"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема "З потоку життя"
#34 за 22.08.2008
Г╤ТЛЕРЮН╫Е М-В
╤СТОРИЧНА АНАТОМ╤Я
Не можна не погодитися з Президентом Рос╕╖ Дмитром Медвед╓вим, що тактика «приневолення агресора до миру» ╓ ╓дино можливою. Як ╕ з ╕ншим його твердженням, висловленим на зустр╕ч╕ з кер╕вництвом парламентських парт╕й РФ, – що Мюнхенська угода 1938 року, спрямована на умиротворення агресора, призвела до лихих насл╕дк╕в: «В ╕стор╕╖ вже було чимало приклад╕в умиротворення агресора. До реч╕, цим займались ╕ зах╕дн╕ кра╖ни 70 рок╕в тому. Ви зна╓те, якою трагед╕╓ю це зак╕нчилося», – сказав Медвед╓в. Якби високоосв╕чений ╕нтелектуал на президентськ╕й посад╕ цим обмежився, можна було б т╕льки поаплодувати йому – неабиякому см╕ливцю й л╕бералу. Але в╕н, на сво╓ горе, продовжив: мовляв, можете не сумн╕ватися, що миротворча операц╕я у П╕вденн╕й Осет╕╖ буде доведена до к╕нця. «Усе, що в наш╕й змоз╕, ми зробимо. Рос╕я не залишить сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в у б╕д╕, ╕ ми будемо домагатися нормал╕зац╕╖ ситуац╕╖». Лише к╕лька речень – ╕ л╕берал та ╕нтелектуал на висок╕й посад╕ вмить випарувався, а перед нами залишився... Хто саме? Для цього зануримося в не таку вже й давню ╕стор╕ю, скориставшись п╕дказкою пана Медвед╓ва. ...На початку 1930-х рок╕в у Чехословаччин╕, яка п╕сля розпаду Австро-Угорщини одержала незалежн╕сть, майже чверть населення становили етн╕чн╕ н╕мц╕, як╕ компактно мешкали у Судетськ╕й област╕, а дифузно – у Словаччин╕ та на Закарпатт╕. Пом╕тних м╕жетн╕чних конфл╕кт╕в не було, хоча празький уряд, побоюючись рег╕ональних сепаратизм╕в, надто захоплювався централ╕стською пол╕тикою. На виборах чеськ╕ н╕мц╕ голосували за соц╕ал-демократ╕в, комун╕ст╕в, християнських консерватор╕в. ╤ все б н╕чого, але у с╕чн╕ 1933 року канцлером Н╕меччини став такий соб╕ Адольф Г╕тлер. В╕дтак уже восени того ж року був створений «Н╕мецький патр╕отичний фронт» п╕д кер╕вництвом Конрада Генлейна, оф╕ц╕йною вимогою якого стала автоном╕я Судет у склад╕ федеративно╖ Чехословаччини, а неоф╕ц╕йною (тобто справжньою) – при╓днання Судетсько╖ област╕ до Третього Рейху. Ще за р╕к пройшов перший масовий м╕тинг фронту, який з╕брав 20 тисяч люду. Робота «патр╕от╕в» не була полишена на самоплив. З Берл╕на йшло щедре ф╕нансування, надходила парт╕йна л╕тература, при╖здили квал╕ф╕кован╕ кадри аг╕татор╕в, ╕ не т╕льки. За р╕к-другий з’явилися вм╕л╕ орган╕затори масових заворушень та ╕ндив╕дуального терору проти пол╕тичних опонент╕в. Отож «з нев╕домих причин» р╕зко зменшилася к╕льк╕сть охочих голосувати за соц╕ал-демократ╕в чи християнських консерватор╕в; натом╕сть «сп╕вв╕тчизники» (це сл╕вце з подач╕ берл╕нських ╕деолог╕в ув╕йшло в моду) дружно голосували за генлейн╕вц╕в, а найзаповзят╕ш╕ – марширували у лавах во╓н╕зованих парт╕йних загон╕в, дружно п╕дн╕маючи ноги у б╕лих гетрах. Так, м╕жво╓нна Чехословаччина була справд╕ демократичною державою ╕ дозволяла опозиц╕╖ дуже багато з того, що, мабуть, ╕ не варто дозволяти... Тим часом фронт перетворився на Судетсько-н╕мецьку парт╕ю, яка пост╕йно вела мову про гноблення чехословацьким урядом «сп╕вв╕тчизник╕в». Прага пост╕йно йшла назустр╕ч вимогам генлейн╕вц╕в: було забезпечено широке представництво етн╕чних н╕мц╕в у Нац╕ональних зборах, розширен╕ права м╕сцевого самоврядування, розвивалася осв╕та р╕дною мовою (певне число чеських громадян н╕мецького походження демонстративно не розмовляло чеською мовою, ╕ це ╖м н╕чим не загрожувало). Але «борц╕» не вгамовувалися – ан╕ в Судетах, ан╕ в Берл╕н╕. У лютому 1938 року Г╕тлер звернувся до Рейхстагу ╕з закликом «звернути увагу на жахлив╕ умови життя н╕мецьких брат╕в у Чехословаччин╕». А в березн╕, п╕сля аншлюсу Австр╕╖, Генлейн прибува╓ до Берл╕на, де одержу╓ нов╕ ╕нструкц╕╖ та чимал╕ грош╕. Кордон нелегально перетинають ╕нструктори з СС. В╕дтак у кв╕тн╕ 1938 року генлейн╕вська парт╕я ухвалю╓ Карлсбадську програму, де м╕ститься вимога нац╕онально-територ╕ально╖ автоном╕╖, а у травн╕ висува╓ вимогу провести референдум з при╓днання Судетських земель до Н╕меччини. На 22 травня – день мун╕ципальних вибор╕в – був призначений путч ╕з тим, щоб взяти п╕д контроль Судети та перетворити ц╕ вибори на плеб╕сцит. Одночасно Вермахт почав висування сво╖х див╕з╕й до кордону. Але чехословацький уряд пов╕вся р╕шуче. В╕н пров╕в часткову моб╕л╕зац╕ю в кра╖н╕, вв╕в арм╕ю в Судети, придушив силою виступи генлейн╕вц╕в. Одне слово, на якийсь час нав╕в конституц╕йний лад. А дал╕ почалися переговори за посередництва групи представник╕в зах╕дних держав на чол╕ з лордом Ренсименом. Переговори виявилися безрезультатними, оск╕льки Берл╕н дав команду: тягнути час ╕ готувати збройне захоплення влади (стр╕лецько╖ збро╖-бо через кордон доставили немало). ╤ от, попри те, що Прага погодилася на створення н╕мецьких автономних район╕в, 12 вересня 1938 року з’╖зд НСДАП ухвалив резолюц╕ю з вимогою до Чехословаччини надати самовизначення судетським н╕мцям. У промов╕ на з’╖зд╕ Адольф Г╕тлер заявив, що в╕н прагне миру й т╕льки миру, але «не для того Всемогутн╕й створив с╕м м╕льйон╕в чех╕в, щоб вони гнобили три з половиною м╕льйони судетських н╕мц╕в» ╕ що за спинами «змучених» судетських н╕мц╕в «сто╖ть озбро╓на н╕мецька нац╕я». 13 вересня почалося збройне повстання у Судетах; у в╕дпов╕дь чеський уряд запровадив во╓нний стан у населених н╕мцями районах ╕ в╕дправив туди в╕йська. П╕сля дводенних бо╖в заколот був придушений, Генлейн ут╕к до Н╕меччини. У боях загинуло понад 300 путчист╕в, сотн╕ були поранен╕, чимало заарештовано. Здавалося б, усе. Але ж за спинами «сп╕вв╕тчизник╕в» стояв Берл╕н. Зн╕мки «зв╕рств чесько╖ вояччини» з легко╖ руки в╕домства Геббельса об╕йшли весь св╕т. Н╕мецьке телебачення (так, Трет╕й Рейх з середини 1930-х став л╕дером у використанн╕ недосконало╖ ще телев╕з╕╖ у пропагандистських ц╕лях) кричало про «злочини чех╕в» ╕ показувало ╖х. Г╕тлер з ус╕х трибун погрожував – в╕н, мовляв, дуже прагне миру ╕ ╓ визнаним миротворцем, але у ц╕й ситуац╕╖ можлива в╕йна якнайширшого масштабу. ╤ демократичний Зах╕д завагався... А поки Берл╕н, Париж, Лондон ╕ Рим обм╕нювалися посланнями, поки зах╕дна преса вимагала «тиснути на Чехословаччину» ╕ «забезпечити права н╕мецького населення щодо возз’╓днання з кра╖ною, з якою воно пов’язане походженням», Генлейн сформував на територ╕╖ Рейху Судетський н╕мецький добровольчий корпус», який розгорнув бойов╕ д╕╖ та терористичн╕ напади у прикордонних районах Чехословаччини. Чеськ╕ вояки г╕дно билися, але чеськ╕ л╕дери втратили впевнен╕сть у соб╕. 17 вересня Президент Чехословаччини Едуард Бенеш запропонував передати к╕лька населених н╕мцями район╕в Третьому Рейху; але Г╕тлер ╕з цим не погодився – йому не була потр╕бна така «др╕бничка». В╕дтак 19 вересня посли Британ╕╖ та Франц╕╖ передали Бенешу вимогу сво╖х уряд╕в вивести в╕йська ╕з зони конфл╕кту ╕ передати Н╕меччин╕ територ╕╖, населен╕ «сп╕вв╕тчизниками». Бо ж ╕шлося про забезпечення миру в ╢вроп╕, про умиротворення з якогось дива розлючено╖ висококультурно╖ н╕мецько╖ нац╕╖, яка дала св╕ту Баха ╕ ╫ете! Подальш╕ под╕╖ добре в╕дом╕. 30 вересня була п╕дписана Мюнхенська угода. В╕д Чехословаччини до Н╕меччини в╕д╕йшла не т╕льки Судетська область, а й ус╕ райони, де н╕мц╕ теоретично становили понад 50% населення (реально – 35-40%). Президент Бенеш п╕шов у в╕дставку ╕ ви╖хав ╕з кра╖ни. Чехословацька арм╕я припинила ╕снування як реальна бойова сила. Одним словом, «миротворча операц╕я» Адольфа Г╕тлера усп╕шно завершилася. Принаймн╕, так в╕н заявив публ╕чно. Насправд╕ ж його плани були зовс╕м ╕ншими. 14 березня 1939 року з подач╕ Берл╕на автономна Словаччина проголосила свою незалежн╕сть, а 15 березня до Праги «на прохання уряду Чех╕╖» ув╕йшли н╕мецьк╕ в╕йська. Кра╖на була перетворена на «протекторат Богем╕я унд Морав╕я». Але не думайте, що Берл╕н позбавив чех╕в ус╕х ознак державност╕, зовс╕м н╕ – протекторат мав свого президента, Ем╕ля Гаху, свою пол╕ц╕ю, свою адм╕н╕страц╕ю. От т╕льки п╕дпорядковувалося все ╕мперському протектору – спершу Константину фон Нейрату, а пот╕м обергрупенфюреру СС Рейнгарду Гейдр╕ху. З в╕дпов╕дними насл╕дками у вигляд╕ побудови концтабор╕в, знищення пол╕тично╖ опозиц╕╖, геноциду ╓вре╖в та циган ╕, зв╕сно, моб╕л╕зац╕╖ потужно╖ чесько╖ промисловост╕ для в╕йськових потреб Рейху. ╤ знову Г╕тлер заявив, що в╕н дом╕гся нормал╕зац╕╖ ситуац╕╖ ╕ забезпечив мир. Отак реально виглядало умиротворення зразка 1938 року, отаким був справд╕ ганебний для зах╕дних демократ╕й Мюнхен. Й ╕сторичн╕ аналог╕╖ – Дмитро Медвед╓в ма╓ рац╕ю – тут просто-таки напрошуються. От т╕льки ан╕ Рос╕я, ан╕ П╕вденна Осет╕я ╕мен╕ Кокойти аж н╕як не тягнуть на роль злощасно╖ Чехословаччини, а Груз╕я – на роль нацистсько╖ Н╕меччини. Вида╓ться, у медвед╓вському розклад╕ треба просто переставити ф╕гурант╕в, ╕ тод╕ все стане на м╕сце. ╤ президент Медвед╓в, людина все ж таки осв╕чена, добре розум╕╓, хто ╓ who в сучасн╕й розстановц╕ пол╕тичних гравц╕в. Але в жодному раз╕ не наважиться сказати це вголос. З╕ зрозум╕лих причин. Бо ж насправд╕ в╕н ╓ не б╕льше, н╕ж якийсь др╕бний г╕тлерюн╜е при сво╓му рейхсканцлер╕ в описаних ним 1930-х. Тих тридцятих, як╕ не можна забувати.
Серг╕й Грабовський, кандидат ф╕лософських наук, член Асоц╕ац╕╖ укра╖нських письменник╕в. «Укра╖нська правда».
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6242
|