"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2008 > Тема "З потоку життя"
#52 за 26.12.2008
ЗР╤Л╤ ПЛОДИ УКРА╥НСЬКОГО САДУ В КРИМУ
СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО...
Про значення науковост╕ та системност╕ в публ╕цистиц╕ кращих представник╕в укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ (Зам╕сть передмови до книги пол╕тично╖ ╕ громадсько╖ публ╕цистики академ╕ка Петра Вольвача «Укра╖нська провес╕нь Криму»)
До 70-л╕ття академ╕ка УЕАН Петра Вольвача (на фото) у с╕мферопольському видавництв╕ «Доля» вийшла публ╕цистична зб╕рка юв╕ляра «Укра╖нська провес╕нь Криму». Наш╕ читач╕ можуть ознайомитися з передмовою до не╖, яку написав в╕домий кримський журнал╕ст Микола Семена. Що б там не говорили, але укра╖нський сл╕д в Криму - незнищенний. Червоними нитками пронизали його ╕стор╕ю та географ╕ю, якщо нав╕ть не згадувати в╕ддалених ╕сторичних час╕в, ген╕╖ останн╕х час╕в – Михайло Коцюбинський, Леся Укра╖нка, Левко Симиренко, Степан Руданський тощо. Кожен з них залишив на п╕востров╕ св╕й укра╖нський сад – хто в поез╕╖, хто в проз╕, хто в сад╕вництв╕, а хто, кр╕м л╕тератури, й у виноградарств╕, як Михайло Коцюбинський. ╤ як би там не було, однак так чи ╕накше поста╓ питання – а хто наступний? Хто з наших сучасник╕в здатен залишити на кримськ╕й земл╕ незнищенний укра╖нський сл╕д сво╓ю громадською д╕яльн╕стю, думкою, пером, перетворенням природи? ╤ в╕дпов╕дь на це питання вже ╓. Одним з таких найб╕льш активних посл╕довник╕в великих укра╖нц╕в у Криму ╓ академ╕к Петро Вольвач, який продовжу╓ орати в Криму укра╖нську ниву сл╕дом за Степаном Руданським у л╕тератур╕, за Левком Симиренком у сад╕вництв╕, за Михайлом Коцюбинським – ╕ в л╕тератур╕, ╕ в сад╕вництв╕… Петро Вольвач – в╕домий укра╖нський учений у галуз╕ б╕олог╕╖ плодових культур, сад╕вництва, захисту рослин та агроеколог╕╖, доктор ф╕лософ╕╖ в галуз╕ б╕олог╕╖. В╕н також громадський д╕яч, публ╕цист, письменник. Упродовж 1963-2003 рр. працював у р╕зних науково-досл╕дних установах Криму та Укра╖ни. Петро Вольвач – автор понад 300 наукових праць, серед яких – 6 монограф╕й та численних публ╕цистичних матер╕ал╕в в укра╖нськ╕й та заруб╕жн╕й прес╕. У Криму не можна бути вченим ╕ не бути публ╕цистом. Бо анал╕тичний розум не може ╕снувати в тих умовах гуман╕тарного н╕г╕л╕зму та невиправданого кримоцентризму, так званого «кримського патр╕отизму», який т╕льки те й робить, що знуща╓ться над лог╕кою, над ╕стор╕╓ю, над правдою. Наприклад, взявши в╕йною Крим на початку минулого стол╕ття, Фрунзе наказав розстр╕ляти майже половину професор╕в м╕сцевого ун╕верситету, але радянська влада примусила колектив цього ж ун╕верситету носити назву «╕мен╕ Фрунзе» багато десятил╕ть. Петро Вольвач першим у Криму звернув увагу громадськост╕ на те, що при засилл╕ топон╕м╕в та ╕нших географ╕чних назв, пов’язаних ╕з д╕ячами епохи тотал╕таризму, в Криму не ув╕чнена пам’ять багатьох укра╖нських д╕яч╕в науки ╕ техн╕ки, гуман╕тарно╖ сфери, як╕ дуже багато зробили для розвитку Криму ╕ залишаються не т╕льки поза увагою громадськост╕, але в╕дносно багатьох з них ще не в╕дновлена ╕сторична правда. Наприклад, саме Петро Вольвач ╕н╕ц╕ював, орган╕зував та весь час координував роботу з перевидання видатно╖ багатотомно╖ прац╕ Левка Симиренка «Кримське промислове плод╕вництво», яка й дос╕ залиша╓ться ╕ неоц╕ненним скарбом укра╖нсько╖ б╕олог╕чно╖ науки, ╕ робочим ╕нструментом для практикуючих нин╕ кримських сад╕вник╕в та вчених-плодовод╕в. Разом з тим Петро Вольвач звернув увагу кримського загалу на те, що в Криму дос╕ не ув╕чнене ╕м’я Левка Симиренка, хоч навряд чи ╓ д╕яч, який заслугову╓ на це б╕льше за нього. ╤ незважаючи на спротив рос╕йсько╖ громадськост╕ та незрозум╕лу глухоту влади Петро Вольвач активно просува╓ цю ╕дею до реал╕зац╕╖. Спод╕ва╓мося, вже не за горами час, коли значн╕ об’╓кти в Криму – населен╕ пункти, вулиц╕, площ╕ ╕ нав╕ть г╕рськ╕ вершини носитимуть ╕м’я укра╖нських д╕яч╕в, у тому числ╕ й у першу чергу – Левка Симиренка. Про т╕сний зв’язок Петра Вольвача з ╕стор╕╓ю укра╖нсько╖ земл╕ св╕дчить той факт, що народився в╕н у сел╕ Вольвач╕вка Токмацького району Запор╕зько╖ област╕. ╤ вже з дитинства пов’язав сво╓ життя з Кримом – вступив та зак╕нчив з в╕дзнакою курс навчання в Кримському с╕льгосп╕нститут╕, а пот╕м в 1965-1968 роках навчався в асп╕рантур╕ Всесоюзного науково-досл╕дного ╕нституту рослинництва ╕м. академ╕ка М. ╤. Вавилова у Санкт-Петербурз╕, де захистив кандидатську дисертац╕ю. З 1998 року - доктор ф╕лософ╕╖ в галуз╕ б╕олог╕╖, а з 1999 року - академ╕к Укра╖нсько╖ еколог╕чно╖ академ╕╖ наук. Зрештою, з б╕ограф╕╓ю Петра Вольвача можна ознайомитися на останн╕х стор╕нках ц╕╓╖ книги, але його публ╕цистична творч╕сть – це окремий розд╕л життя, т╕сно пов’язаний з постановкою та розв’язанням проблеми Криму в сучасн╕й Укра╖н╕. Уже той правовий нонсенс, що Крим ╓ автономним утворенням у склад╕ ун╕тарно╖ держави, потребу╓ глибокого правового ╕ пол╕тичного анал╕зу, але ж у Криму под╕бних проблем - маса. Петро Вольвач активно долуча╓ться до ╖х осмислення, вивчення та наукового розв’язання сво╓ю публ╕цистикою. В╕н для цього обира╓ найб╕льш актуальн╕ проблеми. В пол╕ зору ╕сторичного, наукового анал╕зу Вольвача – проблема прадавньо╖ присутност╕ укра╖нського народу в Криму та пост╕йне перебування Криму в орб╕т╕ саме укра╖нсько╖ пол╕тики у вс╕ часи його ╕стор╕╖ - факт, що активно заперечу╓ться рос╕йськими шов╕н╕стами! — а також проблеми соц╕олог╕╖ та демограф╕╖ сучасного Криму, проблема укра╖нського внеску в економ╕ку, ╕стор╕ю, гуман╕тарну сферу Криму, проблема в╕дновлення прав, статусу кримськотатарського народу та в╕дновлення правди стосовно його ╕стор╕╖, зрештою, проблема Кримсько╖ в╕йни 1854-1856 рок╕в, для участ╕ в як╕й б╕льш╕сть солдат╕в ╕мперсько╖ рос╕йсько╖ арм╕╖ була набрана саме на теренах Укра╖ни, хоч деяк╕ пол╕тики сьогодн╕ говорять про р╕ки виключно рос╕йсько╖ кров╕, пролито╖ при захист╕ Севастополя, а також про «м╕сто рос╕йсько╖ слави» тощо. У ц╕й книз╕ – лише частина публ╕цистики Петра Вольвача, але й вона да╓ уявлення про те, що саме в╕др╕зня╓ його публ╕цистику в╕д твор╕в ╕нших «анал╕тик╕в», як╕ переповнюють сьогодн╕ кримську пресу та ╕нтернет. У першу чергу це – науков╕сть та системн╕сть, всеб╕чний анал╕з, ╜рунтовн╕сть ╕ лог╕чн╕сть висновк╕в. Про р╕вень ц╕╓╖ роботи св╕дчить той красномовний факт, що т╕ пол╕тичн╕ сили Криму, як╕, м’яко кажучи, не люблять Укра╖ну як державу та укра╖нц╕в як народ, за весь цей час так ╕ не спромоглися хоча б приблизно на такому ж р╕вн╕ в╕дпов╕сти Петру Вольвачу, бо не в змоз╕ спростувати неспростовне ╕ безсил╕ скасувати правду. Саме Петро Вольвач поставив жирн╕ крапки в суперечц╕ шов╕н╕ст╕в стосовно так звано╖ «проблеми 1954 року», в як╕й грубо заперечувалась та викривлялась сутн╕сть ╕ сенс возз’╓днання Криму з Укра╖ною, в суперечц╕ стосовно ╕стор╕╖ буд╕вництва П╕вн╕чно-Кримського зрошувального каналу ╕ розвитку аграрного сектора Криму п╕сля в╕йни, а також в проблемах функц╕онування мов у Криму, проблемах укра╖номовно╖ осв╕ти, нац╕онально╖ осв╕ти кримських татар, ╕ загалом всього, що стосу╓ться проблем утвердження в Криму укра╖нсько╖ державност╕. ╤ якби т╕льки наша влада навчилася дослухатися до голосу укра╖нських мислител╕в, то б╕льш╕сть ╕з цих проблем уже були б розв’язан╕ ╕ в╕д╕йшли у минуле, але коли то таке було?! Будучи незалежним кандидатом у депутати Верховно╖ Ради Укра╖ни п╕д час вибор╕в на початку 90-х рок╕в, Петро Вольвач наголошував, що «головна причина кризового стану економ╕ки держави та обвального зубож╕ння народу поляга╓ в тому, що Укра╖ною керують антиреформаторськ╕, антипатр╕отичн╕, малокомпетентн╕ та аморальн╕ люди з колишньо╖ компарт╕йно╖ номенклатури. Вони виявилися неспроможними н╕ до конструктивно╖ законотворчост╕, н╕ до профес╕йного кер╕вництва виконавчою владою. З ╖хньо╖ вини упродовж останн╕х двох рок╕в Укра╖на втратила наявний високий економ╕чний потенц╕ал для розбудови незалежно╖ держави та пос╕яно глибоку знев╕ру в державотворчу спроможн╕сть знедоленого укра╖нського народу, скомпрометовано ╕ святу ╕дею незалежност╕. ╢диний можливий вих╕д з економ╕чно╖ та духовно╖ кризи — радикальн╕ зм╕ни законодавчо╖ та виконавчо╖ влади. В╕дпов╕дальн╕сть за долю незалежно╖ Укра╖ни мають взяти на себе реформаторськ╕, високопатр╕отичн╕ та високопрофес╕йн╕ пол╕тики демократично╖ ор╕╓нтац╕╖, яких вдосталь в Укра╖н╕». Петро Вольвач – представник роду укра╖нсько╖ гуман╕тарно╖ ╕нтел╕генц╕╖. В наш╕й л╕тератур╕ дуже багато написано про рос╕йську ╕нтел╕генц╕ю (╕ було б написано ще значно б╕льше, якби марксизм-лен╕н╕зм не зв╕в рос╕йську ╕нтел╕генц╕ю з╕ статусу класу до статусу ╕деолог╕чно╖ прислуги, через що вона втратила будь-яку точку опори!), ╕ практично н╕чого – про укра╖нську. Зда╓ться, ця тема – ще не оране поле для укра╖нських ╕сторик╕в. Як ╕ тема пор╕вняння та вир╕знення укра╖нського ментал╕тету в╕д рос╕йського. ╤ головна проблема тут – в╕дм╕нн╕сть, р╕зниця м╕ж трудами, думками, домаганнями класу ╕нтел╕генц╕╖ рос╕йсько╖ та ╕нтел╕генц╕╖ укра╖нсько╖. Згадайте публ╕цистику Добролюбова, Писар╓ва, зрештою, Солженицина, якого колись називали «сов╕стю рос╕йського народу», - безапеляц╕йн╕сть, впевнен╕сть у тому, що вони представляють ╕стину в останн╕й ╕нстанц╕╖, намагання роздавати сво╖ «поради» направо й нал╕во, нехтування ╕нтересами та думками ╕нших народ╕в, заперечення очевидних ╕стин. Як разюче в╕др╕зня╓ться тональн╕сть, мотиви, зм╕ст, висновки творчост╕, скаж╕мо, Олександра Довженка (нав╕ть його московського пер╕оду!) в╕д зм╕сту творчост╕, наприклад, обох Михалкових? Натом╕сть згадайте публ╕цистику укра╖нських ╕нтел╕гент╕в – ╤вана Франка, Лес╕ Укра╖нки, Михайла Коцюбинського, Михайла Павлика, згадайте укра╖нську л╕тературу, укра╖нське к╕но, укра╖нське мистецтво. Укра╖нська публ╕цистика – вт╕лення толерантност╕, поваги до ╕нших, вона – зразок наукового, конкретно-╕сторичного та системного п╕дходу до анал╕зу явищ та под╕й. Рос╕йська держава (╕ головне – реакц╕йна частина рос╕йсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ проти цього не заперечувала, а навпаки – сприйняла це ╕з задоволенням!) саме тому й заборонила не т╕льки укра╖нську публ╕цистику, але й саму укра╖нську мову, що вона була не в змоз╕ перевершити ╖╖ з ╕дейно╖ та методично╖ точки зору. Як це не г╕рко усв╕домлювати – ╕, в першу чергу, жаль саме рос╕ян! – але зараз приблизно так в╕др╕зняються риторика та стил╕стика ╕ виступ╕в, ╕ д╕яльност╕ Президента Ющенка та президент╕в Пут╕на ╕ Медвед╓ва. Людян╕сть ╕ толерантн╕сть з одного боку, ╕ «мочить в сортирах» – з другого. Це ╕ ╓ два ментал╕тети – ╕ в пол╕тиц╕, ╕ в гуман╕тарн╕й сфер╕… Публ╕цистика Петра Вольвача саме того високого ╜атунку, який нам дали кращ╕ зразки укра╖нсько╖ громадсько╖ та ф╕лософсько╖ думки: якщо науков╕ докази – то беззаперечн╕, якщо анал╕з – то системний ╕ глибинний, якщо висновок – то лог╕чний ╕ з повагою до ╕нших думок та аргумент╕в. Тому для тих читач╕в, як╕ хочуть мати справжню «поживу для розуму», як╕ хочуть мати не «локшину на вуха», якою переповнен╕ сьогодн╕, на жаль, б╕льш╕сть газет Криму, а справжн╕ зразки лог╕ки та науковост╕ – читання ц╕╓╖ книги принесе неабияке задоволення. Це саме те, що ╕ значить «доторкнутися до справжнього»… Микола Семена, журнал╕ст.
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2008 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6701
|