Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УРОКИ КРИМУ
Часом виника╓ враження, що про Крим в Укра╖н╕ потроху забувають. Не лише перес╕чн╕ громадяни....


РОЗЧАРУВАННЯ. ЩО З НИМ РОБИТИ?
Перебування тут, на самому кра╓чку мого укра╖нного Криму, не да╓ можливост╕ активно╖ участ╕ в...


НЕ ВТРАТИТИ ШАНС!
ел╕та ма╓ об’╓днатися, очистити себе в╕д полови пустомель ╕ лжепатр╕от╕в та зайняти сво╓...


П’ЯТЬ ФАЗ ╤ ОДНА
Взагал╕ само╕дентиф╕кац╕я – процес непростий ╕... болючий. Це – виб╕р на довгий час...


ВИБ╤Р БЕЗ ВИБОРУ
Натом╕сть, п’ята колона йде на вибори досить згуртованою, впевнено набираючи немалу...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 01.08.2008 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 01.08.2008
КРИМСЬКИЙ МАЙДАН

ПАВЛО СУЩЕНКО,
вчитель.
МИРНЕ ВБИВСТВО – ЦЕ В╤ЙНА ЧИ МИР?

Нещодавно рос╕йська Держдума заявила, що перестане дружити з Укра╖ною, якщо та сп╕вроб╕тничатиме з НАТО.
Що це: прояв ревнощ╕в, намагання вберегти укра╖нсько-рос╕йську дружбу в╕д сторонн╕х вплив╕в чи хамське втручання в пол╕тику суверенно╖ держави?
Хот╕лось би в╕рити, що ╕стинним ╓ не останн╓ з припущень. Але коли д╕зна╓шся, що та ж Рос╕я не радиться з П╕вн╕чноатлантичним Альянсом аж за 19 напрямками, така заява виклика╓ здивування ╕ сумн╕в в щирост╕ декларованих нею нам╕р╕в.
То що ж д╕йсно турбу╓ Рос╕ю: стан укра╖нсько-рос╕йсько╖ дружби чи наша самост╕йн╕сть? Як казав в╕домий класик: «Умом Россию не понять». Говорить одне, дума╓ друге, а робить трет╓. Для людей, яким властив╕ честь, мораль, порядн╕сть, така повед╕нка й справд╕ не зрозум╕ла.
Б╕льш зрозум╕ла позиц╕я п’ято╖ колони, яка недвозначно заявля╓: «Якщо рос╕йська мова не буде в Укра╖н╕ державною, ми розколемо кра╖ну на дв╕ частини». Тобто, якщо укра╖нц╕ ╕ дал╕ намагатимуться бути укра╖нцями, вони (п’ятиколонники) шматуватимуть Укра╖ну. Що ж, це й справд╕ конкретно й дох╕дливо.
Ну, а як реагують на так╕ й под╕бн╕ екстрем╕стськ╕ випади укра╖нськ╕ (за назвою), рос╕йськ╕ (за формою) ╕ ворож╕ (за суттю) ЗМ╤? Заспокоюють. Головне, запевняють вони, щоб не стр╕ляли. Нема чого ╖сти, не лунають укра╖нськ╕ п╕сн╕, вимира╓ укра╖нська нац╕я – терп╕ть. Ус╕ т╕ страждання – то ще мала ц╕на за благо, яке ми ма╓мо на наш╕й земл╕ – мир.
Я н╕чого не маю проти миру. Мене насторожу╓ ╕нше: нав╕що ст╕льки зусиль, щоб схилити нас до того, що й так ╓ нев╕д’╓мною рисою укра╖нського народу? Навряд чи найдеться укра╖нець, який би заявляв, що не хоче вирощувати хл╕б, будувати косм╕чн╕ корабл╕, розкривати та╓мниц╕ природи, а хоче покинути дружину, д╕тей, батьк╕в, забратись в д╕м до сус╕да, р╕зати його, грабувати, нав’язувати сво╖ норми ╕ правила життя, як полюбляють робити деяк╕ наш╕ «братья». Тож ми за мир. Але чи завжди в╕н ╕сну╓ там, де кул╕ не свистять? Може, й справд╕, поки китайц╕ не винайшли порох, во╓н не було? Звичайно ж н╕, були. Т╕льки в кам’яний в╕к воювали кам’яними сокирами, у зал╕зний – зал╕зними. А сьогодн╕ кул╕ – це т╕ ж сам╕ «кам’ян╕ сокири» середньов╕ччя. Сучасн╕ держави воюють ╕ншою, сучасною збро╓ю, не руйнуючи матер╕альних ц╕нностей.
- ╤нформац╕йною. Сусп╕льству пода╓ться недостов╕рна ╕нформац╕я про навколишн╕й св╕т, з╕ зм╕щеними акцентами в шкал╕ ц╕нностей. ╤ люди приймають неправильн╕ р╕шення, в╕дстоюють те, що завда╓ ╖м шкоди.
Як в╕домо з ╕стор╕╖, на початку ХХ стол╕ття Рос╕я, маючи г╕ршу арм╕ю, н╕ж Укра╖на, завоювала нашу державу, дезор╕╓нтувавши, розклавши укра╖нське в╕йсько комун╕стичною ╕деолог╕╓ю. Лише 300 крутянських «спартанц╕в» змогли чинити спротив бандам Муравйова. А профес╕йн╕ солдати зам╕сть того, щоб захищати Батьк╕вщину, жували п╕дкинуту ╖м ╕деолог╕чну жуйку про «м╕р во всьом м╕р╓».
- Духовно-еколог╕чною. Створю╓ться несприятливе для даного народу духовне середовище: чужа мова, чуж╕ звича╖, чужа мораль (що само по соб╕ вже ╓ аморальним), зовс╕м ╕нш╕, не властив╕ йому стосунки. А з б╕олог╕╖ в╕домо, що будь-який орган╕зм, пом╕щений у не властив╕ йому умови, хир╕╓ ╕ вимира╓. Те ж саме ╕ з людьми. Пом╕щен╕ в чуже середовище, вони н╕коли не зможуть розкрити повн╕стю сво╖ задумки, а отже деградують, в╕дстають в еволюц╕йному процес╕, ╕ невблаганний природний доб╕р, як вчив великий Дарв╕н, викреслю╓ ╖х з проекту буття.
- Пол╕тичною. Приймаються закони, як╕ сприяють не розкв╕ту народу, а його визискуванню. На п╕дстав╕ саме таких закон╕в укра╖нськ╕ нац╕ональн╕ багатства стали влас-н╕стю ол╕гарх╕в. Серед б╕лого дня народ пограбували ╕ все «законно!». А тепер ось готують нов╕, про розчленування Укра╖ни на федерац╕╖ з наступним ╖х при╓днанням до сус╕дн╕х держав.
- Шов╕н╕стичною. Представник╕в ╕нших етнос╕в (нац╕ональн╕ меншини) використовують як остр╕вки дестаб╕л╕зац╕╖ сусп╕льства, як центри руйнувань держави, як силу, що п╕дтриму╓ антинародн╕ закони.
Сьогодн╕ ми явно бачимо, як деяк╕ нац╕ональн╕ меншини Укра╖ни демонструють сво╓ю д╕яльн╕стю ганебну роль троянського коня.
Завдяки ц╕й збро╖, прим╕ром, така держава, як Китай, може перетворити будь-яку незалежну ╓вропейську державу в китайську пров╕нц╕ю. Досить лише направити туди якусь сотню м╕льйон╕в сво╖х громадян як б╕женц╕в чи ем╕грант╕в. Тож не можна демо-м╕грац╕йн╕ процеси залишати поза увагою.
- Економ╕чною. Вона вимага╓ заход╕в, спрямованих на порушення товарообм╕ну м╕ж державами. Спочатку «прив’язують» виробництво кра╖ни-жертви до виробничих процес╕в кра╖ни-к╕лера, а пот╕м раптово зм╕нюють правила гри:
а) в╕дмовляються в╕д товар╕в. Наприклад, як у минулому роц╕ Рос╕я в╕дмовилася в╕д нашого молока, м’яса, труб…
б) зм╕нюючи ц╕ну всупереч домовленостям.
При цьому можуть нав╕ть не приховувати сво╖х агресивних нам╕р╕в, як це зробив Жириновський: «Мы ежегодно будем повышать вам цены на газ в два раза, пока не подохнете все».
Зрозум╕ло, що так╕ заходи п╕дривають економ╕ку кра╖ни, призводять до зупинки виробництва, зменшення доход╕в, скорочення робочих м╕сць. Ця зброя наст╕льки ефективна, що нер╕дко застосовують «економ╕чн╕ блокади», щоб змусити ту чи ╕ншу кра╖ну д╕яти за певним сценар╕╓м.
- Б╕олог╕чною. Ще до нашо╖ ери, нав╕ть н╕чого не знаючи про бактер╕╖ ╕ в╕руси, застосовували одяг хворих на чуму як зброю для знищення ц╕лих м╕ст. А нещодавно в к╕лькох африканських кра╖нах агенти-медики п╕д видом щеплень ввели школярам в╕рус СН╤Ду. Тож сьогодн╕ без жодного постр╕лу можна завоювати ц╕лу кра╖ну, лише пров╕вши под╕бну «╕мун╕зац╕ю» ╖╖ громадян. ╢ в╕руси з тривалим ╕нкубац╕йним пер╕одом. ╤ якщо, наприклад, рок╕в через п’ять п╕сля тако╖ «╕мун╕зац╕╖» вимре все працездатне (а, отже, й здатне чинити спротив) населення, н╕хто й не здогада╓ться, в╕д чого. ╤ди та займай зв╕льнену територ╕ю з ус╕ма збереженими ц╕нностями.
- Х╕м╕чною. Уже в 1914 роц╕ н╕мц╕ хлором знищили ц╕лу арм╕ю супротивника.
Сьогодн╕ ж в╕дпрацьовують х╕м╕чн╕ сполуки психотропно╖ д╕╖. Запропонувавши кра╖н╕-м╕шен╕, наприклад, начинену ними дешеву ковбасу, можна змусити народ виконувати волю завойовника.
╤снують ╕нш╕ види сучасно╖ збро╖, ╕ з кожним роком ╖х ставатиме все б╕льше. Тож говорити: «Это хорошо, если только не стреляют», я б не посп╕шав.
Якщо в Укра╖н╕ не ведеться безперервна боротьба (бо зр╕дка кул╕ все-таки посвистують), якщо ╕ноземн╕ в╕йськов╕ формування, що безперешкодно гуляють по наш╕й територ╕╖, лише погрожують нагайками, якщо ╕ноземна в╕йськова база лише зр╕дка випуска╓ снаряди та ракети, т╕льки заявляючи, що н╕коли не п╕де зв╕дси, а сус╕дня держава не натиска╓ кнопку «Пуск» на ядерних ракетах, а т╕льки збира╓ться ╖х нац╕лювати, то це ще не ╓ гарантом того, що в нас «все хорошо» ╕ що саме мир пану╓ на наш╕й земл╕.
Якось не поверта╓ться язик назвати миром цин╕чне пограбування народу. Мало того, що нац╕ональн╕ багатства «прихватизували», то ще й заощадження вигребли, не залишивши й коп╕йки на «чорний день». А пот╕м з цих же вкрадених заощаджень подають народу милостиню, зображаючи великодушн╕сть. Спершу карбованець, який тод╕ був варт╕сн╕шим за долар, прир╕вняли до сучасно╖ гривн╕, чим в╕дразу узаконили сво╓ право на 80% вкраденого. А пот╕м ╕ в╕дсотки за вклади, як╕ гарантувала держава, залишили соб╕ («по умолчанию»). Дещицю ж, яка лишилась, будуть тепер виплачувати десятил╕ттями, широко рекламуючи свою турботу про народ.
У 1933-му вже обкрадали укра╖нських селян, чим фактично вбили 10 млн. наших сп╕вв╕тчизник╕в. П╕сля «демократичного» пограбування з 52 млн. укра╖нц╕в залишилось 46 млн. ╤ з кожним роком на 300 000 ╖х ста╓ менше.
Укра╖нц╕ не можуть прогодувати себе на Батьк╕вщин╕. З центру ╢вропи, з житниц╕ континенту понев╕ряються в пошуках шматка хл╕ба на окра╖ни материка. Молод╕, енерг╕йн╕, талановит╕ покидають Батьк╕вщину, щоб, як ╕ остарбайтери 41-го, працювати не на себе, не на свою В╕тчизну, а на чуж╕ етноси.
Кажуть, що це ╕ ╓ демократ╕я, тобто народовладдя. Яке ж це народовладдя, коли нав╕ть в Верховн╕й Рад╕ 2/3 не укра╖нц╕? А де укра╖нське слово, укра╖нська п╕сня, укра╖нськ╕ д╕вчата? Бо то хвойди, а не майбутн╕ берегин╕ с╕м’╖ демонструють на сценах гол╕ пупи. Де укра╖нськ╕ козаки – нащадки й продовжувач╕ укра╖нського роду? ╥х не чути. Зам╕сть них численн╕ голохвостови репетують на весь св╕т, що ╖хня р╕дна мова рос╕йська. З таким же усп╕хом, коли б перем╕г Г╕тлер, вони заявляли б, що ╖хня р╕дна мова - н╕мецька. То чи╖ вони сини ╕ доньки, якого народу? Я розум╕ю, в цьому не т╕льки ╖хня вина. Це, швидше, ╖хня б╕да. Але коли за 17 рок╕в незалежност╕ вони так ╕ не спромоглися вивчити мову матер╕ – це вже ╕ ╖хн╕й злочин. Бо саме сво╓ю л╕нню в╕дновити втрачене, усунути зло, запод╕яне нашими недругами в царин╕ духовност╕, вони перетворюються в антиукра╖нське знаряддя наших ворог╕в, допомагають розколювати укра╖нських народ на частини та й сам╕ стають йому чужими. ╤ не треба лицем╕рних заяв, що це не так, мовляв, вони хоч ╕ чужомовн╕, та все ж патр╕оти. Бачили ми вже таких «патр╕от╕в» нещодавно в С╕мферопол╕, що стрибали мов дикуни, бажаючи зажарити м╕н╕стра осв╕ти за укра╖нську мову. Тож кому вони служать – зрозум╕ло.
Нам кажуть, що не стр╕ляють. А чого ж тод╕ так катастроф╕чно пада╓ чисельн╕сть укра╖нц╕в? Зв╕дки взялися м╕льйони духовних кал╕к, сотн╕ тисяч зруйнованих с╕мей ╕ не менше безпритульних д╕ток? З кожним роком все б╕льше й б╕льше ста╓ наркоман╕в, пов╕й, алкогол╕к╕в, р╕зноман╕тних збоченц╕в ╕ все менше й менше повноц╕нних людей, справжн╕х син╕в ╕ дочок укра╖нського народу. Тож стр╕ляють. Т╕льки не кулями. Кул╕ вбивають т╕ло. Сьогодн╕ ж застосовують таку зброю, яка вбива╓ душу. Стр╕ляють у майбутн╓ нашого народу, без постр╕л╕в тихо-мирно вбивають укра╖нську нац╕ю. Ще 10 – 20 рок╕в такого «миру» - ╕ укра╖нц╕ можуть зникнути з обличчя планети.
Кому потр╕бен такий мир, якому заважа╓ наше дихання, в якому нам треба в╕дмовитися в╕д сво╓╖ мови, сво╖х традиц╕й, сво╓╖ культури, сво╓╖ державност╕, сво╖х мр╕й? В якому чужинц╕ визначатимуть, кому жити в нашому дом╕ ╕ як… Звичайно ж, не укра╖нцям, а ворогам, як╕ закликають берегти оце «щастя», та ще й такою ц╕ною хочуть приспати нашу пильн╕сть, дезор╕╓нтувати увагу, позбавити здатност╕ до опору, щоб спок╕йно довершити свою чорну справу, розпочату не сьогодн╕ й не вчора. ╤де в╕йна тиха, хитра, п╕дступна ╕ не менш жахлива ╕ жорстока, н╕ж канонада. ╤де в╕йна на знищення укра╖нського народу. А ми зам╕сть того, щоб вивчити мову свого народу, поставити на м╕сце нов╕тн╕х загарбник╕в, розпатяку╓мо про якусь демократ╕ю, в як╕й укра╖нцям нема╓ м╕сця.
Ганьба!
Нам об╕цяють дружбу, якщо не будемо укра╖нцями, якщо керуватимемося не власним розумом, а нахабними окриками, нам брешуть, що ми р╕зн╕, бо одн╕ живуть на Сход╕, а друг╕ на Заход╕, бо одн╕ ходять в одну церкву, а ╕нш╕ в другу, ╕ запевняють, що нам треба к╕лька Укра╖н. А ми в╕римо вс╕м оцим провокац╕ям ╕ програ╓мо. А наш╕ предки вигравали. Чому? Тому що знали, хто вони, ╕ берегли мов з╕ницю ока дане природою «я».
Укра╖нц╕! В╕дкиньмо вс╕ от╕ лукав╕ ворож╕ «ЗМ╤», скиньмо облуду з наших душ, поверн╕мось до свого «я». ╤ тод╕ стане зрозум╕ло, що вс╕ ми – один народ (незважаючи на проживання), що в нас одна материнська мова – укра╖нська, ╕ В╕тчизна в нас одна – Укра╖на. Усв╕домимо – ╕ станемо непереможн╕, незнищенн╕. Станемо г╕дними правнуками сво╖х славних прад╕д╕в. ╤ воскресне Укра╖на, ╕ в╕дродиться укра╖нська нац╕я.
с. Олександр╕вка,
Красногвард╕йський р-н АРК.


НЕ МОВЧ╤ТЬ!

Мен╕ 83 роки. Пройшов великий житт╓вий шлях - ╕ в╕йну, ╕ п╕сляво╓нне в╕дродження, ╕ стал╕нськ╕ п’ятир╕чки, ╕ ще багато чого.
Нашу с╕м’ю не минули лихол╕ття колектив╕зац╕╖, розкуркулення, голодомори, репрес╕╖ 1937 - 1938 рр. М╕й батько н╕ за що, спасиб╕ батьку Стал╕ну, пров╕в 15 рок╕в на Соловках, у кемеровських ╕ мар╕йських концтаборах, пот╕м, п╕сля смерт╕, був реаб╕л╕тований.
Але сьогодн╕ я не про це. Мене як укра╖нця турбу╓ наступ на все укра╖нське в Криму. Ц╕й проблем╕ - н╕ початку, н╕ к╕нця. Спасиб╕ «Св╕тлиц╕», що ця тема висв╕тлю╓ться у кожному номер╕ газети.
Дал╕ коротенько хочу розпов╕сти, що трапилося 13 липня цього року на вулиц╕ М. Жукова в С╕мферопол╕.
Я п╕д╕йшов до ятки, де молода д╕вчина продавала всяку всячину. Почув, що вона в╕дпов╕ла покупцев╕ укра╖нською мовою. Цей молодик рок╕в 30 - 35 ╖й сказав: «Ты обязана отвечать мне и всем на том языке, на котором разговаривает большинство!» ╤ почав ╖╖ обзивати «хохлушкою», «бандер╕вкою» ╕ т. д. Тут я не витримав ╕ заступився за д╕вчину. Вона, молодець, в╕дпов╕ла йому, що завжди буде розмовляти сво╓╖ р╕дною мовою. Хамовитому молодику це не сподобалося ╕ в╕н почав кричати, що вс╕ - бандер╕вц╕, хто розмовля╓ укра╖нською. Почув я образлив╕ слова ╕ на свою адресу. У боргу я не залишився ╕ в╕дпов╕в йому державною мовою чисто «по-мужски». Молодик ще покричав, поприндився, пригрозив щось мен╕ ╕ т╕льки його й бачили.
Так от, дорог╕ мо╖ кримчани-укра╖нц╕, не б╕йтеся таких знахабн╕лих укра╖нофоб╕в. Ми ще не забули, ск╕льки в Криму було спротиву державн╕й символ╕ц╕ - прапору, г╕мну, гербу, паспорту, нав╕ть ки╖вському часу. Але все це вже в╕д╕йшло, залишились т╕льки питання про мову та НАТО. Дасть Бог, ц╕ питання та ще й базування Чорноморського флоту невдовз╕ залишаться в минулому. У Криму кожний державний службовець буде обов’язково знати державну мову, як нин╕ у прибалт╕йських державах (Естон╕╖, Латв╕╖, Литв╕), ╕ все буде гаразд.
Дорог╕ сп╕вв╕тчизники, не соромтеся розмовляти р╕дною мовою, сп╕вайте укра╖нськ╕ п╕сн╕! Бер╕ть приклад з кримських татар, в╕рмен╕в, ╓вре╖в, як╕ шанують свою мову.
Можливо, п╕сля цього «сп╕лкування» з╕ мною цей «антиукра╖нець» б╕льше не втрутиться в наш╕ погляди стосовно мови.
Юр╕й З╤НЧЕНКО.
м. С╕мферополь.


«Будеш, Укра╖но, Колись ти багата...»

Шановна редакц╕╓!
Про це писати боляче ╕ важко, бо насл╕дки рабства ╕ тяжко╖ невол╕ в╕дчува╓ ╕ сьогодн╕ наша знев╕рена долею Укра╖на, яку стол╕ттями нищила ╕ топила у кров╕ кривава ╕мпер╕я поневолених народ╕в, яка фактично й сьогодн╕ не визна╓ Укра╖ну як в╕льну ╕ незалежну державу. Як колишня каторжанка ГУЛАГу «щасливо╖ кра╖ни Рад» хочу запропонувати слова п╕сн╕, як╕ я написала в середин╕ минулого стол╕ття. П╕сня сп╕ва╓ться на мотив укра╖нсько╖ народно╖ п╕сн╕: «Ой чого ти, сестро, така горда стала».
На мо╓ переконання, п╕сня не втратила свого зм╕сту ╕ сьогодн╕. Надрукуйте ╖╖, будь ласка, на стор╕нках мо╓╖ улюблено╖ газети «Кримська св╕тлиця», яка буде нагадувати нам про жах╕ття пережитого пекла в кривавих лабетах чужинц╕в-завойовник╕в.
Укра╖но-ненько,
Сльозами залита,
Бо в тяжк╕й невол╕
Ти горем убита.
Чужаки-ординц╕
Тебе полонили,
╤ на три стол╕ття
Рабою зробили.
Тебе, Укра╖но,
У ярм╕ водили
╤ як полонянку,
У кров╕ топили.
Тебе розпинали
Заброди лих╕╖ –
Нещадн╕ ╕ лют╕,
Пихат╕ ╕ зл╕╖.
Тебе ╕нородц╕
Знищити хот╕ли
╤ як окупанти,
В╕д цього рад╕ли.
Довг╕ три стол╕ття
Ярмо ти носила,
╤ волю святую
У Бога просила.
Будеш, Укра╖но,
Колись ти багата,
Без орди чужо╖
╤ «старшого» брата
Серпень 1957 року.
Ольга М╤ЩЕНКО.
м. Переяслав-Хмельницький,
Ки╖вська область.


«Чекала цей номер, н╕би доброго друга!»

Шановна редакц╕╓!
Мен╕ дуже сподобався номер «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з молод╕жним додатком «Будьмо!». Найголовн╕ше в «КС» (у тому числ╕ й у ╖╖ додатках) те, що газета вихову╓ укра╖нця, пробуджу╓ в ньому почуття нац╕онально╖ г╕дност╕, да╓ ╕нформац╕ю з р╕зних сфер ╖╖ минулого й сьогодення.
Про «Будьмо!». Дуже чекала цей номер, н╕би доброго друга. ╤мена багатьох дописувач╕в-кореспондент╕в мен╕ знайом╕: Ольга Смольницька, Ганна Миськ╕в, Олекс╕й Носаненко, Катерина Криворученко, Св╕тлана Кличко. Матер╕али так╕ р╕знопланов╕ й ц╕кав╕. Як ц╕каво живе Олександр Волощук! По-доброму позаздрила ц╕й людин╕ «╕з серцем птаха».
«Щоденник практикантки» читала з великим зац╕кавленням, в╕дчула Ольгу Смольницьку в стосунках ╕з учнями та на уроц╕. Яка мудра ╕дея про можлив╕сть здобувати другу вищу осв╕ту для кримчан – студ╕юватись ╕ знати державну мову! З╕ статтею про великих укра╖нц╕в ц╕лком погоджуюсь. В╕рш╕ гарн╕.
Найц╕кав╕шим мен╕ видався матер╕ал про Херсонес, роздуми про рел╕г╕ю, ╕стор╕ю, розм╕рковування над ╢вангел╕╓м… Так╕ гарн╕ св╕тлини. Храм – взагал╕ як в╕трило на берез╕ моря. Як цяцьочка!
Буду заохочувати «Кримською св╕тлицею» сво╖х колишн╕х учн╕в, сво╖х приятел╕в ╕ друз╕в, аби знали, чим живе укра╖нський Крим. Нев╕домо, який х╕д да╓ Союз укра╖нок «Кримськ╕й св╕тлиц╕», а близьк╕ мен╕ люди проникнуться проблемами, як╕ порушу╓ газета, розкажуть про не╖ сво╖м близьким. Може, хтось вир╕шить передплатити газету.
╤рина ОЛ╤ЙНИК,
заслужений учитель Укра╖ни.
м. Р╕вне.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 01.08.2008 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6178

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков