Версiя для друку Обговорити в форумi

Володимир Сімейко живе в місті Кілія Одеської області. Він автор двох поетичних збірок "Дунайська хвиля" та "Першоцвіт кохання". Свої вірші друкував у колективних збірках, альманахах та в газетах. У співдружності з буковинським композитором Кузьмою Смалем написали близько тридцяти пісень.
За тематикою вірші В. Сімейка - різнопланові. Чимало з них автор присвятив мальовничій природі рідного Придунайського краю, людям, які тут живуть і працюють, друзям, мамі, коханій... Поетичні рядки В. Сімейка ідуть з глибини душі. Вони - щирі і відверті, красиві і поетичні. Гадаємо, що вони припадуть вам до душі, не залишать байдужими.

*  *  *
Люблю цей вечір голубий
До болю, до загину.
І рідний край свій степовий,
І вільну Україну.
І буде у віках цвісти
Як мить коротке літо -
Хмарин нечитані листи,
Сердець і душ одвіти...
*  *  *
Блакитнішає світ,
І серцем веснянію.
Хоч скрізь ще сніг і лід,
Шукаю я надію.
Та проліски знайду -
Весни найперші квіти -
Вустами припаду,
Щоб диво це зігріти...
*  *  *
Як мало треба нам від долі:
Здоров'я, миру і добра,
Щоб колосилось жито в полі,
І щоб сміялась дітвора.
Від долі нам, як мало треба,
Щоб мова рідна і дзвінка
Лунала під весняним небом
І шанувалася в віках.
*  *  *
Немов дівчина, легко, струнко
По квіточки іде весна.
І від пташиних співів лунко
Бринить сяйлива далина.
Чудовий, трепетний
мій травню,
Земля співає від краси.
За неї душу віддаси
І серце ніжному коханню...
*  *  *
Прибою шум і довгих поїздів,
І ми йдемо вздовж берега
морського.
І розкіш помаранчевих садів,
І щастя від обличчя молодого,
Над молом опустилась світла ніч -
Вітрильники і зорі обнімає.
І припадаю до засмаглих пліч -
Цілунки, мов зірниці, догоряють...
*  *  *
Як гарно жити в цьому світі
Веселим, вічно молодим.
І заздрити, як грає вітер
Твоїм волоссям золотим.
І цвіт кружляє, наче в січні,
І ти радієш, мов дитя,
І байдуже, що ми не вічні,
Є найсуттєвіше - життя...
*  *  *
В гарячий пісок босі ноги взуваю
І сонце в руках підіймаю в зеніт.
Щасливий іду до стрімкого Дунаю,
І місто моє проводжає, як слід.
І дні-кораблі у заморські країни
Мандрують, як мрії юнацькі мої.
І шкода лишати чомусь Україну,
Весняні поля і осінні гаї.
І шлях мій вславляють і храми, і замки,
До рідного дому вертаюсь мерщій -
До рідного татка, до рідної мамки.
До рідного міста, до частки душі.
В гарячий пісок босі ноги взуваю
І сонце в руках підіймаю в зеніт.
Щасливий іду від стрімкого  Дунаю,
І місто мене зустрічає, як слід...
*  *  *
Не галузки - до серця дотики
Віщують, що зимі кінець.
Жовтаво-зеленаві котики,
Мов гусеняток табунець,
Вони безпомічно і лагідно
Обрали сідало хистке.
Вербовий кущик, а як радісно,
Оновлення довкруг яке?..
*  *  *
Як по сіль і рибу чумаки,
Вдосвіта у мандри вирушаю,
Доброго коня в дорозі маю,
Та і сам козак ще не слабкий.
Сонечко вітає, неба синь,
І знайомі, й зовсім незнайомі.
На душі затишно, як у домі,
З любою я згоден й на курінь...
*  *  *
Вогонь життя -
Вогонь вина.
Кохання випийте до дна
І знов налийте -
Серце вщерть.
В вогні життя згоряє смерть.
*  *  *
Дитинство і розхитані тини,
Осінніми вітрами золотими,
Що відгули, мов коней табуни
У білі-білі, ніби мрія, зими.
*  *  *
Білим цвітом акація
Двір посипала ніжно,
І від цвіту від білого
На подвір'ї аж сніжно.
*  *  *
Не загубилися слова
У білім вихорі зими.
Твоя любов завжди жива
З солодким болем під грудьми,
Із намистинами сльозин.
Аж серце опекли вони,
І ти одна, і я один,
І так далеко до весни.
*  *  *
Та то ж не гуси
Погубили пір'я,
То маргаритки
В лузі забіліли.
Весняна повінь
Схлинула з міжгір'я
Чи пізня осінь,
Бач, цвітуть щосили.
Уже й сніжинки
Перші пролітають,
Уже і трави
Вибуріли в лузі.
Проклюнулись
І серце звеселяють,
Ще є на світі
Дивні квіти-друзі.
*  *  *
Зацілована дощами
І південними вітрами
Відгукнися, моя люба,
Зацілую стиглі губи,
Зацілую милі скроні,
І як сонечко долоні,
Зацілую ніжні очі -
Палкі пестощі жіночі...
*  *  *
Пологі береги Салгиру
Убрались в парапет, бетон.
Дзвенить ріка, неначе ліра
Між кримських виноградних грон.
І геній Пушкіна витає
До сьогодення крізь віки.
Салгир поета пам'ятає -
Серця хвилює вірш палкий.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2003 > Тема "Душі криниця"