"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2009 > Тема "Українці мої..."
#3 за 16.01.2009
«ЦЯ МУЖНЯ Ж╤НКА ВИТКАНА З ЛЮБОВ╤...»
ПЕРЕЖИТЕ
Через нашу газету «Кримська св╕тлиця» хочу передати слова вдячност╕ односельчанц╕ Ольз╕ Степан╕вн╕ Кобильник за те, що працювала, працю╓, за вс╕х пам’ята╓ ╕ нас на це наставля╓: шануймо ╕ не забуваймо тих ж╕нок, як╕ брали участь в ОУН-УПА. Незважаючи на те, що наш народ протягом довгих рок╕в був у невол╕, в╕н не виродився ╕ не втратив в╕ри у майбутн╓. У цьому - головна заслуга ж╕нки-укра╖нки. Велик╕ випробування перенесли наш╕ ж╕нки у вс╕ часи визвольно╖ боротьби проти польських, н╕мецьких та б╕льшовицьких окупант╕в. У т╕ часи укра╖нське ж╕ноцтво було малописьменним, але нац╕ональна св╕дом╕сть та прагнення до незалежност╕ були надзвичайно висок╕. Укра╖нська ж╕нка мужньо ╕ см╕ливо брала участь у боях, твердо трималася п╕д час нелюдських тортур на допитах, терпеливо переносила голод, холод, каторжну працю з над╕╓ю на краще майбутн╓ для сво╖х д╕тей. Найсвят╕шими скарбами нашо╖ держави ╓ мова, звича╖, в╕ра в Бога, нац╕ональна духовн╕сть, в╕рн╕сть сво╓му народов╕ ╕ боротьба за незалежн╕сть. Наша мужня ж╕нка-патр╕отка в ус╕х проявах сусп╕льно╖ прац╕ - берегиня в╕дродження наших святинь, яка в╕д╕грала надзвичайну роль у боротьб╕ в лавах ОУН-УПА. Це були розумн╕, см╕лив╕, самов╕ддан╕ ж╕нки, л╕кар╕, медичн╕ сестри, станичн╕, зв’язков╕, як╕ з надзвичайною в╕дпов╕дальн╕стю виконували сво╖ обов’язки. Вони працювали в цей страшний час: доставляли ╖жу, прали б╕лизну, переховували повстанц╕в, стежили за рухом, при╖здом у село загон╕в НКВС, подавали ╕нформац╕ю. В╕д цього залежав увесь повстанський рух. Цих патр╕оток мало залишилось в живих, ворог нищив ╖х нещадно ╕ без суду. Усе це з болем у серц╕ згаду╓ Ольга Степан╕вна Кобильник. Народилася Ольга Степан╕вна у 1925 роц╕ в с. Будан╕в Теребовлянського району в селянськ╕й с╕м’╖. П╕сля зак╕нчення м╕сцево╖ середньо╖ школи брала участь у робот╕ культурно-просв╕тницьких товариств «Луг», «Сок╕л», «Просв╕та». У 1942 роц╕ вступила до орган╕зац╕╖ укра╖нських нац╕онал╕ст╕в ╕ присягнула на в╕рн╕сть УПА, стала станичною. Активно сп╕вроб╕тничала з вояками УПА. Працюючи касиром Будан╕вського райф╕нв╕дд╕лу, вона захищала селян в╕д засилля радянсько╖ податково╖ системи. Намагалася не показувати у зв╕тах селянськ╕ пожитки, зам╕сть двох кор╕в записувала одну, обминала в╕вцю, свиню, замовчувала про клаптик земл╕, на якому ледве живот╕ла багатод╕тна с╕м’я. Адже б╕льшовики намагалися якнайб╕льше здерти з нещасного селянина. Вони обкладали непом╕рними податками кожну сотку городу, саду, свиню, корову, курку. Неодноразово пан╕ Ольга допомагала повстанцям гр╕шми, за що ╖╖ п╕дозрювали. У 1945 роц╕ Ольгу Степан╕вну заарештували органи НКВС ╕ доправили у Чортк╕вську тюрму, але за в╕дсутн╕стю доказ╕в вона була зв╕льнена. У 1950 роц╕ ╖╖ заарештували вдруге ╕ вивезли разом ╕з чолов╕ком та родиною до Сиб╕ру. Страшн╕ понев╕ряння випали на ╖╖ долю. Вона зазнала приниження, голод, холод Сиб╕ру. В╕дбувши покарання, у 1956 роц╕ Ольга Степан╕вна ╕з родиною повернулась в р╕дне село Будан╕в ╕ активно взялася до громадсько-пол╕тично╖ роботи. ╤ нав╕ть зараз, незважаючи на св╕й поважний в╕к, вона дуже активна у громадськ╕й робот╕, очолила «ЛУЖ» (Л╕га Укра╖нських Ж╕нок) ╕ сп╕впрацю╓ з молод╕жною орган╕зац╕╓ю ОУН-УПА. Опорядкову╓ могили, а ╖х у нас три – могила с╕чових стр╕льц╕в, жертв стал╕нських репрес╕й ╕ могила, де похован╕ во╖ни УПА. З ╖╖ ╕н╕ц╕ативи встановили мемор╕альн╕ дошки на тюрм╕ ╕ на Народному дом╕, який був збудований за людськ╕ кошти в 1935-1939 рр., у чи╖х п╕двалах мордували молодь, ╕нтел╕генц╕ю, священик╕в. Активно бере участь у р╕зних ╕мпрезах, присвячених патр╕отичним датам у с. Буданов╕, Теребовл╕, Чортков╕. У школ╕ розпов╕да╓ про т╕ жахлив╕ часи, чим вихову╓ д╕тей у патр╕отичному дус╕. За ╖╖ наполегливо╖ ╕н╕ц╕ативи у 2006 роц╕ в сел╕ Буданов╕ встановили пам’ятний знак «Борцям за волю Укра╖ни». Ця мужня ж╕нка, хоча вже на схил╕ сво╖х л╕т лишилася в хат╕ жити сама, живе молитвою, любов’ю ╕ правдою, нашою незалежною Укра╖ною. Добро, любов ╕ правда – це стрижень патр╕отизму, що ма╓ плекати в соб╕ кожна людина. Я не згодна з тим, коли кажуть, що лише краса вряту╓ св╕т. Т╕льки доброта разом з правдою переможуть. ╤ цей висл╕в живе в наших серцях як членкинь Л╕ги Укра╖нських Ж╕нок. Ця дивна ж╕нка виткана з любов╕, ╥╖ любов живе в душ╕, в кров╕, В устах, руках, у погляд╕ ╕ слов╕. Ця мужня ж╕нка виткана з любов╕.
Оксана ЛАСЬКО, членкиня «ЛУЖ». с. Будан╕в Теребовлянського району Терноп╕льсько╖ област╕.
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2009 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6783
|