Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 10.10.2008
СПЕЦНАЗ, ВДВ, «БАНД╤ТИ» - ГЕББЕЛЬС ПРОСЛЬОЗИВСЯ Б…

П╤СНЯ - ДЗЕРКАЛО ДУШ╤...

У мирний час, коли мовчать гармати, на тему в╕йни ╕нколи говорять… поети. Вони говорять в╕д ╕мен╕ нац╕╖, а тому ╕сну╓ певний корелятивний зв’язок м╕ж к╕льк╕стю ╕ як╕стю текст╕в – з одного боку, та реальною в╕йськовою потугою держави – з ╕ншого.
Анал╕зуючи поетичн╕ тексти (особливо, якщо вони покладен╕ на музику ╕ стали п╕снями), можна мати уявлення про стан збройних сил, ментал╕тет нац╕╖, потужн╕сть пропагандистського апарату ╕… про моральн╕ засади самих пропагандист╕в.
Чи сп╕вають про в╕йну б╕лоруси? Зараз нечасто. Але, думаю, що старих партизанських п╕сень ще не забули. В усякому випадку тих, що складен╕ рос╕йською мовою ╕ чия популярн╕сть п╕дтриму╓ться в╕тчизняними ЗМ╤.
П╕сн╕ б╕лорусько╖ нац╕онально╖ партизанки мугикають соб╕ п╕д носа х╕ба що нечисленн╕ досл╕дники Опору, та й т╕ без зайвих св╕дк╕в…
Доводилося чути ╕ сучасну «повстанську», антилукашенк╕вську п╕сню:
Мы – партызаны, лясныя браты,
Мы – партызаны, са зброей на «Ты»…
П╕д цю п╕сню був знятий невеличкий кл╕п: у ньому сучасн╕ патр╕оти готуються скинути «бацьку». Але так╕ кл╕пи переглядаються зазвичай та╓мно, у вузькому кол╕. Та й то не ран╕ше, як творц╕ ╕ автори кл╕пу «накивають п’ятами» з Б╕лорус╕. Бо за це, звичайно ж, тюрма. Це св╕дчить про те, що нац╕я пережива╓ не найкращ╕ часи. Арм╕я ╓, та не своя…
* * *
Про що сп╕вають укра╖нц╕? Нещодавно ╕з задоволенням прослухав п╕сн╕ галицького гурту «Чорна вишиванка». ╢ там гарн╕ п╕сн╕: козацьк╕, стр╕лецьк╕, повстанськ╕…
Почав слухати ╕з задоволенням, але через деякий час пригадав приказку: «На безриб’╖ ╕ рак – щука…». Бо хоч п╕сн╕ гурту «Чорна вишиванка» ╕ при╓мн╕ше слухати, н╕ж музичн╕ витвори «молодого орла» Поплавського чи «х╕ти» В╓рки Сердючки, все ж, ╓ претенз╕╖ ╕ до них…
Ось про що сп╕ва╓ ж╕ночий голос у «Козацьк╕й п╕сн╕»:
Шабля гостра твоя на льоту засвистить,
Засп╕ва╓, а може, й заплаче…
Б╕ля тебе душа моя
птахом летить,
У бою хай приносить удачу.
Хай не ображаються на мене анал╕тики з Центру ╕м. Разумкова, я зовс╕м не маю нам╕ру в╕дбирати ╖хн╕й хл╕б. Просто хочу довести, що не варто гребувати таким «анал╕тичним матер╕алом», як п╕сня.
Саме п╕сня найкраще в╕ддзеркалю╓ стан душ╕ укра╖нця. ╢ у нас такий недол╕к – консерватизм мислення… Гарн╕ слова у згадан╕й мною п╕сн╕, але у н╕й ╕ натяку нема╓ на сучасну зброю («Кольчугу», «Град» чи найнов╕ш╕ укра╖нськ╕ танки). П╕снею (а, отже, й душею), ми ще залишилися у ХV╤╤ стол╕тт╕. Все мислимо категор╕ями «шабельки», та й у т╕й ╓ сумн╕ви: «Засп╕ва╓, а, може, й заплаче…».
До того ж, в╕йськов╕, укра╖нськ╕ п╕сн╕ ж╕ночими голосами – це, мабуть, суто укра╖нське явище. Недаремно ж кажуть, що ми - «фем╕нна» нац╕я. Укра╖нськ╕ «амазонки» дос╕ вважають сво╖м обов’язком п╕дтримати чолов╕к╕в. Так ╕ у «Козацьк╕й п╕сн╕» (що то вже за козацтво, коли ж╕нка гра╓ в ньому головну скрипку?) – не надто спод╕ваючись на свого коханого, наша «амазонка» заспокою╓ ╕ себе, ╕ слухач╕в:
Коло ясел сто╖ть коник м╕й вороний, -
Приготую й соб╕ добру зброю,
Щоб в дороз╕ прожить без тривоги хоч мить
╤ п╕ти у св╕ти за тобою…
Пор╕вня╓мо з рос╕йською п╕снею. Треба сказати, що про «спецназ», ВДВ, морську п╕хоту, про локальн╕ во╓нн╕ конфл╕кти тут вже складено ст╕льки п╕сень, що можна видавати десятитомник. Бойов╕ п╕сн╕ сучасно╖ Рос╕╖ – царство чолов╕чого духу! Тут на п’╓дестал╕ – адренал╕н. Ж╕нка в╕дсторонена в╕д прийняття р╕шень:
Где моя семья? Далеко отсюда…
Там моя жена, дочь моя Анюта,
Там мои друзья, радости-печали,
Там моя земля, голубые дали…
Все це рос╕йський спецназ╕вець без вагань залиша╓ ╕ р╕шуче переключа╓ться на бойов╕ д╕╖:
Эх, как надену я рубашечку стальную*,
Загоню я в ствол пулю да лихую,
Позову с собой я друга закадычного,
Буду с ним делить и горькое, и личное…
Зауважте: в п╕сн╕ в╕дбито рос╕йську д╕йсн╕сть: конфл╕кт на чуж╕й територ╕╖, родину над╕йно рятують «голубые дали», баб╕ на в╕йн╕ - не м╕сце, а ось заг╕тувати «на войнушку» найкращого друга – справа чест╕… Хороша п╕сня полегшу╓ роботу прац╕вникам в╕йськкомат╕в!
╤, зверн╕ть увагу, рос╕яни завжди сп╕вають про сучасну в╕йну, а не про як╕сь там суворовськ╕ походи. У цьому ╕ поляга╓ основна в╕дм╕нн╕сть м╕ж нами. Ми – про козак╕в, про С╕ч, у кращому випадку про вояк╕в УПА. А хто складе п╕сню про унсовц╕в у Абхаз╕╖? Про те, як вони виводили з-п╕д обстр╕лу мирне населення через г╕рськ╕ перевали… Про те, як сид╕ли зовс╕м неозбро╓н╕ у траншеях Придн╕стров’я, захищаючи сво╖ми грудьми забутих ╕ вкотре зраджених Ки╓вом м╕сцевих укра╖нц╕в…
Звичайно, зараз для укра╖нських казарм ╕ п╕сн╕ «Чорно╖ вишиванки» були б великим благом! Але в сучасних п╕снях потреба значно б╕льша. ╢ таке поняття: «зброя нового покол╕ння». Те саме стосу╓ться ╕ п╕сень.
Як закряче чорний ворон
над тво╓ю головою,
Вкри╓ оч╕ китайкою друг…
╤ холодною землею, ╕ зеленою травою
Вкри╓ батько – Великий Луг.
Сучасний юнак може ╕ не знати, що таке Великий Луг – зв╕сно, ╕стор╕ю тепер вчать похапцем… Якщо триматися л╕рики – земля, трава, кв╕ти, то все одно б╕льше «бере за душу» сучасне, актуальне, сотн╕ раз╕в бачене ╕ чуте, всотане разом ╕з ранковою кавою з голубого екрана:
Да когда же нашу боль распогодит?
Русский дождик по Чечне
ходит-бродит,
По «зеленке», по кварталам-руинам,
По цветочным по полям, там,
где мины…
Це вже ╕нша «спецназ╕вська» п╕сня, ╕ зауважте – в н╕й жодного натяку нема╓ на те, хто винен у знищенн╕ столиц╕ незалежно╖ ╤чкер╕╖. А «русский дождик» - це символ очищення в╕д скверни. ╤ голос сп╕вака заворожу╓, пов╕рте, в╕н не г╕рший, н╕ж у Йосипа Кобзона:
Прёт травою Шамиля волчья стая,
Мне с дождём бы поменяться
местами,
Побросать бы всю беду,
что здесь нажил,
В погребальные костры нефтескважин…
Виявля╓ться, рос╕йський вояк лише тут нажив якусь «б╕ду», а сюди прийшов просто ангелом! Процитую дек╕лька рядк╕в з наступно╖ п╕сн╕, ╕ ви зрозум╕╓те, що спецназ - «караюча рука Рос╕╖» - недаремно ототожню╓ться з небесами; це, видно, така задумка:
Расплескалась синева, расплескалась,
По тельняшкам разлилась, по беретам,
Так и в сердце синева затерялась,
Расцвела своим заманчивым цветом…
Кожен десантник н╕би долуча╓ться до особливого в╕йськового братства, до во╖н╕в Христа. А ось чеченц╕, грузини (а згодом, не виключено, ╕ укра╖нц╕) – ╓ уособленням сил зла, слугами Диявола, пекла.
Беремо наступну п╕сню, ╕ вона т╕льки п╕дтверджу╓ мою верс╕ю:
Я же русский солдат,
и креста не сниму,
И не сунь мне Коран,
я его не возьму.
Ни к чему после жить,
если веру продать.
Видно, мне на роду
за Христа умирать!
Сам Геббельс, якби був живий, ридав би в╕д захоплення ╕ кусав би л╕кт╕ в╕д заздрощ╕в: ех, йому б у М╕н╕стерство пропаганди рос╕йських «спец╕в»! Д╕йшли б не те, що до Уралу, але й до Чукотки…
Може, на╖вний чеченський ваххаб╕т пропонував Коран з добрими нам╕рами: якщо рос╕йське православ’я не вберегло в╕д спалення ╕ садистського знищення село Самашки, то на д╕дька воно потр╕бне? Але автори п╕сн╕ «Пленник» не в╕д╕йшли в╕д загально╖ схеми: все рос╕йське ╓ правильним, а нерос╕йське – в╕д Лукавого. Звичайно ж, слухач╕ под╕бних п╕сень згодом перетворюються на монол╕т, ╓дину потужну силу.
А ось нам цього браку╓. Ми не використову╓мо сво╖х можливостей! Де п╕сн╕ про укра╖нських миротворц╕в в ╤раку? Або ж у пошматован╕й Югослав╕╖? Невже нема╓ ╕дей стосовно особливого, суто укра╖нського погляду на в╕йну в Афган╕стан╕? Тисяч╕ наших людей пройшли через це пекло, ╕ не вс╕ вони мислили так, як пскович╕ та рязанц╕…
Пол╕тологи-анал╕тики, чому не дружите з поетами та композиторами? Може, хто б п╕дказав, що варто написати п╕сню про наших морячк╕в з Графсько╖ пристан╕? Бер╕мо приклад з рос╕ян! В ╖хньому доробку ╓ непогана п╕сня - «Висота 776». Вона, як ви й здогадалися, також з «чеченського» репертуару:
…Девяносто человек берегли России честь,
Их поймала западня да приказы дураков,
Девяносто человек,
проще – псковских пацанов…
Щось аналог╕чне можна було б скласти ╕ про севастопольськ╕ под╕╖. Бо ск╕льки ж можна експлуатувати «за╖жджен╕» теми про козацтво та С╕ч? Я ц╕лком згоден ╕з Володимиром Бровченком, коли в╕н пише:
А ми – раби, дурн╕ аборигени –
Домучу╓мо прабатьк╕вськ╕ гени
Та згаду╓м: ого! Як╕ були!
(«КС» в╕д 5.09.2008)
Дох╕длив╕ше ╕ не скажеш: писати треба про актуальн╕ реч╕. ╤ брати на озбро╓ння оптим╕зм, бо надто вже часто ми т╕шимо себе мазох╕стськими г╕мнами. Це я все про ту ж «Чорну вишиванку» ╕ про п╕сню «Чужа в╕йна» з ╖╖ репертуару:
Виростай же сину, п╕деш на чужину,
Прил╕тай же, чорний ворон,
принеси недобру новину…
Не одна заплаче мати,
доки будуть д╕ти воювати
За царя чужого, у чужу в╕йну…
Ма╓мо свою державу, тож така плаксив╕сть недоречна, бо можемо й «накаркати»… Рос╕ян ╕ в Чечн╕ били – аж шмаття лет╕ло, ╕ Г╕тлеру здавалися сотнями тисяч, ╕ м╕льйонну власовську арм╕ю виставляли проти сво╓╖ ж мат╕нки-Рос╕╖… Однак рос╕йському ментал╕тету не властиво зациклюватися на поразках.
╢ «остр╕вц╕ усп╕ху», ╓ вдал╕ проекти, ╕ навколо цього в╕дразу ж форму╓ться ╕деолог╕я перемоги, наступу:
ВДВ – сколько побед!
Из парашютов белый букет,
Радугой мирной парят купола,
Слава десанту! Честь и хвала!
Зверн╕ть увагу, тут також ╓ вислови: «белый букет», «мирная радуга» - все це з геббельс╕всько╖ кухн╕, бо як можна досягти ст╕льки перемог, не вбиваючи? Але м╕ф про те, що рос╕йський «спецназ» живе на небесах, посл╕довно п╕дтриму╓ться, вт╕лю╓ться в життя. Думаю, згодом з’являться п╕сн╕ про зруйнований «грузинською вояччиною» Цх╕нвал ╕ про самов╕дданих рос╕йських во╖н╕в. Це буде щось на зразок в╕домо╖ п╕сн╕ «Стоит над горою Алёша…».
Проте, може бути щось значно мажорн╕ше:
Гул канонады, вспышка
кровавых зарниц,
Мы в камуфляже, мы в масках,
мы люди без лиц,
Тенью пройдём, обойдем и
в назначенный час
Грудью прикроет, врага
покарает «спецназ»!
Про вбитих, скал╕чених грузин╕в, звичайно, не сп╕ватимуть. Бо це - вороги, учасники «бандформ╕рован╕й», а ворога треба знищувати…
Альтернативний погляд на рос╕йсько-грузинську в╕йну зможуть запропонувати х╕ба що… укра╖нськ╕ поети. Зм╕г же написати колись Дмитро Павличко:
Я побачив знову Меран╕
Над Тб╕л╕с╕ сумну блакить
╤ московську лопатку, що в ран╕
Грузинського серця стримить…
Год╕ пор╕внювати потужн╕сть наших ЗМ╤ ╕ рос╕йських… Та все ж часом людям варто почути ╕ укра╖нський погляд на реч╕:
Як ставала грузинська держава
П╕д прадавн╕ сво╖ хоругви
Не сп╕вав про це бард Окуджава,
Я не чув прив╕тання з Москви.
Як грузинське державне натхнення
Всьому св╕ту являло св╕й дух
Не сп╕вав про це пещений Женя,
Не в╕тав побратим╕в ╢втух**…
Де ж под╕лись брати-московити,
Де за правду борц╕ голосн╕,
Що в Тб╕л╕с╕ любили сид╕ти
Та про дружбу сп╕вати п╕сн╕?
Це непоганий текст, ╕ якби у нас були небоязк╕ композитори, могла б з’явитися ╕ гарна п╕сня. Може, вона ╕ не зм╕нила б погоди на п╕сенних фронтах, але був би прецедент. А в╕н вкрай потр╕бен, аби започаткувати нову тенденц╕ю. Бо на фон╕ рос╕йського в╕йськово-п╕сенного розма╖ття наше п╕сенне «безриб’я» вигляда╓ просто загрозливим для ╕снування нац╕╖.
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
м. Льв╕в.

* Бронежилет.
** Очевидно, мова про ╢. ╢втушенка.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6408

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков