Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3476)
З потоку життя (6713)
Душі криниця (3636)
Українці мої... (1489)
Резонанс (1551)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1733)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДРУЖЕ ПРОВ╤ДНИКУ…
Тож нехай слово правди про УПА та мужнього генерал–хорунжого Романа Шухевича д╕йде до...


КНИГА ПРО ТАРАСОВИХ ОНУК╤В ╤ Д╤ТЕЙ МИКОЛИ М╤ХНОВСЬКОГО
Нещодавно вийшла друком нова книга в╕домого досл╕дника Визвольно╖ боротьби укра╖нського народу...


Л╤НА КОСТЕНКО. ПОЕТЕСА ЕПОХИ
19 березня Л╕н╕ Васил╕вн╕ Костенко виповнилося 90 рок╕в


НА ПОВЕН ЗР╤СТ, НА ПОВЕН ГОЛОС
Пропону╓мо уваз╕ читач╕в передн╓ слово до нещодавно видано╖ у С╕мферопол╕ поетично╖ книги Данила...


ЯКЩО У РЕКТОРА П╤СЕННА ДУША
Це р╕дк╕сний випадок, коли ректор – ф╕лософ, закоханий у народну творч╕сть, ще й сам сп╕ва╓.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2008 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 08.08.2008
ПА╢ВСЬК╤ – МУЖН╤СТЬ, ГАРМОН╤Я, КРАСА

Часто ставлю соб╕ питання: чому «Кримська св╕тлиця» притягу╓ до себе найчесн╕ших, найпорядн╕ших, найпатр╕отичн╕ших людей? Може, тому, що лише наймудр╕шим ╕ найдалекоглядн╕шим ╓ д╕ло до кримського укра╖нства? Саме оц╕, останн╕, розум╕ють, що стан укра╖нських справ у Криму ╓ найкращим ╕ндикатором стану справ у держав╕… Багато зм╕нити вони не можуть, але, принаймн╕, прагнуть ознайомитись ╕з ситуац╕╓ю в АРК, зробити св╕й посильний внесок у державотворення. Як саме? Дуже просто: вони актуал╕зують кримське питання в м╕сцях проживання. А це нин╕ вся «материкова» Укра╖на, хоча Зах╕д, звичайно, активн╕ший.
К╕лька десятк╕в передплатник╕в у Галичин╕, зокрема у шахтарському Червоноград╕ - ось внесок Па╓вських. Але нав╕ть без ц╕╓╖ добро╖ справи вони варт╕ були б того, щоб ╖м до земл╕ вклонитися. Що й робимо зараз з чистим серцем ╕ глибоким переконанням: вони заслужили на пошану.
* * *
Прикро, що ╕ про Юр╕я, ╕ про Дар╕ю Па╓вських уже доводиться говорити у минулому час╕. Прикро й те, що не вдалося посп╕лкуватися довше – а могли б листуватися та ╖здити в гост╕ одне до одного ледь не ц╕ле десятил╕ття – приблизно ст╕льки родина Па╓вських читала ╕ популяризувала «Кримську св╕тлицю» у Червоноград╕.
Поштовхом до знайомства з ц╕╓ю родиною була стаття Василя Гуменюка : «Ми втратили патр╕ота ╕ в╕рного приятеля…» («КС» в╕д 25 с╕чня 2008 р.). На жаль, у н╕й уже пов╕домлялося про смерть Юр╕я Денисовича Па╓вського, хоча про його добр╕ справи я чув ╕ ран╕ше. Але у житт╕ нер╕дко бува╓: по-справжньому оц╕ню╓мо людину лише п╕сля того, як вона в╕д╕йшла у засв╕ти. Часто досл╕дник опиня╓ться сам на сам з морем ╕нформац╕╖ ╕ шкоду╓, що не було бодай п’ятнадцятихвилинного сп╕лкування з тим, про кого з╕брався писати.
╤ хоч ця обставина не даватиме мен╕ спокою все життя (ну, як же так, що не встиг познайомитися з наймолодшим повстанцем УПА!), усе ж визнаю, що сутт╓вою «компенсац╕╓ю» була наша щира, хоча й недовготривала дружба з дружиною пана Юр╕я – Дар╕╓ю Васил╕вною Па╓вською. Недовготривалою, бо й вона пережила чолов╕ка лише на п╕вроку… Проте, встигла зробити за цей час дуже багато! Завдяки ╖й з’явилися публ╕кац╕╖: «В╕д╕йшов у в╕чн╕сть св╕тличанин», «Чи запряжемо ейфор╕йн╕сть до укра╖нського воза?», «Незабутн╕й Юр╕й Па╓вський». Вона вм╕ла надихнути на творч╕сть, допомогти з матер╕алами, нав╕ть забезпечити в╕дпов╕дний настр╕й. Здавалося, що була зроблена з╕ стал╕, як ╕ чолов╕к. Насправд╕ ж, була дуже ранимою людиною, мала досить п╕дстав для г╕рких розчарувань, нав╕ть для страждань. Але вм╕ло приховувала це. Це був «вищий п╕лотаж» д╕яльност╕ активно╖, творчо╖, непохитно╖ патр╕отки! Вони разом ╕з чолов╕ком були повноц╕нною кл╕тиною укра╖нського орган╕зму. Якби таких у сусп╕льств╕ було хоча б 20%, ми жили б не г╕рше в╕д н╕мц╕в чи француз╕в, ╕ навряд чи була б причина ╖хати кудись на зароб╕тки. Па╓вськ╕ мислили як стратеги, хоч доля нер╕дко трощила вс╕ ╖хн╕ плани. Проте вони вм╕ли п╕дн╕матися та йти дал╕. Варто було б створити ф╕льм про це подружжя. Але тод╕ вс╕ б дивувалися: режисер показав якусь ╕деальну пару, у природ╕ таких не ╕сну╓! Лише знайом╕ Па╓вських знали б: усе взято з життя. Думаю, будь-який чолов╕к, будь-яких пол╕тичних переконань оц╕нив би лебедину в╕рн╕сть Дар╕╖ Васил╕вни. Вона сама була вз╕рцем у всьому, але пост╕йно п╕дкреслювала: я лише т╕нь свого чолов╕ка, ось в╕н був людиною!
Я пом╕тив, що вона ма╓ журнал╕стський хист ╕ активно друку╓ться у «Новинах Прибужжя», але пан╕ Дар╕я завжди активно заперечувала, коли я намагався якось вид╕лити ╖╖ в цьому план╕, - мовляв, Юрко Па╓вський – незламний п╕дп╕льник, а його Даруся – «в╕чний двигун», орган╕затор укра╖нського життя в Червоноград╕. Вона казала: «Юрко робив ще б╕льше, я завжди р╕внялася на нього…» Не знаю, наск╕льки це в╕дпов╕дало д╕йсност╕, але переконаний: сп╕вв╕дношення активност╕ ╕ скромност╕ у не╖ було не те, що ╕деальним, а просто зразковим (!) для укра╖нсько╖ св╕тово╖ сп╕льноти.
Чу╓те, козаки, пластуни, просв╕тяни! Еталон ╓, р╕вняйтеся на Па╓вських.
* * *
Щось було у них геро╖чне, притягальне. Як по л╕н╕╖ Юрка, так ╕ по л╕н╕╖ Дарус╕. ╥╖ батьки рятували в╕д нацист╕в молоду ╓врейку, хоча в хат╕ на посто╖ були… н╕мц╕. Серед предк╕в Юр╕я був колись ротм╕стр ╤ван, у якого закохалася ╕тал╕йська графиня Терез╕я-Мар╕я Мастай де Феретт╕, р╕дна сестра Папи П╕я ╤Х. Родина графин╕ ╕ сам майбутн╕й Папа були проти шлюбу д╕вчини з молодшим оф╕цером, до того ж укра╖нцем за нац╕ональн╕стю. Але вза╓мне кохання перемогло, ╤ван Стр╕льбицький прив╕з на Прикарпаття прекрасну молоду ╕тал╕йку. Вона вивчила укра╖нську, полюбила наш побут, звича╖, п╕сн╕. У подружжя народився син ╤ван, було багато онук╕в ╕ правнук╕в.
Варто було ╕ туристам знати: р╕дна сестра Папи П╕я ╤Х похована в сел╕ Текуча, що на Кос╕вщин╕. За перес╕чного хлопа Терез╕я-Мар╕я навряд чи вийшла б. ╢вропо, знай наших!
* * *
 Треба сказати, що патр╕отичн╕ галичани шанували й людей ╕нших нац╕ональностей. Особливо, якщо вони були того варт╕. У 1920 роц╕ син графа Вишневського Ганс закохався у просту кристиноп╕льську д╕вчину-укра╖нку. Зустр╕чав на бричц╕ ╖╖ з поля, а д╕тлах╕в обдаровував цукерками. Вир╕шили одружитися. Мати Ганса н╕би була й не проти, а ось батько… За його наказом шляхтич╕ мали вбити сина на полюванн╕. Мовляв, краще смерть дитини, н╕ж образа гонору роду Вишневських. Так ╕ зробили. Смертельно пораненого панича привезли до замку, юна укра╖нка встигла з ним попрощатися…
Городяни поховали молодого Вишневського з великими почестями. Зрозум╕ло, що укра╖нц╕ згадували його з певною симпат╕╓ю, а проходячи повз каплицю Вишневських, розпов╕дали д╕тям та онукам цю романтичну ╕стор╕ю.
А от «сов╕ти» були позбавлен╕ будь-яких сентимент╕в. У 1953 роц╕ вони зруйнували каплицю, порозкидали к╕стки похованих там людей. Не стерп╕вши такого вандал╕зму, мама Дар╕╖ Па╓всько╖ збирала к╕стки ╕ ховала ╖х в одному м╕сц╕. Пот╕м ходила до м╕ськради ╕ просила припинити знущання з померлих. У в╕дпов╕дь чула лише зневажливе:
- Зачем тебе польские паны? Мы шахты строим, а ты пристаешь со своей ерундой…
Цей випадок я згадав для того, аби читач╕ зрозум╕ли: мал╕й Дарус╕ було з кого брати приклад. Тод╕ по земл╕ ходило чимало шляхетних галичан-укра╖нц╕в. Надлом у св╕домост╕ стався п╕зн╕ше.
* * *
Укра╖нц╕ з ╓вропейським стрижнем якось по-особливому ставились ╕ до краси, ╕ до сво╖х предк╕в, ╕ до краси, залишено╖ предками. З великою теплотою Дар╕я Па╓вська розпов╕дала про свою свекруху, яко╖ н╕коли не бачила, та й не могла бачити. Адже Олександру Па╓вську, маму Юр╕я, як активну нац╕онал╕стку, розстр╕ляли за вироком суду 8 кв╕тня 1953 року. Олександра була передбачливою ж╕нкою ╕ вс╕ сво╖ с╕мейн╕ рел╕кв╕╖ (серед яких були й образи ХV╤ стол╕ття!) роздала людям. П╕зн╕ше саме Дар╕я Васил╕вна стала хранителькою родинних оберег╕в. ╥й дов╕ряли все, бо знали: поц╕ну╓ ╕ збереже. Зак╕нчила нав╕ть незавершен╕ вишивки сво╓╖ свекрухи. Мало того, чотири в╕дтворен╕ аналоги п╕шли у св╕т, у добр╕ руки… Отже, ставилася до сво╓╖ м╕с╕╖ пан╕ Дар╕я дуже серйозно. ╤ це не дивно – вона любила красу. Розум╕ла, що поки Укра╖на в п╕днев╕льному стан╕, ця краса ╓ чи не ╓диною легальною збро╓ю укра╖нц╕в.
* * *
А тепер хочу навести уривки з лист╕в Дар╕╖ Па╓всько╖. Вони сутт╓во розкривають ╖╖ характер, ╖╖ внутр╕шн╕й св╕т:
«Хочете познайомитись з нашим червоноградським «Прозерком»? Я все владнаю. Це дуже хорош╕ д╕вчата, як╕ збер╕гають ╕ примножують красу на земл╕…»
«Вам мають над╕йти матер╕али в╕д нашого знаменитого художника Ярослава Гладкого. Це ╓диний р╕зьбяр по дереву (у так╕й техн╕ц╕) в Укра╖н╕. А може, ╕ в св╕т╕. Ун╕кальн╕ картини! Ось так ╕ треба працювати, брати як╕стю».
«Газету передала Анастас╕╖ Васил╕вн╕. Вона у цих справах дуже моб╕льна людина. Буде листуватися ╕ з Вами, ╕ з Анною Гошко-К╕т. Ви ще не зна╓те, з ким зв’язалися!
╤ д╕йсно, ц╕каво, що саме завдяки «Кримськ╕й св╕тлиц╕» через багато десятил╕ть знайдуть одна одну ж╕нки, як╕ були заслан╕ в Пахта-Арал… Здавалося б, це все одно, що знайти голку в копиц╕ с╕на. А в╕дшукали ж!»
«Ой, не однаково мен╕, як Укра╖ну зл╕╖ люди…
Укра╖на зараз, д╕йсно, у вогн╕, а нам з Вами треба гасити цю ╕нформац╕йну справу. Як гасити? Дуже просто: лити ус╕м на голови ╥╖ Величн╕сть Правду».
* * *
У нас ╕з Дар╕╓ю Па╓вською були дуже гранд╕озн╕ плани. Амб╕тн╕, можна сказати. Вона хот╕ла, щоб ус╕ галицько-кримськ╕ зв’язки проходили через Червоноград. Щоб ця сво╓р╕дна столиця «галицького Донбасу» була прикладом для Донбасу (сх╕дного) в мовному план╕. А це також передбачало нов╕ контакти, нов╕ зв’язки.
До реч╕, про сво╓ р╕дне м╕сто вона сказала так: «Ми були ╕ ╓ ╢вропа. Т╕льки занедбана…» Тому Дар╕я Васил╕вна познайомила мене з л╕карем (╕ депутатом м╕ськради) ╤горем Ковтуном, з ╕н╕ц╕ативи якого червоноградська молодь неодноразово займалася прибиранням м╕ста.
Я об╕цяв ╤горю Петровичу, що познайомлю його з льв╕вськими однодумцями. Екологи-ентуз╕асти повинн╕ об’╓днуватися!
* * *
…Пот╕м було дек╕лька тривожних дзв╕нк╕в. Намагалася говорити бадьорим голосом, але я в╕дчував – щось не те… Виявилося, прогресу╓ давня хвороба. ╤ Дар╕я Васил╕вна, як ╕стинна дружина бандер╕вця, зосередилася на головному: ╕нформац╕я, зв’язки, явки, парол╕… Ну, це я так, образно висловився. Вона, д╕йсно, намагалася зробити все в╕д не╖ залежне, щоб отой невидимий патр╕отичний механ╕зм, до якого вона була причетна, продовжував працювати без збо╖в.
Дек╕лька раз╕в почув в╕д не╖ ц╕каву фразу: «Яке це щастя бути дружиною бандер╕вця!» Щось не чув н╕коли под╕бних вислов╕в… Зда╓ться, н╕ в╕д кого не чув. Нав╕ть для мене ця фраза прозвучала тр╕шки дивно. У деяких книгах про ОУН ╕ УПА не браку╓ таких урочистих висловлювань. Але щоб в╕д живо╖ людини…
От би послухали севастопольц╕! Це з ╖╖ ставленням до еколог╕╖, до краси, до вишивки, до поез╕╖… «Щастя бути дружиною бандер╕вця!» В╕дчувалося, що Юр╕й Па╓вський був незримо присутн╕й при кожн╕й наш╕й розмов╕. Принаймн╕, вона це в╕дчувала, а ╖╖ в╕дчуття передавалося й мен╕.
Це ж його мали розстр╕ляти ще в 1953 роц╕… ╤ розстр╕ляли б, якби Юрков╕ виповнилося 18 рок╕в. Зачитали вирок: мат╕р ╕ ще двох бойових побратим╕в засудили до розстр╕лу. А ось йому, молодому, 17-л╕тньому, дають 25 рок╕в табор╕в – час достатн╕й для виправлення. Юрко тод╕ не промовчав, вигукнув: «Я був, ╓ ╕ буду нац╕онал╕стом!» Не знаю, що при цьому в╕дчувала його мама, яка була присутня в зал╕. Напевно, пишалася сином…
* * *
Вона ╕ нев╕сткою пишалася б! Дар╕я Па╓вська ╕ жила достойно, ╕ вмирала «на п’ят╕рку з плюсом». Н╕ смутку, н╕ скиглення, т╕льки шалена горд╕сть ╕ бажання до к╕нця «тримати марку». Може, родич╕ й бачили ╖╖ слабкою, а я – н╕. Так ╕ залишилася в пам’ят╕ твердою, як скеля. При цьому ще уважною ╕ доброю. Не забувала спитати, чи я не голодний. Уявля╓те?
Прагнув будь-що записати ╖╖ голос. ╤ вона знайшла в соб╕ сили сказати дек╕лька сл╕в для кримчан:
- Зараз легко бути геро╓м в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Але як тяжко бути патр╕отом в Криму… Хоча, дякувати Богу, ╓ над╕йн╕ люди ╕ там. Нехай вони поки по-одному, але беруть не к╕льк╕стю, а як╕стю. ╤ газета наша – «Кримська св╕тлиця» - попри вс╕ труднощ╕ функц╕ону╓ ╕ за сво╖м впливом р╕внозначна 5-му каналу телебачення. Я горда, що жила в один час з цими людьми! Минуть роки, ╕стор╕я оц╕нить ╖хн╕ д╕яння… Як сказано в Б╕бл╕╖: «Багато покликаних та мало обраних». Тримайтеся, дорог╕ побратими, бо ви обран╕.
╤ майбутн╓ за вами! Усього вам найкращого…
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
м. Льв╕в.

На фото: Дар╕я Па╓вськa

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 08.08.2008 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6200

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков