Версiя для друку Обговорити в форумi

З 28 березня до 4 квітня 2008 року у Києві відбувся V міжнародний фестиваль - «Дні документального кіно про права людини «Український контекст», який цього року співпав зі святкуванням 60-ї річниці проголошення Загальної декларації прав людини. Але крім міжнародного статусу, який фестиваль отримав минулого року, він має ще й мандрівний формат. За традицією, з жовтня до грудня стрічки «Українського контексту» подорожують багатьма містами країни. Цього року їх більше тридцяти.
Не стала винятком і автономія. Кримські глядачі уже протягом трьох років поспіль зустрічають «Дні документального кіно» одними з перших у державі. На території півострова кінофестиваль відбувається з 6 по 20 жовтня: до 10 жовтня сімферопольці та гості столиці мали змогу переглянути стрічки у Сімферопольському юридичному технікумі Національної юридичної академії України
ім. Ярослава Мудрого, у Таврійському гуманітарно-екологічному інституті, у Таврійському національному університеті ім. В. Вернадського, у Центрі культури та бізнесу (ЦКБ) «Космос» та у Малій академії наук Криму «Шукач». До 20 жовтня фільми зможуть подивитися у Керчі, Ялті, Феодосії, Євпаторії, Красноперекопську, Армянську, Джанкої та районі, с. Фрунзе Сакського району, с. Василівці Білогірського району,
с. Танковому Бахчисарайського району.
За словами представника фестивалю, на півострові Олени Куценко, заступника директора КРП «Кіновідеопрокат», голови правління Кримського відділення Асоціації діячів кіноосвіти України, цього року під час підготовки і проведення фестивалю відбулося кілька знакових подій.
«Найперше, що хочеться відзначити, - сказала Олена Куценко, - це те, що збільшилася кількість міст у Криму, в яких ми представляємо наш мандруючий фестиваль документального кіно. Також символічним для нас стало формування в МВС спеціальної структури – Комітету з прав людини. Важливою подією стане й проведення окремої презентації фільмів кінофестивалю для працівників Міністерства внутрішніх справ України. Цю ініціативу підтримала Громадська рада з питань забезпечення прав людини при МВС. Взагалі, за допомогою кіномистецтва ми намагаємося привернути увагу нашого суспільства до проблем, з якими люди зустрічаються у своєму житті. Адже для когось жорстокість у родині, алкоголізм чи наркоманія – це реальність, а, на жаль, не відеоряд з екрана».
На думку пані Олени, дуже важливо показувати документальні фільми саме школярам та студентам, бо відео має високий виховний потенціал. «У нас недооцінюється важливість аудіовізуального мистецтва. Сьогодні у державі, на жаль, не дуже підтримується мистецтво документального кіно, – сказала голова правління Кримського відділення Асоціації діячів кіноосвіти України. – Але справа не тільки у фінансах. Мені здається, що у нас не так багато якісних сценаріїв. Багато з важливих морально-етичних та суспільно-важливих тем нашими документалістами просто не порушуються. Хоча цьогорічний фестиваль порадував сильними фільмами вітчизняного виробництва. Наприклад, півгодинна стрічка Михайла Ткачука «Щаслива Настуня» розповідає про долю жінки, яка зазнала багато поневірянь по таборах через свої політичні переконання, але залишилася чуйною та світлою людиною. Це фільм не про політику, а про долю людини, яка зуміла зберегти у собі людяність та доброту. Він отримав окрему відзнаку журі. Цікава робота - «Трудный», в якій порушується тема покинутих дітей та дитячих будинків сімейного типу. Не можна не згадати спільний проект відомого режисера-документаліста Максима Суркова та Юрія Покальчука, як сценариста, – «Зона особливої уваги». На жаль, Максим Сурков не встиг закінчити роботу над фільмом – його не стало. І на фестивалі навесні «Зону особливої уваги» представляв Юрій Покальчук, якого уже теж з нами немає... У стрічці йдеться про Прилуцьку дитячу колонію, про злочини, скоєні підлітками, їхні причини та наслідки»...
Символічно, що пішовши з життя, Юрій Покальчук, або Пако, як його називали друзі, ніби залишився, немов спілкується з нами, і не тільки через свої тексти, а ще й через документальне кіно і тексти своїх підопічних. Він не один десяток років працював з підлітками за ґратами, намагаючись їм допомогти виборсатися з того страшного злочинного болота, в яке вони потрапили.
До речі, саме два останні фільми - «Трудный» і «Зона особливої уваги», а також фільм прибалтійських документалістів «Мені подобається, що буде завтра» про дітей-інвалідів, були показані учням та студентам у ЦКБ «Космос» за сприяння Центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) Управління у справах неповнолітніх Залізничної райради Сімферополя.
За словами директора ЦСССДМ Володимира Волкова, їхній Центр уже другий рік поспіль долучається до проведення «Днів документального кіно про права людини «Український контекст», і робиться це у формі відеолекцій для підлітків. Крім, власне, перегляду кінострічок, діти мають змогу поспілкуватися із гостями – експертами у тій чи іншій галузі, спеціально запрошеними Центром у ЦКБ «Космос» в день показу. На думку Володимира Петровича, такі відеолекторії змушують підростаюче покоління задуматися про своє майбутнє, про майбутнє однолітків, які живуть поруч із ними. Директор ЦСССДМ зауважив, що, незважаючи на складність тем, які порушуються режисерами у документальних фестивальних фільмах, підлітки уважно їх переглядають, а у залі стоїть тиша.
«Думаю, це свідчить не тільки про актуальність тем, - сказав пан Володимир, - а й про якість фільмів, які ми разом з Оленою Куценко показуємо нашим дітям».
Хочеться вірити, що ці документальні фільми не стануть в один ряд з тими, після перегляду яких у голові та серці не залишається нічого, окрім видовищних спецефектів; що вони змусять задуматися про життєві орієнтири та моральні цінності, а у душах прокинеться людяність; і кіномистецтво вкотре зробить нас на крок ближчими до розуміння самих себе і свого місця у суспільстві.
Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
Фото Олексія НОСАНЕНКА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2008 > Тема "Душі криниця"