Версiя для друку Обговорити в форумi

Зведений цього літа у Севастополі, попри заборону суду, пам’ятник російській імператриці Катерині II в ніч з 27 на 28 жовтня був закиданий пакетами з фарбою жовтого та блакитного кольору. Фарба виявилася звичайнісінькою, охочих почистити імператрицю не бракувало, тож впоралися швидко: статуя не зазнала жодних серйозних ушкоджень. Звістка про розфарбовану Катерину II швидко поширилася серед відвідувачів міського інтернет-форуму, й вони першими прибули до місця події. На тлі виборів, що неминуче наближаються, хуліганство одразу набуло ознак політичної акції: лідер місцевих “вітренківців” Євген Дубовик дослідив: блакитну фарбу жбурляли у верхню частину пам’ятника, а жовту нижче – в постамент.
Зрозуміло, що жодна політична сила, котра має хоч краплю здорового глузду, не зробить такого щедрого дарунка опонентові. Хто сьогодні буде піарити противника, розуміючи, що ця акція – зайвий привід зібратися в центрі міста й мітингувати досхочу на очах у перехожих?
Тож жодна з політичних сил та громадських організацій Севастополя не взяла на себе відповідальність за скоєне хуліганство. Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв вважає: «...То, что памятник Екатерине облили краской – это очень хорошо. Но надо не обливать, а просто демонтировать. Ведь всем понятно, что изначально его установка была провокацией для Крыма. Это – вызов государству и коренному народу. Меджлис изначально был противником этого, но к данному инциденту мы не имеем никакого отношения... Если бы мы взялись, то открыто снесли бы его. Государство должно защитить свою честь, памятник нужно демонтировать», – переконаний лідер Меджлісу.
У правоохоронців, котрі вночі прибули до пам’ятника, одразу виникла версія, що монумент імператриці закидали пакетами з фарбою самі ж проросійські активісти, бо коли хтось з громадян хотів самотужки почистити статую, одразу виникла пропозиція почекати журналістів. “Крымские казаки” також не забарилися з бажанням взяти під охорону об’єкт. Інцидент з пам’ятником прокоментувало навіть посольство Росії в Україні. Такий ажіотаж навкруги декількох плям фарби, що були стерті без особливих зусиль, могли підняти лише ті, кому це вигідно.
До речі, пам’ятник російській самодержиці буквально затиснутий між штабом Чорноморського флоту й Будинком офіцерів того ж таки Чорноморського флоту Російської Федерації. Обидві будівлі посилено охороняються. Згадаймо, скільки галасу завжди про «надежную охрану южных рубежей». Насправді ж, що називається, під самим носом в охоронців імператрицю замазали. Добре, що фарбою, а то могли б дьогтем намазати ще й пір’ячком притрусити. Звичаї за часів її царювання були саме такі, хіба що, може, не на всіх дам поширювалися.
Студентське братство каже, що Катерину не чіпало. Активісти російських організацій Севастополя припускають, що пам’ятник могли облити фарбою прихильники «Братства» Дмитра Корчинського. Але помічник лідера «Братства» заявив УНІАН, що до цієї події кримські активісти організації стосунку не мають.
Керівник організації «Українська громада Севастополя» Мирослав Мамчак каже, що «коріння вандалізму варто шукати серед проросійських організацій. Це - звичайна передвиборна провокація, якою намагаються „підігріти” Севастополь, збурити тут обстановку. Й спрямована вона, передусім, проти української громади».
Місцеві ж депутати - протилежної думки. Навколо події вони зорганізували справжнісіньке шоу з палкими промовами у бік виконавчої влади та керівництва країни. На тлі оголошених дострокових виборів такий піар викликає в кращому разі посмішку. У місті ніяк не можуть розпочати опалювальний сезон, холодно в школах, дитсадках, в оселі городян не подається гаряча вода, сміттєзвалища рахують на тисячі... Ці ж, на вигляд досить солідні люди, яким громада довірила вирішувати місцеві негаразди, стоять посеред міста й, хизуючись один перед іншим, змагаються у риториці (Цицерон відпочиває). Або влаштовують репетицію з хорового співу, затягнувши раптом “...Севастополь, Севастополь... город русских моряков...”.
А промови – що ті перли... Голова міськради В. Саратов: “Дорогие севастопольцы, я вчера вечером сел на машину в Донецке... и только вот приехал. Такой мой внешний вид, такой простой...». Катерина, на його думку, не гнобила українське козацтво, а зовсім навпаки. А зараз в усьому винні націоналісти й команда Куницина. В Україні «должно быть два государственных языка». І він, Саратов, стоятиме за все це «до конца». А тим, хто каже, що Катерину замазали самі регіонали, він бажає, «чтобы этот язык больше никогда не заговорил». Така досить змістовна промова.
Головний комуніст Василь Пархоменко агітував проти «мерзкой власти», обізвав прізвиськом Ющ чинного Президента й закликав севастопольців наступного дня прийти на мітинг комуністів.
Співголова фракції Партії регіонів Тетяна Сорокіна переймається, що «...памятник испоганен краской цвета государственного флага. И это на фоне проходящего в городе конкурса одаренных детей имени... поэта Яцика... Дадим отпор украинскому национализму!..».
Й далі по черзі вони кричать, сварять, співають... і все з єдиною метою: аби знову стати депутатами. Приречено-смішні затяті люди, що воюють проти власної держави й хочуть саме в ній бути владою. Вибори минають, а життя продовжується. Чому їм не соромно? Адже давно всі зрозуміли, що вони не можуть ні керувати, ні домовлятися, ні поступатися власними амбіціями, й головне – ніколи не зречуться жадоби наживи.
Дивує позиція невтручання правоохоронців. У місцевих депутатів немає недоторканності. То хоч би зауважували на їхню брудну лайку в бік чинного керівництва держави.
Дивлячись на той безлад, знову задумуєшся: кого ми утримуємо, сплачуючи щороку все більше податків?

Лідія Степко.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 31.10.2008 > Тема "З потоку життя"