Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА П╤ВДН╤ УКРА╥НИ
вийшов друком зб╕рник матер╕ал╕в науково-практично╖ конференц╕╖ «Запорозьк╕...


СТАНОВЛЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥ В ОСОБАХ
3 серпня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито Музей становлення укра╖нсько╖ нац╕╖.


Р╤ЧНИЦЯ КАТАСТРОФИ МН17: 298 СОНЯШНИК╤В У Н╤ДЕРЛАНДАХ
У Н╕дерландах п╕дсумовували розсл╕дування за 5 рок╕в. Рос╕я, як ╕ ран╕ше, в╕дмовля╓ться в╕д...


ВЕЛИК╤ ЛЮДИ МАЛЕНЬКОГО НАРОДУ
Презентац╕╖ ф╕льм╕в проекту «Б╕льше, н╕ж Крим» в╕дбулися в Ки╓в╕, Львов╕, Херсон╕,...


КАТАСТРОФА МН17: ЧЕТВЕРО ВИННИХ НАЗВАН╤, КОЛИ ЧЕКАТИ ╤НШИХ?
Трагед╕я МН17 об’╓днала 5 кра╖н. До складу м╕жнародно╖ Сп╕льно╖ сл╕дчо╖ групи ув╕йшли...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 01.08.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 01.08.2008
НА ПОРОЗ╤ СОЛОВК╤В
В╤КТОР ЮЩЕНКО

Соловки - це спершу страшно. Пот╕м боляче. А пот╕м приходить в╕дчуття святост╕. Можна багато чути, читати про Соловки, розглядати фото.
╤ лише коли ступиш на ту землю, почина╓ш ч╕тко розум╕ти, чому ц╕ далек╕ острови, де м╕стився «мозок ГУЛАГу», для багатьох народ╕в стали символом розкрито╖ правди.
А чи потр╕бна та правда нам сьогодн╕? Можливо, дивною вигляда╓ п╕дтримка на державному р╕вн╕ наукових досл╕джень, в╕дновлення святинь, дбайливе ставлення до м╕сць пам’ят╕, коли економ╕ка не в порядку, ╓ значн╕ проблеми з осв╕тою ╕ медициною. Але ж людина дбатиме про добру сучасн╕сть сво╓╖ нац╕онально╖ сп╕льноти лише тод╕, коли зрозум╕╓ ц╕нн╕сть ╕сторично╖ самобутност╕ народу ╕ збагне, через що вона свого часу перестала ц╕нувати сво╓. Польща, Литва, Угорщина, Сх╕дна Н╕меччина, Латв╕я, Естон╕я, вийшовши з «соц╕ал╕стичного раю», досконало його вивчили, описали у книгах, заф╕ксували у документальних ╕ художн╕х ф╕льмах, створили музе╖ тотал╕таризму. ╤ - диво! Сьогодн╕ в них непогано (хоча й не ╕деально) функц╕онують економ╕ка, осв╕та, культура. Ут╕м, у них були зовс╕м ╕нш╕, н╕ж у нас, 1920-1930-т╕ роки. ╤ це спонука╓ нас ще ретельн╕ше досл╕дити й осмислити нашу спадщину «земного раю». Укра╖на ма╓ це пройти.

У далек╕й сторон╕

Соловки - це б╕ль ╕ м╕й особистий, ╕ всього народу. Ми близьк╕ в цьому болю, бо нема╓ в Укра╖н╕ жодно╖ родини, яку в ХХ стол╕тт╕ не зачепило б чорне крило насилля й ненавист╕. Ут╕м, «Соловки» почалися задовго до встановлення влади б╕льшовик╕в. Упродовж к╕лькох стол╕ть у п╕двалах соловецького монастиря м╕стилася тюрма для ╕накомислячих. ╤ завжди тут було багато укра╖нц╕в. Соловки - це символ невол╕ ╕ в╕ри, що пронизу╓ товщу пам’ят╕ нашого народу.
У 1989 роц╕, п╕д час першо╖ досл╕дницько╖ експедиц╕╖ петербурзького «Мемор╕алу» на Соловки, було знайдено ненад╕слан╕ листи в’язн╕в 1930-х. Серед них - аркуш ╕з уривком поеми Тараса Шевченка «Неоф╕ти», де поет пор╕вню╓ царську Рос╕ю з Римом час╕в ╕мператора Нерона ╕ зверта╓ться до матер╕ схопленого сатрапами юнака:

А ти, прескорбная, не зна╓ш,
Де в╕н кона╓, пропада╓!
╤деш шукать його в Сиб╕р
Чи те╓... в Ск╕ф╕ю... ╤ ти...
╤ чи одна ти? Божа Мати,
╤ заступи вас ╕ укрий!
Нема с╕м’╖, нема╓ хати,
Нема╓ брата, н╕ сестри,
Щоб незаплакан╕ ходили,
Не катувалися в тюрм╕
Або в далек╕й сторон╕...

У цих рядках - пам’ять. Шевченко карався, мучився ╕ не каявся перед державою насильства у казахському степу, однак знав про Соловки. ╤ до нього, ╕ п╕сля нього саме соловецька тюрма вважалася м╕сцем, зв╕дки не повертаються.
Сьогодн╕ ми вже в╕льн╕.
╤ можемо в╕дв╕дувати соловецьк╕ острови не як в’язн╕, а як прочани. У червн╕, коли укра╖нська делегац╕я прибула на Соловки л╕таком, найперше подумалось: як же далеко ц╕ острови в╕д Укра╖ни, як довго етапами, товарними вагонами, п╕шки ╕ в трюмах корабл╕в переправляли сюди каторжан. Водночас це м╕сце надзвичайно близьке нам.

В╕д Ки╓ва до Соловк╕в

Так ╕сторично склалося, що ц╕ острови у Б╕лому мор╕, в╕ддален╕ в╕д нас на тисяч╕ к╕лометр╕в, упродовж майже тисяч╕ л╕т дивним чином пов’язан╕ з Ки╓вом. Про це варто згадати сьогодн╕, у переддень 1020-л╕ття хрещення Ки╖всько╖ Рус╕. Соловецький монастир засновано на землях Новгородсько╖ феодально╖ республ╕ки. З л╕топис╕в в╕домо, що Великий Новгород п╕сля Ки╓ва охрестив Добриня - найближчий соратник Великого Ки╖вського князя Володимира. Сам же Володимир Великий спершу княжив у Новгород╕. За переказами, на новгородських землях побував п╕сля Ки╓ва апостол Андр╕й Первозванний ╕ там навчав людей в╕ри ╕ хрестив.
Соловецький монастир заснували свят╕ Зосим ╕ Сават╕й у 1430-х. Ут╕м лише перш╕ 100 рок╕в у монастир╕ не було тюрми. Тод╕ в ц╕й скромн╕й п╕вн╕чн╕й обител╕ були три дерев’ян╕ церковц╕ ╕ невеличке чернече господарство. Однак под╕╖ у св╕т╕ вплинули ╕ на в╕ддален╕ молитовн╕ острови. У 1448 роц╕ Москва перенесла до себе Ки╖вську митрополичу кафедру ╕ вперше обрала митрополита без згоди Вселенського патр╕арха. У 1453 роц╕ Османська ╕мпер╕я завоювала столицю В╕зант╕╖ Константинополь, ╕ московськ╕ правител╕ проголосили себе спадко╓мцями римських ╕ в╕зант╕йських ╕мператор╕в. Утверджу╓ться теор╕я «Москва - Трет╕й Рим». Невдовз╕ московського князя стали ╕менувати царем ╕ утворили Московський патр╕архат. Нове царство поступово завойову╓ земл╕ Ки╖всько╖ держави.
У 1478 роц╕ Москва завоювала Новгородську республ╕ку, отже, п╕дкорила й Соловки. У 1533-му московським князем став ╤ван Грозний ╕ в╕дразу на Соловках розпочина╓ться гранд╕озне кам’яне буд╕вництво, щоб перетворити монастир на в╕йськову твердиню прикордонних п╕вн╕чних земель. Фортецю будували впродовж дванадцяти рок╕в сотн╕ «чорнороб╕в» з тамтешн╕х народ╕в. 1554 роком дату╓ться перша зв╕стка про ув’язнення на Соловках.
За Петра ╤, який узявся реформувати православ’я, Соловки повстали. У 1676-му твердиню було п╕дкорено: чернець-зрадник виказав пота╓мний х╕д, через який царськ╕ стр╕льц╕ пробралися всередину ╕ винищили вс╕х ченц╕в ╕ духовне кер╕вництво. Як ця трагед╕я перегуку╓ться з Батуринською, яку в╕дзначатимемо у листопад╕ цього року...

Останн╕й отаман С╕ч╕

П╕сля загибел╕ Батурина ╕ Полтавсько╖ битви на Соловках ув’язнили к╕лькох соратник╕в ╤вана Мазепи. Згодом сюди були заслан╕ арх╕мандрит Гедеон Одорський, лохвицький прото╕╓рей Рогачевський. В╕домо, що в 1731 роц╕ тут загинув отець Филимон, звинувачений у користуванн╕ «малорос╕йськими», а не новими московськими церковними книгами, ╕ в тому, що «непотребним╕ словесам╕ московск╕я печат╕ кн╕г╕ хул╕л ╕ на государя хулу возлагал». У соловецьких казематах «перевиховували» також учасник╕в повстань Степана Раз╕на й Омеляна Пугачова, яким, до реч╕, як ╕ ╤ванов╕ Мазеп╕, було виголошено анафему.
Тут же з 1775 по 1801 р╕к у темн╕й кам’яниц╕ пробув останн╕й кошовий Запорозько╖ С╕ч╕ Петро Калнишевський п╕сля зруйнування козацько╖ вольниц╕ за наказом цариц╕ Катерини ╤╤. Колишн╕й соловецький в’язень Семен П╕дгайний св╕дчив: «Кожен укра╖нець, коли судила йому доля опинитися на цьому остров╕, передус╕м намагався вклонитися прахов╕ того, хто колись був на сторож╕ вольностей запорозьких, на сторож╕ укра╖нсько╖ незалежност╕». Прийшов час, ╕ 5 червня цього року вклонилася кошовому делегац╕я Укра╖нсько╖ держави, яку я очолював. Гн╕тюче враження справля╓ нап╕вп╕дземна кел╕я з малесеньким за╜ратованим в╕концем, де Калнишевський пров╕в 26 рок╕в. Йому було заборонено будь з ким сп╕лкуватися. Лише трич╕ на р╕к - на Р╕здво, Великдень, Преображення Господн╓ - його п╕д конво╓м виводили до церкви причаститися. Зв╕льнившись, 110-р╕чний запорожець, який на той час осл╕п, постригся в ченц╕ ╕ прожив ще два роки. М╕сце його могили достеменно не в╕доме. ╢ лише брила мармуру з чавунною плитою ╕ написом: «Здесь покоится прах раба Бож╕я Петра Кальнишевского, кошевого атамана некогда Сечи Запорожской, сосланного в с╕ю обитель по указу Ея Императорского Величества Императрици Екатерини II-ой на смирен╕е. Смирился и почил ╕юля 26 дня 1803 года».
За деякими св╕дченнями, на могил╕ Калнишевського побував у 1873 роц╕ автор Г╕мну Укра╖ни Павло Чубинський, засланий царатом до сус╕днього Архангельська.
Нев╕домо, чи так уже «змирився» кошовий за наказом цариц╕. А побожним був завжди. В╕н, родом ╕з под╕льсько╖ шляхти, у р╕дному сел╕ Пустов╕йт╕вка (нин╕ Сумщина) збудував власним коштом церкву Свято╖ Тр╕йц╕, що вважалася шедевром укра╖нсько╖ арх╕тектури (сьогодн╕ вона перенесена до запов╕дника на остров╕ Хортиця). У Межиг╕рському монастир╕ п╕д Ки╓вом два собори також збудован╕ коштом Калнишевського (на жаль, ╖х знищили у 1930-т╕ роки). При 16 церквах, що д╕яли на С╕ч╕ за останнього отамана, були школи й притулки для нем╕чних. 11 липня цього року Укра╖нська православна церква Ки╖вського патр╕архату канон╕зувала Петра Калнишевського як святого праведного.

Номер зам╕сть ╕мен╕

╢ на Великому Соловецькому остров╕ кам╕нь з╕ скромним написом «Соловецьким в’язням». Укра╖нська делегац╕я поклала до нього кв╕ти. Неподал╕к височить цегляний будинок. Розпов╕дають, що саме на тому м╕сц╕ було закопано т╕ла 200 загиблих п╕д час повстання початку 1920-х рок╕в. Тод╕ соловецьк╕ «пол╕тичн╕», вже радянськ╕, очолен╕ оф╕церами арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки, повстали проти концтаб╕рних жах╕ть. Та братська могила розрослася за к╕льканадцять рок╕в.
Ушановуючи пам’ять жертв Великого голоду, згадаймо ╕ про тисяч╕ працьовитих селян, яких перед цим «розкуркулили» й переправили у концтаб╕р на Соловки. Згадаймо цв╕т укра╖нсько╖ науки й мистецтва, що нав╕ки залишився по багатьох ямах у соловецьк╕й земл╕ ╕ в урочищ╕ Сандармох. Кожен десятий соловецький в’язень був з Укра╖ни.
╤сторики переконан╕, що це була перша у св╕т╕ система промислового знищення людей. Тут гинули не лише в╕д розстр╕л╕в, а й в╕д виснаження на р╕зних роботах на величезних теренах довкола монастиря-тюрми. На буд╕вництв╕ Б╕ломор-Балт╕йського каналу полягло близько 100 тисяч нев╕льник╕в, над╕сланих з Соловецького табору особливого призначення. На тому буд╕вництв╕ у 1930-х довелося працювати ╕ мо╓му батьков╕. Його заарештували ╕ в╕дправили на П╕вн╕ч за те, що ╖здив у пошуках хл╕ба без посв╕дки.
У музе╖ соловецького запов╕дника в╕дтворено монастир у м╕н╕атюр╕. Екскурсовод розпов╕да╓, де в концтаб╕рн╕ часи м╕стилися т╕ чи ╕нш╕ бараки, адм╕н╕стративн╕ в╕дд╕лення. Важко уявити, що загалом по темних задушливих кел╕ях тримали пост╕йно до 800 ос╕б. Хтось помирав - присилали натом╕сть ╕ншого. У Тро╖цькому собор╕ розм╕щувалася карантинна рота, одночасно до 700 людей. Ус╕ етапи, як╕ потрапляли на Соловки, в╕дразу направляли туди. Там - безк╕нечн╕ побо╖, пост╕йний холод ╕ голод, ф╕зичне виснаження, психолог╕чна обробка. Людей намагалися морально зламати. Кожн╕й людин╕ тут давали номер. У новоприбулих в╕дбирали вс╕ особист╕ реч╕ ╕ видавали заношен╕ роби, часто залит╕ кров’ю - знят╕ з розстр╕ляних з метою економ╕╖. Тут вперше було уведено в практику ╕дею «хл╕б - за вироб╕ток!» За нею, право на ╖жу отримували лише т╕, хто мав силу виробити важку норму. Виснажен╕, хвор╕, постар╕л╕ ставали зайвими. Отже, в╕дпрацьовувалася методика нетрудом╕сткого знищення великих поток╕в людей ╕ масового захоронення труп╕в, йшлося нав╕ть про застосування отруйних газ╕в. Ц╕ методи «перевиховання» ╕ знищення згодом поширилися на всю систему концтабор╕в на обширних теренах СРСР.

Справа цив╕л╕зованого св╕ту

Крим╕нальник╕в у концтабор╕ комун╕стична влада вважала «соц╕ально близькими», пол╕тичних (науковц╕в, учител╕в, музикант╕в, ╕нженер╕в) - смертельними ворогами. Беззаконня стало нормою ╕ на довг╕ десятил╕ття розповзлося по вс╕й велетенськ╕й кра╖н╕. Придив╕мося, як╕ цин╕чн╕ тортури застосовували люди проти людей у концтабор╕. «Комарики»: людину залишали без одягу в л╕с╕, повному п╕вн╕чних комар╕в. «Жердинка»: людину саджали на вузьку жердину (ноги не д╕ставали земл╕) ╕ не давали з╕йти впродовж к╕лькох д╕б. У мороз на Святе озеро виганяли роздягнених людей ╕ обливали крижаною водою. Найстрашн╕шою вважалася Сек╕рна гора з крутою драбиною на 375 сходинок: до спини людин╕ прив’язували колоду ╕ штовхали вниз. Скочувалося вже мертве т╕ло.
На Соловках гинули люди десятк╕в нац╕ональностей, р╕зних в╕роспов╕дань. Карели, рос╕яни, в╕рмени, поляки (переважно з Укра╖ни), ╓вре╖ (багато родом з Укра╖ни), б╕лоруси, татари, казахи, якути, н╕мц╕, ф╕ни, литовц╕, нав╕ть швейцарц╕, японц╕ й американц╕.
Соловецьку систему згодом перейняли ╕ доповнили нацисти. Однак у час, коли Соловки т╕льки-но ставали фабрикою смерт╕, св╕т - кра╖на за кра╖ною - визнавав СРСР як кра╖ну «соц╕ально╖ справедливост╕, братерства ╕ свободи». Тепер разом з нами св╕т п╕зна╓ правду. Укра╖нськ╕ вчен╕ ╕ публ╕цисти в╕д╕грають у цьому важливу роль.
Як нагаду╓ американська досл╕дниця Енн Епплбом, чия книга «╤стор╕я ГУЛАГу» вийшла у 2006-му укра╖нською мовою, м╕жнародний рух за права людини зародився саме в СРСР. Тому що дисиденти, зокрема укра╖нськ╕, орган╕зували самвидав, стали використовувати будь-яку можлив╕сть, аби розпов╕сти Заходу про те, що в╕дбува╓ться в Союз╕. Сьогодн╕ також треба говорити й писати про це, назвати по╕менно загиблих, встановлювати пам’ятники жертвам ╕ мемор╕альн╕ знаки на м╕сцях масових злочин╕в. ╤накше комусь на думку спаде ╕дея повторити нелюдський експеримент над душами, а ╕нш╕, не знаючи ╕стор╕╖, не пом╕чатимуть ознак б╕ди, аж поки вона не станеться.
Це справа всього цив╕л╕зованого св╕ту. Адже тотал╕таризм у будь-як╕й точц╕ планети загрожу╓ всьому людству. А всезагальна пам’ять про злочини проти людськост╕ нав╕ть в одному куточку земно╖ кул╕ застер╕га╓ й убезпечу╓ весь св╕т.

Свят╕сть Соловк╕в

В ув’язненн╕ на Соловках були знищен╕ десятки арх╕╓ре╖в ╕ к╕лька тисяч священик╕в рос╕йського православ’я, Укра╖нсько╖ автокефально╖ православно╖ церкви ╕ католицького духовенства, що не погодилися сп╕впрацювати з комун╕стами. У 1927 роц╕ ╖х н╕бито п╕ддав анафем╕ «червоний» митрополит Серг╕й (Страгородський). Вищих чин╕в православ’я тримали на остров╕ Анзер. На Соловках загинув екзарх Рос╕йсько╖ греко-католицько╖ церкви Леон╕д Федоров, який доти часто сп╕лкувався з митрополитом Андре╓м Шептицьким. У 1935 роц╕, д╕знавшись про смерть отця Леон╕да, владика Андрей оголосив про в╕дкриття вериф╕кац╕йного процесу. У 2001 роц╕ Папа Римський ╤ван Павло ╤╤ п╕д час перебування в Укра╖н╕ проголосив Леон╕да Федорова Блаженним.
Соловецьк╕ острови вважаються укра╖нською Голгофою - там в одн╕й ╕з церков влаштували велику камеру смертник╕в для укра╖нських священик╕в. ╥хн╕ душ╕ моляться за нас. Цей зв’язок в╕дчува╓ться пост╕йно - коли ми зверта╓мо до них сво╖ думки, пережива╓мо за ╖хн╕й б╕ль, який вони витерп╕ли. Тод╕ м╕цн╕╓ наше власне розум╕ння: чому вони ст╕льки терп╕ли. В ╕м’я чого. Бо ╓ серед людей певна категор╕я особистостей, як╕ нав╕ть найвищою ц╕ною, перед лицем смерт╕ готов╕ в╕дстоювати ╕стину: кожна людина ма╓ право на життя, кожен народ ма╓ право на свободу.
Хочу нагадати, що великий поштовх розкриттю правди про злочини нелюдсько╖ системи, зокрема соловецький концтаб╕р, надало в╕дзначення 1000-л╕ття Хрещення Ки╖всько╖ Рус╕ у 1988 роц╕. У СРСР святкування зосередилися в Москв╕, а не в Ки╓в╕. Однак у Рим╕ ╤ван Павло ╤╤ з 5-тисячним з╕бранням укра╖нських прочан ╕з р╕зних кра╖н д╕аспори молився за Ки╖в. В╕н очолив ки╓воцентричне в╕дзначення 1000-л╕ття Хрещення Укра╖ни-Рус╕ у собор╕ святого Петра у Ватикан╕. Понтиф╕к, який став символом духовного подолання комун╕зму, за к╕лька рок╕в до цього потерп╕в в╕д замаху, орган╕зованого, найв╕рог╕дн╕ше, прихильниками червонозоряно╖ ╕деолог╕╖, що силкувалася встановити ц╕лковитий контроль над душами. В╕н глибоко розум╕в цив╕л╕зац╕йне значення ки╖всько╖ християнсько╖ традиц╕╖ ╕ важлив╕сть повернення св╕тов╕ правди про не╖. Адже, можливо, саме неправда про початки й ╕стор╕ю християнства у Сх╕дн╕й ╢вроп╕ ╓ одним ╕з джерел, що п╕дживлюють ╕ не дають п╕ти в забуття тотал╕тарн╕й ╕де╖. «З Ки╓ва почало розкв╕тати те християнське життя, що його виростило ╢вангел╕╓ спершу на землях стародавньо╖ Рус╕, в╕дтак на територ╕ях Сх╕дно╖ ╢вропи, а згодом - за Уралом, на просторах Аз╕╖», - ствердив ╤ван Павло ╤╤ у час в╕дв╕дин укра╖нсько╖ столиц╕ у червн╕ 2001 року.
Тод╕ в╕н в╕дв╕дав Бик╕вню. Можливо, у глибин╕ душ╕ мр╕яв в╕дв╕дати й прообраз Бик╕вн╕ - Соловки...
* * *
Я переконаний: майбутн╓ ма╓ базуватися на ╕сторичн╕й правд╕. Саме тому вельми вдячний ученим ╕ громадським д╕ячам з Укра╖ни й Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, зокрема Республ╕ки Карел╕я, як╕ цю правду повертають. Особливо хочу подякувати досл╕днику Юр╕ю Дмитр╕╓ву, чи╓ю багатор╕чною працею розкрито м╕сця масових поховань на Соловках ╕ Сандармоху, опубл╕ковано безл╕ч арх╕вних документ╕в ╕ названо по╕менно значну частину загиблих соловецьких пол╕тв’язн╕в-укра╖нц╕в. Також дякую членам соловецьких експедиц╕й ╤рин╕ Фл╕ге та св╕тло╖ пам’ят╕ Вен╕ам╕ну ╤оффе з петербурзького «Мемор╕алу». Глибоко шаную голову карельського укра╖нського земляцтва Ларису Скрипникову, зусиллями яко╖ було орган╕зоване встановлення пам’ятного хреста «Уб╕╓нним синам Укра╖ни» в урочищ╕ Сандармох. Схиляюся в пошан╕ до колишн╕х радянських пол╕тв’язн╕в - мислителя ╢вгена Сверстюка ╕ публ╕циста Василя Овс╕╓нка. ╤ багатьох син╕в ╕ дочок укра╖нського та ╕нших народ╕в, як╕, прислухаючись до голосу сумл╕ння, не дають нам забувати минуле - отже, допомагають залишатися людьми.
«Укра╖на молода».

АНОНС!
З 1 по 12 серпня 2008 р. Укра╖нський ╕нститут нац╕онально╖ пам`ят╕ проводить експедиц╕ю на Соловки. Серед ╖╖ учасник╕в - власний кореспондент «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Серг╕й Лащенко. Виглядайте його Соловецьких репортаж╕в!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 01.08.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6180

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков