Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 26.09.2008 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 26.09.2008
ЗРУЙНОВАНИЙ РАЙ

Навчальний заклад Петра Федоровича Важинського завжди у мене асоц╕ювався з остр╕вком щастя – кожного там зустр╕чали прив╕тн╕ всм╕хнен╕ обличчя. Кер╕вник л╕цею (спочатку з економ╕чним ухилом) започаткував його разом з╕ сво╖м першим завучем Агнесою Олександр╕вною Муромською ще в 1991 роц╕ ╕ створив тут таку атмосферу, яку вважав за потр╕бне, – в╕н не т╕льки знав ус╕х л╕це╖ст╕в в обличчя та по ╕мен╕, але, здавалося, ╕ обставини ╖хнього життя, до кожного звертався по-батьк╕вськи, випром╕нюючи доброзичлив╕сть ╕ налаштовуючи на дов╕рлив╕ тепл╕ стосунки. Не думаю, що це якась педагог╕чна ╕нновац╕я – просто як╕сть особистост╕, одна з тих, що пом╕тна одразу. Петра Федоровича завжди шанували ╕ учн╕, ╕ колеги, ╕ управл╕нц╕. Як результат – звання Заслужений прац╕вник осв╕ти АРК (2000 р.), Лауреат М╕жнародного академ╕чного рейтингу «Золота Фортуна», володар золото╖ медал╕ М╕жнародно╖ Академ╕╖ педагог╕чних наук (1996 р.), ср╕бна Георг╕╓вська медаль «Честь. Слава. Труд» IV ступеня. До того ж в╕н чотири рази обирався депутатом райради.
Вражав Петро Федорович ╕ як господар – л╕це╖сти не знали, що таке пост╕йн╕ побори, як в ╕нших навчальних закладах. Навпаки, я застала пер╕од, коли вони безкоштовно харчувалися. Якось Петро Федорович запросив мене до ╖дальн╕, я почала в╕дмовлятися, бо вже звикла до вислову, що безкоштовним бува╓ сир лише в мишоловц╕. Але пот╕м переконалася, що це був звичайний об╕д звичайного л╕це╖ста, якому н╕що не загрожувало, причому дуже смачний.
Не пригадаю точн╕ше в час╕, але ще в 90-х роках Петро Федорович в╕дкрив на сво╖й навчальн╕й баз╕ ф╕л╕ю Полтавського державного педагог╕чного ун╕верситету ╕м. В. Г. Короленка ╤╤╤ р╕вня акредитац╕╖. Наб╕р спец╕альностей щороку розширювався, ╕ в 2005 роц╕ вже оголошувався за наступними спец╕альностями: практичний психолог. Педагог╕ка ╕ методика початково╖ осв╕ти; практичний психолог. Соц╕альний педагог; дошк╕льне виховання. Спец╕ал╕зац╕я: дефектолог╕я логопед╕я; укра╖нська мова ╕ л╕тература; укра╖нська мова та л╕тература. Спец╕ал╕зац╕я: англ╕йська мова (щодо мови – навчання на бюджетн╕й основ╕); математика, ╕нформатика.
Певне, що це був п╕к розкв╕ту навчального комплексу. Петро Федорович одержав дозв╕л на його розширення, для чого частково в╕дремонтував зруйнований дитячий садочок, що знаходився поруч. Орган╕зував три групи дошколят, як╕ мали виховуватися у садочку укра╖нською мовою. Вже було в╕дкрито ╕ один з дол╕цейних клас╕в. Перший, другий та трет╕й мали згодом утворити укра╖нськ╕ дошколята. Таким чином, Петро Федорович був вже за крок до створення замкненого циклу: малюка приводять до садочка, де в╕н почина╓ знайомитися з укра╖нською мовою, ╕ перебува╓ в укра╖номовному середовищ╕ аж доки не зак╕нчить ун╕верситет. Та х╕ба це не мр╕я кожного патр╕ота нашо╖ держави? Петро Федорович з горд╕стю розпов╕да╓, як дов╕в укра╖номовну групу л╕це╖ст╕в до одержання ун╕верситетських диплом╕в, ╕ мр╕яв, аби цей шлях починався для дитини з перших ╖╖ ще несм╕ливих крок╕в по р╕дн╕й укра╖нськ╕й земл╕.
Певне, так би ╕ було, ╕ Петра Важинського оч╕кувала б чергова нагорода за цей новаторський вчинок. Але сталося дещо неспод╕ване. Завуч Петра Федоровича М╕щук Алла Як╕вна розпочала мусовану атаку на свого кер╕вника. Спочатку вона готувала ╜рунт – в х╕д п╕шли найбрудн╕ш╕ пл╕тки, як╕ мали вихлюпнутися на зборах колективу.
Але незм╕нний голова профкому Генр╕╓тта Уланова сказала: «Н╕, нема╓ про що говорити!», - чим теж зруйнувала свою кар’╓ру. Та Петра Федоровича не врятувала – його доля вже була вир╕шена в найвищих каб╕нетах кримсько╖ влади. Адже його заступниця А. М╕щук, на горе, виявилася кумою одного з кримських високопосадовц╕в, який посп╕шав витиснути з╕ сво╓╖ переваги для себе, р╕дних та знайомих все можливе. Питання поставив руба: або – або. ╤ Петро Федорович здався. В╕н дозволив поховати вс╕ сво╖ плани ╕ мр╕╖, ╕ залишив соб╕ лише те, на що н╕хто не заз╕хав, – крих╕тну к╕мнатку, нав╕ть без таблички, ╕ залишки студент╕в ВНЗ, яких мусив довести до ф╕налу. Залишки – тому що прокотилася хвиля, яка «злизала» велику к╕льк╕сть ф╕л╕й. Десь ╕ д╕йсно порушувалися права дитини на повноц╕нну осв╕ту, а ось ф╕л╕я Полтавського державного педагог╕чного ун╕верситету була порекомендована до л╕кв╕дац╕╖ просто для к╕лькост╕, а можливо, ╕ з п╕дказки м╕сцевих вовк╕в в овечих шкурах.
Багато раз╕в побувала я в цьому заклад╕, а про те, чого не могла побачити ╕ почути сама, дов╕дувалась з матер╕ал╕в прес-секретаря, який працював у Важинського, та з випуск╕в м╕сцево╖ газети. Студенти пост╕йно мандрували Укра╖ною, збирали фольклор, вивчали життя ╕нших ╖╖ рег╕он╕в. Побували в ╤вано-Франк╕вську, Прикарпатт╕ та на Гуцульщин╕, аби доторкнутися до нац╕онально╖ самобутност╕ культури ╕ побуту. «Укра╖на. Як багато чистих духовних почутт╕в виявля╓ кожен з нас, вимовляючи це слово! Як при╓мно в╕дчувати, що твоя Батьк╕вщина найкрасив╕ша у св╕т╕. ╤ в цьому я переконалася, коли ми про╖хали майже п╕в-Укра╖ни», - пише тод╕шня студентка ун╕верситету Валентина Берензон в дорожньому щоденнику. А ще: «Анф╕са Яценко взяла тут крихту земл╕, бо про це просила ╖╖ мати, яка народилася в Косов╕». Студентами були здеб╕льшого д╕вчата, захопленими, закоханими в р╕дне слово, на яких так чекали у Криму щир╕ директори, що мали занедбан╕ укра╖нськ╕ класи. Але легким розчерком пера ф╕л╕ю знищили ╕ грубим тиском обезглавили л╕цей, передавши його Алл╕ Як╕вн╕ М╕щук. У л╕це╖ розпочалася чистка, ╕ сп╕вчуваюч╕ п╕шли сл╕дом за Важинським (на сьогодн╕ близько 30 ос╕б). Проте ф╕л╕я «╕мен╕ кримсько╖ влади» почува╓ться тепер дедал╕ впевнен╕ше. Окр╕м «куми», тут працю╓ ще й дружина представника м╕н╕стерства осв╕ти АРК Володимира Адамовича Буякевича, який колись з╕знавався мен╕ в м╕н╕стерських коридорах, що «Кримську св╕тлицю» тут не люблять ╕ не читають, бо пишемо неправду. Тож, зрозум╕ло, що дружина Буякевича навча╓ в л╕це╖ не укра╖нсько╖, а рос╕йсько╖ мови та л╕тератури. А ╖╖ чолов╕к дба╓ про г╕дне оновлення кадр╕в в╕дпов╕дним чином. Ось в╕н ╕ порекомендував на м╕сце вчителя ╕стор╕╖ Укра╖ни колишнього викладача ╕стор╕╖ Укра╖ни економ╕чного л╕цею пана Олександра. Та не врахував, що батьки ╕ д╕ти тут призвича╖лися до трохи ╕ншо╖ ╕деолог╕╖. Одну з матер╕в восьмикласника шокував зошит з конспектом вступного уроку цього вчителя: «…Существует единый русский народ, а понятия «малороссы», «великороссы», «белороссы» обозначают географическое место рождения русского человека. Слово «Украина» является позорным словом, оно означает «окраина». Слово «Украина» узаконили, чтобы разделить пополам. Мы живем не в Украине, а в России... Украинского народа и языка не существует». Це лише маленька частка того, що встиг розпов╕сти д╕тям новий викладач, який ╕ не здогадувався, що вже через к╕лька дн╕в до л╕цею розпочнеться паломництво журнал╕ст╕в. До Петра Федоровича, прим╕ром, ми зав╕тали разом з кореспонденткою «Комсомольсько╖ правди в Укра╖н╕», бо геро╖ня дня директор Алла М╕щук н╕ фотографуватися, н╕ давати ╕нтерв’ю не бажала. А тим часом «на дрот╕» у д╕вчини вже вис╕ла Москва, яка жадала п╕кантних подробиць...
З╕ вчителем-невдахою л╕цею довелося-таки розлучитися. Але чи зник ╜рунт для под╕бних ексцес╕в? Та й чи скоро згасне слава, якою вкрив себе 1-й м╕ський л╕цей ╕м. 10-р╕ччя Незалежност╕ Укра╖ни? Аби з’ясувати, яка сьогодн╕ в л╕це╖ ситуац╕я взагал╕, розмовляю з╕ сво╓ю давньою знайомою - Ольгою Локт╕оновою, котра нещодавно забрала з цього л╕цею документи доньки Ан╕.
- Аню побили на ╜анку л╕цею на початку травня як╕сь чуж╕ юнаки. Н╕хто з╕ старших не виявив стурбованост╕, не визволив д╕вчину, не викликав н╕ «Швидку», н╕ м╕л╕ц╕ю. Коли ╖╖ витягла з-п╕д кулак╕в подруга ╕ завела в л╕цей, Аню посадили в б╕бл╕отец╕, не надали ╖й н╕яко╖ допомоги, не пов╕домили мен╕, хоча я тривалий час приятелювала з директоркою. Коли, нарешт╕, вона зателефонувала, для мене це був справжн╕й шок. Я запитала, чому вона н╕куди не звернулася. Алла М╕щук в╕дпов╕ла, що не вважала за доречне плямувати репутац╕ю л╕цею.
Але таки заплямувала. Не в той, так в ╕нший спос╕б: батьки пов╕домили ╕ про те, як вчителька п╕д час диктанту витягла неуважну д╕вчину, накрутивши ╖╖ косу на руку, ╕ про те, якими поборами зустр╕ла ╖х нова кер╕вниця. ╤ про так зван╕ два укра╖нськ╕ класи, запрошуючи в як╕, директор об╕цяла, що укра╖нською мовою там писатимуть лише теми урок╕в, все ╕нше буде рос╕йською.
У такому укра╖нському клас╕ навчалася ╕ Аня Локт╕онова. До к╕нця року в 10-му укра╖нському лишилося лише 3 учн╕. Але години вчителям зараховувались, а к╕льк╕сть клас╕в – кер╕вництву.
╤з заяви до м╕ського управл╕ння осв╕ти в╕д Ольги Локт╕оново╖ д╕зналася я також, що 7-класник Дмитро Павленко поранив ножем Олександра Висот╕на. А на уроц╕ ф╕зкультури пробили 5-класнику Максиму Фр╕дману каменем голову. Але все це не було сприйнято в школ╕ як НП, хоча ╕ не спростову╓ться м╕н╕стерством.
Все обходили мовчанкою, пильнуючи св╕й авторитет. Зовс╕м як в недавн╕й ╕нформац╕йн╕й програм╕ по телебаченню, де школяр, якого вбили однол╕тки, н╕бито упав з дерева. Тому ╕ не посп╕шали викликати швидку допомогу, збер╕гаючи репутац╕ю школи. М╕ж ╕ншим, Аня Локт╕онова ще й дос╕ нездорова ╕ не може навчатися, а ╖╖ матуся пише скарги, спод╕ваючись на як╕сь зм╕ни. А вони якщо ╕ ╓, то не в бажаному напрямку.
Журнал╕стка з «Комсомолки» попросила коментар до гучно╖ под╕╖ щодо антиукра╖нських урок╕в з ╕стор╕╖ Укра╖ни у Петра Важинського. Н╕, в╕н не зловт╕шався, в╕дчувалося, що десь глибоким кор╕нням в╕н ще пов’язаний з цим л╕це╓м ╕ вбол╕ва╓ за його долю. Але сказав: «Кожна людина ма╓ право на особисту думку, у тому числ╕ й вчитель, але ╓ посади, як╕ зобов’язують д╕яти в ╕нтересах держави, котру ти представля╓ш, проводити ╖╖ ╕деолог╕ю».
╤ подумалося мен╕: краще бути заступником тако╖ виважено╖, шляхетно╖ людини, н╕ж п╕дставляти себе п╕д удар ╕ виставляти на посм╕ховисько л╕цей ╕м. 10-р╕ччя Незалежност╕ Укра╖ни (якщо, звичайно, саме в цьому не поляга╓ чиясь прихована мета).
На той час, коли присвоювалося л╕цею звання, у Криму були три навчальн╕ заклади, що готували вчител╕в-укра╖н╕ст╕в. Де вони тепер?
╤ хто в╕дпов╕сть за «зруйнований рай» у дитячих душах?
Тамара СОЛОВЕЙ.

На фото О. Носаненка: Петро Федорович Важинський серед останн╕х райських кущ╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 26.09.2008 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6347

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков