Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 28.11.2008
ГОЛОДОМОР У ТАВР╤╥, АБО ЦВИНТАР╤ БЕЗ ХРЕСТ╤В

ПАМ’ЯТЬ

(Продовження. Поч. у № 47).

На пленум╕ було сказано: «Хл╕б у нас ╓, мати над╕ю на допомогу в╕д держави - це помилка, його треба знайти у ямах (ДАХО, ф., П-48, оп. 1, с. 73, л. 3).
╤ там же: «Ми винн╕ у невиконанн╕ втро╓ зниженого нам плану хл╕бозагот╕вл╕. Ми дали можлив╕сть куркулев╕ сховати хл╕б у ямах», тод╕ як куркул╕ вже були вислан╕ з району, в╕дн╕мали хл╕б у колгоспник╕в ╕ одноос╕бник╕в. У Трохим╕вц╕ знайшли яму на 120 пуд╕в хл╕ба, у Верхн╕х С╕рогозах 11 лютого знайшли яму, в як╕й виявлено 20 пуд╕в хл╕ба (ДАХО, ф., П-48, оп. 1, с. 73, л. 6, 7 ,9). У березн╕-серпн╕ 1933 р. у Ген╕чеському район╕ в с. Соколог╕рному знайшли яму з хл╕бом (ДАХО, ф., П-116, оп. 1, с. 127, л. 5). Там же були випадки крад╕жок хл╕ба на токах ╕ коморах (ДАХО, ф., л. 66, 70, 73 ). Вражають документи про нагородження колгоспник╕в, як╕ допомагали у виявленн╕ та вилученн╕ хл╕ба з ям. ╥м належав проте певний процент в╕д знайденого хл╕ба – 10-15% (ДАХО, ф., П-119, с. 17, л. 6). Це сприяло роз’╓днанню людей, насадженню доносительства як пол╕тично╖ л╕н╕╖ парт╕╖.
Голод супроводжувався еп╕дем╕ями - лютував тиф, шлунково-кишков╕ захворювання, викликан╕ вживанням непридатних для ╖ж╕ продукт╕в. У пов╕домленнях Ген╕чеського райв╕дд╕лу ДПУ в╕д 1 червня 1933 р. йдеться про смертн╕сть серед д╕тей ╕ дорослих на ╜рунт╕ голоду, еп╕дем╕╖ тифу в селах: Рождественка, Петровка, Стокопан╕, Юзку╖, Ново-Григор╕вка (ДАХО, ф.,
П-116, оп. 1, с. 128, с. 141, л. 21-23). У кв╕тн╕ 1933 р. секретар Ген╕чеського райкому КП(б)У пов╕домляв пол╕тв╕дд╕л МТС: «Ма╓мо зб╕льшення смертельних випадк╕в на ╜рунт╕ голоду... за останн╕ дн╕ почаст╕шали випадки виявлення висипного тифу...» (ДАХО, ф., П-116, оп. 1, с. 128, л. 142).
Документи св╕дчать про крайн╕ вияви голоду, про те, що людина втрачала свою людську подобу, перетворювалася на зв╕ра - йдеться про людо╖дство. Колишн╕й житель Херсона Н. Б. Кузьменко згадував про те, що жителька Хорл╕в Кул╕шиха крала д╕тей, р╕зала ╖х на м’ясо. У с╕м’╖ одноос╕бника ╕з села Заградовка в лютому 1933 року вмер 12-р╕чний син в╕д виснаження. Мати померлого разом ╕з сус╕дкою розрубали труп хлопця на частини ╕ вжили у страву... («Голод на Укра╖н╕», стор. 409).      
П╕д час ре╓страц╕╖ смерт╕ не дозволялося вказувати на пряму причину - голод, у св╕доцтвах проставляли вигадан╕ хвороби. У селах сп╕вали невесел╕ част╕вки: «Батько в СОЗ╕, мати в СОЗ╕, д╕ти валяються на дороз╕, нема хл╕ба, нема сала, контратац╕я забрала...». У березн╕ 1933 року у зведеннях Дн╕пропетровського обласного ДПУ зазначалося: «У Нижньос╕рогозькому район╕ голоду╓ 73 с╕м’╖, опухлих - 295, померлих - 46; у Ген╕чеському - голодуючих с╕мей 154, опухлих - 430, померлих - 48 («Голод на Укра╖н╕» стор. 407, 411).
Вимирали в╕д голоду села, будинки перетворювалися в ру╖ни, сади вирубувались. У спуст╕л╕ села Херсонщини (Скадовський, Голопристанський, Каховський, Хорловський райони) насильно були переселен╕ з далекого Узбекистану у вересн╕ 1932 року 15 тис. «тамтешн╕х куркул╕в», як╕ повинн╕ були зам╕сть хл╕ба зас╕яти поля бавовною.
Дуже постраждало селянство Укра╖ни в╕д Постанови уряду в╕д 17 серпня 1933 року «Про охорону майна державних п╕дпри╓мств, колгосп╕в та кооперац╕й ╕ зм╕цнення сусп╕льно╖ (соц╕ал╕стично╖) власност╕. Цю постанову народ прозвав «Законом про 5 колоск╕в». За будь-яку невелику к╕льк╕сть з╕рваних чи п╕д╕браних на пол╕ стеблин хл╕бного зерна людину могли засудити, конф╕скувати майно ╕ нав╕ть приговорити до вищо╖ м╕ри покарання. Ось як згаду╓ один ╕з жител╕в с. Арнаутки (Комишани) цей важкий час: «Нерад╕сно зустр╕чало л╕то кв╕туче село, що потопало в садах. Як молода п╕д венцем у б╕лому, стояло село, але жодного веселого обличчя не можна було зустр╕ти на вулицях. Нав╕ть безтурботна молодь не сп╕вала сво╖х п╕сень перед заходом сонця. К╕стлява рука голоду простягнулась у б╕льш╕сть хат, хмара голоду ╕ смерт╕ вис╕ла над селянами. Люди пухли в╕д голоду, хоча врожай 1932 року був непоганий. Хл╕бозагот╕вля забрала увесь хл╕б у селян, зерно, муку до останнього к╕лограма. Вноч╕ сп╕ймали людей на пол╕ за крад╕жку колоск╕в. Ц╕ голодн╕ люди захот╕ли вноч╕ зр╕зати на сво╓му пол╕ сн╕п нап╕вдостиглого зерна, щоб нагодувати д╕тей. На другий день в╕дбулась ви╖зна сес╕я суду. Вирок - по 5, 8, 10 рок╕в далеких табор╕в» («Прошлое служит настоящему», стор. 69).
У к╕нц╕ зими 1933 року голод в Укра╖н╕ набув страх╕тливих масштаб╕в. Вимирання селян стало масовим. Люди у селах ╖ли кору дерев, мишей, горобц╕в. Кожен день у кожному сел╕ ховали в братських могилах померлих в╕д голоду селян. Один ╕з очевидц╕в згаду╓: «У село Широка Балка я при╖хав увечер╕. З╕ сходом сонця мене розбудили незвичн╕ для м╕ського вуха звуки: жал╕бно дзвонили церковн╕ дзвони, як за пок╕йником. Дев’ять пок╕йник╕в за день у цьому невеличкому сел╕, а завтра те ж, що й сьогодн╕» («Прошлое служит настоящему» стор. 69). В╕дом╕ випадки голодних селянських бунт╕в, хоча ╕ р╕дк╕ (пор╕вняно з 1932 роком). А в цей час б╕ля причалу Херсонського елеватора швартувалися ╕ноземн╕ пароплави, на як╕ вантажили пшеницю. День ╕ н╕ч пливла золота пшениця у трюми пароплав╕в, а на вулицях вили холодн╕ в╕три, оплакуючи похорони за похоронами. Селяни знали, обурювалися, що хл╕б, який не бачать ╖хн╕ д╕ти, продають за кордон. «Наш хл╕б вивозять для буржуаз╕╖, а нас голодними залишають» (ДАХО, ф., П-48, оп. 1, с. 33, л. 27, 29).
Ц╕каво в╕дзначити, що, якщо до революц╕╖, «у голодн╕ роки», п╕дн╕малась уся передова громадськ╕сть Рос╕╖ на допомогу голодуючим, якщо в 1921-1922 роках м╕жнародн╕ орган╕зац╕╖ «Миссия доктора Нансена», «Американская администрация помощи - АРА», М╕жнародний Червоний Хрест брали найактивн╕шу участь у л╕кв╕дац╕╖ голоду на Укра╖н╕, то в 1932-1933 рр. нема╓ про те нав╕ть згадок у газетах ╕ радянських документах того часу. Уряд розробляв деяк╕ заходи для допомоги голодуючим Укра╖ни, були вид╕лен╕ спец╕альн╕ продовольч╕ фонди для д╕тей, роб╕тник╕в м╕ста Херсона. Т╕льки у к╕нц╕ 1933-го - на початку 1934 рок╕в голод поступово було л╕кв╕довано.

В╤ДОМОСТ╤ ПРО ВЕЛИКИЙ ГОЛОД У КРИМУ

Як ╕ по всьому Радянському Союзу, голод в Криму ма╓ свою перед╕стор╕ю. Колгоспне буд╕вництво в Криму багато в чому коп╕ювало процеси, що в╕дбувались по вс╕й кра╖н╕, повторюючи «добров╕льно-примусов╕» методи його проведення ╕ форми об’╓днання. В основному вид╕лялись так╕ форми колективних господарств: комуни, арт╕л╕, ТОЗи (товариства обробки земл╕) ╕ СОЗи (союзи обробки земл╕), радгоспи.
Переломним моментом розвитку с╕льського господарства в Криму ╓ 1927-1929 роки. Це роки наступу на НЕП (нова економ╕чна пол╕тика) та «непман╕в», що сп╕впали з руйн╕вним кримським землетрусом 12 вересня 1927 року. У 1929 роц╕ з НЕПом у Криму було пок╕нчено. (Дюл╕чев. «Крым. История в очерках. 20 век», С╕мферополь. Руб╕н. 2006).
Одночасно швидкими темпами йшло створення колгосп╕в. У силу ц╕лого ряду фактор╕в, перш за все, тому, що в цей пер╕од майже ц╕лком д╕яв принцип добров╕льност╕, ╕ в колгоспи не гнали примусово, а також тому, що не на словах, а насправд╕ почалася п╕дтримка колгосп╕в державою, а саме: оснащення техн╕кою, вид╕ленням с╕льгосп╕нвентарю, постачання добрив. (Дюл╕чев. «Крым. История в очерках. 20 век». С╕мферополь. Руб╕н. 2006).
У цей час у П╕вн╕чному степовому Криму в╕дбувались процеси «великого радянського переселення народ╕в». Частина кримських татар ем╕грувала в Туреччину, зв╕льнивши величезн╕ земельн╕ д╕лянки, на яких до цього займались в основному в╕вчарством. У цей же час з степових район╕в Криму виселяли до Сиб╕ру розкуркулених ╕ репресованих ос╕лих мешканц╕в - рос╕ян, укра╖нц╕в, н╕мц╕в, чех╕в, естонц╕в та ╕нших. Одночасно спустошен╕ земл╕ заселяли переселенцями з Рос╕╖, Зах╕дно╖ Б╕лорус╕╖ (в основному ╓вреями та б╕лорусами), ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни (з-п╕д Ковеля та з-за кордону – з-п╕д Б╕лостока, як╕ були у склад╕ Польщ╕, та ╓вреями з-п╕д Ковно (так звався Каунас – столиця Зах╕дно╖ частини незалежно╖ Литви).
Автором масштабного проекту ╓врейсько╖ колон╕зац╕╖ п╕вноч╕ Кримського п╕вострова ╕ створення в степовому Криму «земл╕ об╕товано╖» був Юр╕й Олександрович Ларин (в╕н же Михайло Залманович Лур’╓, 17.06.1882 –
14.01.1931). Це його дочка - Анна Михайл╕вна - була дружиною репресованого наркома Миколи ╤вановича Бухар╕на. ╤ майже 20 рок╕в в╕дбула у в’язницях ╕ таборах ГУЛАГу. Вона пережила ус╕х сво╖х кат╕в ╕ була св╕дком руйнування тотал╕тарно╖ системи ╕ розвалу «╕мпер╕╖ зла» п╕д назвою Радянський Союз. Але це було на п╕встол╕ття п╕зн╕ше. Як в╕домо, в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ ╓вре╖ були одним ╕з найб╕льш безправних у пол╕тичному в╕дношенн╕ народ╕в. Б╕льша частина ╓вре╖в мала дозв╕л проживати лише в рег╕онах так звано╖ «меж╕ ос╕лост╕», охоплюючи б╕дн╕ш╕ губерн╕╖ Зах╕дно╖ та П╕вденно-Зах╕дно╖ Рос╕╖ (тобто Укра╖ни).
Для зняття гостроти «╓врейського питання» у радянського кер╕вництва виникла ╕дея створення на теренах Радянського Союзу район╕в компактного проживання ╓врейських трудящих, як╕ б займались с╕льським господарством. До того ж, б╕льшовицька влада для виконання план╕в першо╖ п’ятир╕чки потребувала позик ╕ взяла аванс 10 млн. американських долар╕в у ╓врейсько╖ громади в США, взам╕н на надання радянським ╓вреям земель для влаштування в Криму.. А взагал╕ радянська влада спод╕валась на дуже великий доларовий пот╕к в╕д св╕тово╖ ╓врейсько╖ громади в обм╕н на земл╕ Чорноморського узбережжя в╕д Соч╕ до Одеси. Одним ╕з м╕сць створення «земл╕ об╕товано╖» у вигляд╕ нац╕онально-територ╕ально╖ автоном╕╖ були обран╕ малонаселен╕ ╕ слабо осво╓н╕ земл╕ степового Криму. Саме сюди добров╕льно-примусово пропонувалось переселити в╕д 280 тисяч до 3 м╕льйон╕в (!) ╓врейських трудящих. В основному кравц╕в, ювел╕р╕в, торговц╕в та ╕нших.
╤ншим м╕сцем заселення ╓вреями був Далекий Сх╕д, де була заснована ╢врейська автономна область, з центром у м╕ст╕ Б╕роб╕джан. Але ця ╕дея не отримала схвалення в серцях та умах як ╓врейського народу, так ╕ у духовних кер╕вник╕в «богообраного» народу. Координували проект переселення ╓вре╖в спец╕ально створен╕ для цього орган╕зац╕╖, в тому числ╕ так╕, як Громадський ком╕тет по земельному устрою ╓врейських трудящих ОЗЕТ (абрев╕атура в╕д рос╕йсько╖ назви – Общественный комитет по земельному устройству еврейских трудящихся), головою якого став Ларин-Лур’╓. Основними ф╕нансовими «донорами» проекту стали найб╕льш╕ американськ╕ б╕знесмени ╓врейського походження. Через створену ними корпорац╕ю «Агро-Джойнт» в Радянський Союз було направлено 30 млн. долар╕в, як╕ витрачались на буд╕вництво переселенських селищ, закупку за кордоном нов╕тньо╖ с╕льськогосподарсько╖ техн╕ки.
Ларин-Лур’╓, цей фантазер з минулого, генератор радянських креативних ╕дей ╕ один ╕з автор╕в цього проекту, мр╕яв про створення п╕вденн╕ше Перекопа процв╕таючо╖ ╓врейсько╖ автономно╖ республ╕ки, яка б стала м╕сцем тяж╕ння для ╓вре╖в усього св╕ту. В╕н розробив еколог╕чний план розвитку ╓врейських колгосп╕в – праобраз╕в к╕буц╕в. На честь автора ╕де╖ один з ╓врейських район╕в Криму нав╕ть назвали Лариндорфський (зараз це основна частина Первомайського району) центром якого було селище Лариндорф (зараз – Крестьян╕вка).
Але проект створення процв╕таючих ╓врейських колгосп╕в у степовому Криму провалився. В╕дпов╕дно╖ для високого виробництва с╕льського господарства земл╕ було мало. ╤ боротьба за не╖ точилась гостра. Кримськ╕ татари зустр╕ли мирну «експанс╕ю» ╓вре╖в насторожено. Але невдоволенням ╓врейським переселенням в степовий Крим у середин╕ 1920-х рок╕в переймалась х╕ба що т╕льки татарська радянська ел╕та. Одним ╕з головних противник╕в масового переселення ╓вре╖в у Крим був голова ЦВК Кримсько╖ АРСР Вел╕ ╤бра╖мов. З╕ стор╕нок газети «╢н╕ дунья» («Новий день») в╕н заявляв: «В╕д нас вимагають земл╕ на переселення в Крим 8 тисяч ╓врейських господарств, але… наш╕ надлишки не задовольняють нав╕ть сво╖х внутр╕шн╕х потреб». З╕ свого боку, намагаючись повернути на ╕сторичну батьк╕вщину сво╖х одноплем╕нник╕в, Вел╕ Абра╖мов пропонував ╕ ставив питання, щоб повернути до Криму близько 20 тисяч кримських татар з Болгар╕╖ та Румун╕╖. Сто тисяч десятин – ось та ╕мов╕рна земельна площа, яка могла бути запропонована рем╕грантам – татарам при умов╕ над╕лення по 20-25 десятин на господарство. Але стал╕нський режим назвав його пропозиц╕╖ нац╕ональною пол╕тикою. Подальший арешт у 1928 роц╕ ╕ розстр╕л у 1929 роц╕ голови Крим ЦВК, заст. голови Всесоюзного ЦВК Вел╕ Абра╖мова, що привело до чергово╖ репрес╕╖ 3500 кримчан, були першим фактом знищення кер╕вника такого р╕вня радянською владою того часу.
З ╕ншого боку, значна частина слов’янського населення також негативно поставилась до ц╕╓╖ переселенсько╖ програми, тим б╕льш, що одночасно з прибуттям у Крим ╓врейських переселенц╕в з територ╕╖ п╕вострова до Сиб╕ру депортувались тисяч╕ м╕сцевих «кулацьких» («куркульських») родин. К╕льк╕сть незадоволених тим, що рос╕ян в╕дправляють у Нарим, а ╓вре╖в – у Крим б╕льшало. Час в╕д часу в╕дбувалися конфл╕кти на нац╕ональному ╜рунт╕, як╕ ╕нод╕ завершувались р╕заниною. ╢вреям ще й заздримо, тому що для них все було готове для початку д╕яльност╕. П╕зн╕ше радянський уряд взяв таку тактику на озбро╓ння при переселенн╕ рос╕ян на спустошен╕ укра╖нськ╕ земл╕, де населення вимерло в насл╕док голодомору. Хоч загалом ця ╕мперська тактика ще з час╕в Давнього Риму ╕ Рос╕йсько╖ ╕мператриц╕ Катерини.
У кримських ╓врейських районах гасло дореволюц╕йних чорносотенц╕в «бей жидов, спасай Россию» («Бий жид╕в, рятуй Рос╕ю») продовжувало лупати ╕ в радянськ╕ часи. В таких умовах б╕льш╕сть ╓вре╖в-переселенц╕в намагалась покинути колгоспи ╕ оселитись у якомусь з кримських м╕ст, здеб╕льшого в ╢впатор╕╖, С╕мферопол╕ та Джанко╖. Дехто добирався до Ген╕чеська та Мел╕тополя. За деякими даними, у 1931 роц╕ ╓врейське населення Кримсько╖ АРСР складало 70 тисяч чолов╕к, з яких лише 17 тисяч проживало у 86 ╓врейських нац╕ональних колгоспах. Подальша доля ╓вре╖в п╕д час кримського голокосту час╕в окупац╕╖ сумна. Страчено т╕льки в Джанко╖ у протитанков╕й транше╖ 6666 ╓вре╖в. А що стосу╓ться час╕в голодомору, то державн╕ установи не зважали на те, що у ╓врейських колгоспах майже не залишилось ╓вре╖в-роб╕тник╕в. На ц╕ колгоспи доводилась рознарядка на поставку зб╕жжя ╕ ╖╖ н╕хто не в╕дм╕няв, хоч ╕ знали, що роб╕тник╕в майже не залишилось. Доводилось виконувати поставки, покриваючи ╖х за рахунок ╕нших колгосп╕в, як╕, як могли, так ╕ «в╕ддувались».
Таким чином на 11 жовтня 1927 року в Криму вже було 516 колгосп╕в. Зокрема, б╕льш╕сть з них спец╕ал╕зувалась на виробництв╕ яко╖сь культури. Так 208 колгосп╕в вирощували зернов╕, 219 - ╕нтенсивн╕ (техн╕чн╕) культури, ╕ т╕льки 89 мали зм╕шану специф╕ку. У тогочасних кримських колгоспах об’╓днувалось в╕д 7 до 150 с╕льських господарств. На в╕дм╕ну в╕д б╕льшост╕ рег╕он╕в Радянського Союзу, кримськ╕ колгоспи того часу мали характерн╕ особливост╕ - б╕льш╕сть з них мали диференц╕йований соц╕альний склад. Одн╕ складалися т╕льки з б╕дних, ╕нш╕ - з середняк╕в. Були й так╕, як╕ створювали дуже заможними селянами. А ще були нац╕ональн╕ колгоспи.
У 1927 роц╕ Крим займав л╕дируюч╕ позиц╕╖ щодо р╕вня колектив╕зац╕╖. Кримськ╕ колгоспи об’╓днували майже 8% селянських господарств. ╤ це в той час, коли середн╕й показник у кра╖н╕ складав менше 1%. Але з добров╕льним принципом, який д╕йсно дозволяв створити усп╕шн╕ господарства з колективними формами власност╕, скоро було пок╕нчено.
Так звана «криза хл╕бозагот╕вель» в 1927–1928 роках остаточно переконала стал╕нське кер╕вництво в тому, що НЕП та економ╕чн╕ методи кер╕вництва мають багато переваг ╕ сприяють швидкому та ефективному розвитку кра╖ни, але вони мають ╕ «недол╕ки» - не сп╕впадають з командними методами кер╕вництва. Тому що усп╕шний власник – це впевнена в сво╖х силах в╕льна людина, яка не вимага╓ вказ╕вок «зверху». ╤, незважаючи на те, що один ╕з л╕дер╕в компарт╕╖ Микола ╤ванович Бухар╕н (пам’ята╓мо, що це зять Ларина-Лур’╓), який напередодн╕ рад╕в усп╕шному розвитку кра╖ни в часи НЕПу ╕ звернувся до народу з неймов╕рним для радянського кер╕вництва гаслом: «Збагачуйтесь», переконуючи Стал╕на, що «криза хл╕бозагот╕вель» скоро мине, було прийняте р╕шення «п╕ти ╕ншим шляхом». Цей ╕нший шлях – «командн╕ методи» кер╕вництва, примусова суц╕льна колектив╕зац╕я ╕ нац╕онал╕зац╕я. Цей шлях ма╓ безл╕ч недол╕к╕в. В╕н не сприя╓ усп╕шному ╕ ефективному розвитку кра╖ни. Але одну перевагу в╕н, безперечно, ма╓: з його допомогою легко керувати, тобто ставити на кол╕на або взагал╕ знищувати.
13 лютого 1928 року була роз╕слана директива Стал╕на з вимогою «п╕дняти на ноги парт╕йн╕ орган╕зац╕╖, вказавши ╖м, що справа хл╕бозагот╕вл╕ ╓ справою вс╕╓╖ парт╕╖», що «в практичн╕й робот╕ на сел╕ в╕днин╕ робиться наголос на завдання боротьби з куркульською загрозою». Отже, виконуючи директиви кер╕вництва кра╖ни, у селян в╕дбирали вс╕ «надлишки», в як╕ ув╕йшли не т╕льки товарний хл╕б, але й пос╕вний, необх╕дний для майбутньо╖ с╕вби, ╕ той, що призначався для годування родини. Стосовно тих ос╕б, як╕ все-таки насм╕лилися висловлювати незгоду, застосовували статтю 58-10 Карного кодексу (контрреволюц╕йна аг╕тац╕я). Тому у 1928 роц╕ зб╕дн╕л╕ селяни, не маючи власно╖ тяглово╖ сили, масово рушили до колгосп╕в, як╕ почали створюватися. Вс╕ знаряддя вилучалися у куркул╕в, а в╕д╕брана земля передавалась безкоштовно, значна частина д╕лянок мала багатор╕чн╕ насадження (сади, виноградники). Бажаючи вислужитись перед кер╕вництвом кра╖ни, Кримський обком парт╕╖, все активн╕ше застосовував засоби адм╕н╕стративного тиску, як╕ давали зовн╕шн╕й ефект. З 1 жовтня до 1 грудня 1929 року р╕вень колектив╕зац╕╖ селянських господарств був доведений з 20,6% до 40%. Грудневий 1929 року пленум Кримського обкому ВКП(б) оголосив Кримську АРСР республ╕кою суц╕льно╖ колектив╕зац╕╖ ╕ вин╕с р╕шення зак╕нчити колектив╕зац╕ю до весни 1931 року. Р╕вень колектив╕зованих господарств стр╕мко п╕двищувався. На 10 березня 1930 року в колгоспах Криму вже нараховувалось 92,2% селянських господарств. Головним насл╕дком насилля п╕д час створення колгосп╕в, стало масове незадоволення селян. Почаст╕шали випадки розправи над комун╕стами ╕ колгоспними актив╕стами. Протягом 1930 року було ско╓но 60 терористичних акт╕в. (Дюл╕чев. «Крым. История в очерках. 20 век». С╕мферополь. Руб╕н. 2006).
В цей час у Джанко╖ ╕снував заг╕н ЧОН для боротьби з бандитизмом (ЧОН - абрев╕атура в╕д «части особого назначения»). Винних арештовували, виселяли на виправн╕ роботи.
В╕ктор ТУРЧИН.
м. Джанкой.
(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6591

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков