Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2910)
З потоку життя (6084)
Душі криниця (3366)
Українці мої... (1440)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАДИМУ МИХАЙЛОВИЧУ РО╥КУ, СИНОВ╤ КРИМСЬКО╥ УКРА╥НСЬКО╥ ГЕРО╥Н╤-ВИШИВАЛЬНИЦ╤ В╤РИ СЕРГ╤╥ВНИ РО╥К, 29 ВЕРЕСНЯ ВИПОВНЮ╢ТЬСЯ 80 РОК╤В!
Хай кв╕тне, береже й окрилю╓ Вас безсмертний мамин обер╕г-рушничок, шановний Вадиме Михайловичу,...


МОЛИТВА ЗА УЧИТЕЛЯ
Цей зах╕д-рекв╕╓м вилився у сп╕льну молитву присутн╕х за Мирославу Козак - маму, бабусю, друга,...


Тамара БОЙКО: «Я НАРОДИЛАСЬ В УКРА╥Н╤!..»
Сумна зв╕стка долинула з Мел╕тополя – п╕шла з життя Тамара Володимир╕вна БОЙКО, колишня...


СТАН ЗДОРОВ'Я СЕНЦОВА ПОГ╤РШИВСЯ…
Про це пов╕домив Громадському адвокат Дмитро Д╕нзе п╕сля в╕дв╕дин Сенцова.


МАТИ КОЛЬЧЕНКА: В╤Н ВИГЛЯДА╢ НЕДОБРЕ
В╕н дуже худий, бл╕дий. Мене це хвилю╓. Намагалася його якось п╕дгодувати за ц╕ три дн╕. Буду...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2008 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 25.07.2008
ЗЕЛЕНА УКРА╥НА
В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОМАЗ

УКРА╥НЦ╤ У СВ╤Т╤

ДО 125-Р╤ЧЧЯ ПОЧАТКУ МАСОВОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ УКРА╥НЦ╤В НА ДАЛЕКИЙ СХ╤Д
(Зак╕нчення. Поч. у № 29).

 З початком ХХ ст. переселенський рух до Далекого Сходу зазнав особливо бурхливого розвитку. Зак╕нчення буд╕вництва Уссур╕йсько╖ (1897), Забайкальсько╖ (1900) та Китайсько╖ Сх╕дно╖ зал╕зниць (1902), як╕ сполучили Далекий Сх╕д через Сиб╕р з ╓вропейською частиною Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, зробило можливим широку колон╕зац╕ю краю сухопутним шляхом, оск╕льки орган╕зац╕я зал╕зничного сполучення значно полегшувала пере╖зд переселенц╕в. Через це гужовий та морський шляхи втрачають сво╓ значення ╕ в╕д 1903 р. морськ╕ перевезення переселенц╕в остаточно припиняються. Переселення стало в╕дбуватися лише зал╕зницею через Урал та Сиб╕р.
 У межах цього етапу переселення необх╕дно зазначити нову переселенську хвилю, що розпочалася п╕сля 1906-1907 рр. та була пов’язана з так званою столип╕нською аграрною реформою. На цей пер╕од припада╓ найб╕льш масове переселення селян за всю ╕стор╕ю осво╓ння далекосх╕дного рег╕ону. За ц╕ роки (1907-1917) до Приморсько╖ област╕ переселилося 167 547 ос╕б23, 76,7% яких складали переселенц╕ з укра╖нських губерн╕й (Черн╕г╕всько╖ - 29,5%, Ки╖всько╖ - 21,4%, Полтавсько╖ - 11,1%, Волинсько╖ - 7,1%, Харк╕вською - 3,9%, Кам’янець-Под╕льсько╖ - 3,7%)24. Серед переселенц╕в цих рок╕в переважала с╕льська б╕днота, головною причиною переселення яко╖ стало безземелля. Основний пот╕к переселенц╕в даного етапу було спрямовано, головним чином, у центральн╕ та п╕вн╕чн╕ райони Приморсько╖ област╕, оск╕льки п╕вденн╕, найб╕льш придатн╕ для землеробства, були вже значною м╕рою заселен╕25. В╕дпов╕дно, на в╕дм╕ну в╕д старожил╕в-стодесятинник╕в, як╕ зайняли найкращ╕ степов╕ земл╕, що лежали ближче до шлях╕в сполучення, переселенц╕-новосели отримували земл╕ г╕ршо╖ якост╕ у в╕ддалених районах. Через це обзаведення господарством у таких природних умовах вимагало значних сил та засоб╕в. Але, як правило, н╕ того, н╕ ╕ншого у новосела не було. Тому б╕льш╕сть селян-переселенц╕в цього етапу не змогли загосподаритися. Значна ╖х частина змушена була повертатися на Батьк╕вщину, ╕нш╕ йшли у найми до заможн╕ших старожил╕в або на зароб╕тки у м╕сто26.
 Таким чином, взагал╕ за пер╕од в╕д 1883 до 1917 р. до Приморщини переселилось 179 757 селян з укра╖нських губерн╕й, як╕ складали 67,5% вс╕х переселенц╕в27. Однак, якщо вважати, що значна частина переселенц╕в, м╕сце виходу яких залишилося нев╕домим (а таких було 58 741 ос╕б або 22%) також були укра╖нцями (що ц╕лком ймов╕рно), то загальна частка укра╖нц╕в пом╕ж переселенц╕в буде сутт╓во б╕льшою. Зг╕дно з даними обстеження селянських господарств Приморщини, що в╕дбувалося 1909-1913 рр., укра╖нц╕ складали 81,26% селянського населення Приморсько╖ област╕, тод╕ як рос╕яни - 8,32% та б╕лоруси - 6,8%28.
 Факт абсолютного дом╕нування укра╖нц╕в в селянському населенн╕ П╕вденно-Уссур╕йського краю на початку ХХ ст. п╕дтверджують багато сучасник╕в. Так В. С. ╤лл╕ч-Св╕тич св╕дчить, що «пом╕ж полтавчан, черн╕г╕вц╕в, киян, волиняк╕в та ╕нших укра╖нц╕в, переселенц╕ з великоруських губерн╕й зовс╕м губляться, являючись н╕би вкрапленими в основний малоруський елемент»29. Поважне оф╕ц╕йне видання «Приамурье. Цифры, факты, наблюдения» також стверджу╓, що «чистих малорос╕в» в селянському населенн╕ Приморсько╖ област╕ нараховувалося на початку ХХ ст. не менш як 75%. Це дало п╕дстави авторам зробити висновок, що Приморщина на той час представляла собою «другу Украйну ╕з значною дом╕шкою б╕лорус╕в»30. Складаючи переважну б╕льш╕сть селянського населення, укра╖нц╕ утворювали в с╕льськ╕й м╕сцевост╕ Приморсько╖ област╕ компактн╕, практично моноетн╕чн╕ поселення.
 ╤ншим рег╕оном компактного розселення укра╖нц╕в у межах Далекого Сходу стала Амурська область.
У пер╕од до 1880-х рок╕в пом╕ж переселенц╕в до Амурсько╖ област╕, як ╕ до Приморщини, переважали рос╕яни. Роль переселенц╕в з укра╖нських губерн╕й (Полтавсько╖, Харк╕всько╖) на даному етап╕ була не значною. В╕д 80-х рр. ХIХ ст., з полегшенням умов переселення на м╕сцях виходу, етн╕чний склад переселенц╕в до Амурсько╖ област╕ зм╕ню╓ться ╕ переважне м╕сце пом╕ж них починають пос╕дати вих╕дц╕ з укра╖нських губерн╕й, головним чином – Полтавсько╖31. Однак, на цьому етап╕ переселення до Амурсько╖ област╕ в╕дбувалося, як ╕ ран╕ш, переважно суходолом через Сиб╕р, що наклало св╕й в╕дбиток на етн╕чний склад переселенц╕в. Так, в╕дносна вага укра╖нц╕в тут була сутт╓во нижчою, як у Приморськ╕й област╕. У 1882-1891 рр. переселенц╕ з Укра╖ни складали в Амурщин╕ 46,5% (4977 ос╕б). Пом╕ж них дом╕нували вих╕дц╕ з Полтавщини (3347 ос╕б), як╕ складали 31,3% ус╕х переселенц╕в. У 1892-1900 рр. частка переселенц╕в з Укра╖ни п╕двищу╓ться до 59,6%32.
 За даними В. М. Кабузана, у 1883-1905 рр. до Амурсько╖ област╕ з укра╖нських губерн╕й переселилося 32 371 ос╕б, як╕ складали 43,78% вс╕х переселенц╕в цього етапу33. Головним чином це були вих╕дц╕ з Полтавсько╖ губерн╕╖ - 20884 ос╕б (64,51% ус╕х вих╕дц╕в з Укра╖ни, або 28,24% ус╕х переселенц╕в). Значно меншою м╕рою були представлен╕ на Амурщин╕ вих╕дц╕ з Харк╕всько╖ - 1351 ос╕б та Черн╕г╕всько╖ губерн╕й - 1187 чол. Переселення до Амурсько╖ област╕ з Правобережно╖ Укра╖ни (з Ки╖всько╖ - 977 ос╕б та Под╕льсько╖ губерн╕й - 1013), так само як ╕ з п╕вденних губерн╕й (Катеринославсько╖ - 1876 ос╕б (2,8%), Тавр╕йсько╖ - 722, Херсонсько╖ - 69, Бессарабсько╖ - 209, Дону - 2406 та Кубан╕ - 1677) було незначним ╕ розпочалося лише в╕д 1900 р. Волинська губерн╕я взагал╕ в цей пер╕од не брала участ╕ в цьому процес╕34.
 В╕дносна вага та чисельн╕сть укра╖нських переселенц╕в до Амурсько╖ област╕ зб╕льшу╓ться в 1906-1917 рр. У цей час сюди переселилося 64169 вих╕дц╕в з Укра╖ни, як╕ складали майже половину вс╕х переселенц╕в (49,75%), м╕ж ними з Полтавсько╖ губерн╕╖ - 21163 (16,41%), Ки╖всько╖ - 8764 (6,8%), Харк╕всько╖ - 7816 (6,06%), Черн╕г╕всько╖ - 6846 (5,31%), Под╕льсько╖ - 5314 (4,12%) та з п╕вденних губерн╕й - 14259 (11,06%). Волинь, як ╕ ран╕ше, не брала участ╕ у переселенн╕ до Амурщини35. Якщо взяти до уваги, що укра╖нц╕ також були пом╕ж переселенцями з Воронезько╖ та Курсько╖ губерн╕й (7255 ос╕б або 5,63%), Сиб╕ру, Степового краю (сучасний Казахстан), Надволжя та ╕нших рег╕он╕в, то ╖х частка буде перевищувати 50% у склад╕ переселенц╕в цього
етапу.
 Взагал╕ за даними В. М. Кабузана, у 1883-1917 рр. до Амурсько╖ област╕ ╕з власне укра╖нських губерн╕й переселилося 81571 ос╕б (43,4% в╕д ус╕х переселенц╕в), практично половину яких складали вих╕дц╕ з Полтавсько╖ губерн╕╖ - 42047 чол. (22,4% вс╕х переселенц╕в). З Ки╖всько╖ губерн╕╖ переселилося 9741 ос╕б (5,2%), Харк╕всько╖ - 9167 (4,9%), Черн╕г╕всько╖ - 8033 (4,3%), Под╕льсько╖ - 6327 (3,4%), Катеринославсько╖ - 4053 (2,2%), Херсонсько╖ - 1122 (0,6%), Тавр╕йсько╖ - 1074 (0,6%), Холмсько╖ - 39 та Волинсько╖ - 7 ос╕б. Кр╕м того, ╕з м╕шаних в етн╕чному в╕дношенн╕ рег╕он╕в, значну частину населення яких складали укра╖нц╕ (Кубань, Дон, Бессараб╕я, Воронезька та Курська губерн╕╖), сюди переселилося ще 24233 ос╕б (12,9% ус╕х переселенц╕в)36. Якщо взяти до уваги, що певну частину переселенц╕в ╕з цих рег╕он╕в складали укра╖нц╕, то ╖х частка у загальному склад╕ переселенц╕в буде ще б╕льшою. Таким чином, в╕дносна вага укра╖нц╕в у загальному склад╕ переселенц╕в до Амурсько╖ област╕ в пер╕од до 1917 р. буде складати не менш як 50%. Вище наведен╕ дан╕ дають п╕дставу зробити висновок, що в Амурщин╕, так само як ╕ в Приморщин╕, серед селян в дореволюц╕йний пер╕од переважали переселенц╕ з Укра╖ни37.
 Основна маса укра╖нських переселенц╕в в Амурськ╕й област╕ розселилася на родюч╕й Зейсько-Буре╖нськ╕й р╕внин╕. Тут у семи волостях (Б╕льськ╕й, Завитинськ╕й, ╤ван╕вськ╕й, Вознесенськ╕й, Краснояровськ╕й, П╕щано-Озерськ╕й та Томськ╕й), як╕ утворювали практично суц╕льну територ╕ю, що була розташована по теч╕╖ чотирьох доплив╕в р. Зе╖ – Том╕ з великим Горбилем, Б╕ло╖, Будунди та Завито╖, вони складали компактне, численне населення, нараховуючи в кожн╕й волост╕ б╕льш, н╕ж по 500 родин. В ус╕х ╕нших волостях ╖х мешкало б╕льше, н╕ж по 200 родин, за виключенням Тамбовсько╖ волост╕, де ╖х нараховувалося менш 100 родин та Черня╓во-Зейського п╕драйону (бл. 150 родин). Кр╕м власне Амурсько╖ област╕, укра╖нц╕ мешкали ╕ на терен╕ Амурського козачого в╕йська38.
 Разом ╕з селянством, укра╖нц╕ були немалою м╕рою представлен╕ ╕ пом╕ж амурського та уссур╕йського козацтва. Пов’язане це як ╕з козачим переселенням з Дону та Кубан╕, де традиц╕йно був значним укра╖нський компонент, так ╕ з тим, що на Далекому Сход╕ ╕снувала практика приписання до козачого стану селян39. Початок цьому було покладено губернатором Приморсько╖ област╕ П. Ф. Унтербергером у 1894 р., коли до складу Уссур╕йського козачого в╕йська було прийнято деяке число родин переселенц╕в-укра╖нц╕в, як╕ заснували с. Павло-Федор╕вка40. Формальною п╕дставою для цього було те, що на Укра╖н╕ аж до початку ХХ ст. збер╕гався козачий стан, до якого належали нащадки запорожц╕в ╕ який в╕др╕знявся в╕д навколишнього селянського населення б╕льш високим р╕внем життя та осв╕ти.
 Взагал╕ за пер╕од 1850-1916 рок╕в до Далекого Сходу (Приморщину та Амурщину) з Укра╖ни переселилося 276 200 ос╕б, як╕, за п╕драхунками В. М. Кабузана, складали 56,54% вс╕х переселенц╕в. Переважну масу укра╖нських переселенц╕в (2/3) складали вих╕дц╕ з Черн╕г╕всько╖ - 68992 ос╕б (24,97%), Ки╖всько╖ - 66709 (24,14%) та Полтавсько╖ губерн╕й - 66703 (24,14%)41. Враховуючи, що значна частина переселенц╕в не зазначила м╕сце виходу ╕ що пом╕ж них також ╕мов╕рно значною м╕рою були укра╖нц╕, можна вважати, що частка укра╖нц╕в серед переселенц╕в до Далекого Сходу була ще вищою, складаючи не менш як 300 тис. ос╕б42. Таким чином, наприк╕нц╕ Х╤Х – на початку ХХ ст. укра╖нц╕ складали головну масу переселенц╕в, що заселили в цей час с╕льськ╕ м╕сцевост╕ Приморщини та Амурщини.
 Всерос╕йський перепис населення 1917 р., заф╕ксував на Далекому Сход╕ 421 тис. укра╖нц╕в, як╕ складали майже 40% (39,9%) загального населення краю43. У Приморськ╕й област╕ мешкало 270,7 тис. укра╖нц╕в, як╕ складали практично половину (48,2%) всього населення. В Амурськ╕й област╕ в цей час нараховувалося 147,4 тис. укра╖нц╕в, як╕ становили 43,2% ╖╖ населення44.
 Компактн╕сть розселення була характерною ознакою колон╕зац╕╖ укра╖нцями Далекого Сходу. Саме внасл╕док цього в с╕льськ╕й м╕сцевост╕ утворювалися практично суц╕льн╕ масиви компактних укра╖нських поселень, що найб╕льше було властиве для Приморщини. Б╕льш строкатим в етн╕чному в╕дношенн╕ було населення Амурсько╖ област╕. Однак, нав╕ть на м╕шаних теренах укра╖нц╕ мешкали в окремих селах, або, в крайньому випадку, в окремих частинах поселень, як╕ «виразно в╕др╕знялися сво╖м виглядом та побутом»45. У цьому полягала сила укра╖нц╕в, бо ця етн╕чна компактн╕сть дозволяла ╖м збер╕гати свою культурну самобутн╕сть.
 Терен колишн╕х Приморсько╖ та Амурсько╖ областей, найб╕льш компактно заселений укра╖нськими переселенцями, закр╕пився в укра╖нськ╕й етн╕чн╕й св╕домост╕ п╕д назвою «Зелений Клин». Перв╕сно ця назва застосовувалася лише до частини терену П╕вденно-Уссур╕йського краю, а згодом поширю╓ться на весь п╕вдень рос╕йсько╖ частини Далекого Сходу. ╥╖ походження пов’язу╓ться з зеленим кольором буйно╖ рослинност╕, який переважа╓ тут, а також географ╕чним положенням П╕вденно-Уссур╕йського краю, що «клином» утиснувся пом╕ж Кита╓м та Японським морем. Кр╕м того, слово «клин» використову╓ться у значенн╕ певно╖ частини земного обширу – земельний клин.
 У цих рег╕онах, як ╕ на ╕нших колон╕зованих укра╖нцями землях, вони намагалися в╕дтворити середовище, яке максимально нагадувало батьк╕вщину. Уже в оф╕ц╕йному рос╕йському виданн╕ 1891 р. зазначалося, що степовий прост╕р П╕вденно-Уссур╕йського краю ц╕лком нагадував собою «за характером м╕сцевост╕, типу побудов та переважаючому населенню Малорос╕ю»46. У господарському уклад╕ та побут╕ перш╕ переселенц╕ з Укра╖ни зберегли багато характерних ознак укра╖нсько╖ с╕льсько╖ культури – «мазан╕ хати, садки, кв╕тники та городи коло хат, планування вулиць, внутр╕шн╓ об╕йстя хат, подв╕р’я, господарське та хатн╓ майно, ╕нвентар, а де╕нде одяг – усе це в окремих селах н╕бито ц╕лком перенесене з Укра╖ни»47. Укра╖нський селянин н╕би пересадив свою р╕дну Полтавщину та Ки╖вщину на береги океану.
 Далекосх╕дний етнограф В. А. Лопат╕н писав, що укра╖нц╕ «ц╕лком перенесли з собою Малорос╕ю» на Далекий Сх╕д. Зазначаючи схильн╕сть укра╖нц╕в до традиц╕й нав╕ть у топон╕м╕ц╕, в╕н звертав увагу на той факт, що тут «нав╕ть назви с╕л та м╕сцевостей т╕ ж, що в Малорос╕╖», бо «переселенц╕, приходячи в Уссур╕йський край, не бажали давати новим селищам та новим м╕сцям ╕нших назв, кр╕м тих, до яких вони звикли у себе вдома»48. Так, у цей час на Амурщин╕ та Приморщин╕ виникли три Черн╕г╕вки, дв╕ Переяславки, дво╓ Ромн╕в, дв╕ Тавричанки, дв╕ Костянтиноград╕вки, два Красноп╕лля, Ки╖в, Новоки╖вськ, Новоки╖вка та Хрещатик, Полтавка, Новополтавка, Верхньополтавка та Нижньополтавка, Харкове та дв╕ Харк╕вки, Василькове, Васильк╕вка та Нововасильк╕вка, Укра╖на та дв╕ Укра╖нки, села Б╕ла Церква та Б╕лоцерк╕вка, Богуславка (╕ дек╕лька Богославок ╕ Богославц╕в), Зенькове та Зеньк╕вка, Катеринославка та Катеринославське, Н╕жино та Новон╕жино, Кам’янець-Под╕льське та Подоловка, Борисп╕ль, Брацлавка, Житомирка, Золотоношка, Звенигородка, Каховка, Кролевець, Лохвиц╕, Прилуки, Тараща, Хороль, Черкасове, Чугу╖вка, Новоумань, Новоямп╕ль, Перетино (Пирятино?), Гайворон, Новоострополь, Поп╕льня, Хмельницьке, а також Рокитне, Чернетчине, Крим, Новорос╕я, Хохлацьке. Той же В. А. Лопат╕н зазнача╓, що «в таких районах на сотн╕ верст можна почувати себе так само, як ╕ в Малорос╕╖»49.
 Под╕бн╕ укра╖нськ╕ поселенськ╕ земл╕, як╕ за сво╖м ландшафтом та зовн╕шн╕м виглядом максимально нагадували залишену батьк╕вщину, отримали в укра╖нськ╕й етн╕чн╕й св╕домост╕ статус «нових Укра╖н». По в╕дношенню до укра╖нських поселенських земель на п╕вдн╕ Далекого Сходу, поруч ╕з назвою «Зелений Клин», використовувалися також назви «Нова Укра╖на», «Далекосх╕дня Укра╖на», «Зелена Укра╖на». У л╕тератур╕ використання назви «Далекосх╕дня Укра╖на» заф╕ксоване вже 1905 р. в однойменн╕й прац╕ В. С. ╤лл╕ча-Св╕тича стосовно до частини П╕вденно-Уссур╕йського краю з центром в Микольську-Уссур╕йському50.
 Безперечно, на виб╕р м╕сць поселення вплинуло прагнення зберегти в нових умовах звичний спос╕б життя, м╕ж ╕ншим ╕ традиц╕йн╕ види господарсько╖ д╕яльност╕. Укра╖нц╕ тяж╕ли до землеробства ╕, в╕дпов╕дно, не дуже охоче селилися в промислових районах. Таким чином, центральне м╕сце в господарств╕ укра╖нц╕в ╕ на Далекому Сход╕ залишалося землеробство, городництво та сад╕вництво51. Саме тому вони особливо щ╕льно розселилися саме в П╕вденно-Уссур╕йському краю, де було багато в╕льних в╕д л╕су та придатних до обробки земель.
 Укра╖нськ╕ селяни принесли з собою на Далекий Сх╕д ╕ традиц╕йн╕ способи ведення господарства й св╕й господарський уклад. Збереження традиц╕й господарсько╖ д╕яльност╕ виявлялося, зокрема, ╕ у склад╕ вирощуваних культур (перш за все – пшениця), ╕ у використанн╕ вол╕в як робочо╖ худоби. Кр╕м рогато╖ худоби, укра╖нц╕ традиц╕йно утримували свиней та були пост╕йними постачальниками сала на м╕ськ╕ базари52.
Наплив укра╖нц╕в до Далекого Сходу тривав ╕ в сов╓тський пер╕од – практично протягом ус╕х 20-80-х рр. ХХ ст. Укра╖нц╕ в цей час прибували на Далекий Сх╕д, рятуючись в╕д примусово╖ колектив╕зац╕╖ та Голодомору 1932-1933 та 1946-1947 рр., як в’язн╕ ГУЛАГу та примусово депортован╕, а згодом – в рамках орган╕зованого переселення до с╕льсько╖ м╕сцевост╕, за оргнаборами для прац╕ в мор╕, в рибн╕й промисловост╕, за комсомольськими спорядженнями на буд╕вництво промислових об’╓кт╕в, як в╕йськовослужбовц╕ та молод╕ фах╕вц╕ п╕сля зак╕нчення вищих та середн╕х навчальних заклад╕в, а також в ╕ндив╕дуальному порядку в пошуках романтики, або високих зароб╕тк╕в. Однак, унасл╕док в╕дсутност╕ будь-яких можливостей для збереження нац╕онально╖ ╕дентичност╕ та задоволення нац╕онально-культурних потреб (нац╕онально╖ школи, преси, профес╕йних заклад╕в культури) ус╕ нов╕ покол╕ння укра╖нц╕в, що пост╕йно прибували в край протягом цих десятил╕ть, зазнавали неухильно╖ русиф╕кац╕╖, а ╖х д╕ти, як╕ вже народжувалися тут, у б╕льшост╕ ставали «рос╕янами».
Динам╕ку чисельност╕ укра╖нського населення Далекого Сходу в сов╓тський пер╕од в╕дбивають п╕дсумки перепис╕в населення, як╕ проводилися в цей час Так, зг╕дно з переписом 1923 р, на Далекому Сход╕ нараховувалося 346,1 тис. укра╖нц╕в, як╕ складали 33,7% (що сутт╓во менше, н╕ж за попередн╕м переписом 1917 р.), в 1926 р. – 303,3 тис. (24,4%), в 1939 р. – 361,8 тис. (14,1%), в 1959 - 429,5 тис. (9,9%), в 1970 - 377,7 тис. (7,2%), в 1989 – 543,4 тис. (7,9%). Однак фактично, у силу зазначених вище причин, значну частину населення рег╕ону складали ╕ складають дос╕ русиф╕кован╕ нащадки укра╖нських переселенц╕в Х╤Х-ХХ ст., як╕ себе вважають рос╕янами, але збер╕гають певн╕ укра╖нськ╕ риси в ментальност╕, мов╕, духовн╕й та матер╕альн╕й культур╕. Укра╖нську ж самосв╕дом╕сть збер╕гають, як правило, особи, що народилися в Укра╖н╕ – переселенц╕ останн╕х десятил╕ть.
П╕сля л╕кв╕дац╕╖ СРСР та створення незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави мало м╕сце сутт╓ве скорочення припливу м╕грант╕в з Укра╖ни до Далекого Сходу ╕, б╕льш того, мав м╕сце процес повернення частини укра╖нц╕в на батьк╕вщину. У зв’язку з вище зазначеним, з урахуванням наявних асим╕ляц╕йних тенденц╕й, доводиться констатувати загрозу швидкого зникнення укра╖нського населення Далекого Сходу. Ця тенденц╕я наглядно виявилася в даних останнього рос╕йського перепису 2002 р., зг╕дно з якими чисельн╕сть укра╖нц╕в в рег╕он╕, пор╕вняно з п╕дсумками попереднього перепису 1989 р., скоротилася практично вдв╕ч╕ – з 543 438 до 256 378 ос╕б. В╕дпов╕дно, приблизно вдв╕ч╕ зменшилася ╕ частка укра╖нц╕в у населенн╕ рег╕ону - з 7,9% в 1989 до 4,4% в 2002 р.
Ще б╕льш катастроф╕чно зменшилася чисельн╕сть укра╖нц╕в, що волод╕ють р╕дною мовою. Так, якщо за переписом 1989 р. практично половина (48,5%) укра╖нського населення Приморщини волод╕ла укра╖нсько╖ мовою (34,2% визнали ╖╖ р╕дною та 14,3% заявили, що в╕льно волод╕ють нею як другою мовою), то за даними 2002 р. укра╖нську зазначили як р╕дну лише 11,9% укра╖нц╕в. В абсолютних цифрах к╕льк╕сть нос╕╖в укра╖нсько╖ мови скоротилася в Приморському краю Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ в╕д 1989 до 2002 р. у 8 раз╕в (в╕д 89 768 до 11 224 ос╕б). Побутування укра╖нсько╖ мови зараз на Далекому Сход╕ обмежено побутовим сп╕лкуванням окремих представник╕в старшо╖ генерац╕╖, що мешкають переважно у с╕льськ╕й м╕сцевост╕, головним чином, пом╕ж ос╕б, як╕ народилися в Укра╖н╕.
Таким чином, у св╕тл╕ зазначених тенденц╕й ставиться п╕д сумн╕в майбутн╓ укра╖нсько╖ культури та мови ╕ власне ╕снування укра╖нського етносу в краю, який сто рок╕в тому було загосподарено й окультурено значною м╕рою завдяки наполеглив╕й прац╕ сотень тисяч укра╖нських переселенц╕в.
 23. Кабузан В. М. Зазначена праця. С. 148.
 24. Аргудяева Ю. В. Этническая и социально-демографическая структура сельской семьи у восточнославянского населения южных районов Дальнего Востока России // Дальний Восток России в контексте мировой истории: от прошлого к будущему. Материалы международной научной конференции. Владивосток. 1997. С. 6.
 25. Кабузан В. М. Зазначена праця. С. 144.
 26. Аргудяева Ю. В. Крестьянская семья украинцев в Приморье (80-е гг. ХIХ - начало ХХ вв.). М., 1993. С. 30, 63.
 27. Там само.
 28. Аргудяева Ю. В. Крестьянская семья у восточных славян на юге Дальнего Востока России (50-е годы ХХ в. – начало ХХ в.). М., 1997. С. 35 - 36
 29. Иллич-Свитыч В. С. Дальневосточная Украина. Киев, 1905.
 30. Приамурье. Цифры, факты, наблюдения. 1909. С. 718.
 31. Георгиевский А. П. Диалектология Дальневосточного края… С. 44 - 48.
 32. Аргудяева Ю. В. Зазначена праця. С. 28 - 29.
 33. Кабузан В. М. Зазначена праця. С. 122. Ймов╕рно, тут допущена помилка, бо при перерахунку на п╕дстав╕ даних В. М. Кабузана частка укра╖нц╕в склада╓ 47,9%.
 34. Там само. С. 122 - 123.
 35. Там само. С. 147.
 36. П╕драховано за: Кабузан В. М. Зазначена праця. С. 122 - 123, 147.
 37. Аргудяева Ю. В. Зазначена праця. С. 35 - 36.
 38. Руднев В. А. Население // Труды Амурской экспедиции. Материалы статистико - экономического обследования казачьего и крестьянского хозяйства Амурской области. Вып. 2. Т. 2. Ч. 1. С. 110.
 39. Аргудяева Ю. В. Крестьянская семья украинцев в Приморье… С. 118; Кутузов М. А. Уссурийские казаки: национальный состав национальной группы // Многонациональное Приморье: история и современность. Владивосток, 1999. С. 74 - 75.
 40. Л-ко М. Укра╖нство на Далекому Сход╕ // Нова Укра╖на. Календар на р╕к 1921-й. Владивосток, 1921. С. 128.
 41. Кабузан В. М. Переселення укра╖нц╕в у Далекосх╕дний край // Укра╖нський icторичний журнал. 1971. № 2. С. 69 - 70.
 42. Там само.
 43. Черная Н.В. Украинское население России и СССР за пределами Украины (ХVIII - ХХ вв.) // Динамика численности и размещение. Расы и народы. М., 1991. Вып. 21. С. 72 - 73.
 44. Винниченко ╤. Укра╖нц╕ в державах колишнього СРСР: ╕сторико-географ╕чний нарис. Ки╖в, 1992. С. 114.
 45. Кубiйович В., Свiт I. Зелений Клин // Енциклопед╕я укра╖нознавства. Словникова частина. Перевидання в Укра╖н╕. Львiв, 1993. Т. 2. С. 775 - 776.
 46. От Владивостока до Уральска. Путеводитель к путешествию е.и.в. государя наследника цесаревича. Составлен Центр. Стат. Комитетом МВД. 1891.
 47. Новицький М. Зазначена праця. С. 18.
 48. Лопатин И.А. Национальный вопрос на русском Дальнем Востоке // Новый Дальний Восток. Владивосток, 1923. Полутом 1. С. 58 - 59.
 49. Там само.
 50. Иллич-Свитыч В.С. Зазначена праця.
 51. Арсеньев В. К., Титов Е. М. Быт и характер народностей Дальневосточного края. Владивосток, 1928. С. 15 - 16.
52. Там само.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 25.07.2008 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6166

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков