Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОВОДИ Л╤ТА У СВЯТО МАКОВ╤Я
У народ╕ цей день отримав назви Першого Спаса, Медового Спаса ╕ Спаса на вод╕. З нього...


ОЛЕКСАНДР МУРАТОВ: «М╤Й КРИМ»
У мереж╕ з’явився в╕деоф╕льм про виставку «М╕й Крим» О. Муратова. Переглянути...


КОЛИМСЬК╤ Д╤ВЧАТКА
Поема-рекв╕╓м Дмитра Шупти «Колимськ╕ д╕вчатка» уже ма╓ к╕лька видань. Перше з них...


ЩОБ Н╤КОЛИ НЕ ГОЛОСИЛА ТИША
Кримська письменниця, член НСПУ Галина Литовченко нещодавно у в╕нницькому видавництв╕...


ПРАЦЬОВИТИЙ ДУМ: ПОВЕРНУТИ ╤РИНУ МАЦЕНКО ЧИТАЧАМ
Ск╕льки мусить зробити людина, аби чогось важити, аби про не╖ пам’ятали?




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 19.12.2008
ТАЛАНТ ЯСКРАВИЙ ╤ ЛЮДЯНИЙ


23 грудня у Кримському академ╕чному укра╖нському музичному театр╕ в╕дбудеться творчий веч╕р народного артиста Укра╖ни Валер╕я Карпова з нагоди 50-л╕тнього юв╕лею актора.
Блискучий комед╕йний актор, незр╕внянний майстер легкого жанру, лицар оперети… Можна й дал╕ небезусп╕шно вишукувати (зокрема в численних присвячених йому журнал╕стських публ╕кац╕ях) чи вигадувати словесн╕ кл╕ше, як╕ ч╕тко вказують на пров╕дну спрямован╕сть небуденно╖ творчост╕ цього митця. Мистецтво як свято, котре не лише запалю╓, надиха╓, п╕дносить, а й звеселя╓, розважа╓, т╕шить, котре за вс╕╓╖ сво╓╖ урочистост╕ аж н╕як не казенно-патетичне, а задушевно-лаг╕дне, якесь дуже сво╓, близьке, миле – саме таке мистецтво спов╕ду╓ й утверджу╓ актор Кримського академ╕чного укра╖нського музичного театру, народний артист Укра╖ни Валер╕й Карпов.
Роль Бон╕ в кальман╕вськ╕й «С╕льв╕» - одна з перших значимих його ролей, зда╓ться, й створена саме для таких артист╕в як В. Карпов. Тут виразно й зворушливо розкрилась його сцен╕чна приваблив╕сть, нев╕дд╕льна в╕д енерг╕йно╖ снаги й душевно╖ чуйност╕, означених неабиякою пластичною й емоц╕йною гнучк╕стю, схильн╕стю як до вишукано╖ грайливост╕, так ╕ до нестримно╖ запальност╕. Бон╕ – це начебто ц╕лком характерна роль комед╕йного спрямування, ╕ актор виразно й при т╕м з неп╕дробним шармом переда╓ цю неодм╕нну тут комед╕йн╕сть. Але разом з тим розкрива╓ ╕ душевну вразлив╕сть, ╕ житейську км╕тлив╕сть свого персонажа.
Ось уже майже два десятил╕ття йде на с╕мферопольськ╕й сцен╕ ця постановка «С╕льви», зд╕йснена режисером Володимиром Бегмою 1988 року. Багато виконавц╕в у н╕й зм╕нилося, та незм╕нним Бон╕ протягом ус╕х цих рок╕в лиша╓ться Валер╕й Карпов, п╕дтверджуючи нев’янучу молод╕сть свого мистецького хисту.
Серед найяскрав╕ших ролей актора – з╕гран╕ у виставах за творами укра╖нсько╖ л╕тературно╖ класики. «Кримська св╕тлиця» не раз писала про його небуденне виконання рол╕ Енея в зд╕йснен╕й режисером Володимиром Аносовим постановц╕ рок-опери композитора Серг╕я Бедусенка за поемою ╤вана Котляревського «Ене╖да». Тут можна згадати й Голохвостого-Голохвастова з вистави за п’╓сою Михайла Старицького «За двома зайцями», ╕ Писаря з гогол╕всько╖ «Майсько╖ ноч╕» (п’╓са того ж Старицького), ╕ багато ╕нших ролей. Одна з найб╕льш характерних – Афанас╕й ╤ванович у вистав╕ «Сорочинський ярмарок».
Промовиста пластика, м╕м╕ка, нав╕ть ексцентричн╕сть у засобах зовн╕шньо╖ виразност╕, продиктована особливостями комед╕йного жанру, неабияким майстром якого справедливо вважа╓ться В. Карпов, – все це в його творч╕й манер╕ нев╕дд╕льне в╕д особливо╖ легкост╕ й невимушеност╕, що не лише вража╓, а й зворушу╓ глядача. Сповна ц╕ риси виявилися у рол╕ дячка Афанас╕я ╤вановича з вистави «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем (п’╓са Л. Юхв╕да та М. Аваха, музика О. Рябова). Поставлена на кримськ╕й сцен╕ режисером Серг╕╓м См╕яном ще 1990 року, ця вистава ось уже майже два десятки рок╕в у д╕ючому репертуар╕, пройшла б╕льше п╕втораста раз╕в ╕ сво╖м усп╕хом завдячу╓ зокрема й невимушеному виконанню одн╕╓╖ з пров╕дних ролей В. Карповим.
Полохливий, сторожкий, але при т╕м настирний у досягненн╕ сво╓╖ мети, невгомонний залицяльник, – мабуть, так можна визначити суть неоднозначного характеру, вт╕люваного актором. Цей святенник з на╖вно-жал╕сливими, щонайневинн╕шими великими очима, як╕ н╕бито переконливо св╕дчать про його безсумн╕вну побожн╕сть та благочестив╕сть, насправд╕ вельми ласий до звичайних земних принад, до т╕лесних ут╕х, що виразно виявля╓ться в його стосунках з дружиною Солоп╕я Черевика – Х╕врею, хай уже не юною, проте ще вельми привабливою молодицею, так би мовити «в самому соку» (цю роль багато рок╕в блискуче виконувала Мар╕я Мар’яновська). Ось Афанас╕й ╤ванович п╕д прикриттям веч╕рнього мороку стиха п╕дкрада╓ться до дверей шинку, в якому обраниця його серця чарку╓ з╕ сво╖ми кумом та кумою. Потерпаючи, що його, духовну особу, можуть побачити тут, б╕ля «врат непотребного вертепа», в╕н проте виправдову╓ себе тим, що його тягне сюди нездоланна сила. Тож зв╕дси й п╕дкреслена невинн╕сть погляду, й надто прониклива стражденн╕сть ╕нтонац╕й, ╕ таке н╕би аж н╕як не вдаване велемовне осудження пиятики, водночас ╕з яким актор╕в персонаж ╕з неповторним солодким замилуванням принюху╓ться до запаморочливого духу, яким в╕╓ в╕д дверей, ув╕йти в як╕ в╕н усе-таки не зважу╓ться. Тож йому лиша╓ться поки що т╕льки спод╕ватися, що мила його душ╕ Х╕вря врешт╕ вийде на та╓мне побачення. Яка зворушлива гама почутт╕в пройма╓ його бентежне оч╕кування, розкриваючись у глибоких з╕тханнях та монолог╕чних тирадах на кшталт «Ох любов, любов!.. Сколь ти прекрасна, столь же ти огнеопасна…».
Коли ж Х╕вря невдовз╕ з’явля╓ться, то з╕щулений Афанас╕й ╤ванович враз хвацько виструнчу╓ться, лице його осява╓ться св╕тлою рад╕стю, голос набува╓ н╕жно╖ лаг╕дност╕… ╤ нав╕ть безцеремонн╕ кпини цигана Хвенька (Олекс╕й Бегас), який не в пору нагодившись, то в сут╕нках сво╖ губи п╕дставить молодиц╕ для поц╕лунку, то ще якогось незугарного коника втне, сприймаються дячком як тимчасов╕ прикрощ╕, яких можна спекатись ╕ як╕ не здатн╕ притлумити його несказанну вт╕ху в╕д зустр╕ч╕ з Х╕врею.
Актор виразно й дел╕катно наголошу╓ на тому, що покликана ╕ вразити, й розважити чудернацька «вчена» мова Афанас╕я ╤вановича, ╕ його пов’язан╕ з латиною л╕нгв╕стичн╕ дотепи («До кожного слова я прибавляю ус ╕ латина готова») лише в╕дт╕няють пойнятий неабияким запалом потяг до принадно╖ молодиц╕. ╤ ось уже Афанас╕й ╤ванович забува╓ про всяк╕ остороги, прагне об╕йняти ╖╖ й тут же зн╕чу╓ться й з╕тха╓, наражаючись на непоступлив╕сть Х╕вр╕, котра не втрача╓ в╕дчуття небезпеки. Але митт╓во в╕н верта╓ться до благосного настрою, знов осява╓ться св╕тлою вт╕хою, коли Х╕вря признача╓ побачення «п╕сля смерку», об╕цяючи спровадити свого старого стерегти воза з ярмарковим крамом.
╤ вже ц╕лком струшу╓ з себе Афанас╕й ╤ванович всяку полохлив╕сть ╕ тривожн╕сть, коли в умовлений час, правда, дещо прип╕знившись, знов стр╕ча╓ться з любою Х╕врею. Ус╕ попередн╕ прикрощ╕, зокрема й так╕ як «зм╕╓под╕бне з╕лля кропиви», й сус╕дський собака, в╕д якого ледве вдалося врятуватися (адже довелося крастися городами й задв╕рками), лишилися позаду; вс╕ ц╕ прикрощ╕ – н╕що в пор╕внянн╕ з несказанною насолодою, яко╖ спод╕ва╓ться зазнати цей, здавалося б, такий смиренний та полохливий, а насправд╕ меткий та км╕тливий, схильний до вишуканих дотеп╕в залицяльник. Тож ╕ вишн╕вочка, ╕ на╖дки, завбачливо приготовлен╕ Х╕врею, а надто ╖╖ ж╕ноч╕ принади сповнюють його п’янкою млостю, яку виказують оч╕, вже не широко розплющен╕, а посолов╕л╕, лаг╕дно примружен╕, м’як╕ котяч╕ рухи, теплий густий голос, плин якого час в╕д часу переривають багатозначн╕ з╕тхання. Зрештою, смачно начастувашись, наворкувавшись, Афанас╕й ╤ванович водночас ╕ з усе зростаючою жагою, ╕ незм╕нною галантн╕стю промовля╓ найзапов╕тн╕ше: «…серце мо╓ жада╓ в╕д вас поживи солодшо╖ за вс╕ ц╕ пампушечки й галушечки». Дальший запальний сп╕вочий дует ута╓мничено╖ пари (Афанас╕й ╤ванович хвацько витанцьову╓, одн╕╓ю рукою прип╕днявши рясу, а другою об╕йнявши Х╕врю за тал╕ю, при цьому його к╕ска на потилиц╕ грайливо розв╕ва╓ться) в╕щу╓ райське блаженство, якому проте зд╕йснитися не судилося.
Хвиля полохливост╕ зненацька знов нарина╓ на дячка, коли звучить стук╕т у двер╕ ╕ луна╓ голос Х╕вриного чолов╕ка. Афанас╕й ╤ванович безпорадно розводить руками, крутить головою, саха╓ться по хат╕, не знаючи, в якому кутку сховатися, аж поки з допомогою молодиц╕ не опиня╓ться в м╕шку. ╤ коли зрештою км╕тлив╕й Х╕вр╕ врешт╕ таки вда╓ться спекатись чолов╕ка, то персонажев╕ В. Карпова вже не таланить повернутися до попередньо╖ солодко╖ безжурност╕, жваво╖ бадьорост╕. Актор наголошу╓ на тому, що Афанас╕я ╤вановича, як ╕ ран╕ше, вельми вабить пишна молодиця ╕ що в╕н не може противитися ╖╖ чарам, але мимовол╕ тепер згаду╓ться запов╕дь «Не побажай жони ближнього свого», а в моменти, здавалося б, найвищих ут╕х, коли в╕н такий близький до поц╕лунку, неспод╕вано да╓ться взнаки г╕рке передчуття – на якусь мить перериваючи залицяння, наш герой з непроханою тривогою промовля╓: «Зараз знову щось стрясеться». ╤ коли Х╕вря, по-сво╓му трактуючи цю збентежен╕сть, з кокетливим вередуванням зауважу╓: «Оце ви, мабуть, знову пол╕зете ц╕луватися», Афанас╕й ╤ванович тут же налаштову╓ться на ╖╖ хвилю, зв╕льня╓ться в╕д прикрих передчутт╕в, знов пройма╓ться солодкою вт╕хою й жагуче промовля╓: «Обов’язково й неоднократно». Але знову ця вт╕ха перерива╓ться, знову стук╕т у двер╕…
М╕нливе чергування, нав╕ть сполучення контрастних душевних стан╕в богобоязливого святенника, пойнятого жаданням земних ут╕х, нада╓ колоритному, ╕нтонац╕йно й пластично виразному персонажев╕ В. Карпова особливо╖ емоц╕йно╖ яскравост╕, психолог╕чно╖ переконливост╕. Глядач мимовол╕ пройма╓ться щирою симпат╕╓ю до цього, може, й надто сум’ятливого, але км╕тливого й дел╕катного залицяльника, нав╕ть попри яскраву комед╕йну означен╕сть образу сп╕вчува╓ зворушливо донесеним потерпанням ╕ переживанням. Певний сатиричний сенс сцен╕чно╖ постат╕ цього Афанас╕я ╤вановича сприйма╓ться не так у сценах за безпосередньо╖ його участ╕, як у контекст╕ загальних под╕й, зг╕дно з яким викриття с╕льською молоддю на чол╕ з метким циганом Хвеньком амурного зв’язку непоступливо╖ й затято╖ Парасино╖ мачухи з дячком уможливлю╓ щасливе одруження д╕вчини з коханим Грицем.
Попереду в актора – нов╕ рол╕, нов╕ захоплююч╕ зустр╕ч╕ з глядачами.

В╕ктор Гуменюк.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6676

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков