Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НОЮ
Пошти св╕ту презентують поштов╕ випуски, зокрема благод╕йн╕, на п╕дтримку укра╖нц╕в…


СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ ╤З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ ЗАХИСНИК╤В МАР╤УПОЛЯ ╢ ДВО╢ КРИМЧАН
Серед захисник╕в, яких внасл╕док обм╕ну повернули з рос╕йського полону, ╓ дво╓ кримчан.


УКРА╥НА ПОВЕРНУЛА З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ 215 ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА Й ЗАХИСНИК╤В «АЗОВСТАЛ╤»
«Це найпотужн╕ший результат у питанн╕ зв╕льнення полонених за весь час повномасштабного...


ЩАСЛИВА ЛЮДИНА СЕРГ╤Й МАРТИНЮК
- Я щаслива людина, - говорить письменник Серг╕й Мартинюк, якому 10 липня нин╕шнього року...


ПЕРЕМОГА НА П╤ДСТУПАХ ДО КИ╢ВА
Виставка присвячена геро╖чн╕й оборон╕ столиц╕ Укра╖ни в╕д московських окупант╕в.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема ""Будьмо!""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 22.08.2008
ЙОГО ВЕЛИЧН╤СТЬ ВИПАДОК…

Минулого року вся ╤тал╕я святкувала 200-р╕ччя з дня народження Джузеппе Гар╕бальд╕ – громадського, пол╕тичного ╕ в╕йськового д╕яча, а прост╕ше кажучи, свого найшанован╕шого нац╕онального героя.
Доля Гар╕бальд╕ так чи ╕накше пов’язана з Укра╖ною. У 1820 – 1830 роках в╕н, як кап╕тан торгово╖ шхуни неодноразово в╕дв╕дував Одесу, Феодос╕ю, Керч, Таганрог… Сталося так, що з Приазов’ям пов’язана ключова под╕я в житт╕ великого ╕тал╕йського патр╕ота.
Ул╕тку 1833 року в╕н якось заглянув у портову корчму Таганрога. Там нер╕дко збирались ╕ноземн╕ моряки, тож можна було почути й ╕тал╕йську мову. Але цього разу Джузеппе був вражений тим, що саме говорив ╕тал╕йською один ╕з його земляк╕в – той закликав моряк╕в вступити до товариства «Молода ╤тал╕я» ╕ готувався до збройного повстання!
Гар╕бальд╕ ╕ сам неодноразово думав про важкий, принизливий стан ╤тал╕╖, яка колись була могутньою державою. Боляче переживав сваволю феодальних правител╕в, роздроблен╕сть ╤тал╕╖ на невелик╕ княз╕вства, нац╕ональний гн╕т з боку австр╕йц╕в, як╕ захопили п╕вн╕чну частину його кра╖ни.
А незнайомець н╕би виголошував уголос його сокровенн╕ думки! Джузеппе не витримав, кинувся до оратора з╕ словами: «Клянуся, що я з ц╕╓╖ мит╕ тв╕й товариш на все життя!»
Ця випадкова зустр╕ч перевернула все життя кап╕тана Сардинського торгового флоту. В╕н став на шлях збройно╖ боротьби, пов╕в за собою маси, ╕ його р╕дна ╤тал╕я таки здобула незалежн╕сть! А що, якби в╕н не заходив у таганрозький порт? Або не п╕шов би до корчми? Може, ╤тал╕я й дос╕ була б окупованою, роз’╓днаною, а, на додаток, ще й розcвареною, асим╕льованою…
Звичайно, ╕тал╕йський народ породив би ╕нших борц╕в-революц╕онер╕в, але витратив би на це …зайвих п’ять чи десять рок╕в. Не так вже й мало. В ╕стор╕╖ звол╕кання може коштувати дуже дорого; добре, що в даному випадку Гар╕бальд╕ взявся за справу з притаманним б╕льшост╕ ╕тал╕йц╕в завзяттям. Можна сказати, що на ╕тал╕йську ╕стор╕ю так чи ╕накше вплинули укра╖нськ╕ реал╕╖. Таганрог тод╕ входив до складу Катеринославсько╖ губерн╕╖, а вся ця губерн╕я була частиною Малорос╕╖.
Про яскравий еп╕зод б╕ограф╕╖ Гар╕бальд╕ св╕дчить обел╕ск, що сто╖ть на берез╕ Азовського моря; отже, це реальний факт, не вигадка. Тим, хто налагоджу╓ укра╖нсько-╕тал╕йськ╕ стосунки, варто про нього пам’ятати.
* * *
В╕домий ╕сторик ╢вген Тарле за п╕вроку до сво╓╖ смерт╕ у 1954 роц╕ зробив такий запис: «Абсолютний факт! У 1789 роц╕ юний молодший оф╕цер Бонапарт, який мав велику потребу в грошах, д╕знався, що можна п╕ти на рос╕йську в╕йськову службу з хорошим окладом, ╕ написав листа вказаному йому петербурзькому генералу, просячи чин майора. Генерал обурився: «Корсиканець! Поручник! У майори?» - ╕ наказав запропонувати чин кап╕тана ╕ половину бажаного окладу. Бонапарт образився. А якби погодився? Як виглядала б подальша ╕стор╕я ╢вропи?
Але сюжет м╕г мати й ╕нший поворот. Бонапарт погодився, прийняв чин рос╕йського кап╕тана ╕ був призначений у Калугу, скаж╕мо, в гарн╕зон: пров╕нц╕йн╕ чвари, карти, дешев╕ любовн╕ ╕нтрижки, як порятунок – якась дурна дуель… А проте, характер, розум ╕ ген╕й т╕ ж, що зробили Наполеона ╕мператором француз╕в. Т╕льки поле житт╓во╖ боротьби ╕нше…»
* * *
Якщо вже мова зайшла про в╕йну ╕ полководц╕в, то не можу не згадати Афган╕стан. Воюючий народ чинив запеклий збройний оп╕р радянським окупац╕йним в╕йськам.
Чим можна пояснити затят╕сть моджахед╕в? Мусульманським фанатизмом? Один ╕з колишн╕х сп╕вроб╕тник╕в ГРУ, який свою розв╕дувальну м╕с╕ю виконував… у рол╕ афганського мулли, вважа╓, що н╕. Мусульманських нац╕й багато, але х╕ба можна за р╕внем войовничост╕ пор╕вняти чеченця ╕ узбека? Екс-мулла, а нин╕ викладач арабсько╖ мови, афганц╕в, як природжених во╖н╕в, оц╕нював значно вище, н╕ж чеченц╕в! Тож не в ╕слам╕ справа. Даючи ╕нтерв’ю кореспондентов╕ «Укра╖ни молодо╖», колишн╕й розв╕дник пролив св╕тло на специф╕ку афганського ментал╕тету:
- Причина у вдалому зм╕шанн╕ кров╕. Пам’ята╓те з ╕стор╕╖ пох╕д в Аз╕ю Александра Македонського? Той, останн╕й, 11-р╕чний? П’ятдесятитисячний корпус найдосв╕дчен╕ших во╖н╕в збунтувався на тепер╕шн╕й територ╕╖ Афган╕стану. «Ми дос╕ служили тоб╕ в╕рою ╕ правдою. Але минуло вже ст╕льки рок╕в з початку походу! Ми втомилися… Ми стар╕╓мо, а тому дал╕ не п╕демо. Ми залишимося тут, хоч нам ╕ самим моторошно у ц╕й пустел╕». П’ятдесят тисяч македонських грек╕в, в╕дб╕рних, витривалих во╖н╕в, залишилися тут, ╕ кожен ╕з них знайшов соб╕ ж╕нку… Словом, генетична гримуча сум╕ш! ╤ще Маркс та Енгельс у якомусь том╕ повного з╕брання твор╕в застер╕гали: «Т╕льки не воюйте з афганцями…».
Думаю, ця г╕потеза розв╕дника ма╓ п╕д собою ╜рунт.
Отже, якби не цей ╕сторичний «бунт», то Радянський Союз, ц╕лком можливо, зробив би Афган╕стан сво╖м дом╕н╕оном. Але ж х╕ба все проанал╕зу╓ш? Х╕ба враху╓ш ус╕ ╕сторичн╕ випадковост╕? Стосовно Афгану, то нав╕ть висококласн╕ фах╕вц╕ ГРУ робили належн╕ висновки не в╕дразу, а багат╕ли, як то кажуть, «задн╕м розумом…»
* * *
Проте, я далекий в╕д того, щоб ганьбити усе радянське, рос╕йське. «Шоста частина» земно╖ кул╕ також могла б пишатися деякими серйозними усп╕хами. Ну, скаж╕мо, явним досягненням СРСР був сильний к╕нематограф. В╕н «латав д╕ри» там, де пробуксовувала неефективна економ╕ка. К╕но сутт╓во вплинуло на виховання молод╕ ╕, очевидно, надовго затримало розвал Радянського Союзу.
Тверезомислячим було зрозум╕ло, що «загниваючий Зах╕д» в усьому перемага╓ «св╕тову систему соц╕ал╕зму». Але радянське к╕но робило свою справу, виховуючи необх╕дний в╕дсоток лояльних до держави людей. ╤ не лише лояльних, але й фанатик╕в системи! Було кому ╕ в Афган ╖хати, ╕ на Кубу, було кому збивати американськ╕ л╕таки над Коре╓ю та В’╓тнамом, готувати «бойових плавц╕в» для морського спецназу, як╕ були б не г╕ршими в╕д американських «морських котик╕в».
Про ефективн╕сть радянсько╖ к╕ностуд╕╖ говорить наступний факт. Майже тридцять рок╕в тому на екранах величезно╖ кра╖ни з великим усп╕хом пройшли два ф╕льми:
«В зон╕ особливо╖ уваги» та «Х╕д у в╕дпов╕дь». Це була сво╓р╕дна в╕дпов╕дь пихатому Голл╕вуду. «Рос╕йським Рембо» став молодий актор Борис Галк╕н. В╕н переконливо з╕грав радянського десантника лейтенанта Тарасова, такого соб╕ лицаря в голубому берет╕. Сказати, що молод╕ цей ф╕льм сподобався – значить не сказати н╕чого! Радянськ╕ хлопц╕ просто марити почали службою в десантних в╕йськах. Одного разу Бориса Галк╕на зустр╕в головнокомандувач Пов╕трянодесантних в╕йськ генерал ╢вген Подколз╕н. Схилив свою голову на плече Борису ╕ розчулено сказав: «Синку, якби ти знав, що ти для нас зробив!»
╤ справд╕, Галк╕н почав отримувати неймов╕рну к╕льк╕сть лист╕в в╕д молодих людей призовного в╕ку. Уяв╕ть соб╕, деяк╕ з них уже сам╕ стали генералами! Ось що значить випадок… Чомусь пригадався висл╕в: «випадок – зворотна сторона Бога». Може, й справд╕ так? А якщо й так, то нам сл╕д уже вчитися керувати випадковостями. Тобто створити такий базис (на державному р╕вн╕) щоб коеф╕ц╕╓нт корисно╖ д╕╖ в╕д кожно╖ випадковост╕ був досить високим. Щоб можна було прогнозувати позитивний результат в╕д б╕льшост╕ випадк╕в! Скаж╕мо, побачила дитина патр╕отичний укра╖нський ф╕льм, який «тягне» на Оскара, ╕ в╕дразу стала патр╕отом сво╓╖ держави, свого народу. У рос╕ян же так╕ випадковост╕ трапляються? Тому не гр╕х ╕ повчитися у свого п╕вн╕чного сус╕да.

* * *
Ц╕каве спостереження: у Львов╕ к╕льк╕сть русофоб╕в невпинно скорочу╓ться. ╥х ще можна пошукати у середовищ╕ в╕с╕мдесятил╕тн╕х. Це й зрозум╕ло: таке пережити… ╤ «золотий вересень» 1939 року вони пам’ятають, ╕ майже п╕втора десятил╕ття насильницьких депортац╕й, знущань ╕ тортур. А ось у середовищ╕ ш╕стдесятил╕тн╕х русофоба вже треба шукати… вдень ╕з св╕чкою. Хоча в ц╕лому це ще досить патр╕отичне покол╕ння, але особливих п╕дстав ненавид╕ти «москал╕в» у них вже нема╓. ╤ мову рос╕йську чули ╕ засвоювали з дитинства, ╕ про репрес╕╖ д╕знавалися, головним чином, в╕д батьк╕в та людей старшого в╕ку.
Мову про молодь треба вести окремо. З одного боку, вони вчаться за патр╕отичними шк╕льними програмами, тож мали б ус╕ бути нац╕онал╕стами. З ╕ншого боку, усе шк╕льне сприйма╓ться як таке, що нав’язу╓ться силою. Тож «патр╕отичну» ╕стор╕ю знають так само погано, як «нейтральну» математику чи ф╕зику. Однак, цей недогляд сусп╕льства у Львов╕ багато чим компенсу╓ться: д╕ти виростають в укра╖номовн╕й атмосфер╕, ╖хн╕ рос╕йськомовн╕ однол╕тки укра╖нською також волод╕ють добре ╕ при потреб╕ ╖╖ використовують. Тож льв╕вськ╕ д╕ти виростають без мовних комплекс╕в; до ровесника з Москви чи Петербурга будуть звертатися, най╕мов╕рн╕ше, укра╖нською. Оск╕льки н╕ КГБ, н╕ ФСБ, н╕ Лужкова ╕з Жириновським, н╕ «в╓рних казаков» ╕з п╕столетами ╕ нагайками у Львов╕ не побачиш, то й русофоб╕╖ н╕зв╕дки братися. До Рос╕╖ ставляться як до велико╖, багато в чому ц╕каво╖ держави, мова яко╖ ╓ ц╕лком зрозум╕лою.
Рос╕йськ╕ ф╕льми укра╖нською молод╕жною аудитор╕╓ю Львова сприймаються на «ура!» Добре, якщо це ф╕льми про далекоб╕йник╕в; г╕рше, якщо про Чечню або Афган, бо разом ╕з ц╕кавим сюжетом неминуче засвою╓ться рос╕йських погляд на реч╕. Нер╕дко ╕мперський, шов╕н╕стичний.
Автор цих рядк╕в недаремно згадав усп╕х ф╕льм╕в «В зон╕ особливо╖ уваги» та «Х╕д у в╕дпов╕дь». Якщо актор Борис Галк╕н ╕ з╕граний ним лейтенант Тарасов опосередковано вплинули на престиж служби у Пов╕трянодесантних в╕йськах, то син актора – Владислав Галк╕н, знявшись у ро╖ вод╕я Санька у ф╕льм╕ «Далекоб╕йники», кардинально вплинув на долю… мого сина.
Подивившись к╕лька сер╕й цього сер╕алу, Богдан ╕ соб╕ вир╕шив стати «далекоб╕йником». Пробував я роз╕братися в чому справа (адже мр╕ялося, що син вибере соб╕ щось гуман╕тарне) ╕ зрозум╕в, що Богдана п╕дкорила… маг╕я дор╕г.
╤ що тут дивного? Комусь сниться Говерла, комусь Еверест, француз Жак ╤в Кусто не м╕г без свого моря ╕ п╕дводних зйомок… То чому б не закохатися у безмежн╕ простори, милуватися якими можна не з’╖жджаючи з трас? Нов╕ часи породили й новий тип мандр╕вника – вир╕шальною стала швидк╕сть. Творц╕ ф╕льму «Далекоб╕йники» подбали ╕ про хорошу музику. Це ж треба так поетично висловитися про дорогу ╕ непросту шоферську працю:
Посреди огней вечерних и гудков машин
Мчится тихий огонёк моей души…
«П╕длила масла у вогонь» ╕ публ╕кац╕я про укра╖нського богатиря Василя В╕растюка (газета «Будьмо!» 9.11.2007 р.). Виявля╓ться, батько укра╖нського силача 30 рок╕в працював вод╕╓м, ╕ сам Василь також мр╕яв бути далекоб╕йником! Ну, якщо вже найсильн╕ша людина планети мала таку мр╕ю… Схоже, що Богдан уже не зрадить сво╓му покликанню; та й з техн╕чно╖ точки зору – базис у нього ╓. Машини любить, у техн╕ц╕ розбира╓ться непогано.
А як же гуман╕тарн╕ амб╕ц╕╖ батька стосовно сво╖х нащадк╕в? Очевидно, тут також доведеться розраховувати на силу випадку. Адже й сам я двадцять рок╕в подорожував л╕сами в╕д Карпат до ╢н╕сею… Та одного прекрасного дня в╕дчув, що влада смерек ╕ кедр╕в зменшу╓ться, зате дедал╕ сильн╕ше притягу╓ до себе… чистий аркуш паперу. Про побачене ╕ пережите рано чи п╕зно захочеться написати - це законом╕рний ф╕нал будь-якого мандр╕вника.
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
м. Льв╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема ""Будьмо!""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6256

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков