Версiя для друку Обговорити в форумi

ПОСТАТІ

Відомий український учений-симиренкознавець, за ініціативою якого ще на початку 2002 року були прийняті урядові постанови та розпорядження щодо вшанування пам’яті всесвітньо відомого ученого-садівника та помолога Л. П. Симиренка, звернувся з листом до керівництва Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського та Південного наукового центру НАН України з пропозицією відкриття меморіальної дошки всесвітньо відомому українському вченому садівнику та помологу Л. П. Симиренку на будинку М. С. Воронцова (нині Південний науковий центр НАН України у Ботанічному саду Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського «Салгирка»).
Враховуючи важливість порушеного питання для вітчизняної науки та культури, публікуємо листа науковця з незначними скороченнями.

* * *

Ректору Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського члену-кореспонденту НАН України Багрову М. В.,
Директору Південного наукового центру НАН України кандидату фізико-математичних наук Башті О. Ф.

Вельмишановні Миколо Васильовичу та Олександре Івановичу!
Враховуючи величезний внесок всесвітньо відомого українського вченого Левка Платоновича Симиренка у розвиток світової та вітчизняної садівничої науки, Верховна Рада України прийняла Постанову «Про вшанування пам’яті великих українських учених-садівників Л. П. Симиренка та В. Л. Симиренка» № 3067-ІІІ від 7 лютого 2002 року. На її виконання Кабінет Міністрів України видав відповідне Розпорядження № 281-р від 1 червня 2002 року.
Серед низки заходів, визначених Урядом на виконання цієї Постанови, одним із пунктів урядового плану передбачалося: «Розглянути питання про відкриття меморіальних дощок на честь Л. П. Симиренка та В. Л. Симиренка в місцях їхнього навчання і творчої діяльності. Відповідальними виконавцями зазначеного заходу були визначені Черкаська і Київська облдержадміністрації та Рада міністрів Автономної Республіки Крим. На виконання Постанови Верховної Ради України та Розпорядження Кабінету Міністрів України Верховна Рада та Рада міністрів АРК прийняли постанови про вшанування пам’яті Л. П. Симиренка на території Криму.
Відомо, що вивченню кримського промислового садівництва видатний учений присвятив майже тридцять років подвижницького життя своєї титанічної діяльності на ниві вітчизняного садівництва. Здійснюючи свої численні й довготривалі експедиції по садах Південнобережжя та Передгір’я Криму, дослідник щороку у різні пори року по кілька місяців жив і працював на півострові.
У 1888 році Л. П. Симиренко як авторитетний вчений очолював експертну раду провідного відділу садівництва на Таврійській губернській сільськогосподарській виставці у м. Сімферополі. Перебуваючи на лікуванні в Ялті з осені 1888 року, вчений почав ознайомлюватися і збирати матеріал із садівництва кримського Південнобережжя.
Відомий цикл фундаментальних наукових статей Л. П. Симиренка, видрукуваних у 1889 році в провідному вітчизняному науковому часописі «Вестник садоводства, плодоводства и огородничества» (№ 1, 2, 4, 9). Дослідницький матеріал учений об’єднав під єдиною назвою: «Из осенних экскурсий по югу: І. Ореанда; ІІ. Алупка и Гурзуф; Партенит, по Бессарабии».
Участь Л. П. Симиренка на посаді наукового експерта провідного відділу садівництва Сімферопольської губернської сільськогосподарської та промислової виставки восени 1888 року дозволила йому побіжно ознайомитися із садівництвом інших регіонів Криму. Цілком закономірно, що увагу прискіпливого дослідника привернули перш за все промислові сади у місті Сімферополі та розташовані у долині найбільшої р. Салгиру. У Сімферополі Л. П. Симиренко, працюючи експертом губернської виставки, мав змогу добре ознайомитися з садами місцевих садовласників Щербини, Таюрського, Дзюбіна, Бухштаба, Бетлілга, Христофорова, Пастака та інших. Тоді ж відбулося знайомство вченого із садами приміського маєтку Воронцових «Салгирка».
Зв’язки ученого з «Салгиркою» стають значно тіснішими, коли садибу перетворили у державний маєток і створили на ній садівничу школу. Необхідність створення такого закладу у Криму Левко Платонович доводив упродовж кількох років, постійно зустрічаючись з місцевими садовласниками та керманичами Таврійської земельної управи, міською думою та керівництвом Сімферопольського відділу Російського товариства садівництва. Таку школу далекоглядний учений ще на початку 90-х років ХІХ століття створив у садибі Платонів Хутір поблизу Городища на Черкащині у своєму Помологічному розсаднику.
Свідченням тісних творчих зв’язків Л. П. Симиренка із садівниками «Салгирки» є знаходження ним у місцевій колекції ягідників двох унікальних сортів малини: Салгирка жовта і Салгирка червона. Їх учений долучив до світової колекції, зібраної у своєму Помологічному розсаднику. Зазначені сорти присутні у першій фундаментальній помологічній праці Л. П. Симиренка у Генеральному каталозі Помологічного розсадника (Иллюстративное описание маточных коллекций Питомника. Киев, 1901).
Упродовж 1888 - 1910 років Л. П. Симиренко провів детальне експедиційне обстеження і вивчення всіх промислових насаджень, які зосереджувалися, головним чином, в долинах річок Салгиру, Альми, Качі, Бельбеку, Чорної, Карасу, Булганаку. Результатом багаторічного вивчення вченим кримського садівництва стали не лише численні статті, опубліковані в провідних садівничих часописах Росії та світу, але й капітальні монографічні праці. Серед них найбільш відомими є «Опыт исследования крымского промышленного плодоводства и плодоторговли», 1891; «Материалы к вопросу о крымском промышленном плодоводстве», 1892. Всесвітнє визнання вченому принесла фундаментальна наукова праця «Крымское промышленное плодоводство», рукопис якої обсягом понад 2000 аркушів машинопису отримав Велику Золоту медаль та спеціальні призи імператорського двору на Всеросійській ювілейній виставці садівництва у 1908 році в Петербурзі. Враховуючи надзвичайну цінність рукопису для розвитку вітчизняного садівництва, кримські садівники та Сімферопольський відділ Російського імператорського товариства садівництва ініціювали видання фундаментальної наукової праці українського ученого на громадські кошти. (При Сімферопольській філії цього Товариства було створено видавничий комітет праці Л. П. Симиренка. Упродовж кількох років комітет діяв у приміщенні Таврійської губернської земської управи (нині приміщення Колегії адвокатів, вул. Карла Маркса, 17). До видавничого комітету ввійшли відомі й авторитетні громадські діячі та садівники С. С. Крим (голова), В. А. Іванов, В. С. Налбандов, О. М. Головкінський, І. А. Селімов, В. В. Таюрський (секретар). Комітет опікувався збором коштів та підготовкою праці до видання. Праця була задумана автором як величне трьохтомне видання і мала поширюватися серед вітчизняних садівників. Автор мав на меті поширити працю і за кордоном та надіслати її у провідні бібліотеки світу.
На жаль, за життя вченого в 1919 році у Москві вийшов лише перший том «Кримського промислового плодівництва». Два інші загубилися і, мабуть, загинули в горнилі Першої імперіалістичної та громадянської воєн. Тож сьогодні вітчизняне садівництво має лише третину величної наукової праці видатного вченого. Але навіть у цьому, далеко не повному обсязі, зазначена праця славетного українського ученого впродовж ста років, гідно презентує вітчизняну садівничу науку на світовій арені.
Невдовзі після виходу у світ 1-го тому «Кримського промислового плодівництва» перемовини про його видання стали вести видавці провідних садівничих країн світу: німці, італійці та французи. Але імперіалістична війна, яка після 1914 року охопила всю Європу, стала на заваді цих планів.
Ще до виходу найбільш відомих наукових праць Л. П. Симиренка, якими є «Генеральний каталог Помологічного розсадника» (1901) та 1-й том «Кримського промислового плодівництва» науковий світ нарік українського вченого званням «король російського садівництва». Після численних наукових публікацій та тріумфальних успіхів на Всеросійських та міжнародних виставках садівництва найавторитетніша у світі наукова садівнича організація, якою було французьке помологічне товариство, вшанувало Л. П. Симиренка Золотою почесною медаллю, на якій були викарбувані слова: «Русскому из числа оказавших наиболее услуг Плодоводству в России». Видатному українському ученому-садівнику вручили цю високу нагороду на велелюдному засіданні Правління товариства садівництва, яке проходило в Петербурзі у 1894 році під головуванням великого князя Миколи Михайловича Романова. Після Л. П. Симиренка такою високою нагородою не було вшановано жодного вітчизняного вченого-садівника.
Висока оцінка наукової праці видатного українського ученого Л. П. Симиренка світовою науковою громадськістю та вітчизняними садівниками прискорила урядове рішення про відкриття у Криму на базі державного маєтку «Салгирка» першої в Російській імперії садівничої наукової установи - Салгирської (нині Кримської) дослідної станції садівництва. Питання щодо необхідності організації такої установи Л. П. Симиренко порушував у своїх наукових працях ще наприкінці 80-х років ХІХ століття. Проект імператорського указу, підготовлений відділом садівництва Департаменту землеробства Міністерства державного майна, десятиліттями перебував «під сукном» у царській канцелярії. Зустріч царя Миколи ІІ з громадськістю, земськими діячами та садівниками Криму наприкінці квітня 1912 року у Сімферопольському будинку губернатора (нині приміщення Кримського інституту післядипломної освіти, вул. Леніна, 15) прискорила підписання необхідного указу. На цій зустрічі таврійські земці та садівники подарували імператору не лише розкішний кошик садовини, а й величну наукову працю Л. П. Симиренка, перший том щойно видрукуваного «Кримського промислового плодівництва».
Після знайомства з книгою славетного українського вченого-садівника, величезного дослідника кримського садівництва Л. П. Симиренка, імператор негайно підписав указ про організацію у м. Сімферополі Салгирської помолого-садівничої станції. Директором її призначили наукового товариша Л. П. Симиренка таврійського губернського ентомолога С. О. Мокржецького. Після 1917 року він виїхав до Польщі, де став відомим ученим-ентомологом. Салгирську помолого-садівничу станцію та свого наукового колегу і доброго приятеля Сигізмунда Мокржецького Л. П. Симиренко неодноразово відвідував.
Як засвідчує вчений, у процесі підготовки «Кримського промислового плодівництва» він неодноразово звертався з проханнями та дорученнями до багатьох кримських садівників, земських діячів та науковців. У працях Л. П. Симиренка присутні також посилання на відомості, отримані безпосередньо від С. О. Мокржецького або на його дослідження з ентомології та захисту рослин. На жаль, пограбування та знищення багатющого архіву Л. П. Симиренка у часи більшовицького вандалізму, не дозволяють нам сьогодні долучити у якості документальних свідчень його епістолярію.
Не без участі видатного українського ученого-садівника була укладена і наукова програма діяльності Салгирської помолого-садівничої станції. Її наукові засади Л. П. Симиренко визначив і сформулював ще в 1888 році у циклі наукових праць «Наші садівничі потреби дня», надрукованих у тижневику «Русское садоводство» та в окремій брошурці «К вопросу о промышленном плодоводстве. Проект нормальной коллекции яблок и груш для промышленных садов», Москва, 1888, с. 52.
У радянські часи Кримська дослідна станція садівництва в 30-ті роки перебазувалася з «Салгирки» до с. Тополівки Кіровського району, а з 1956 року в селище Гвардійське Сімферопольського району. Упродовж 20 - 30-х років минулого століття науково-методичне керівництво Кримською станцією садівництва здійснювала Мліївська дослідна станція садівництва, організована в 1920 році на базі Помологічного розсадника
Л. П. Симиренка. Директор цієї дослідної установи, син видатного ученого, професор Володимир Симиренко, використовуючи напрацювання батька опрацював програму наукової діяльності Кримської дослідної станції садівництва. За цією, дещо доповненою і модифікованою програмою, вона діє й донині.
Отже, навіть на підставі існуючих документів можна стверджувати, що Л. П. Симиренко не лише одноразово відвідував казенний маєток «Салгирку» і бував у будинку Воронцових, але й причетний до організації та діяльності Салгирської помолого-садівничої станції. Саме цього року наукова громадськість України та світу має вшановувати 95-ліття від дня її організації. А тому напередодні 100-літнього ювілею цієї славетної установи - патріарха вітчизняного садівництва на території нинішнього Ботанічного саду Вашого університету та на приміщенні Південного наукового центру НАН України (будинок М. С. Воронцова) вкрай необхідно встановити меморіальні дошки, які б засвідчували про перебування в «Салгирці» всесвітньо відомого українського ученого-садівника Л. П. Симиренка та місцезнаходження в ній славетної Салгирської (нині Кримської) дослідної станції садівництва. Є також необхідність вшанування на будинку М. С. Воронцова імен першого директора цієї установи професора С. О. Мокржецького та академіка В. В. Пашкевича, який завідував відділом помології.
Досить символічно, що 95-ліття славетної Кримської станції садівництва та вшанування пам’яті видатних її організаторів Л. П. Симиренка, С. О. Мокржецького та В. В. Пашкевича у часі співпадає з 90-літтям Української академії наук, заснованої академіком В. І. Вернадським.
Секцію природничо-біологічних наук у ній очолював відомий учений-зоолог та садівник Микола Феофанович Кащенко. Він продовжив розпочату Л. П. Симиренком широкомасштабну працю зі створення у Сибіру промислового садівництва і його нарівні з
Л. П. Симиренком та В. М. Крутовським можна вважати основоположником сибірського наукового садівництва.
Переїхавши в 1912 році до Києва, Микола Феофанович створює акліматизаційний сад, поєднує наукову працю в галузі зоології та садівництва з викладацькою роботою у Політехнічному інституті. Він тісно співпрацює з Помологічним розсадником Л. П. Симиренка. Його лекції з зоології та садівництва слухав син Левка Платоновича, Володимир, студент агрономічного факультету Київської політехніки. В архіві Національного Ботанічного саду НАН України, який носить ім’я академіка Гришка, збереглися матеріали, які свідчать не лише про творчі зв’язки двох видатних учених, але й їхні досить близькі приязні товариські стосунки.
Безперечно, коли б не злочинне вбивство Л. П. Симиренка чекістами на початку 1920 року, то він мав би бути обраним академіком Української академії наук, адже на той час величний науковий доробок українського ученого на ниві садівництва був високо поцінований світовою науковою громадськістю. До того ж, Л. П. Симиренко мав солідну університетську освіту і, закінчивши Новоросійський університет, був вшанований науковим ступенем кандидата природничих наук.
Великий внесок видатного українського ученого у розвиток кримського промислового садівництва та його тісні зв’язки з садибою «Салгирка» та Салгирською помолого-садівничою станцією є вагомими підставами для вшанування його імені на теперішньому будинку Південного наукового центру НАН України та у Ботанічному саду Таврійського національного університету.
Говорячи про гідне вшанування пам’яті Л. П. Симиренка на кримській землі, нам усім варто пам’ятати його теплі, синівські слова про цей край: «Чим більше я знайомився з краєм, тим глибше до нього прихилявся, так що тепер він мені дорогий і любий, як і природному кримчаку. Там, у Криму, я не відчуваю себе ні чужинцем, ні стороннім, я приймаю близько до серця його інтереси, і тут я ніби знайшов свою другу Батьківщину».
Будемо сподіватися, що і мешканці півострова перш за все кримські високопосадовці врешті-решт вшанують видатного українського ученого та визначну особистість на нашій землі. І перше слово у цій важливій державницькій справі має сказати славетний Таврійський університет імені В. І. Вернадського, якому, мабуть, не випадково надано високий статус Національного. Переконаний, що вшанування всесвітньо відомого вченого-садівника в стінах Таврійського національного університету та на території Ботанічного саду «Салгирка» збагатить історію цих установ і сприятиме патріотичному вихованню студентської молоді.
Петро ВОЛЬВАЧ,
академік УЕАН, голова Кримської філії НТШ імені Тараса Шевченка.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2008 > Тема "Українці мої..."