Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3539)
З потоку життя (6783)
Душі криниця (3655)
Українці мої... (1497)
Резонанс (1564)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1746)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СААКАШВ╤Л╤ РОЗПОВ╤В ПРО П╤ДГОТОВКУ КРЕМЛЕМ КРИМСЬКОГО ВАР╤АНТУ
Президент Груз╕╖ Миха╖л Саакашв╕л╕ заявля╓, що Рос╕я п╕дживлю╓ сепаратизм у Криму для тиску на...


ВИЖИТИ, ЩОБ ПЕРЕМОГТИ: П'ЯТЬ КРИМСЬКИХ ╤СТОР╤Й ПРО ДЕПОРТАЦ╤Ю ╤ НЕ Т╤ЛЬКИ
Наша розпов╕дь – про тих, кому пощастило вижити ╕ завдяки кому в╕дроджу╓ться...


ВАЛЕНТИН БУТ: СУДНОП╤ДЙОМНА ЕПОПЕЯ
Зак╕нчення, початок в №16 за 2020 р.


ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СПРАВА КРИВОР╤ЗЬКО╥ ПОВСТАНСЬКО╥ ОРГАН╤ЗАЦ╤╥
У кв╕тн╕ 1920 року на Кривор╕жж╕ виникли два петлюр╕вськ╕ повстанськ╕ центри, як╕ почали готувати...


ПОВЕРТАВСЯ З В╤ЙНИ СОЛДАТ
Опов╕дання




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 15.08.2008
СВ╤ЧА СКОРБОТИ СВ╤ТОВО╥

«НЕЗГАСИМА СВ╤ЧКА» ПРИБУЛА ДО Н╤МЕЧЧИНИ

 М╕жнародна акц╕я «Незгасима св╕чка», присвячена пам’ят╕ жертв Голодомору в Укра╖н╕ 1932-1933 рок╕в, прибула з Польщ╕ до Н╕меччини. Оф╕ц╕йна церемон╕я передання символ╕чно╖ св╕чки-факелу в╕дбулася напередодн╕ у польському м╕ст╕ Зелена Гора, пов╕домля╓ власний кореспондент УКР╤НФОРМу в ФРН.
 Зелена Гора стала останньою зупинкою «св╕чки» на територ╕╖ Польщ╕. У м╕ськ╕й греко-католицьк╕й церкв╕ укра╖нськ╕ дипломати та представники укра╖нсько╖ громади хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв Голодомору та в╕дслужили панахиду. П╕сля цього представники Посольства Укра╖ни в Польщ╕ передали символ╕чний смолоскип сво╖м укра╖нським колегам у ФРН та Центральн╕й сп╕лц╕ укра╖нц╕в у Н╕меччин╕. Представники Сп╕лки укра╖нсько╖ молод╕ в Н╕меччин╕ також запалили каганець в╕д «св╕чки», аби в╕чному вогню змогли вклонитися укра╖нц╕ Мюнхена та Штутгарта.
 П╕д гаслом «Укра╖на пам’ята╓ - св╕т визна╓!» смолоскип прибув вноч╕ до Берл╕на, де в Укра╖нськ╕й греко-католицьк╕й церкв╕ в╕дбудеться молебень за жертвами Голодомору. П╕сля цього «св╕чка» в╕дв╕да╓ також Франкфурт-на-Майн╕, Бонн, Кьольн, Дюссельдорф та Гамбург. 16 серпня смолоскип буде передано укра╖нськ╕й громад╕ в Бельг╕╖.
 М╕жнародна акц╕я «Незгасима св╕чка» ╕н╕ц╕йована М╕жнародним координац╕йним ком╕тетом Св╕тового конгресу укра╖нц╕в ╕з в╕дзначення 75-х роковин Голодомору ╕ ма╓ на мет╕ донести до св╕тово╖ сп╕льноти правду про найб╕льшу гуман╕тарну катастрофу в ╕стор╕╖ Укра╖ни ХХ стол╕ття.
 Символ╕чна св╕чка переда╓ться як естафета 33 кра╖нами, в яких проживають укра╖нц╕. Естафета розпочалася 6 кв╕тня в Австрал╕╖. У листопад╕ символ╕чна «Незгасима св╕чка» прибуде в Укра╖ну, де проводитимуться державн╕ заходи ╕з вшанування пам’ят╕ жертв Голодомору.
 
«ДЗВОНИ ПАМ’ЯТ╤» У БЕРЛ╤Н╤

 У прим╕щенн╕ музею Берл╕нського муру в╕дбулося оф╕ц╕йне в╕дкриття виставки укра╖нського художника Валер╕я Франчука, яка присвячена Голодомору 1932-1933 рок╕в в Укра╖н╕, пов╕домля╓ власний кореспондент УКР╤НФОРМУ у ФРН.
 Укра╖нський художник прив╕з до Берл╕на 35 картин ╕з циклу «Дзвони пам’ят╕», створених протягом останн╕х 16 рок╕в. Валер╕й Франчук розпов╕в, що його мати була живим св╕дком Голодомору 1932-1933 рок╕в, а ╕дея писати картини за ц╕╓ю тематикою була для нього, як Боже благословення. «Сво╖ми картинами я хот╕в покласти кв╕тку пам’ят╕ на могили м╕льйон╕в замордованих укра╖нц╕в, - сказав в╕н. - Якщо ми не згада╓мо, не вклонимося тим людям, то не буде нам прощення».
 Берл╕нська експозиц╕я-рекв╕╓м, яка працюватиме до 4 вересня, - уже 151 виставка Валер╕я Франчука. За словами художника, в╕н прив╕з до Н╕меччини «сльози м╕льйон╕в матер╕в», аби звернути увагу н╕мецько╖ громадськост╕ на найб╕льшу трагед╕ю укра╖нського народу. Митець також над╕слав кер╕вництву ФРН в╕дкритого листа ╕з закликом визнати Голодомор 1932-1933 рок╕в геноцидом укра╖нц╕в.
 Досл╕дники називають р╕зн╕ цифри загиблих п╕д час Голодомору 1932-1933 рок╕в: в╕д 7 до 10 м╕льйон╕в. На сьогодн╕ геноцидом укра╖нського народу Голодомор 30-х рок╕в минулого стол╕ття на оф╕ц╕йному р╕вн╕ визнали 14 держав.
 
«ПОСЛУХ ДЖЕЙМСА МЕЙСА»

 - таку назву ма╓ документальний ф╕льм про Голодомор в Укра╖н╕ 1932-1933 рок╕в, який зн╕мав минулими вих╕дними на Черн╕г╕вщин╕ автор ╕ режисер ф╕льму к╕ностуд╕╖ «Пров╕нц╕я» одесько╖ телекомпан╕╖ «Круг» Валер╕й Барановський.
 Протягом трьох зн╕мальних дн╕в було взято ╕нтерв’ю в очевидц╕в голодомору в селах Чемер ╕ Ставиське Козелецького району, а також у черн╕г╕вських науковц╕в. Допомогу в орган╕зац╕╖ зн╕мання ф╕льму в област╕ надали Укра╖нський ╕нститут нац╕онально╖ пам’ят╕, Черн╕г╕вська облдержадм╕н╕страц╕я, Козелецька райдержадм╕н╕страц╕я.
 Постать американського досл╕дника ╕нд╕анського походження Джеймса Мейса привернула увагу к╕норежисера тим, що завдяки його подвижницьк╕й д╕яльност╕ та науковим досл╕дженням св╕т д╕знався про голодомор в Укра╖н╕.
До при╖зду на Черн╕г╕вщину творча група провела зйомки в Одес╕ та Одеськ╕й област╕, Ки╓в╕. У столиц╕, зокрема, члени групи взяли ╕нтерв’ю у вдови великого американця ╕ укра╖нця - письменниц╕ Натал╕╖ Дзюбенко-Мейс, в╕дв╕дали центральн╕ державн╕ арх╕ви, зустр╕лися з науковцями.

СВ╤ЧА СКОРБОТИ СВ╤ТОВО╥
ПОЕМА-РЕКВ╤╢М
1
На рушнику тремтить св╕ча.
На б╕л╕м тл╕ - червоно-чорне,
╕ сивим попелом печаль
в╕йне у серце невигойне.

Не люд, а т╕н╕ зв╕дус╕ль,
╕ н╕би згасне сонце раптом,
як спалахне у зал╕ ф╕льм, -
такий, що й сл╕з тоб╕ забракне.

Згубився цвинтар в бур’ян╕.
Хрести схилились. А ц╕ впали.
Печал╕ пальц╕ крижан╕,
та десь у генн╕й глибин╕
про мор живе народна пам’ять.

Вже море виплакано сл╕з,
╕ м╕р╕ади св╕ч згасають,
й Чумацький гасне в неб╕ в╕з,
й дитя з дитям п╕д небесами.

Хода ╖х т╕ней ще трива,
╕ т╕й ход╕ нема╓ краю.
Св╕ча скорботи св╕това
у серц╕ роду ожива╓.

2
 ...То була люта година в стр╕мкому змигов╕ часу. Людей знаходили у спорожн╕лих хатах, у дворах ╕ полях, на узб╕чч╕ дор╕г, на вокзалах ╕ м╕ських майданах, бо в╕д смерт╕ не було сховку н╕де.
 У стоп-кадр╕ ф╕льму - ╖хн╕ оч╕: широко розплющен╕ й незрушн╕. У застиглому нав╕ки безмовному розпач╕ чу╓ш ╖хн╓ волання до неба: «За в╕що?»
 Морен╕ голодом... ╥х були м╕льйони, але вмерли не т╕льки вони. Смертельна блискавка ударила в генофонд нац╕╖, вихопила пр╕рви в ╕стор╕╖ укра╖нських родовод╕в ╕ покол╕нь, як╕ не заповнен╕ й дос╕.
 ╤ в той час, як одн╕, запаморочен╕ голодом, брели у в╕дча╖ на свою Голгофу ╕ вмирали на мученицьких шляхах, ╕нш╕ - так зван╕ актив╕сти в шк╕рянках ╕ при збро╖ - ходили дворами. Довгими, як списи, металевими штрикачками промацували все ╕ скр╕зь, де м╕г бути захований хл╕б.
╤ коли знаходили цей житт╓дайний скарб, - забирали весь, до зернини...

3
Пресиза хмара понад кра╓м
чи вороння пресита зграя?..
Мене хтось поглядом торка╓,
але дивлюсь - людей нема╓,
вони б ╕шли, та катма н╕г:
╕ т╕льки душ людських пол╕т,
╕ засипа╓ тужно сн╕г
той невигойний мору сл╕д.

А в неб╕ янголи сп╕вають,
╕ ладан з ╖хн╕х крил спада╓,
с╕я╓ вись тремка плодами,
гойда╓ зор╕ на г╕лл╕...
Закут╕ ж голоду льодами, -
вс╕ там вони - стар╕ й мал╕.

4
...К╕нця нема╓ небокраю,
де я р╕дню свою шукаю.
В кошмарн╕м сн╕ бреду
    й питаю:
«Хто ви?»... - ╕ в оч╕ заглядаю.

Вони ж, плугами переоран╕, -
понад сльозами ╕ салютами:
- Немилосердно╖ ╕ люто╖
години ми були заморен╕.

5
...Штрикали списами у дно
самого серця, а не схову:
знайти зернину - все одно,
що в прав╕ жить було в╕дмовить.

Скидали в ями ╕ рови,
та ╖хн╕х душ пливуть ще дзвони.
Пробивсь пром╕нчик ╕з трави
╕ запитав: «А де ж м╕льйони?..»

А де кати?!. Статисти сплять?..
Про зниклий люд
в кого спитать,
куди п╕шли ╕ де ╖х обр╕й?..
Як╕ були це люди добр╕.
╤ майже кожен з них був ор╕й,
у битв╕ з ворогом хоробрий,
╕ кожен мав св╕й Божий шлях.

╤ майже кожен мав д╕тей,
╤ майже кожен мав об╕йстя,
й сп╕вуче серце, як Орфей,
ждучи од Бога благов╕стя.

╤ майже кожен друга мав,
╕ майже кожен мав кохану...
Зринають птахами з туману
╕ в неба тануть полинах.

6
Ан╕ печал╕, ан╕ вт╕хи -
а лиш туман╕в сонний плин,
н╕ злив шумливих, ан╕ сн╕гу,
н╕ сяйва щастя навздог╕н.

Хати ц╕ - ось вони з туману
наосл╕п зграйками бредуть,
╕ балансу╓ день на гран╕,
чи буть йому, а чи не буть.

Нехай хоч так. Хоч не ру╖на.
Аби хоч серцю не щем╕ть.
Кат╕вня люду - Укра╖на,
та ката спробуйте зловить.

Як ╕ тод╕, у тридцять трет╕м.
А нин╕ хто ц╕ «пацани»?..
Вбивають нац╕ю на злет╕,
та зам╕сть кари - ордени.

7
Ця тиша кладовищна,
де пошум дня мина,
де цв╕том сипле вишня
й не зна╓ туга дна;
де туга, наче ж╕нка
у б╕лому, блука;
де тане, мов сн╕жинка,
св╕ча в мо╖х руках.

Тут в╕тер св╕чку гасить,
сльозу зрива╓ вмить.
╤ду по нитц╕ часу,
╕ обр╕й дня тремтить.

Чи стежка, чи дорога,
чи пекло, чи Едем, -
над╕╓шся на Бога,
таму╓ш серця щем.

Ця тиша кладовищна -
мов кладка дн╕в хистка.
Притулишся до вишн╕ -
жорстка ╖╖ щока.

8
Тут - батькова стежинка,
тут - мамина верба;
тут танула сн╕жинка
по ╕мен╕ судьба.

Н╕му╓ в грудн╕ цвинтар,
що бачить мертвих сни,
блука╓ т╕льки в╕тер,
пита╓: хто вони?

Тамую в серц╕ згадку,
згортаю дн╕в сув╕й.
Торкаюся оградки,
за нею р╕д весь м╕й.

...Хрести ╕ перехрестя
час╕в, де напис ╓.
Читаю: тридцять трет╕й,
а пр╕звище - мо╓.

9
 На територ╕╖ М╕жрег╕онально╖ Академ╕╖ управл╕ння персоналом (МАУП) к╕лька рок╕в тому в╕дкрито пам’ятник жертвам Голодомору 1932 - 1933 рок╕в в Укра╖н╕. У скульптурн╕й основ╕ його - б╕лий ангел на чорн╕й мармуров╕й плит╕ ╕ три колоски, «ув’язнен╕» за колючим ╕ржавим дротом, а кр╕зь нього, через загороджувальн╕ загони прагнуть вирватися м╕льйони приречених на голодну смерть. Технолог╕ю знищень було розроблено до др╕бниць. З-пом╕ж ╕нших у 1932 роц╕ було видано секретний наказ наркома шлях╕в сполучення СРСР Андр╓╓ва про заборону ви╖зду укра╖нських селян за меж╕ Укра╖ни. Ц╕ документи стали «п╕дставою» для конкретних д╕й. У тих, хто намагався провезти в Укра╖ну хоч якийсь харч, в╕дбирали останн╓. Тих, хто намагався втекти в╕д голодно╖ смерт╕, повертали назад до Укра╖ни. Умирати вдома. Та й не було нав╕ть сил ут╕кати, ╕ не було куди. На кордонах Укра╖ни ставили «заградотряди» п╕д приводом в╕йськових навчань або допомоги колгоспникам у польових роботах...
 А в цей час ╕з одеського порту вивозили зерно. Море хл╕ба. Планом╕рно, по м╕сяцях, по тоннах, використовуючи для перевезень судна, як╕ брали на борт тисяч╕ й тисяч╕ тонн укра╖нського зерна.

10
...╤ листя скрапу╓ на листя,
╕ завмира п╕д сонцем т╕нь.
╤ не п╕знати в╕чних ╕стин
б╕ля зруйнованих святинь.

А тут зд╕йнявся храм
над м╕стом,
в яруз╕ - р╕чка ╕ лоза,
в╕ки в серпанков╕ ╕млист╕м
╕ дня вчорашнього сльоза.

Тут - колоски, проткнут╕ дротом.
До них ╕ти ╕ не д╕йти.
А хто поб╕г - п╕дтято шротом.
А хто поб╕г, якщо не ти?

А хто поб╕г, якщо не родич,
якщо не ближн╕й тв╕й поб╕г?
П╕в-Укра╖ни - хто в╕дродить,
д╕тей вернувши на пор╕г?

Три колоски, проткнут╕ дротом,
три колоски, три колоски...
Над б╕лим ангелом скорботи -
незгасний духу смолоскип.

Олександр КАВУНЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 15.08.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6220

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков