Версiя для друку Обговорити в форумi

Проект “Аліанте” започатковано чеською асоціацією “Ягелло-2000”, для визначення знань про Міжнародну безпеку НАТО серед школярів, а в Україні конкурс почали проводити в 2004 році завдяки молодіжній організації, що була створена з метою поширення інформації та пропаганди ідей інтеграції України до європейських та євроатлантичних структур співробітництва та безпеки серед української молоді. З кожним роком постійно зростає кількість країн-учасниць, і на сьогодні їх 14. Слід зазначити, що серед них лише дві країни, які не є членами альянсу – це Україна та Грузія.
Бажаючих потрапити на конкурс було набагато більше, ніж тих, хто днями прагнув до перемоги під палючим кримським сонцем. З 286 команд, які побажали взяти участь у конкурсі, журі обрало 30, щоправда, у зв’язку з ювілеєм, ще 6 команд, до яких увійшли ветерани «Аліанте», отримали можливість востаннє взяти участь у ньому як учасники. Оскільки конкурс відбувається суто на добровільних засадах, цілком зрозуміло, що випадкових дітей тут немає. Їх можна назвати дітьми нового покоління, які не зазнали наслідків «холодної війни» та мають свою власну думку щодо майбутнього нашої держави та її стосунків із міжнародними структурами співробітництва та безпеки.
Відразу після прибуття до Перевального і облаштування учасники конкурсу зустрілися з командуванням підрозділу, яке познайомило їх із військовою частиною, а вже трохи згодом кожна команда розповіла про себе: про школу, з якої приїхали, місто. І не просто розповіли, а показали відеоматеріали. З першого дня всі почали жити за чітким розпорядком, який мало чим відрізнявся від звичайного військового. Підйом о 6.30, ранкова зарядка, заправляння ліжок, особиста гігієна, сніданок – усе відбувалося в чітко встановлений час. Дітям подобалося відчувати себе хоч трохи військовими, адже чи не саме для цього вони приїхали до Криму.
Відверто кажучи, вирушаючи у Перевальне, я очікував потрапити на черговий сумний і мало чим цікавий та привабливий семінар, що не так уже й рідко проводяться останнім часом в Україні. Та як тільки прибув до частини, відразу зрозумів, що дуже помилився. Зустрівшись з цими чудовими дітьми, важко не перейнятися позитивними емоціями, які переповнювали кожного з них. До початку військово-спортивних змагань усі трималися разом, і важко було зрозуміти, хто до якої команди належить.
Наступного дня о 10.00 на плацу військової частини гарнізону Перевальне вишикувалися всі учасники дійства. Розпочалось урочисте відкриття фінального етапу конкурсу “Аліанте-2008 – Україна”. Після підняття прапора України та Військово-Морських Сил Збройних Сил України перед присутніми виступили керівники конкурсу, почесні гості, члени журі та офіцери військової частини. А вже за декілька хвилин розпочався перший конкурс військово-спортивних змагань і військова естафета. Діти збирали і розбирали автомат Калашникова, на швидкість одягались у військову форму, загальновійськовий захисний костюм, протигази, носили на руках “пораненого” та багато-багато іншого. Усі конкурси проходили під шалене скандування та підтримку вболівальників, бо всім хотілося перемогти. Було трохи дивно, що одразу після закінчення змагань усе cуперництво кудись зникало. Переможені обіймалися з переможцями, тиснули одне одному руки і вже за декілька хвилин говорили зовсім на інші теми. Після завершення спортивних змагань діти вирушили до клубу військової частини, де відбулася презентація проектів команд-ветеранів на тему: “Як необхідно інформувати населення України про вступ до НАТО”. Слухаючи пропозиції кожної команди, просто дивуєшся, як далеко зайшла молодь у цьому питанні.
Наступного дня учасники конкурсу знову змагалися. Цього разу перед ними постало завдання: долати смугу перешкод, і не звичайну загальновійськову, а ту, на якій тренуються розвідники. Але аліантівцям, здається, усе, що їм пропонують, є звичним. Юнаки та дівчата вправ-но долали всі перешкоди: залазили на зруйновану стіну, перестрибували через колючий дріт, не вагаючись стрибали у вікно “зруйнованого” будинку тощо. За півгодини всі учасники знову зібралися у клубі для обговорення і презентації своїх робіт на різні теми. Досить цікаво було спостерігати і за рольовими іграми, в які грали діти. Під час однієї з них, яка являла собою такий собі міжнародний уявний суд, одна команда представляла Росію, як позивача до України, інша - саме Україну, а суддями мали бути глядачі й почесні гості конкурсу. Позивач викладав свої аргументи, відповідач -свої, і згодом “суд” мав ухвалити своє рішення на користь того, хто більш переконливо викладав матеріал.
Згодом до частини завітала делегація, до складу якої ввійшли: перший заступник Міністра закордонних справ Чеської Республіки Томаш Пояр, Надзвичайний та Повноважний Посол Чеської Республіки в Україні Ярослав Башта, Генеральний консул Чеської Республіки в Донецьку Анонін Мургаш, директор Департаменту Північної і Східної Європи Міністерства закордонних cправ Чехії Даніел Коштовал, директор асоціації “Ягелло-2000” та центру інформації НАТО Чехії Збінек Павлачек, радник першого заступника Міністра закордонних справ Чеської Республіки Якуб Шльосарек, керівник бюро військового аташе Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні Томас Шлях. Розпочинаючи свою промову, Томаш Пояр наголосив, що ніколи не вважав, що Україна не знаходилася в Європі. Від імені Міністерства закордонних справ він подякував усім, хто йде назустріч у проведенні таких конкурсів, зокрема Генеральному штабу ЗС України, Міністерству закордонних справ, організаторам, і зазначив, що стосунки України і Чехії за будь-яких обставин залишатимуться чудовими. Можливість виступити перед юнацькою аудиторією мали всі почесні гості, але найцікавіше розпочалося лише тоді, коли діти почали
ставити запитання. Представникам Альянсу довелося відповідати і на питання щодо ядерної загрози, і щодо славнозвісної скандальної системи ПРО, про реальні переваги і недоліки НАТО і багато-багато інших. Хочеться наголосити, що деякі питання діти ставили німецькою чи англійською мовами. А оскільки перекладача з цих мов у залі не було, то самі ж і перекладали відповіді посадовців іноземних держав. Після обіду делегація залишила військове містечко, а діти вирушили на змагання зі спортивного орієнтування, встановлення польового табору, де їм довелося провести ніч у наметах, а також позмагалися вони у приготуванні їжі.
Наступного дня відбулося підбиття підсумків конкурсу, оголошено і нагороджено переможців, та все ж головний приз чекає на них трохи пізніше. Згодом 15 команд переможців та 3 команди ветеранів вирушать у десятиденну автобусну пізнавальну подорож на військові бази країн-членів НАТО, а саме: Чеської Республіки, Німеччини та Польщі. А команда, яка здобула перше місце, братиме участь у подорожі на військові бази Норвегії 17 - 27 серпня 2008 року разом із переможцями міжнародного конкурсу «Аліанте-2008».
На цьому можна було й завершити матеріал, але хотілося б повідати і про одну романтичну історію, яка народилася разом із «Аліанте» в Україні. П’ять років тому вчитель історії однієї з харківських шкіл розповів своїм учням про конкурс, що незабаром мав відбутися на території однієї з військових частин України. Щоб потрапити туди, необхідно було відповісти на 40 запитань, які стосувалися міжнародного права, міжнародних відносин, історії тощо. Яна Чуйкова вирішила спробувати свої сили і невдовзі дізналася, що перемогла і тим самим подолала перший етап конкурсу. Друга частина конкурсу проходила на танковому полігоні навчального центру «Десна», де учасники мали показати не лише глибину своїх знань у всіх напрямках, але і неабияку витривалість. Доводилося віджиматися від землі, присідати з гирею, бігати різні дистанції, кидати навчальні гранати, долати смуги перешкод. Потім розпочались інтелектуальні ігри, дебати, і дівчині все це починало подобатися все більше й більше. Та найбільше їй подобався високий чорнявий хлопчина, який приїхав на змагання з Севастополя і, по суті, був суперником Яни. Недовго думаючи, дівчина вирішила, що від хлопців сьогодні сміливості не дочекаєшся, і вирішила познайомитися з кримчанином. Хлопця звати Сергій Ситницький. Так само, як і Яна, про конкурс довідався від учителя історії, так само заради цікавості вирішив взяти в ньому участь, так само переміг. Після першого кроку дівчини він теж став все більше звертати на неї увагу. Так зав’язалася дружба на «Аліанте». За результатами конкурсу вийшло, що і Яна, і Сергій потрапили до числа тих, хто переміг. Усіх запросили до Посольства Чехії в Україні (Київ), де після спілкування з послом вручали грамоти від Міністерства закордонних справ, а потім запросили на святковий бенкет. Головним призом для переможців була поїздка до Європи. Ґдиня, Краків, Хелм, Прага, Пардубіце, — ось міста, де пощастило побувати українським школярам. Військові розповідали про свої частини, військову техніку, літаки, та найбільше сподобалося дітям на одній із військових баз у місті Ґдиня, де жити довелося в трюмі навчального військового корабля і харчуватись у військовій їдальні. Було безліч екскурсій, подорожей, відвідування Центру НАТО у Празі, і весь цей час Сергій і Яна не відходили одне від одного. Потім вони листувалися, дзвонили одне одному. Наступного року зробили все, щоб перемогти у конкурсі, і їм це вдалося. Дружба переростала у найприємніше почуття у житті – щире юнацьке кохання. Тепер Яна не уявляла, як могла жити без Сергія, так само думав і хлопчина. І дарма, що дівчина була з Харкова, а він із Севастополя. Після закінчення конкурсів Сергій знаходив можливість поїхати до Харкова, а Яна - до Севастополя, так і їздять до сьогодні, бо не можуть довго не бачити одне одного. Сьогодні Яна і Сергій - ветерани і, ймовірно, «Аліанте-2008» стане для них останнім конкурсом, але вони вдячні Молодіжному Центру Атлантичної Ради України, що п’ять років тому вони організували проведення першого в Україні конкурсу «Аліанте-2004», бо саме він подарував Сергієві Яну, а Яні Сергія.
Леонід Матюхін.
Фото автора.

НЕОБІЗНАНІСТЬ - ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ МАНІПУЛЯЦІЙ

У Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна відбулася презентація навчального класу «Україна - НАТО», повідомили УКРІНФОРМу в прес-службі Міноборони.
У заході взяли участь заступник міністра оборони України Володимир Діброва, посадові особи Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, глава офісу зв’язку НАТО в Україні Джеймс Грін, військові аташе країн-членів НАТО, акредитовані в Україні.
Виступаючи під час презентації, заступник міністра оборони України зазначив, що створення цього класу є одним із перших практичних кроків використання вітчизняного освітнього потенціалу в реалізації Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008 - 2011 роки.
- На превеликий жаль, дотепер в Україні існують міфи про НАТО часів протистояння двох політичних систем, які вже давно стали архаїзмом. Тому подібна ситуація спонукає нас до дій. Адже необізнаність суспільства - це підґрунтя для маніпуляцій та спекуляцій, - зазначив заступник міністра оборони.
Володимир Діброва висловив сподівання, що активну участь в організації та проведенні занять з питань НАТО візьмуть Центр інформації і документації НАТО, офіс зв’язку НАТО в Україні, військові аташе країн-членів НАТО, військові радники при Міністерстві оборони України.
Заступник міністра повідомив, що у подальшому планується створити подібні навчальні класи в усіх військових навчальних закладах Збройних Сил України. Ці класи будуть відкриті для студентів цивільних ВНЗ та проведення широкого спектра молодіжних інформаційних форумів з питань міжнародної політики та безпеки. «Цей, безумовно, вдалий проект є впевненим кроком уперед до відкритих та конструктивних відносин армії та суспільства в Україні», - наголосив Володимир Діброва.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема ""Будьмо!""