"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема ""Будьмо!""
#34 за 22.08.2008
ПРОГУЛЯНКА ╤З ЗАДОВОЛЕННЯМ ╤ НЕ БЕЗ МОРАЛ╤ З КИЯНАМИ В КРИМУ
У житт╕ бува╓ так, що душевна спор╕днен╕сть виника╓ нав╕ть у тих людей, як╕ живуть за тисяч╕ к╕лометр╕в одне в╕д одного й знайом╕ майже т╕льки за листуванням ╕ к╕лькома зустр╕чами. Але в╕дстань - не перешкода справжн╕й дружб╕. Так╕й, як у нас ╕з Ра╓ю Захарченко, талановитою киянкою. Ра╖н╕ в╕рш╕ вже друкувалися в „Будьмо!”. Нагада╓мо читачам: Рая – студентка Ки╖вського нац╕онального л╕нгв╕стичного ун╕верситету (КНЛУ), серйозно вивча╓ ╕ноземн╕ мови, особливо н╕мецьку, а зараз ц╕кавиться ╕стор╕╓ю рел╕г╕й, для чого в╕дв╕ду╓ р╕зн╕ храми й багато чита╓. Ц╕леспрямован╕сть (адже Рая за гороскопом Стр╕лець) по╓дну╓ться з непереборним оптим╕змом, ум╕нням ц╕нувати те, що ╓, задоволенням в╕д життя. Це ╕ ╓ справжн╕й укра╖нський характер. Уперше ми побачилися з Ра╓ю у вересн╕ 2007 року в Ки╓в╕, де в╕дв╕дали Ки╓во-Печерську лавру та р╕зн╕ музе╖. А в липн╕ 2008 року Рая при╖хала з╕ сво╖м батьком у Крим. Для юно╖ поетеси й перекладачки наш п╕востр╕в став джерелом натхнення, особливо якщо врахувати, що це була перша Ра╖на по╖здка до Тавриди. Тому моя подруга вир╕шила д╕знатися про Крим якомога б╕льше й у перш╕ ж дн╕ в╕дв╕дала Коктебель ╕ Судак. Була й у С╕мферопол╕, бо автобус про╖жджав через мо╓ м╕сто. Нарешт╕ ми зустр╕лися в сел╕ Учку╓вц╕ п╕д Севастополем, де Захарченки зупинилися в панс╕онат╕. П╕сля першо╖ радост╕ та обм╕ну подарунками я поц╕кавилася, яке враження наших гостей в╕д Криму. Почула житт╓рад╕сну в╕дпов╕дь: Рая вс╕м задоволена. Ми вир╕шили по╓днати наше сп╕лкування з по╖здкою Кримом. ╤з Севастополя ми тримали курс на П╕вденний берег. Розгляд чудово╖ природи: л╕систих г╕р, вир╕зьблених в╕тром як скульптури скель ╕ схил╕в, св╕тла, яке лилося з небес – ми по╓днували з розмовою. Ми не могли наговоритися, адже до того через брак часу не вдавалося регулярно листуватися, та й ми встигли засумувати в розлуц╕. У нас накопичилося багато новин, ╕ ми розмовляли про все – починаючи з ун╕верситетсько╖ сес╕╖ (яку Рая склала на в╕дм╕нно) та зак╕нчуючи специф╕чною н╕мецькою музикою, стосовно яко╖ ми зробили висновок: блискуча форма та, м’яко кажучи, дивний зм╕ст. Ми ╖хали в село Орлине, а на поворот╕ зупинилися, щоб набрати воду з кримськотатарського джерела. Вода була холодна й смачна, ц╕люща, саме про таку створюють легенди. Типове кримське видовище: вибите в ст╕н╕ джерело, а навколо – зелена маса л╕с╕в. Ми продовжили мандр╕вку. Перед нами виникли Байдарськ╕ ворота. З видово╖ площадки нам в╕дкрився Фороський храм, який вразив киян сво╓ю красою. Ми вир╕шили в╕дв╕дати храм, ╕ це стало при╓мним спогадом для Ра╖, бо вона змогла й роздивитися красу в╕дреставровано╖ Божо╖ споруди, ╕ купити соб╕ прекрасну ╕конку-складень. Щоправда, нас здивувало, чому священик проводив хрещення немовлят не в храм╕, а на вулиц╕. Навколо з╕брався натовп, було чутно дитяч╕ крики. Взагал╕-то хрещення – це та╖нство, на якому не повинно бути сторонн╕х людей. Але, радше за все, таке масове проведення обряду було викликано нев╕дкладн╕стю. Це аж н╕як не вплинуло на наш настр╕й. Ми в╕дчули, що в Божому дом╕ ╓ м╕сце для вс╕х, а на гор╕, де сто╖ть храм, безпечно й затишно. П╕сля рел╕г╕йно╖ подорож╕ ми по╖хали до Кацивел╕ (б╕ля С╕ме╖зу), де в╕дв╕дали Будинок в╕дпочинку вчених. У Кацивел╕ ми потрапили до казкового парку. Кипариси – висок╕ й г╕лляст╕ – оточили нас. Ми вдихали запах глиц╕ (Ра╖н улюблений) ╕ не могли надивитися на заспок╕йливу красу дерев. Прис╕вши на лавку, ми замилувалися на те, як б╕га╓ жвава руденька б╕лочка – справжн╕й вогник! У цьому парку – новий св╕т, який дару╓ притулок утомленим, але щасливим друзям. Море зустр╕ло нас б╕рюзовими хвилями, як╕ котилися через кам╕ння. Темн╕ оч╕ лагун задивлялися на гостей. На зворотному шляху ми нав╕далися до селища Ласп╕, а перепочили в державному заказнику „Мис Айя”, де замовили об╕д. П╕д час веселого заст╕лля ми безперервно фотографувалися, а пот╕м п╕шли гуляти, милуючись на сосну Станкевича (кримський ендем╕к), синьояг╕дний ял╕вець ╕ примхливо вигнут╕ гори. Бл╕до-голубе море, яке, мов розмита акварель, зливалося з небом, оживилося згра╓ю дельф╕н╕в. Якщо у нас, кор╕нних кримчан, було весь час захоплення в╕д р╕дно╖ земл╕, то що ж в╕дчували кияни! Якщо перефразувати Хем╕нгуея, то „Крим – це свято, яке завжди з тобою”. По дороз╕ до Севастополя ми не могли пов╕рити, що доведеться прощатися. Але домовилися бути на зв’язку, поставивши за гасло: „Наш д╕м – ваш д╕м!” В останн╕й день свого перебування в Криму Рая роздивилася Севастополь, зокрема, побувала в музе╖-аквар╕ум╕. У не╖ з’явилося натхнення, тож невдовз╕ ми зможемо прочитати нов╕ твори ц╕╓╖ св╕тло╖ людини, яка вм╕╓ досягати мети. Тому коли я чую, що сучасна молодь деграду╓, то прошу не узагальнювати, адже ╓ люди, як╕ читають Юл╕ю Кр╕стеву й Ролана Барта, мр╕ють по╖хати на навчання до Н╕меччини, виступають на конференц╕ях, читають Б╕бл╕ю р╕зними мовами й хочуть додати до сво╖х знань ще й ╕врит. Це Рая, яка стр╕ля╓ без промаху. Ольга Смольницька.
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6257
|