Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОВОДИ Л╤ТА У СВЯТО МАКОВ╤Я
У народ╕ цей день отримав назви Першого Спаса, Медового Спаса ╕ Спаса на вод╕. З нього...


ОЛЕКСАНДР МУРАТОВ: «М╤Й КРИМ»
У мереж╕ з’явився в╕деоф╕льм про виставку «М╕й Крим» О. Муратова. Переглянути...


КОЛИМСЬК╤ Д╤ВЧАТКА
Поема-рекв╕╓м Дмитра Шупти «Колимськ╕ д╕вчатка» уже ма╓ к╕лька видань. Перше з них...


ЩОБ Н╤КОЛИ НЕ ГОЛОСИЛА ТИША
Кримська письменниця, член НСПУ Галина Литовченко нещодавно у в╕нницькому видавництв╕...


ПРАЦЬОВИТИЙ ДУМ: ПОВЕРНУТИ ╤РИНУ МАЦЕНКО ЧИТАЧАМ
Ск╕льки мусить зробити людина, аби чогось важити, аби про не╖ пам’ятали?




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 19.12.2008
«РУБА╥, АБО ЧОТИРИ СТОРОНИ СВ╤ТУ»

Л╤ТЕРАТУРА

Сьогодн╕ шанувальник╕в художнього слова ми хочемо ознайомити з ц╕кавою стор╕нкою багатогранно╖ творчост╕ в╕домо╖ укра╖нсько╖ поетеси Мар╕╖ Павленко, яка живе ╕ працю╓ у славному м╕ст╕ Житомир╕, – з ╖╖ рубаями.
Руба╖ – (з персько╖ – чотирив╕рш) – в╕ршова форма, поширена в л╕ричн╕й поез╕╖ народ╕в Близького ╕ Середнього Сходу. Чотирив╕рш здеб╕льшого ф╕лософського зм╕сту, в якому римуються 1-й, 2-й ╕ 4-й рядки, а 3-й залиша╓ться без рими. Визнан╕ майстри руба╖в у перськ╕й ╕ таджицьк╕й поез╕╖ – Омар Хайям ╕ Рудак╕. Рубаям притаманн╕ афористичн╕сть, простота, ф╕лософ╕чн╕сть.
До короткого жанру поез╕╖ руба╖в звертаються поети р╕зних л╕тератур, в тому числ╕ й укра╖нсько╖. Найб╕льш в╕дом╕ руба╖ Дмитра Павличка, котр╕ в╕н випустив окремою зб╕ркою у видавництв╕ «Молодь» (Ки╖в, 1978 р.).
Мар╕я Павленко ще замолоду прониклася творч╕стю автор╕в св╕тово╖ л╕тератури ╕, зокрема, дуже шану╓ руба╖ Омара Хайяма. Певно ж, п╕д його впливом й сама спробувала сво╖ сили в цьому короткому афористичному жанр╕ поез╕╖. ╤ як короткий п╕дсумок наполегливо╖ прац╕ над словом – дв╕ ╖╖ власн╕ книги «Руба╖, або чотири сторони св╕ту», що побачили св╕т у одному з житомирських видавництв «Пол╕сся».
В анотац╕╖ до першо╖ книги зазначено: «Мар╕я Павленко вважа╓, що саме цей жанр – руба╖ у ╖╖ творчост╕ ╓ визначальним. Вона свято в╕рить у те, що кожна людина на св╕т╕ може стати сильною не завдяки влад╕ чи гаманцю, а лише щиро проймаючись в╕рою ╕ любов’ю до всього живого, схилянням перед красою Земл╕, перейнявшись ╖╖ тривогами та болями».
А ми ще додамо, що для руба╖в Мар╕╖ Павленко характерне злиття громадянського й особистого, ╖╖ л╕рична геро╖ня – людина великого неспок╕йного серця, що волод╕╓ даром сп╕впереживання.
╤ перш, н╕ж перейти до самих руба╖в поетеси, пов╕домимо читачам ╖╖ стисл╕ б╕ограф╕чн╕ дан╕.
Мар╕я Григор╕вна Павленко народилася 17 с╕чня 1944 року в сел╕ Михайл╕вц╕ на Дн╕пропетровщин╕. 1970 року зак╕нчила факультет ╕нженерно╖ механ╕ки Ки╖вського пол╕техн╕чного ╕нституту (КП╤) за спец╕альн╕стю «Конструктор металор╕зальних верстат╕в та ╕нструмент╕в». Одначе потяг до художнього слова, до журнал╕стики переважив. Двадцять рок╕в (1970-1990!) Мар╕я Павленко зав╕дувала в╕дд╕лом студентсько╖ та учн╕всько╖ молод╕ житомирсько╖ обласно╖ газети «Комсомольська ╕скра». У 1990-1996 рр. – на журнал╕стськ╕й робот╕ в житомирськ╕й м╕ськ╕й газет╕ «В╕льне слово» (нин╕ – «М╕сто»).
Член Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Авторка багатьох зб╕рок поез╕й, в тому числ╕ «Любисток», «Азбука гром╕в», «Скрижал╕ дружби», «Житн╕й голуб», «Б╕лий св╕т», «Стор╕нка ╕з книги печал╕», «День розпочався просто», «Вклоняюся м╕сяцю молодому», «Хрещат╕ дороги», книжок для д╕тей.
╤ хоч Мар╕я Павленко, як бачимо, ма╓ у сво╓му творчому доробку дуже багато ц╕кавих поез╕й, ми вир╕шили ознайомити читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» саме з ╖╖ рубаями, з цим поетичним жанром, який уперше широко презенту╓мо на стор╕нках сво╓╖ газети.
Данило КОНОНЕНКО,
редактор в╕дд╕лу л╕тератури «Кримсько╖ св╕тлиц╕».

Мар╕я ПАВЛЕНКО:
«НАЦ╤Я ВКРА╥НСЬКА – НЕЗНИЩЕННА!..»
* * *
За м╕стом дружно метушаться дач╕,
В село - доросл╕ граються неначе.
Село ж насправжн╓, а не портативне
Порожн╕ми хатами тихо плаче...
* * *
╢дина й в╕чна правда над землею,
Нелегко у житт╕ зустр╕ться з нею.
Як в злод╕я добро поцупив злод╕й,
Чи трет╕й злод╕й може буть суддею?
* * *
У молока щодня ╕накший сорт,
Без смакових чомусь винагород.
Процент - од грошей,
грош╕ - в╕д процента,
Як не береш, один виходить чорт.
* * *
З ╤вана пан - то дуже кепський пан,
Що в╕ру╓ у кер╕вний талан.
Команду╓, як Олександр Невський,
Та люд його в святий не впише клан.
* * *
Якщо не можеш захистити друга,
╤ одвести од нього злу наругу,
То поруч стань, прийми удар на себе,
На страт╕ першим будь, але - не другим.
* * *
Стр╕мка емансипац╕я трива, -
Мужчина у с╕м’╖ - вже не глава!
Щоправда, ╓ родини й - двоголов╕,
Та жаль, як в безголового - права.
* * *
Моя знайома колл╕ завела,
Собач╕ в не╖ вчинки ╕ слова.
Нема, щоб мат╕р раз на р╕к згадати,
Щоб та не по-собачому жила.
* * *
Якщо державний устр╕й - не парад,
То все на св╕т╕ б╕лому гаразд.
Коли ж панують хаос та безладдя,
Тод╕ усякий лад не йде на лад.
* * *
Як поблизу з’являються ж╕нки,
Д╕дун╕в погляд надто гов╕ркий:
«Якщо ти, Боже, взяв у мене силу,
То забери ╕ще й мо╖ думки!»
* * *
╤де соб╕ такий кругленький пан,
Що вище паска - груди ╕ талан.
Та кругло╖ людини не бува╓,
Бува╓ дурень круглий, як майдан.
* * *
У злод╕я ╕сну╓ св╕й закон
Романтиц╕ злод╕йськ╕й в ун╕сон:
Поцуплене, воно таке солодке,
Немов на цукор вкрадений талон.
* * *
Люблю скупому грош╕ позичати,
Який не звик сво╖ борги вертати.
Зате, як раптом в╕н поверне грош╕,
То з подиву не знаю, що сказати!
* * *
╢ чолов╕к, то ще й коханець любить,
╤ грош╕ с╕╓, нав╕ть розум губить…
А спробуй залишись, як перст, одна, -
Н╕ той, н╕ другий нав╕ть не п╕дступить.
 * * *
Життя без тебе - т╕ло без душ╕,
Спинилось л╕то на вузьк╕й меж╕.
Скрип╕чний ключ у вир╕й
журавлинить –
Без музики ус╕ мен╕ чуж╕...
* * *
Настала критична у в╕ков╕ мить,
Коли нав╕ть кам╕нь ╕ той не мовчить.
Казати погано про мертвих - недобре, -
А чесно - потр╕бно живим говорить.
* * *
Тебе нема - блукаю, мов причинна,
Моя любов у тому лиш причина.
Без тебе серце н╕куди под╕ть –
Мен╕ любов потр╕бна, як дитина.
* * *
У справжньо╖ любов╕ мало п╕льг –
У хл╕ба-сол╕ - в╕чн╕ хл╕б ╕ с╕ль.
Якщо ╓ в╕чне почуття на св╕т╕,
То це, напевно, материнський б╕ль.
* * *
Минущому не треба серця вчить,
╤ так життя, як потяг, швидко мчить.
...Я так тебе кохаю, наче в╕чно
Збираюся на б╕л╕м св╕т╕ жить.
* * *
Бувають руки р╕дн╕ ╕ чуж╕,
Легк╕, як пух, важк╕, як вантаж╕.
Ти руку поклади мен╕ на серце, -
Полегша╓ в╕дразу на душ╕.
* * *
Що вм╕╓мо, що тямимо, що можемо?
Незгодами державу розпорошимо.
Якщо ус╕ - окремо - за народ,
Чому йому разом не допоможемо?
* * *
Коли ти вранц╕ на зор╕ вставав,
Мене ц╕лунком рад╕сно в╕тав,
╤ соловейко ╕з твойого серця
Закохано обом нам щебетав.
* * *
╤де якась нечесна в св╕т╕ гра,
Це знають ╕ доросл╕, й д╕твора:
Т╕ка╓м до природи, котру нищим,
Не зичимо соб╕ ╕ ╖й добра...
* * *
Н╕коли не належав ти соб╕,
Тим паче люб╕й ж╕нц╕, далеб╕.
О Господи, яку ти втратив владу,
Збагнеш, як закричиш у самот╕.
* * *
Мчимо вперед галопом чи алюром,
Обдурен╕ сам╕ чи ╕нших дурим.
На св╕т╕ ст╕льки винайшли тортур:
Людей стача╓, не стача╓ - тюрем.
* * *
Поскрипу╓ земна терпляча в╕сь,
У витверезник прямо котить В╕з.
Ми «за здоров’я» пропили здоров’я,
Тепер за розум ревно узялись.
* * *
Дитину кожну науча╓ мати:
Тяжкий на св╕т╕ гр╕х – чуже забрати.
Коли ж рубати руки вс╕м, хто вкрав,
Безруких буде б╕льше, як рукатих.
* * *
Роздво╓н╕сть завжди печалить ж╕нку
Чи коло печ╕, чи коло барв╕нку.
Був женихом - про серце торочив,
А ставши мужем - в’╖вся у печ╕нку.
* * *
Не бачимо плод╕в у ранн╕м цв╕т╕,
Не в╕дчува╓м осен╕ у л╕т╕,
Якби ми вчилися на помилках,
Були б щонаймудр╕шими у св╕т╕.
* * *
Мов картуза, всяк одяга╓ н╕мб,
Хоча потреби ╕ нема╓ в н╕м.
У кожного - вузеньк╕ горизонти,
А хоче, щоб вони видн╕ли вс╕м!
* * *
Що робиться тепер на св╕т╕ б╕л╕м:
Не множимо добро, а дружно д╕лим.
Ми ╕стину втопили у вин╕, -
Не вийти н╕ сухим, ан╕ - зм╕цн╕лим.
* * *
Безповоротне - колами - життя,
Побите серце, не лише взуття.
╤деш навстр╕ч, а радощ╕в нема╓,
╤деш усл╕д - нема╓ вороття.
* * *
Н╕ Бога не цурайсь, н╕ сатани,
Од них не утечеш, як од в╕йни.
╤ той в сорочц╕ може народитись,
Чий батько пропива сво╖ штани.
* * *
Сво╓ робити д╕ло всяк ум╕╓,
Секретами майстерно волод╕╓;
Живи соб╕, людино, й не журись:
Р╕зник - зар╕же, а х╕рург - заши╓!
* * *
Сплива╓ риба в р╕чц╕, як слова,
Трикутником незрячим голова.
╤з мертво╖ води живо╖ риби
Нав╕ть в дитяч╕й казц╕ не бува.
* * *
Ну хто придумав дивний св╕т людей:
Не - ╕нститут, не - бурса, не – л╕цей?..
Правдивий шлях – то панацея Бога,
Для гр╕шник╕в – нема╓ панацей.
* * *
Не вил╕кувать зло, як ╕ хворобу,
Йому не прописать рецепта й пробу,
Нев╕гластво ученого ума
Страшн╕ше за невчен╕сть твердолобу.
* * *
До антитез н╕кого не привчить,
Бо дв╕ч╕ не доводиться нам жить.
Робочий день, неначе в╕к - задовгий,
Зате життя коротке, наче мить.
* * *
Йдучи на б╕й, хоробримось дарма,
Бо справжн╕х во╖в серед нас нема,
Бо с╕ра маса - то ╕ще не сила
╤ не ознака щедрого ума.
* * *
Бува на св╕т╕ путь ╕ пут╕вець,
Людина рем╕снича ╕ – творець.
Щоб мудрим стати – в╕к прожити треба,
Життя прожити може й не мудрець.
* * *
Виснажу╓ робота ╕ - ряту╓,
На св╕т╕ взнай, що всу╓, що не всу╓.
Ц╕пок сл╕пому - поводир всякчас,
А дехто з царським жезлом в╕к сл╕пку╓.
* * *
Гн╕в небезпечно видать на-гора,
Бо може спалахнути чорна гра.
Якщо усе лихе запам’ятати,
То пам’ят╕ не стачить для добра.
 * * *
Я ворогу не зичу смертних дн╕в,
Не списую за давн╕стю в арх╕в;
Багато в мене друз╕в ╓ на св╕т╕
╤ дуже мало справжн╕х ворог╕в.
* * *
На жаль, завжди на св╕т╕ так було,
Усе по колу завчено ╕шло:
Нова м╕тла зм╕тала по-новому,
Прислужувало в тому помело.
* * *
Моя любов кудись ем╕грувала,
Адресу залишить не побажала,
А я, немов забута батьк╕вщина,
Маленькою, неначе крапка, стала.
* * *
Зважаючи на прад╕д╕вськ╕ гени,
Не знати зв╕дки, знаю достеменно:
Допоки п╕сня окриля╓ нас,
То нац╕я вкра╖нська - незнищенна.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6677

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков