Версiя для друку Обговорити в форумi

ФОРУМ КНИГИ
Вранці отримав коротеньке sms-повідомлення від нашого дніпропетровського читача: «Переїзд української інтелігенції на села – велика помилка! «Табачникам» тільки того й треба, щоб у Києві був Бузина, на городі – дядько…».
Спочатку й не зрозумів, про що йдеться. Ага, тут же переставлені місцями слова! Тому і сенс приказки зовсім інший. Пригадав нашу давню розмову: Віктор активно переконував мене, що українство повинно зосередитись на вихованні україномовного прошарку освіченої молоді в мегаполісах Сходу. Село нікуди не дінеться, воно неодмінно братиме приклад з міста!
Може, це і занадто максималістська установка, але дніпропетровець всіляко її пропагує. Ось і сьогодні мимоволі нагадав мені про київського писаку… А ще про мій борг перед читачами нашої газети – адже я завжди писав про Форум видавців, який щороку проводиться у Львові. А саме цей форум, «ощасливив» своєю присутністю скандально відомий Олесь Бузина.
* * *
Але все по-порядку. Не встиг я зустріти і тепло, по-галицьки, обійняти свого кримського «світличанського» побратима Олексу Носаненка, як у холі Палацу мистецтв почув якісь голосні вигуки. Надто голосні як для культурної львівської (і не тільки львівської!) публіки, яка відвідує Форум. Все це явно виходило за рамки пристойності… І раптом група юнаків почала голосно і дружно скандувати: «Собаці собача смерть!». І далі хтось із них прокричав: «Панове, увага! На Форумі присутній відомий українофоб Олесь Бузина! Зустрінемо, як належить!».
Хтось узявся обговорювати поведінку молодиків, а я ще встиг побачити лису голову зляканого горе-письменника, яка почала швидко віддалятися і згодом зникла у натовпі… Проте, не пропустив і аргументів на захист хлопців: «А чого на них ображатися? Ми й так забагато дозволяємо українофобам… І як це Бузина насмілився приїхати на Форум? От, нахаба!».
Реакція гостей Форуму на появу «історика» підтвердила, що українські патріоти не дадуть легітимізуватися Олесеві Бузині у столиці, не кажучи вже про Львів.
* * *
Не можу сказати, що книжкове свято було зіпсоване. Бузина, очевидно, скоро «накивав п’ятами» з Палацу мистецтв, а решта викликала скоріше симпатію, повагу, аніж роздратування. Хоча було й тісно, неймовірно тісно! Проте, книголюби демонстрували неабияку витримку і терпіння.
І кожен з них, повірте, був винагороджений! Як не хорошою книгою, то приємною зустріччю. Укотре (чи не в п’ятий раз?) поспілкувався з молодим дніпропетровським письменником Дмитром Бондаренком. Він з кожною новою книгою піднімається на якісно вищий рівень. Зробив йому «комплімент»: мовляв, деякі оповідання варто екранізувати. Не дуже здивувався, коли почув від Дмитра, що подібні пропозиції до нього вже надходять… Ну, й молодчина цей січеславець!
…Біля палацу Потоцьких київський письменник Андрій Курков відповідав на запитання читачів. Було й таке запитання: чи знаходить він час розповісти вечірню казку дітям? Письменник відповів ствердно. Причому, поділився й «кухнею»: доводиться неабияк маневрувати, аби догодити усім. Адже син наполягає, щоб було якомога страшніше і динамічніше, а донечка хоче, щоб усе закінчилося «хеппі ендом»…
Курков говорив чудовою українською, хоча пише виключно російською. Подумки подякував йому, росіянину, за толерантність. Для кримчан він міг би бути взірцем мовної поведінки. Адже ніхто там не вимагає зрікатися російської чи забувати її… Вивчив українську – ось ти й громадянин. Причому, повноцінний, з повним обсягом прав і вдвічі багатший духовно!
* * *
Була ще одна цікава зустріч. Колишній депутат Верховної Ради Микола Поровський представляв свою книгу «…І бурею битва гриміла». Виявилося, що вона написана на основі спогадів колишнього вояка УПА кримчанина Володимира Чермошенцева – росіянина за національністю. Звичайно ж, придбав її.
На звичному місці побачив колоритних братів Капранових у вишиванках біля свого зеленого «Запорожця». Презентували свою нову книгу. Черга вишикувалася чималенька…
* * *
Прикро, що цього разу не зустрів Юрія Покальчука. Натомість… пішов на вечір пам’яті письменника. Зізнаюся: для мене це відчутний удар. Колись тепло написав про нього у статті «Милосердя – капітал України». Справа у тому, що Покальчук (чи «Пако», як називали його найближчі) системно опікувався колоніями для неповнолітніх, видавав поетичний часопис «Горизонт». Подякувавши за публікацію у «Кримській світлиці», Юрій Покальчук подарував мені книгу «Окружна дорога» з дарчим написом: «Сергієві Лащенку з побажаннями і надалі нести світло в темряву». Це він так «прив’язався» до назви нашого єдиного в Криму україномовного часопису.
«Пако» був культовою фігурою в українському середовищі. Надто помітною, аби тепер чимось заповнити велику пустку, що утворилася… Виступаючі сумували, що «Пако» цього разу не переїхав у Гуляйполе, адже свято «Незалежність з Нестором Махно» без нього ніколи не обходилося…
Добре виступив Олесь Доній, знайшовши потрібну оптимістичну тональність. Я встиг переговорити із героєм «революції на граніті»; адже мене зацікавив його проект «Барикада на Тузлі». Домовилися про зустріч у Києві. Старші відходять, молодші залишаються… Постараємося бути гідними Великого Пако!
* * *
Це може здатися неймовірним, але на Форумі я зустрів одного з учасників «Соловецької» експедиції – Андрія Криштальського з Волині. Він представляв луцьке видавництво «Терен». Але це ще не все. Не минуло й десяти хвилин після розмови з Андрієм, як ми помітили… ще одне знайоме обличчя! Це був Микола Соколов з пітерського «Меморіалу». Саме він проводив для нас екскурсію українською мовою, про що я не міг не згадати у «Кримській світлиці».
Уявіть собі подив хлопця, коли я окликнув його як доброго знайомого, а через хвилину показав те місце у «Кримській світлиці» від 5.09.2008 року, де згадував про нього! Звичайно, Микола такого не чекав, як і зустрічі з Криштальським.
Для кожного з нас зустріч була несподіваною, але дуже приємною. Мене, зокрема, порадувало те, що Микола Соколов знає про «Кримську світлицю», час від часу читає її в інтернеті. Виявляється, читав і мої статті про повстанський рух на Берестейщині – його ця тема дуже цікавить!
* * *
Найважче було пробитися до Президента Форуму видавців Олександри Коваль. Її постійно оточували визначні особистості. Скажімо, такі як… Роман Віктюк. Ось вони йдуть разом. Галантний режисер чемно взяв пані Коваль під ручку… Зараз вони порівняються зі мною, і я зроблю гарне фото! Ні, не вийшло. Хтось знову заступив мене. Група людей з телекамерами атакує Романа Віктюка – мовляв, ми ж домовлялися про інтерв’ю! Пан Віктюк знехотя відпускає руку Олександри Коваль. У цей час обізвався її мобільний телефон… фото я встиг зробити, але спокійно поговорити з нею мені не вдалося. Вир!
Зате несподівано зіткнувся з «правою рукою» Олександри Коваль – Катериною Шевченко. Пам’ятаю її з тих часів, як вона була активною просвітянкою, тоді ми майже приятелювали. Це і вирішило долю інтерв’ю – воно відбулося.
- Катю, можна декілька слів про тенденції Форуму? Ви стомилися, чи на підйомі?
- Кількість учасників постійно збільшується, хоч надати більшу площу ми вже не можемо – всі резерви вичерпано… У цьому році збільшилася кількість іноземних представництв. Це - «Інститут книги» з Кракова, Міжнародний Варшавський книжковий ярмарок, Франкфуртський міжнародний книжковий ярмарок, мерія міста Відня (Австрія, до речі, - це головний гість нашого літературного фестивалю), представлений Французький культурний центр, Ізраїльський культурний центр при посольстві Ізраїлю і, звичайно ж, Росія.
Літературний фестиваль ми проводимо втретє. Гості приїхали з 15 країн Європи! Це, по-перше, найближчі наші сусіди, а також Норвегія, Франція, Німеччина, Австрія.
- Чи зростає зацікавленість Форумом видавців? Чи доходить інформація до найдальших закутків України?
- Так, про львівський книжковий форум знають усі! І до нас активно їдуть. Найкраще представлені такі міста, як Київ, Харків, Донецьк; Одеса трішки гірше, а ось північні області представлені зовсім слабо… Чернігів, наприклад, зовсім не представлений. Захід і Центр активніші.
- А Крим?
- Є фірма «Гала» з Севастополя, а ось кримські видавництва до нас чомусь не їздять.
- Може, причина в мові?
- Очевидно, саме так.
- Українці стали більше читати?
- У нас немає інформації з цього приводу. Але ми все робимо, щоб відсоток читачів зростав. Зокрема, проводимо «програму підтримки читання» - вже сьомий рік. Четвертий рік проводиться «Всеукраїнський конкурс дитячого читання». Спочатку це був суто львівський конкурс. Потім приєдналися найближчі області, а тепер конкурс має статус всеукраїнського.
Спочатку він проводиться по школах, а потім по троє переможців від кожної області приїздять до нас на дитячий фестиваль «Книгоманія». Спочатку цей фестиваль відбувався в рамках Форуму, а в минулому році ми «відділили» його, адже тут тіснувато…
На початку травня ми проводимо акцію «Форум видавців дітям». Приїздять діти з усіх регіонів, зокрема і з Криму. Автономія представлена Севастополем, Сімферополем та районами. Діти їдуть дуже охоче, адже для них ми готуємо спеціальну чотириденну програму. І повертаються дуже задоволені. Захід проводиться українською мовою, але мовного бар’єру вже не існує!   І кримські діти тут не виняток, вони є частинкою України.
Сергій ЛАЩЕНКО.

ШЕКСПІР ПО—А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГАНСЬКИ

На 15-ій Національній книжковій виставці-ярмарку «Форум видавців у Львові» визначено переможців конкурсу «Найкраща книга Форуму видавців 2008». Як повідомили кореспонденту УКРІНФОРМу у прес-центрі форуму, Гран-прі отримала книга Вільяма Шекспіра «Гамлет, принц Датський» (видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га», м. Київ).
До 15 найкращих книг Форуму журі віднесло:
1. «Національний атлас України» (ДНВП «Картографія», м. Київ);
2. «Великий голод в Україні 1932-1933 рр.», 4 томи (Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», м. Київ);
3. «Українська Повстанська Армія: Історія нескорених» (Центр досліджень визвольного руху, м. Львів);
4. «Енциклопедія Львова» (видавництво «Літопис», м. Львів);
5. «Anno Domini = Року Божого: Латинські написи Львова» (Літературна агенція «Піраміда», м. Львів);
6. «Архітектура Львова. Стиль і час» (видавництво «Центр Європи»,  м. Львів);
7. Іван Дзюба. «Тарас Шевченко. Життя і творчість» (Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», м. Київ);
8. Валерій Шевчук. «Пізнаний і непізнаний сфінкс. Григорій Сковорода сучасними очима» (Університетське видавництво «Пульсари», м. Київ);
9. Василь Стус. «Таборовий зошит» (видавництво «Факт», м. Київ);
10. Іван Франко. «Галицько-руські народні приповідки»: у 3 томах (Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів);
11. Станіслав Бушак. «Козак Мамай» (видавництво «Родовід», м. Київ);
12. Оксана Романів-Тріска. «Народна ікона на склі» (Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ);
13. Олег Сидор. «Святий Василій Великий в українському мистецтві» (видавництво «Місіонер», м. Львів);
14. «Українська мала проза ХХ століття: Антологія» (видавництво «Факт», м. Київ);
15. «По одному віршу ста поетів» (видавництво «Грані-Т», м. Київ).

КНИГА І БІЗНЕС

У несподіваній для себе ролі виступив голова Львівської облдержадміністрації Микола Кміть. У рамках XV національного Форуму видавців, що проходить у Львові, він провів майстер-клас з проблеми розвитку книжкової індустрії в Україні.
Протягом академічної пари представники видавничої галузі знайомилися з бізнесовим досвідом, накопиченим керівником області. Адже до свого призначення на посаду він пройшов 15-річний підприємницький шлях і здобув у ділових колах заслужений авторитет провідного топ-менеджера. У 2006-му став переможцем національного етапу Міжнародного конкурсу «Підприємець року» у номінації «Харчова промисловість і переробка». Про свої підходи до аналізу ринку, використання статистики і побудови ефективної стратегії розвитку й розповів голова.
Як прокоментувала подію УКРІНФОРМу президент форуму Олександра Коваль, цьогоріч у програмній афіші вперше було передбачено цілу низку заходів для фахового спілкування представників книжкового ринку. Вони взяли участь у тренінгах і дискусіях, отримали можливість зустрітися з провідними експертами Нідерландів, Польщі, України та Росії, почули їхні прогнози щодо розвитку книговидавничої справи, формування системи спеціалізованої торгівлі.
У майбутньому, за словами Олександри Коваль, бізнес-програма форуму суттєво розростеться і перетвориться у справжню школу знайомства з досвідом книжкових ринків різних країн, нових підходів у формуванні цивілізованої політики в державі та піднесенні престижу української книги у світі.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2008 > Тема "Душі криниця"