Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…


РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2008 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#42 за 17.10.2008
ПРОВОКАТОРИ—П╤КЛУВАЛЬНИКИ

Кримський Майдан

ПРОВОКАТОРИ—П╤КЛУВАЛЬНИКИ,
АБО ЯКЕ БЛАГО ГОТУ╢ «ВТОРОЕ ОТЕЧЕСТВО» «ПОДВ╤ЙНИМ» ГРОМАДЯНАМ
╤стор╕я зна╓ безл╕ч форм ╕ метод╕в, за допомогою яких п╕дштовхували людей до ско╓ння шк╕дливих для них вчинк╕в. Класичний приклад – революц╕йн╕сть попа Гапона. А в радянський час бодай чи не кожен п╕п був таким соб╕ гапоном. Принаймн╕ в Укра╖н╕ вс╕ священики московського патр╕архату були агентами КДБ. Тож п╕дштовхуючи людей «полегшити свою душу» - спов╕датись, - провокатори в рясах насправд╕ одягали людям зашморг на шию. ╤ так╕ провокатори були скр╕зь, в ус╕х м╕сцях масового скупчення людей: на кожному завод╕, у кожному колгосп╕, у кожному спортивному, художньому, науковому колектив╕. Нав╕ть у дитсадках агенти-нян╕ збирали ╕нформац╕ю про батьк╕в сво╖х вихованц╕в, провокуючи д╕тей розпов╕дати, що кажуть тато й мама про дядю Стал╕на, якою мовою сп╕лкуються вдома, чи не лають владу… Тож не дивно, що прагнення зв╕льнитись в╕д цього ганебного явища (карати людину за наявн╕сть думок, тобто за те, що вона - людина) було одн╕╓ю з╕ складових нашого прагнення до незалежност╕. Лише в незалежн╕й нац╕ональн╕й держав╕ н╕хто не допитуватиметься: а чого ти говориш укра╖нською, а чого ти любиш Укра╖ну? Адже це так природно, як любити батька й мат╕р. Тож зрозум╕ло, що Союз, як форма об’╓днання р╕зних народ╕в, був приречений на розпад ╕ утворення самост╕йних держав було лише справою часу. От т╕льки далеко не вс╕ усв╕домлювали, що для здобуття незалежност╕ одного ф╕зичного в╕докремлення в╕д Рос╕╖ недостатньо. Потр╕бно зм╕нити ╕ внутр╕шн╕й духовний св╕т людини. Щоб вона з раба, московського холуя-хохла, яким ╖╖ вирощували все життя, стала повноц╕нним, сповненим г╕дност╕ ╕ в╕дпов╕дальност╕ укра╖нцем, господарем сво╓╖ дол╕ ╕ дол╕ сво╓╖ держави. А це зроблено не було. Тому ╕ на 18-му роц╕ проголошено╖ незалежност╕ ми тупцю╓мось на м╕сц╕. Бо як казав в╕домий класик: «Рожденный ползать, летать не может». Не можна розбудувати незалежну Укра╖ну, керуючись ╕нтересами Москви. А саме так мислять (а точн╕ше, керують, бо мислити ╖х не привчили, вчили виконувати вказ╕вки Кремля) наш╕ самоназван╕ ел╕ти чи як вони ще себе називають – «сливки», нав╕ть не п╕дозрюючи, як влучно самовизначились. Саме «сливки», а не вершки, бо вс╕х, хто був вище кремл╕вських чиновник╕в (духовно чи ╕нтелектуально) знищували. А весь непотр╕б позливали з кремл╕вських п╕дмостк╕в на окра╖ни. Отож ╕ ма╓мо те, що ма╓мо: незалежну Укра╖ну розбудовують не патр╕оти, а колон╕альн╕ «сл╕вк╕», як╕ прислуховуються не ст╕льки до потреб укра╖нського народу, ск╕льки бояться, щоб не розгн╕вати чиновник╕в з б╕локам’яно╖.
Не дивно, що укра╖нц╕ не люблять таку владу. А громадяни неукра╖нського походження ╕ взагал╕ ╖╖ вважають бидлом, ор╕╓нтуючись на б╕льш самост╕йних керманич╕в, особливо, коли т╕ ще й об╕цяють ╖х захищати.
Зовн╕ це вигляда╓ досить привабливо. Але що насправд╕ хова╓ться за т╕╓ю милою серцю великороса пропонованою турботою, адже, як в╕домо, «безкоштовний сир» бува╓ лише в мишоловц╕?
Якщо говорити коротко, то суть того п╕клування можна висловити двома постулатами:
1) необх╕дн╕сть друго╖ мови ╕ другого громадянства для обранц╕в «второго отечества»;
2) об╕цяння того ж «отечества» захищати сво╖х обранц╕в.
Тож давайте на цих постулатах ╕ зосередимо свою увагу. Почнемо з першого: про другу мову ╕ друге громадянство. Як в╕домо, мова для кожного народу – це його душа. В╕д╕брати в народу мову – вбити в ньому душу. А хто ж може жити без душ╕? Саме тому й вийшли укра╖нц╕ з╕ складу Союзу, в якому вбивали укра╖нську мову, щоб у сво╖й нац╕ональн╕й незалежн╕й держав╕ ╖м в╕льно дихалось ╕ жилось. ╤ ось тепер якась нац╕ональна меншина, яка добров╕льно покинула свою «Родину» ╕ оселилась в Укра╖н╕, де н╕хто не пересл╕ду╓ ╖╖ за мову сп╕лкування, не т╕льки горду╓ нашою мовою, а ще й хоче зам╕нити нашу мову другою, сво╓ю. Тобто хоче продовжити те зло, в╕д якого ми втекли в 1991 роц╕. Яку реакц╕ю може викликати така вимога в укра╖нського народу? ╤ як будуть ставитись укра╖нц╕ до сво╖х нов╕тн╕х колон╕затор╕в, хоч ╕ прикритих ф╕говим листком сп╕вгромадянства?
А як бути одночасно ╕ ╓вре╓м, ╕ арабом я взагал╕ не уявляю. Це те саме, що бути в один ╕ той же момент ╕ першокласником, ╕ десятикласником чи солдатом рос╕йсько╖ ╕ грузинсько╖ арм╕й. Нонсенс. Сама назва «громадянин» вже вказу╓ на приналежн╕сть до яко╖сь громади. Бути громадянином – це бути частинкою, кл╕тинкою якогось конкретного сусп╕льного орган╕зму. Тож входити одночасно до складу двох громад неможливо, якщо вони, звичайно, не с╕амськ╕ близнюки. А ми, як я розум╕ю, говоримо не про патолог╕чн╕ випадки. Другий же постулат ще суперечлив╕ший. Вже одн╕╓ю сво╓ю заявою про захист частини громадян Укра╖ни з певним етн╕чним кор╕нням, т╕ п╕клувальники розколюють укра╖нське сусп╕льство на частини за нац╕ональною ознакою, розмежовують ╖х за р╕внем значущост╕ (а це вже расизм!). Вилучаючи ж сво╖х обранц╕в з ╓диного правового поля Укра╖ни, вони штучно створюють напружен╕сть у сусп╕льств╕ (втручання у внутр╕шн╕ справи суверенно╖ держави!), протиставляють ╖х загальн╕й сп╕льнот╕, перетворюючи з р╕вноправних громадян Укра╖ни в чужор╕дне т╕ло, яке не т╕льки виклика╓ лихоманку всього сусп╕льного орган╕зму сво╓ю присутн╕стю, а ще й заважа╓ будувати незалежну Укра╖ну. Розпатякуючи про турботу, ц╕ лукав╕ провокатори насправд╕ перетворюють громадян Укра╖ни у св╕й авангард колон╕ального вторгнення, в таке соб╕ ╕мперське гарматне м’ясо. Зрозум╕ло, що кожен здоровий орган╕зм прагнутиме позбутись ц╕╓╖ ск╕пки. А щоб цього не сталось, ╖х потр╕бно захищати. От вони ╕ об╕цяють, що захищатимуть свою п’яту колону ╕ в╕д справедливого народного гн╕ву, ╕ в╕д необх╕дност╕ виконувати закони сп╕льноти.
Тут би час самим подв╕йним громадянам задуматись, куди п╕дштовхують ╖х лицем╕ри-п╕клувальники, в як╕ пол╕тичн╕ ╕гри втягують. Бо бути громадянином Укра╖ни – це одне, а бути ╕нструментом загарбницько╖ пол╕тики чужо╖ держави – зовс╕м ╕нше. ╤ насл╕дки дуже р╕зн╕. Тож хот╕лось би, щоб виб╕р був св╕домим. Бо п╕клувальники добре знають, чого хочуть: загр╕бати жар чужими руками. А чи усв╕домлюють ╖хн╕ обранц╕, що вже велика Рос╕йська ╕мпер╕я не змогла перешкодити укра╖нському народу стати на шлях розбудови незалежно╖ держави, то чи п╕д силу це зробити купц╕ подв╕йних псевдогромадян? Звичайно ж, н╕. Тож шанувальники д╕ють за принципом: «Хоч не з’╖м, то понадкушую». Не вдалось задавити Укра╖ну, то хоч отру╖мо тим хохлам життя, нав╕ть, якщо за це доведеться заплатити щастям сво╖х обранц╕в. Невже цього хочуть громадяни, нав╕ть кра╖на? Думаю, н╕.
Тож будьмо розсудливими, будьмо громадянами, а не ╕грашками. Бо провокатори-п╕клувальники м’яко стелять, але спати на ╖хн╕х постелях жорстко.
Павло СУЩЕНКО,
вчитель.
с. Олександр╕вка Красногвард╕йського району АРК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2008 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6431

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков