовывая себя не только в политике, но и в науке”.
Бач, як солодко жилося в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖. У сьогодн╕шн╕й Укра╖н╕ не треба зм╕нювати в╕ру заради кар’╓ри н╕ ╓врею, н╕ будь-кому ╕ншому, але нашому нардепу все-таки некомфортно, бо хочеться федеративного устрою. Схоже, в нього самого з’явилися проблеми: через слово столичний г╕сть нагаду╓, як╕ висок╕ посади в╕н колись об╕ймав. Мабуть, ностальг╕я за найвищими владними щаблями дошкуля╓ сьогодн╕шньому опозиц╕онеру. А безкарн╕сть, яку забезпечу╓ депутатська недоторканн╕сть, дозволя╓ пропагувати сепаратизм й виливати бруд на власну державу та ╖╖ народ, який сво╖м волевиявленням, п╕д час вибор╕в, фактично в╕дсторонив його в╕д влади. А раз так, то ц╕л╕й Галичин╕, що не визна╓ Табачника та ще й шану╓ сво╖х геро╖в, в╕н готовий прищепити комплекс меншовартост╕ й шука╓, не г╕рше вищезгадано╖ авторки, куди б злити “д╕жку з помиями” власно╖ невдоволеност╕ життям.
Протид╕яти такому в╕двертому сепаратизму за нашо╖ недосконало╖ законодавчо╖ бази сьогодн╕ майже нереально. Перший заступник голови Севастопольсько╖ м╕сько╖ держадм╕н╕страц╕╖ Володимир Казар╕н вважа╓, що прояви сепаратизму покликан╕ в╕дсл╕дковувати прац╕вники Служби безпеки. Й допоки наш╕ кер╕вники не визначаться, хто чим в держав╕ ма╓ займатися, “поми╖” табачник╕в ╕ крючкових с╕ятимуть знев╕ру та сепаратистськ╕ настро╖ серед ╖╖ народу.
Можна було б звернутися до Нац╕онально╖ експертно╖ ком╕с╕╖ з питань захисту сусп╕льно╖ морал╕, якби до ╖╖ складу не входили т╕ ж сам╕ депутати. У такому замкнутому кол╕ вседозволеност╕ чахне сьогодн╕ сусп╕льна мораль укра╖нсько╖ нац╕╖. Де ж те в╕дродження, про яке ми говоримо 17 рок╕в посп╕ль?

Л╕д╕я Степко.
м. Севастополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2009 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6863

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков