"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2008 > Тема "Душі криниця"
#43 за 24.10.2008
Н╤ДЕРЛАНДИ СП╤ВАЮТЬ УКРА╥НСЬКОЮ
Мистецтво
За старанням ╕ сп╕вучастю п. Володимира Луц╕ва, як антрепренера, в Укра╖ну, ╕ зокрема в наше м╕сто Коломию, зав╕тав хор з н╕дерландського м╕ста Н╕вагейна, який носить ╕м’я Миколи Лисенка. Склада╓ться в╕н з 48-ми сп╕вак╕в - чолов╕к╕в ╕ ж╕нок, переважно з громадян Н╕дерланд╕в, для яких опанування укра╖нською мовою ╓ довол╕ непростим. Хор сп╕ва╓ виключно твори укра╖нських композитор╕в, як духовного, так ╕ св╕тського характеру, а також обробки укра╖нських народних п╕сень для хору в акапельному виконанн╕. Хор в Укра╖н╕ уже вдруге ╕ засоби масово╖ ╕нформац╕╖ встигли подати багато в╕домостей про ╕стор╕ю виникнення хору, його хорову д╕яльн╕сть з пропаганди укра╖нсько╖ музично╖ хорово╖ культури як у себе вдома, так ╕ за межами Н╕дерланд╕в, спочатку п╕д кер╕вництвом доктора Мирослава Антоновича, згодом Пауля Гаккеля, а з жовтня 2006 року - п. ╤рини Горванко з м. ╤вано-Франк╕вська. Концерт 24 вересня у Коломи╖ пройшов з величезним усп╕хом. Та духовна спор╕днен╕сть душ ╕ сердець коломиян ╕ н╕дерландц╕в, що запанувала в ст╕нах Народного дому, посилювалась до останньо╖ хвилини перебування в зал╕ цих милих чужинц╕в, сердечних ╕ бажаних, що бува╓ т╕льки в добре збратан╕й родин╕. Оплески переросли у тривалу овац╕ю, поки гост╕ злагоджено ╕ повагом пройшли через усю залу. Найщир╕шими словами в╕тав гостей Преосвященний Владика Микола С╕мкайло ╕ голова м╕ста п. Юр╕й Овчаренко. На цьому можна було би зак╕нчити нашу публ╕кац╕ю, якби перед початком концерту п. Володимир Луц╕в, цей профес╕йний сп╕вак, громадський д╕яч м╕жнародного р╕вня, меценат ╕ великий укра╖нський патр╕от, а передус╕м, справедлива шляхетна людина, не виголосив вступного слова, в якому прив╕в багато св╕дчень тих надзвичайно благородних д╕янь з╕ сторони син╕в Н╕дерланд╕в для укра╖нського народу. Що могло керувати серцями голландц╕в, як╕ не мали н╕ сп╕льних з Укра╖ною кордон╕в, не мають н╕ етн╕чного, н╕ расового, н╕ культурного спор╕днення, не мають жодних зобов’язань перед нашим народом? Що керувало душами народу мореплавц╕в, як╕ розвинули ╤ндонез╕ю, Зах╕дну ╤нд╕ю, заснували Нью-Йорк, що спочатку називався Новим Амстердамом, народ великих художник╕в, мислител╕в, буд╕вничих, як╕ зробили вагомий внесок у розвиток ╓вропейсько╖ цив╕л╕зац╕╖, народ, який в╕ддав ст╕льки сил для боротьби з природою, адже 40% його територ╕╖ знаходиться нижче р╕вня моря? (Та й сама територ╕я ц╕╓╖ держави склада╓ 36,6 тис. км2). То що ж спонукало голландц╕в, фламандц╕в ╕ фриз╕в, що населяють цю державу, в╕ддати ст╕льки прац╕ на користь якогось там упосл╕дженого, уярмленого слов’янського народу в центр╕ ╢вропи - в Укра╖н╕, та ще й такого, який був ╕зольований ╕мпер╕╓ю зла ще петровською в╕д решти ╓вропейсько╖ цив╕л╕зац╕╖? А щось таки спонукало! Що спонуку╓ тепер╕шн╕х син╕в ╕ дочок ц╕╓╖, за складом населення 13,9 млн. чол., держави, так щиро пропагувати укра╖нську п╕сню? Не подаю списку тих благод╕янь, бо це забрало б багато м╕сця, але одне, що пам’ятаю сам, хочу подати. У 1921 р. Н╕дерланди в╕дв╕дав Андрей Шептицький, з ╕н╕ц╕ативи якого там засновано «Апостолят для укра╖нц╕в», що у 1927 р. поширив свою д╕яльн╕сть ╕ перетворився на «Апостолят З’╓днання». У результат╕ голландськ╕ монахи, в основному фламандц╕, прийняли наш обряд, вивчили укра╖нську мову, ╖хали в Укра╖ну ╕ проводили по наших селах м╕с╕╖. Дитяча пам’ять зберегла, з якою сердечн╕стю наш╕ селяни приймали цих посланц╕в-м╕с╕онер╕в, як╕ так щиро працювали в справ╕ зм╕цнення християнського духу укра╖нц╕в. Н╕дерланди, як морська держава, колись була колон╕альною державою. На сьогодн╕ в ╖╖ пос╕данн╕ залишилися т╕льки Антильськ╕ острови. На противагу рос╕йськ╕й колон╕альн╕й держав╕, що несла з собою смерть, ру╖ну, пограбування у сво╖ колон╕╖, вони несли цив╕л╕зац╕ю ╕ всесторонн╕й розвиток. На противагу Рос╕╖, яка в╕дцуралася ╕стор╕╖ племен, з яких фактично ╕ склався рос╕йський народ, а тому присво╖ла соб╕ чужу ╕стор╕ю, чужу назву - назву наших предк╕в. Голландц╕ не присво╖ли соб╕ здобутк╕в чужо╖ культури, чужо╖ ╕стор╕╖ ╕ чужо╖ назви. Н╕дерланди, на противагу Москов╕╖, не скрегочуть зубами з погрозами повернути в нов╕тн╓ колон╕альне рабство народи, що зв╕льнилися до в╕льного життя. Чи можливо соб╕ сьогодн╕ уявити, щоби будь-який державний д╕яч будь-яко╖ в минулому колон╕ально╖ держави заявив таке: «сущ╓ствован╕╓ Укра╕ни в нин╓шн╕х гран╕цах ╕ с нин╓шн╕м статусом «сув╓р╓нного государства», нанос╕т чувств╕т╓льний удар по геопол╕т╕ческ╕м ╕нт╓р╓сам Росс╕╕. Дальн╓йше╓ сущ╓ствован╕╓ ун╕тарной Укра╕ни н╓допуст╕мо!» (╤мперський «геопол╕тик» Дуг╕н) або ╕нший: «...ми т╓ря╓м с утратой Укра╕ни пр╕м╓рно тр╓ть р╓сурсов страни, бол╓╓ тр╓т╕ совр╓м╓нних про╕зводств ╕ около тр╓т╕ - давайт╓ гавар╕ть прямо, - на╕бол╓╓ ценного для будущ╓го нашей д╓ржави г╓н╓т╕ч╓ского потенц╕ала. ╤м╓нно поетому подготовка общ╓ств╓нного сознан╕я к скор╓йшему пр╕со╓д╕н╓н╕ю ╕ на с╓й раз - полному сл╕ян╕ю с н╓й (Росс╕╓й) Укра╕ни... ╓сть первая ╕ важн╓йшая задача русской государств╓нной ╕д╓олог╕╕» (А. Буйлов (з виступу на пленум╕ правл╕ння Сп╕лки письменник╕в Рос╕╖). Туди ж спрямован╕ отруйн╕ стр╕ли колон╕затора в ряс╕ митрополита т. з. Укра╖нсько╖ православно╖ церкви, яка сором’язливо замовчу╓, що належить до Московського Патр╕архату, в м. Одес╕ Агафангела. В╕н вихову╓ обдурених хохл╕в у тому дус╕, що «К╕╓в б╓з в╓л╕кой Росс╕╕ н╓возможен н╓ в ко╓м ╕ н╓ в ко╓м случа╓», що мова укра╖нська «н╓ канон╕чная, н╓ благодатная, площадью рождьонная ул╕чная р╓чь». В╕н плаче ╕ назива╓ ╕сторичн╕ домовленост╕ президент╕в трьох держав «пр╓ступним б╓лов╓жск╕м сговором». («Л╕тос», Галина Могильницька). Кров╕ укра╖нсько╖ ╖м подавай для генетичного потенц╕алу. Море укра╖нсько╖ кров╕ пролито «не за Укра╖ну, а за ╖╖ ката», ще б╕льше море укра╖нсько╖ кров╕ пролито самим катом, катом московським, ╕ все мало. Ото вам р╕зниця м╕ж ╢вропою ╕ Аз╕╓ю. Оце вам р╕зниця м╕ж культурою ╕ антикультурою. Оце вам пр╕рва м╕ж добром ╕ злом. Повертаючись до питання, що спонукало н╕дерландц╕в до безкорисливо╖ прац╕ на користь ╕ншого народу, можу в╕дпов╕сти - висока шляхетн╕сть цього народу, основана на правдивих християнських засадах через Христову запов╕дь любов╕ ближнього. Пан Володимир Луц╕в сказав, що королева Голланд╕╖ нагородила Пауля Гаккеля орденом Заслуги за пропаганду укра╖нсько╖ п╕сн╕. На мою думку, таке можливо т╕льки в лон╕ в╕льного народу, в дом╕ якого давно все влаштовано, а тому в╕н може соб╕ дозволити щедрою рукою допомагати потребуючим. ╤ до тако╖ д╕╖ його спонука╓ запов╕дь Христова: «Люби свого ближнього, як себе самого». о. Зинов╕й КАРАСЬ. м. Коломия.
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2008 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6464
|