Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ТАКЕ П╤Д СИЛУ Т╤ЛЬКИ КОЗАКУ: СВО╢ РОБИТИ МУДРО Й ТЕРПЕЛИВО...»
Нашому кримському укра╖нському побратиму Олександру Польченку цими днями виповню╓ться 65 л╕т!


Данило КОНОНЕНКО: «НЕХАЙ ЖИТТЯ ЙОГО Н╤КОЛИ НЕ ЗАСТУПА╢ СМУТКУ ДИМ. ЛИШАЙТЕСЬ НАЗАВЖДИ, МИКОЛО, ВКРА╥НЦЕМ ЧЕСНИМ ╤ ПРЯМИМ!»
З╕ святом, Миколо ╤вановичу! Хай в╕риться й можеться!


ЩЕДР╤СТЬ ДУШ╤, ЩЕДР╤СТЬ ТАЛАНТУ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня в б╕бл╕отец╕-ф╕л╕╖ № 22 ╕мен╕ Т. Г. Шевченка в м. Ялта в╕дбулась етнограф╕чна...


«СВЯТИЙ ВОГОНЬ, ЩО ЙОГО МИ СМ╤ЛИВО ЗАПАЛИЛИ, УЖЕ Н╤КОЛИ НЕ ПОГАСНЕ»…
Знати власну ╕стор╕ю… Бути самим собою ╕ до к╕нця залишиться в╕дданим сво╖й Нац╕╖… Чи...


60-Л╤ТТЯ РОМАНА КОВАЛЯ
Час показав, що державне мислення ма╓ Роман Коваль, а не наш╕ можновладц╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2008 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 19.12.2008
ЖИТТЯ, В╤ДДАНЕ УКРА╥НСЬК╤Й Ф╤ЛОЛОГ╤╥

ПОСТАТ╤
До стол╕ття в╕д дня народження Юр╕я Володимировича Шевельова (17.12.1908 – 12.04.2002)

 Ми не на остров╕. Ми на материку.
 Ю. Шевельов

 Все, що мав у житт╕,
 в╕н в╕ддав
 Для одно╖ ╕де╖,
 ╤ гор╕в, ╕ ясн╕в, ╕ страждав,
 ╤ трудився для не╖.
 ╤ван Франко

 17 грудня 2008 року минуло сто рок╕в в╕д дня народження Юр╕я Володимировича Шевельова – видатного слав╕ста, передус╕м укра╖н╕ста: мовознавця, л╕тературознавця, культуролога.
 Цей надзвичайно глибокий учений до 90-х рок╕в минулого стор╕ччя був майже нев╕домий в Укра╖н╕, його праць не знав той нар╕д, Мов╕ ╕ художньому Слову якого досл╕дник присвятив увесь св╕й талант, усе сво╓ життя. Х╕ба дещо знали про Юр╕я Володимировича “шибко бдительные товарищи”, як╕ ревно “обер╕гали” б╕долашний нар╕д в╕д його праць, тим самим зубожуючи душу та ╕нтелект народу.
 Народився Юр╕й Володимирович у родин╕ царського генерал-майора 17 грудня 1908 р. у Харков╕. З цим м╕стом був пов’язаний майже весь “укра╖нський” пер╕од у житт╕ Юр╕я Володимировича. Тут в╕н навчався у приватн╕й школ╕ ╢. П. Дружково╖, згодом у трет╕й хлоп’яч╕й державн╕й г╕мназ╕╖, тут зак╕нчив 1923 р. тринадцяту харк╕вську трудову школу, 1925 - торгпромпрофшколу, а 1931 року – Харк╕вський педагог╕чний ╕нститут профес╕йно╖ осв╕ти, тут у 1939 р. захистив кандидатську дисертац╕ю на тему: “Спостереження над мовою сучасно╖ поез╕╖”, яку написав п╕д кер╕вництвом майбутнього академ╕ка Л. А. Булаховського. Великий вплив на Юр╕я Володимировича на його складному шляху до св╕домого укра╖нства, кр╕м поклику далеких предк╕в, мав його двоюр╕дний брат Анатол╕й Нос╕в, антрополог, учень Ф. Вовка, що, сам того, можливо, не в╕даючи, прищепив юнаков╕ почуття нац╕онально╖ св╕домост╕, в╕ри в укра╖нське Слово. Велику роль в╕д╕грали також вистави “Березолю”, твори Лес╕ Укра╖нки, П. Тичини, Ю. Яновського. Велося Юр╕ю Володимировичу – “соц╕ально чужому елементов╕” – в студентськ╕ роки сутужно. Жив удвох з мат╕р’ю, яка з генеральсько╖ дружини (доля батька з╕сталася нев╕домою) стала прибиральницею, але, як писав в╕н у сво╖х спогадах,
“в родин╕ була рел╕г╕я науки й книжки”. (Ю. Шевельов. Я – мене – мен╕… (╕ довкруги): [Спогади]. У 2-х т. – Харк╕в; Нью-Йорк, 2001. – Т. 1. – С. 100). Загалом, життя Юр╕я Володимировича було не з легких, як ╕ життя кожного видатного вченого, що – завдяки сво╓му блискучому талантов╕ та мурашин╕й прац╕ – п╕дн╕ма╓ться над загалом, як закон, – жорстоким. Коли кажуть, що наука ╕ мистецтво – це Подвиг, то в цьому нема╓ н╕ крапл╕ переб╕льшення. Таки подвиг…
 Працював Юр╕й Володимирович викладачем, згодом доцентом в Укра╖нському комун╕стичному ╕нститут╕ журнал╕стики (1933-1939) та в Харк╕вському ун╕верситет╕ (1939-1941), де у 1941 р. його було призначено зав╕дувачем кафедри укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖.
 Друкуватися почав Ю. Шевельов у 1929 р., першими його публ╕кац╕ями були театральн╕ реценз╕╖ та художн╕ переклади. Перекладав молодий Шевельов передус╕м н╕мецьких автор╕в (С. Георге, Г. Шумана), австр╕йських
(Р. М. Р╕льке, Н. Ленау), а також французьких (Ш. Бодлера, Г. Аполл╕нера), рос╕йських (О. Блока, М. Гум╕льова), чеських (Й. Я. Махара). “Мо╖ в╕ршован╕ переклади забирали мене на к╕лька хвилин чи годин з неутульного навколишнього св╕ту до ╕ншого, кращого”, – писав згодом Юр╕й Володимирович (Шевельов Ю. Я – мене – мен╕… (╕ довкруги): [Спогади]. У
2-х т. – Харк╕в; Нью-Йорк, 2001. – Т. 1. – С. 336). Розсипан╕ на стор╕нках давньо╖ пер╕одики, ц╕ переклади – малов╕дом╕. А жаль: вони ╕ високохудожн╕, ╕ вельми ц╕кав╕ з лексичного боку. Ось, прим╕ром, перша строфа знаменитого в╕рша Ш. Бодлера “Альбатрос” у переклад╕
Ю. Шевельова:
 Морц╕ часом на дошки
 кинуть для забави
 Криластих альбатрос╕в,
 гордих птиць морських,
 Як╕ за кораблем,
 що хвил╕ тне г╕ркав╕,
 Летять,
 людей недбал╕ сп╕вмандр╕вники.
 (З перекладацького доробку Юр╕я Шевельова / Публ╕кац╕ю п╕дготував А. Орестович // Л╕тература плюс / Кур’╓р Кривбасу. – 2002. – Вересень. – С. 17). Укра╖нською мовою цей в╕рш переклали також ╤. Драч ╕ ╤. Св╕тличний, одначе переклад Ю. Шевельова не уступа╓ ╖хн╕м, а словолюба ╕нтригу╓ незвичним (але ц╕кавим!) cловом “морець” як синон╕м до лексеми “моряк”.
 Першу книжку - “Граматику укра╖нсько╖ мови” (у 2-х частинах, у сп╕вавторств╕ з Н. Кагановичем, не з власно╖ вол╕) Ю. Шевельов опубл╕кував у 1934 р. Вона дв╕ч╕ перевидавалася (1935; 1936). Харк╕в значною м╕рою сформував Юр╕я Володимировича як укра╖нця, як укра╖нського досл╕дника. Тут в╕н мав змогу п╕знати найкращих представник╕в укра╖нського В╕дродження, працювати поруч з ними. В ╕нтерв’ю, що Вчений дав наприк╕нц╕ с╕чня 2002 року (мабуть, останньому в сво╓му житт╕), на запитання кореспондента К. К╕ндрась: “А хто для вас був ╕ залиша╓ться найб╕льшим моральним авторитетом у житт╕ й л╕тератур╕?”, Юр╕й Володимирович в╕дпов╕в: “Олександр Б╕лецький ╕ Леон╕д Булаховський. Вони – мо╖ вчител╕” (“Свобода”. – 2002. – 1 лютого). А у сво╖х спогадах Юр╕й Володимирович так охарактеризував О. ╤. Б╕лецького: “Найблискуч╕ша постать, оракул ╕ кумир студентства, ерудит ╕ в╕т╕я, певними рисами – харк╕вський в╕дпов╕дник ки╖вському Микол╕ Зерову”. (Ю. Шевельов. Я – мене – мен╕… (╕ довкруги):[Спогади]. У 2-х т. – Харк╕в; Нью-Йорк, 2001. – Т. 1. – С. 125). Саме отут, у Харков╕, у нього розвинулося тверде переконання, що пров╕нц╕йн╕сть – не в географ╕╖, а в психолог╕╖. ╤ з ц╕╓ю психолог╕чною пров╕нц╕йн╕стю змагався, ╖╖ поборював усе життя.
 Тут же, у Харков╕, Юр╕й Володимирович зрозум╕в увесь жах тотал╕тарно╖ системи. Був св╕дком украй криваво╖ епохи, яку його близький приятель Ю. Лавр╕ненко назве згодом “розстр╕ляним В╕дродженням”, публ╕куючи 1959 року антолог╕ю укра╖нсько╖ л╕тератури 1917-1933 рок╕в п╕д таким заголовком. ╤ ця справедлива, м╕стка й тривожна фраза стала ╕сторико-л╕тературним терм╕ном.
 1943 р. Юр╕й Володимирович пере╖хав до Львова, де йому поталанило близько познайомитися з професором В. С╕мовичем, що, за словами Ю. Шевельова, “був ╓диним тод╕ на Укра╖н╕ нос╕╓м ╕дей та метод╕в Празького л╕нгв╕стичного гуртка та мав не одну нагоду сп╕лкуватися з “самим” Н. Трубецьким” (Шевельов Ю. Передмова // Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування укра╖нсько╖ л╕тературно╖ мови. - Льв╕в; Нью-Йорк, 1996. -
С. 8). Ц╕лими днями працював молодий досл╕дник у книгозб╕рн╕ Наукового товариства ╕мен╕ Шевченка, де тогочасний директор В. В. Дорошенко охоче д╕лився з ним спогадами про тисяч╕ еп╕зод╕в з укра╖нського культурного життя в╕д початку стол╕ття. Згодом Ю. Шевельов ви╖хав до Н╕меччини, з 1946 року до 1949 був доцентом Укра╖нського в╕льного ун╕верситету (УВУ) в Мюнхен╕, що його у 1945 р. переведено з Праги. Там же у 1947 р. опубл╕кував (циклограф╕чним способом) невеличку за обсягом книжку “До генези називного речення”, написану в Укра╖н╕ в 1941-1942 роках. Ця праця, яку в╕н захистив у 1949 р. в УВУ, лягла в основу його дисертац╕╖ на здобуття ступеня доктора ф╕лософ╕╖. Для зах╕дно╖ л╕нгв╕стики називне речення було зовс╕м не вивченою категор╕╓ю. У сво╓му досл╕дженн╕ вчений подав ╕стор╕ю вид╕лення називних речень в окрему синтаксичну конструкц╕ю, а також на великому фактичному матер╕ал╕ дов╕в, що називне та неповне речення в генез╕ та в тепер╕шньому функц╕онуванн╕ зв’язан╕ безл╕ччю переход╕в.
 У Мюнхен╕ Ю. Шевельов був також заступником голови ╕ найактивн╕шим членом новоствореного об’╓днання “Мистецький укра╖нський рух” (“МУР”, 1945-1952). У 1950-1952 рр. був лектором рос╕йсько╖ мови у Лундському ун╕верситет╕ (Швец╕я), а згодом, як ╕ б╕льш╕сть укра╖нських п╕сляво╓нних “перекотип╕ль”, пере╖хав до США. Прибув туди 15 липня 1952 року разом з╕ сво╓ю мат╕р’ю. Були вони завжди разом. ╥х розлучила лише смерть матер╕ 5 грудня 1953 р.
 Як ╕ перед кожним укра╖нським досл╕дником, перед Юр╕╓м Володимировичем постав виб╕р: або залишитися у виключно укра╖нському середовищ╕, або ж, опанувавши до глибин не лише англ╕йську наукову мову, а й американську наукову методолог╕ю, стати американським досл╕дником-укра╖н╕стом. Перший шлях був спок╕йн╕ший, затишн╕ший, але не дуже корисний для укра╖нсько╖ науки. Без вагань Ю. Шевельов обрав другий шлях. Став в╕домим американським слав╕стом. Водночас жив Укра╖ною, творив для Укра╖ни, залишився назавжди в полон╕ сво╓╖ р╕дномовно╖ стих╕╖.
 У 1952-1954 рр. Ю. Шевельов викладав на кафедр╕ слав╕стики у Гарвардському ун╕верситет╕ (м. Кембр╕дж); згодом (1954-1977) був професором кафедри слав╕стики в Колумб╕йському ун╕верситет╕ (м. Нью-Йорк). Читав цикли лекц╕й у багатьох ун╕верситетах США, Канади та Зах╕дно╖ ╢вропи. Водночас дуже активно працював в укра╖нських наукових установах. Д╕йсний член Укра╖нсько╖ В╕льно╖ Академ╕╖ Наук (з 1945 року) та НТШ (з 1949 р.), Ю. Шевельов у 1959-1961 ╕ 1981-1986 рр. був президентом УВАН. Саме п╕д час президентства Ю. Шевельова УВАН у сп╕впрац╕ з Укра╖нським науковим ╕нститутом Гарвардського ун╕верситету та НТШ започаткували в Нью-Йорку сп╕льн╕ шевченкознавч╕ конференц╕╖. Був Юр╕й Володимирович також членом-засновником Об’╓днання укра╖нських письменник╕в “Слово” (1954), членом Товариства плекання укра╖нсько╖ мови (з 1964 р.).
 Академ╕к Ю. Шевельов - автор глибоких та ориг╕нальних укра╖нознавчих досл╕джень. Зокрема, вагомий його внесок у фонолог╕ю, морфолог╕ю, синтаксис, етимолог╕ю, ономастику. Вчений розвинув понятт╓в╕ та ╕стор╕ограф╕чн╕ основи укра╖нського мовознавства, його метамову, у сво╖х працях синтезував д╕ахронний ╕ синхронний п╕дходи до вивчення укра╖нсько╖ мови. ╫рунтовно досл╕див Ю. Шевельов синтаксис простого речення (моногр. “Синтаксис сучасно╖ укра╖нсько╖ л╕тературно╖ мови. Просте речення”, 1951; англ╕йською мовою - 1963). В англомовних монограф╕ях “A Prehistory of Common Slavic: The Historical Phonology of Common Slavic” (“Перед╕стор╕я слов’янсько╖ мови: ╤сторична фонолог╕я загальнослов’янсько╖ мови” (1964; 2-е вид. - 1965) та “A Historical Phonology of the Ukrainian Language”(1979, “Перед╕стор╕я слов’янсько╖ мови: ╤сторична фонолог╕я загальнослов’янсько╖ мови” (1964; 2-е вид. - 1965) та “╤сторична фонолог╕я укра╖нсько╖ мови” (1979, укра╖нський переклад – 2002) Ю. Шевельов показав розвиток фонолог╕чно╖ системи укра╖нсько╖ мови в╕д праслов’янсько╖ основи аж донин╕ на широкому ╕сторичному, д╕алектному, м╕жмовному та текстуальному ╜рунт╕ з установленням глибинно-причинових зв’язк╕в м╕ж окремими фонетичними зм╕нами, дав панорамну картину розвитку укра╖нсько╖ мови в ╖╖ ╕сторичному розр╕з╕, об╜рунтував ╖╖ початки в VII ст., а завершення формування - приблизно в ХVI ст. Заперечивши концепц╕ю прасх╕днослов’янсько╖ л╕нгво╓дност╕ та трьох сх╕днослов’янських мов у до╕сторичн╕ часи, науковець розвинув концепц╕ю конф╕гурац╕╖ та перегрупування д╕алектних груп (ки╖всько-пол╕ського, галицько-под╕льського, полоцько-смоленського, новгородсько-тверського, муромо-рязанського д╕алект╕в), що з них розвинулися укра╖нська, рос╕йська та б╕лоруська мови. Правда, деяк╕ докази, подан╕ на п╕дтвердження ц╕╓╖ концепц╕╖, ╓ певною м╕рою дискус╕йними, на що справедливо вказав В. В. Н╕мчук у статт╕ “Пер╕одизац╕я як напрямок досл╕дження генези та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ мови” (“Мовознавство”. - 1997. - № 6. - С. 3-4; 1998. - № 1. - С. 3-12).
 Ю. Шевельов - автор праць про укра╖нську л╕тературну мову (“Нарис сучасно╖ укра╖нсько╖ л╕тературно╖ мови”, 1951), ╖╖ вза╓мод╕ю з д╕алектами, передус╕м Черн╕г╕вщини та Галичини (н╕мецькомовна монограф╕я “Укра╖нська писемна мова, 1798-1965. ╥╖ розвиток п╕д впливом д╕алект╕в”, 1966), розмежування укра╖нсько╖ та польсько╖ мов (стаття “Проблема укра╖нсько-польських л╕нгв╕стичних в╕дносин в╕д X ст. до XIV ст.”, 1952, англ╕йською мовою), укра╖нсько╖ та б╕лорусько╖ мов (англомовна розв╕дка “Щодо про-блем утворення б╕лорусько╖ мови”, 1953) та ╕н. Значним внеском у соц╕ол╕нгв╕стику ╓ його англомовна монограф╕я “Укра╖нська мова в перш╕й половин╕ двадцятого стор╕ччя, 1900-1941. ╥╖ стан та статус” (1989). До реч╕, укра╖нський переклад ц╕╓╖ книжки, що його зд╕йснила О. Соловей, вийшов друком ран╕ше - у 1987 р.
 У доробку вченого - статт╕ про окрем╕ мовн╕ пам’ятки, зокрема про “╤зборник Святослава” 1076 р. (один ╕з найдавн╕ших, створених на основ╕ рукопис╕в великокняз╕всько╖ б╕бл╕отеки зб╕рник╕в л╕тературних твор╕в р╕зного зм╕сту) та про “Кодекс Ганкенштейна” (рукописну Богослужбову антолог╕ю XII-XIII ст.) та ╕н. Ряд досл╕джень учений присвятив ╕ншим слов’янським мовам: б╕лоруськ╕й, церковнослов’янськ╕й, рос╕йськ╕й, польськ╕й, словацьк╕й, хорватськ╕й, сербськ╕й.
 Писав чимало Юр╕й Володимирович ╕ про проблеми укра╖нського правопису. В╕н - автор праць про укра╖н╕ст╕в-мовознавц╕в О. Павловського, О. Потебню, В. К. Меттьюза, В. Ганцова, О. Курило, К. Михальчука та ╕нших.
Зокрема, детально досл╕джував Ю. Шевельов соц╕ол╕нгв╕стичн╕ погляди О. Потебн╕ на сп╕вв╕дношення мови й нац╕ональност╕ та на денац╕онал╕зац╕ю. Хоча чимало досл╕дник╕в вивчало наукову спадщину О. Потебн╕, лише Ю. Шевельов розглядав саме цю надзвичайно вагому проблему. 1992 р. Укра╖нська В╕льна Академ╕я Наук у США опубл╕кувала варт╕сну книгу “Олександр Потебня. Мова. Нац╕ональн╕сть. Денац╕онал╕зац╕я (Статт╕ ╕ фрагменти)”. Упорядник ц╕╓╖ книги та автор фундаментально╖ вступно╖ статт╕ – Юр╕й Володимирович.
 Ю. Шевельов був членом редакц╕й та редактором багатьох л╕нгв╕стичних ╕ л╕тературознавчих журнал╕в та сер╕й, зокрема журналу “Сучасн╕сть” (головний редактор, 1978-1981), сер╕╖ ╕сторичних фонолог╕й слов’янських мов: польсько╖, словацько╖, б╕лорусько╖, укра╖нсько╖, македонсько╖ (Гайдельберг, 1973-1983). В╕н був редактором зб╕рник╕в праць В. С╕мовича (1981; 1984), О. Потебн╕ (1992). Чимало статей написав для двох видань “Енциклопед╕╖ укра╖нознавства” (1949-1952; 1955-1989) ╕ англомовно╖ “Encyclopedia of Ukraine” (1984-1993).
 Досл╕дник в╕домий як автор багатьох л╕тературознавчих досл╕джень, реценз╕й, публ╕цистичних статей. Найважлив╕ш╕ з них опубл╕кован╕ в зб╕рниках: “Новий театр” (1948, н╕мецькою мовою), “Не для д╕тей” (1954), “Друга черга” (1978), “Задираки та ╖хн╕ заспокоювач╕” (1978, англ╕йською мовою), “Третя сторожа” (1991; 1993, 1998).
 Учений з╕брав одну ╕з найб╕льших, най╕мпозантн╕ших слав╕стичних б╕бл╕отек у св╕т╕. Жаль, що незадовго до смерт╕ передав ╖╖ до Япон╕╖, а не в Укра╖ну… Правда, на вечор╕ пам’ят╕ Ю. Шевельова, що в╕дбувся одразу п╕сля його смерт╕ у Ки╓в╕, ╤. Дзюба назвав цей малозрозум╕лий вчинок ученого далекоглядним… Св╕й арх╕в Юр╕й Володимирович под╕лив м╕ж Музе╓м-арх╕вом УВАН та Колумб╕йським ун╕верситетом.
 Два д╕ахронн╕ вар╕анти б╕бл╕ограф╕╖ досл╕джень ученого, що ╖х уклав професор С╕ракузького ун╕верситету (родом з Черн╕г╕вщини) Я. Гурський, опубл╕ковано в зб╕рниках праць на пошану Ю. Шевельова (1971; 1981-1983). 1998 року – для вшанування 90-р╕ччя в╕д дня народження ученого – заходами УВАН у США та НАН Укра╖ни опубл╕ковано найповн╕шу б╕бл╕ограф╕ю його праць, що ма╓ 872 позиц╕╖ (укладач╕ – А. Даниленко ╕ Л. Чабан). А за останн╕х 10 рок╕в додалися не лише перевидання та передруки, а й зовс╕м нов╕ прац╕, серед них – ╕ знайден╕ в арх╕вах науковця.
 У поновлених Записках НТШ у Львов╕ (1992 р., т. 224: Прац╕ ф╕лолог╕чно╖ секц╕╖) ум╕щено (у переклад╕ О. Молчко та Я. Семко) дуже ц╕каву та дискус╕йну статтю Ю. Шевельова “1860 р╕к у творчост╕ Тараса Шевченка”, опубл╕ковану вперше у 1962 р. У н╕й досл╕дник, осмисливши великий фактичний матер╕ал, доходить висновку, що в останн╕й пер╕од сво╓╖ творчост╕ Т. Шевченко набув переконання: не насильство, а перемога справедливост╕ й правди врятують Укра╖ну. У 1996 р. НТШ опубл╕кувало працю Ю. Шевельова “Внесок Галичини у формування укра╖нсько╖ л╕тературно╖ мови” (передрук канадського видання 1975 р., текст упорядкувала О. Гузар). У 239-му том╕ Записок НТШ 2000 р. ум╕щено статтю Ю. Шевельова про мову та стиль Г. Сковороди в переклад╕
М. Габлевич (1994 р. опубл╕ковано англомовний ориг╕нал). 1994 р. вийшли друком у Ки╓в╕ дв╕ дуже вагом╕ статт╕ Ю. Шевельова про походження укра╖нсько╖ мови: “Чому общерусский язык, а не в╕бчоруська мова?” та “З проблем сх╕днослов’янсько╖ глотогон╕╖”. У ки╖вськ╕й сер╕╖ “Укра╖нська модерна л╕тература” 1998 р. опубл╕ковано зб╕рку “Поза книжками ╕ з книжок” (упоряд. та прим. Р. М. Корогодського), де вм╕щено студ╕╖ Ю. Шевельова, що були опубл╕кован╕ ран╕ше в д╕аспорн╕й прес╕, ╕нколи англ╕йською мовою. Цього ж року в харк╕вському видавництв╕ “Фол╕о” вийшов у св╕т тритомник л╕тературознавчих та мистецтвознавчих розв╕док Ю. Шевельова, що вперше були опубл╕кован╕ в зб╕рц╕ “Третя сторожа” та поза зб╕рками (упорядник – Р. Корогодський). 2001 р. у видавництв╕ М. П. Коць водночас у Харков╕ та Нью-Йорку вийшли два томи спогад╕в Ю. Шевельова п╕д заголовком “Я – мене – мен╕…
(╕ довкруги)”. Перший том охоплю╓ життя автора в Укра╖н╕ та в Польщ╕ (дитям, у м╕ст╕ Ломж╕), тобто роки 1908-1944; другий – “╓вропейський” пер╕од (1944-1952). Планувався ╕ трет╕й том – про життя в Америц╕, та планам не судилося зд╕йснитися.
Чи не найнагальн╕шою потребою ╓ видання або перевидання найголовн╕ших його мовознавчих досл╕джень укра╖нською мовою, аби вони стали приступними хоча б науков╕й громадськост╕. Саме тому великою под╕╓ю у нашому ф╕лолог╕чному житт╕, святом нашого мовознавства стала публ╕кац╕я укра╖нською мовою “╤сторично╖ фонолог╕╖ укра╖нсько╖ мови” (Харк╕в: Акта, 2002). Переклали цю монограф╕ю А. Даниленко та С. Вакуленко протягом чотирьох рок╕в.
Науковець давно здобув визнання в св╕т╕. В╕н - почесний доктор Альбертського ун╕верситету (Едмонтон, Канада, 1983) та Лундського (Швец╕я, 1984), лауреат Гугенгаймсько╖ фундац╕╖ (1959), Американсько╖ ради наукових товариств (1964; 1967) та Нац╕онального фонду гуман╕тарних наук (1974). У 1989 роц╕ одержав нагороду Омеляна ╕ Тетяни Антонович╕в за досягнення в укра╖н╕стиц╕.
З в╕домих причин визнання на Батьк╕вщин╕ прийшло дуже п╕зно (та, мабуть, воно все ж таки до щему найдорожче). 1990 р. Юр╕й Володимирович уперше п╕сля в╕йни при╖хав в Укра╖ну для участ╕ в Першому м╕жнародному конгрес╕ укра╖н╕ст╕в. З того часу – попри сеньйорський в╕к – в╕н став частим гостем в Укра╖н╕ (гостем – вдома!). Науковець брав участь також у Другому та Третьому м╕жнародних конгресах укра╖н╕ст╕в (Льв╕в 1993; Харк╕в, 1996 р.), був членом Укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ком╕с╕╖ з питань правопису при Каб╕нет╕ М╕н╕стр╕в Укра╖ни. Був також учасником Першого всесв╕тнього форуму укра╖нц╕в 21-24 серпня 1992 р., де, зокрема, висловив таку думку: “Дай, Боже, щоб люди навчилися англ╕йсько╖ мови, але не дай, Боже, щоб англ╕йська мова стала другою “общепонятною”.
1990 р. професора Ю. Шевельова обрано закордонним академ╕ком НАН Укра╖ни, у 1992 р. - членом редколег╕╖ журналу “Мовознавство”, де стали друкуватися його статт╕, зокрема “О. О. Потебня ╕ стандарт укра╖нсько╖ л╕тературно╖ мови” (1992, № 2-3); “Сп╕рантизац╕я “G” (1994, № 1); “Про критер╕╖ в питаннях укра╖нського оф╕ц╕йного правопису” (1995, № 2-3). З нагоди 125-р╕ччя в╕д дня народження М. Грушевського Наукова рада НТШ у Львов╕ ухвалою в╕д 2 липня 1991 р. заснувала нагородну медаль його ╕мен╕. Першими лауреатами ц╕╓╖ медал╕ у серпн╕ 1991 року стали Ю. Шевельов та
О. Гончар. 1998 р. у Харков╕ в╕дбулася конференц╕я на честь проф. Шевельова, де було виголошено 47 допов╕дей. 1999 р. Харк╕вський нац╕ональний ун╕верситет ╕мен╕ В. Н. Караз╕на обрав Юр╕я Володимировича сво╖м почесним доктором. 2002 року на Спецрад╕ цього ун╕верситету О. ╤. Волосова захистила дисертац╕ю на тему: “Юр╕й Шерех (Шевельов) як л╕тературний критик”. 2000 р. Юр╕й Володимирович став лауреатом Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка.
Безсумн╕вно, величезний науковий доробок академ╕ка Ю. Шевельова чека╓ на р╕зноаспектн╕ досл╕дження, осягнення та введення його в найширший контекст укра╖н╕стики. Нам дуже потр╕бн╕ науков╕ прац╕ Юр╕я Володимировича, його могутн╕й ╕нтелект, його тверезий, часто ╕рон╕чний погляд на життя.
Пам’ять про академ╕ка Ю. В. Шевельова, що служив р╕дн╕й науц╕ правдиво, посл╕довно ╕ несхитно, надихатиме не одне покол╕ння ф╕лолог╕в до важко╖, незрадливо╖ та благородно╖ прац╕. А зд╕йснене академ╕ком ув╕йде нав╕ки в золоту скарб╕вню св╕тово╖ науки й культури.
Роксолана Зор╕вчак,
професор Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2008 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6674

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков