Ця розповідь про Олександра Кузьмича Тахтая - українського вченого, в якого були особливі заслуги в царині археологічної науки та музейництва в Криму. Народився він у Ромні Полтавської губернії 23 жовтня (за старим стилем) 1890 року. Захоплення античною історією, знання класичних і кількох інших мов допомогли в здобутті вищої освіти. Спочатку О. Тахтай вчився на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету, а потім перевівся до археологічного інституту, по закінченні якого (1914) повернувся на Полтавщину. Займався археологією, музейною справою, дослідженням і збиранням пам'яток матеріальної та духовної культури рідного краю, що за радянського часу, коли на повну потугу розкрутився репресивний маховик, не могло не привести до звинувачень у націоналізмі. Науковця було потрактовано як "соціально ворожий елемент", за тим перший арешт у 1929 - 1930 рр. На деякий час вдалося потрапити до Дніпрогесівської експедиції, а восени 1930-го О. Тахтая призначають завідуючим відділом археології Херсонського краєзнавчого музею. В цей період він зосереджується на дослідженні лівобережного дніпровського пониззя, здійснює численні розкопки в піщаних кучугурах від Олешок до Кінбурнської коси, однак новий, у березні 1934-го, арешт перервав добре розпочату, а головне, дуже плідну працю. Перебувши коротко на скромній посаді в Олешківському музеї, Олександр Тахтай влаштовується в Херсонеському історико-археологічному музеї-заповіднику. Було велике бажання заглибитись у вивчення тутешніх пам'яток античності, але якраз створювався при заповіднику відділ доби феодалізму. Підготовка його експозицій доручалася Олександрові Тахтаю. Він фахово впорався з цим, написав "Краткий путеводитель по феодальному отделу Херсонесского музея", випущений 1939 року Кримвидавом. Проте в атмосфері тотальної підозрілості й донощицтва цеглина обвинувачень, вигаданих чи підтасованих - однаково, могла звалитись на голову в будь-який момент. Подібне абсолютно безпідставне звинувачення проти Тахтая появилося 30 липня 1938 року в севастопольській газеті "Маяк коммуны" - в статті керівника гуртка по вивченню історії СРСР при міськкомі партії Бондаренка і групи слухачів. Щоправда, цього разу минулося без тюремного ізолятора. Під час війни Олександр Тахтай залишився в Херсонесі. Директорові музею, а тоді вже політпрацівникові штабу армії І. Максименку він пообіцяв, що зробить усе можливе для збереження тих колекцій та пам'яток, які не вдалося евакуювати. Своїх слів дотримав, і були вони як присяга стародавніх громадян міста: "оберігатиму все це для херсонеського народу". Коли німці вдерлися на територію музею, Олександр Кузьмич допомагав санітарам перев'язувати поранених солдатів. Разом з ними його місяць тримали в концтаборі під Сімферополем. Після повернення звідти він, скориставшись порадами директора Кримського краєзнавчого музею Олександра Івановича Полканова, дістав можливість працювати в своєму музеї доглядачем. До речі, в долі О. І. Полканова і О. К. Тахтая було в той час чимало спільного. Обидва вчені залишилися в окупованому Криму, вберегли від вивозу до Німеччини багато культурних цінностей і обидва потрапили під жорна комуністичного терору. Полканов опинився за ґратами в 1944-му, Тахтаєві відгукнулося пізніше. Після визволення Севастополя його почали називати головним рятівником Херсонеського музею, про це, зокрема, писали ленінградські автори - відома письменниця О. Берггольц у нарисі "Севастополь" і музеєзнавець В. Шевченко в книжці "Скарби зниклих міст". Одначе декому з колег це не давало спокою і їхня чорна заздрість призвела до життєвої трагедії вченого, котрий тоді готував кандидатську дисертацію на тему "Культурно-етнічна спільність Криму і Нижнього Придніпров'я в доскіфську епоху". У травні 1949 року його звільнили з роботи, а 27 серпня арештували. Нічого "ворожого" у статтях і рукописах Тахтая не виявилося, але залучені каральними органами до експертизи археологи П. Шульц, О. Нєдєлін та О. Домбровський мусили щось знайти. Що це була за "експертиза", казати годі. Вирок був жорстокий - 25 років позбавлення волі. Покарання Олександр Тахтай відбував на Донбасі до 1955 року, коли дочекався дострокового звільнення. По тому працював (у штаті і на громадських засадах) в краєзнавчому музеї Донецька. Збирався приїхати на наукову конференцію археологів у Крим, але життєві сили вже вичерпалися. Помер Олександр Кузьмич Тахтай 25 липня 1963 року. Некролог для журналу "Советская археология" написав Павло Шульц, якому оберігач херсонеських скарбів простив давню провину. 1991 року Полтавський краєзнавчий музей видав книжку "Археолог Олександр Тахтай". Її автори - слідчий Василь Граб і археолог Олександр Супруненко, обидва члени правління Полтавського краєзнавчого товариства. В цій чесній розвідці сказано правду про видатного діяча вітчизняної науки, використано матеріали із сумнозвісної справи № 9920 з архіву УКДБ по Кримській області. Підготували О. КАПІТОНЕНКО і Г. РУДНИЦЬКИЙ.
Ш╤СТДЕСЯТНИКИ
ЧЛЕН ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ, М╤ЧМАН ПИЛИШЕНКО З НЕМИРОВА
НЕ СТАЛО ОСТАПА К╤НДРАЧУКА…
12 ГЕРО╥В, УВ╤ЧНЕНИХ У НАЗВАХ ВУЛИЦЬ
