Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2008 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 15.08.2008
ДИВОСВ╤Т П╤СН╤

З╤ СВЯТОМ!

Рад╕сть ╕ тугу людсько╖ душ╕, тепло материнського серця ╕ нездоланну силу любов╕ до р╕дно╖ земл╕ - все це пережива╓ш заново, слухаючи п╕сн╕ у виконанн╕ Нац╕онального заслуженого академ╕чного укра╖нського народного хору ╕мен╕ Григор╕я Верьовки. Зал, не домовляючись, п╕дн╕ма╓ться, щоб слухати стоячи «Боже великий, ╓диний, нам Укра╖ну храни», чи «Рекв╕╓м», присвячений жертвам голодомору. Та й кожен тв╕р у виконанн╕ цього колективу залиша╓ незабутн╕ враження. Але найб╕льше диво, що пот╕м, п╕сля концерту, ще довго-довго перед очима вимальовуються сюжети п╕сень. Н╕би ти побачив «наживо» - ╕ сповнений вогняного темпераменту «ярмарок», ╕ «як реве та стогне Дн╕пр широкий», ╕ запальних запорожц╕в. Ц╕лком погоджуюся ╕ з тими, хто стверджу╓, що багато п╕сень у виконанн╕ хору ╕м. Г. Верьовки мають силу замовляння, яким волод╕ють народн╕ в╕дуни, тобто л╕кують в╕д недуг, бо ц╕ п╕сн╕ сповнен╕ житт╓дайно╖ сили.
Безперечно, велика заслуга в цьому Героя Укра╖ни, генерального директора - художнього кер╕вника хору, академ╕ка Анатол╕я Тимоф╕йовича Авд╕╓вського. Саме в╕д нього, як кер╕вника, залежить, щоб хор поповнювався талановитими митцями, а як в╕д диригента - гармон╕я сп╕ву хору, феномен звучання п╕сн╕. Як пишуть досл╕дники його творчост╕: в╕н - не просто першокласний музикант, хормейстер, диригент, композитор, а - «душа колективу, його визнаний л╕дер, сво╓р╕дний мистецький камертон укра╖нсько╖ хорово╖ культури, на якого р╕вняються, у якого вчаться, за яким настроюють чисте, щире звучання тисяч╕ й тисяч╕ профес╕онал╕в ╕ аматор╕в. Мабуть, н╕кому не вда╓ться так майстерно ╕ неспод╕вано по╓днати в одному концерт╕ р╕зножанров╕ п╕сн╕ й танц╕ в гармон╕йне художньо ц╕л╕сне музично-театральне полотно, як це вм╕╓ зробити А. Авд╕╓вський».
Тут варто нагадати, що б╕ля штурвала уславленого колективу Анатол╕й Тимоф╕йович став понад сорок рок╕в тому - п╕сля смерт╕ в╕домого укра╖нського композитора ╕ хорового диригента Григор╕я Гур╕йовича Верьовки, який створив Державний укра╖нський народний хор (так в╕н ран╕ше називався), ╕ упродовж двох десятил╕ть в╕в його творчими шляхами до вершин майстерност╕.
До реч╕, призначення А. Авд╕╓вського кер╕вником колективу не вс╕ сприйняли схвально, мовляв, ще молодий, не напрацював належного досв╕ду. Тому п╕шли чутки, що посприяв цьому якийсь високопоставлений родич. Це, м’яко кажучи, неправда.
Не мав в╕н н╕ високопоставлених родич╕в, н╕ блат╕в, н╕ грошей, щоб «купити» почесну посаду. Ось рядки з його б╕ограф╕╖. Народився 16 серпня 1933 р. у с. Федвар (тепер - с. П╕дл╕сне) К╕ровоградсько╖ област╕. Рятуючись в╕д голоду, в╕д якого вимирало село, батьки - за фахом ветеринарн╕ л╕кар╕ - пере╖хали на Одещину, де працювали в одному з радгосп╕в. З малих рок╕в тягнувся до музики, до п╕сн╕ - може це в╕д батька, який мав чудовий голос. 1958 року зак╕нчив Одеську консерватор╕ю ╕м. А. Нежданово╖, того ж року орган╕зову╓ Пол╕ський ансамбль п╕сн╕ ╕ танцю “Льонок” (м. Житомир).
1963 року Григор╕й Гур╕йович Верьовка запросив  молодого диригента до Ки╓ва працювати асистентом у сво╓му колектив╕, а 1966-го А. Авд╕╓вський ста╓ художн╕м кер╕вником ╕ головним диригентом найвидатн╕шого народного колективу Укра╖ни.
Тож, якщо коротко, право керувати уславленим колективом в╕н отримав завдяки таланту, невгамовн╕й вдач╕, запалу, надзвичайн╕й працелюбност╕ ╕ в╕дчуттю нового. Саме ц╕ риси, а також, мужн╕сть ╕ти «проти теч╕╖» (за радянських час╕в його звинувачували у нац╕онал╕зм╕, вимагали скорочувати репертуар укра╖нських народних п╕сень, натом╕сть б╕льше виконувати твор╕в народ╕в СРСР) допомогли йому не лише утримати очолюваний колектив на тих висотах, на як╕ його п╕дняв Г. Г. Верьовка, але й вивести на нов╕.
╤ тут скористаюся ще одним витягом ╕з публ╕кац╕й про А. Т. Авд╕╓вського. «Дбайливо збираючи, любовно обробляючи й аранжируючи незайман╕ народн╕ перлини, Анатол╕й Тимоф╕йович розкрива╓ ╕ збагачу╓ давн╕ традиц╕╖ народного хорового виконання а капела ╕ разом ╕з тим майстерно використову╓ у сво╖й багатобарвн╕й пал╕тр╕ виражальн╕ засоби св╕тового академ╕чного мистецтва. Як тонкий ювел╕р над д╕амантом, працю╓ в╕н над кожною п╕снею; ╕ вона спалаху╓ в його трактуванн╕ неспод╕ваними гранями».
Проте п╕д час нашо╖ розмови секрет популярност╕ хору Анатол╕й Тимоф╕йович пояснив ╕накше:
- Вона у крас╕ народно╖ п╕сн╕ ╕ в сво╓р╕дн╕й виконавськ╕й манер╕, яка ╜рунту╓ться на музично-поетичних традиц╕ях, що обумовлен╕ ╕сторичним досв╕дом, укладом життя, естетичними запитами багатьох покол╕нь. Нав╕ть виконуючи твори, складен╕ за приписами академ╕чно╖ хорово╖ фактури, ми не допуска╓мо порушень знайденого колись стилю.
- Анатол╕ю Тимоф╕йовичу, новими п╕снями для вашого хору часто стають повернен╕ з далеко╖ давнини мелод╕╖. Як вда╓ться ╖х в╕дродити?
- «Реставрац╕я» старовинно╖ п╕сн╕ вимага╓ коп╕тко╖ науково╖ роботи, ми пост╕йно поповню╓мо наш п╕сенний матер╕ал, записуючи в р╕зних рег╕онах народн╕ п╕сн╕, як╕ можна назвати пам’ятками духовно╖ культури.
Саме з таких п╕сень створювали програми по ╕сторико-етнограф╕чних зонах Укра╖ни. Звичайно, будемо вдячн╕, якщо в нашу «експедиц╕ю» по народну п╕сню вв╕ллються добров╕льн╕ пом╕чники з с╕л ╕ надсилатимуть нам старовинн╕ п╕сн╕.
У нас на полицях понад 300 тисяч народних п╕сень. У мене ╓ видання В╕льно╖ академ╕╖ наук (Нью-Йорк) - 13 том╕в, що м╕стять шедеври укра╖нського мелосу.
Ми прагнемо, щоб стародавн╕ п╕сн╕ звучали так, як ╖х сп╕вали у давнину. Вони передають багатоголосу природу укра╖нсько╖ п╕сн╕, коли з ус╕х к╕нц╕в села лине р╕знобарвний сп╕в, по╓днуючись у прекрасне мереживо, в якому раз по раз вид╕ляються то одна, то ╕нша повнозвучна мелод╕я.
- Ваш колектив виступав у р╕зних куточках кра╖ни, за рубежем. Ми зна╓мо, що грим╕ли в╕д оплеск╕в знаменитий паризький зал «Плей╓ль», концертн╕ зали Н╕меччини, ╤спан╕╖, Мексики, Чех╕╖, багатьох ╕нших кра╖н. Як╕ виступи для вас особливо пам’ятн╕?
- На с╕льськ╕й сцен╕. Скажу в╕дверто, не просто пояснити, чому саме так. Але звичайно ж при╓мно виступати, де тебе найкраще розум╕ють. А нам дода╓ сил ╕ натхнення, п╕днесеност╕, якщо п╕сля нашого концерту в сел╕ створюють власний хор, фольклорну групу, ансамбль.
- А яка ваша найзапов╕тн╕ша мр╕я?
- Моя найзапов╕тн╕ша мр╕я - щоб укра╖нська народна п╕сня стала нев╕д’╓мною часткою буття мого народу. Для цього, звичайно, недостатньо зусиль митц╕в. Любов до народно╖ п╕сн╕ сл╕д виховувати з дитсадка, з╕ школи. ╤ треба все зробити для ╖╖ в╕дродження. П╕сня л╕ку╓ душу, кажуть в народ╕. ╤ недарма. Вона вихову╓ щедр╕сть ╕ мужн╕сть, в╕рн╕сть В╕тчизн╕ ╕ коханню, вона не дозволить забути стареньку мат╕р, змусить зупинитися в╕д поганого вчинку. Бо п╕сня - то добра сила.
В╕таючи Анатол╕я Тимоф╕йовича з с╕мдесятип’ятир╕ччям, ми бажа╓мо, щоб збулась ╕ ця, й ус╕ ╕нш╕ його мр╕╖. А ще зичимо довгол╕ття, м╕цного здоров’я.
З юв╕ле╓м, Маестро!
Людмила ШЕРШЕЛЬ.
 (УКР╤НФОРМ).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2008 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6227

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков