Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧУБАРОВ НЕ ВИКЛЮЧА╢ НОВУ ХВИЛЮ МОБ╤Л╤ЗАЦ╤╥ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
З 2022 року на територ╕╖ тимчасово окупованого Криму моб╕л╕зован╕ десятки тисяч чолов╕к╕в…


ПРОКУРАТУРА ГАМБУРГА ЗВИНУВАТИЛА СП╤ВРОБ╤ТНИК╤В SIEMENS У ПОРУШЕНН╤ КРИМСЬКИХ САНКЦ╤Й
Прокуратура висунула обвинувачення п'ятьом чолов╕кам, причетним до незаконного постачання газових...


У КРИМУ ПРОБЛЕМИ З╤ ЗВ’ЯЗКОМ П╤СЛЯ УРАЖЕННЯ В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКО╥ БАЗИ В СЕВАСТОПОЛ╤
Сили оборони Укра╖ни уразили рос╕йськ╕ велик╕ десантн╕ корабл╕ "Ямал" та "Азов", центр зв'язку ╕...


В╤ДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ Ф╤НАНСУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ UKRAINE FACILITY
До 2014 року Укра╖на забезпечувала 85% потреб Криму у пр╕сн╕й вод╕ завдяки П╕вн╕чно-Кримському...


У СЕВАСТОПОЛ╤ ЗАТРИМАЛИ ХЛОПЦЯ ЗА АНТИВО╢ННИЙ НАПИС У БЮЛЕТЕН╤ НА «ВИБОРАХ ПУТ╤НА»
Хлопець написав у бюлетен╕ «Н╕ в╕йн╕, мир Укра╖н╕»…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 11.07.2008 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 11.07.2008
«БРАТ-3» ЯК АПОФЕОЗ КРИМСЬКО╥ НАЦ╤ОНАЛЬНО╥ ПОЛ╤ТИКИ...

ЧИ ╢ В КРИМУ НАЦ╤ОНАЛЬНА НЕТЕРПИМ╤СТЬ? У ЧОМУ ╥╥ ПРИЧИНИ ТА ЯК ╥╥ ПОДОЛАТИ?
ПРО ВИТОКИ НАЦ╤ОНАЛЬНО╥ НЕТЕРПИМОСТ╤...

«Не моря разделяют народы, а невежество, не различие языка, а враждебные отношения…»
Джон РЕСКИН, английский теоретик искусства,
публицист (1819-1900)

«Нации, как и женщине, не прощается минута оплошности, когда первый встречный авантюрист может совершить над ней насилие».   
Карл МАРКС, немецкий экономист (1818-1883).

У 90-х роках минулого стол╕ття здавалося, що таке явище як м╕жнац╕ональний розбрат на наших теренах, зведений до м╕н╕муму, ма╓ тенденц╕ю до пост╕йного зменшення, ╕ скоро загалом зникне з нашого життя. На жаль, це була лише картинка з телев╕зора, п╕д╕мкненого до комун╕стично╖ пропаганди, яка жорстко ф╕льтрувала «базар» на екран╕, в╕дс╕ювала будь-як╕ факти, що не вкладалися в гламурну картинку радянського добробуту. Насправд╕, в житт╕ за межами телев╕зора все було значно складн╕ше. Не звертаючи  уваги на комун╕стичн╕ догми, п╕дп╕льна радянська пропаганда продукувала та розповсюджувала анекдоти про чукч╕в, укра╖нц╕в, грузин╕в, молдаван, ╓вре╖в, естонц╕в, про в╕рменське рад╕о, а також – про американц╕в, француз╕в, н╕мц╕в, гарячих ф╕нських хлопц╕в тощо. З╕бравши ц╕ анекдоти докупи – ч╕тко побачиш: ус╕ нац╕╖ мають якусь ваду, не ма╓ ╖х лише рос╕янин. В╕н у цих анекдотах поста╓ як витязь ╕ як мудрець, як ╤лля Муромець - герой.
╤ ось 12 червня 1991 року Москва вийшла з СРСР ╕ Рос╕я оголосила незалежн╕сть. Сьогодн╕, коли про незалежн╕сть ╕ суверен╕тет говорять укра╖нц╕, прибалти чи грузини, рос╕йськ╕ пропагандисти, користуючись нашою забудькуват╕стю, перш за все у них питають, кривляючись: незалежн╕сть в╕д кого ви оголошу╓те, в╕д брат╕в-рос╕ян? Але ж не треба забувати: першою в 1991 роц╕ оголосила незалежн╕сть саме Рос╕я, ╕ то – в╕д кого? В╕д брат╕в-укра╖нц╕в, брат╕в-грузин╕в, брат╕в-б╕лорус╕в? ╤ що залишалось робити ╕ншим, формально незалежним республ╕кам СРСР? Отже, сама Рос╕я розпочала той процес, який п╕зн╕ше рос╕яни з осудом будуть називати «парадом суверен╕тет╕в», ╕ саме Рос╕я винна в тому, що Радянський Союз, який вони сьогодн╕ вважають безприкладним досягненням, розпався, бо саме Рос╕я була його стрижнем, цементуючим орган╕заторським фактором, навколо якого тримались республ╕ки-сател╕ти. Саме Рос╕я не змогла його втримати, не змогла знайти слова ╕ пол╕тику щодо тих народ╕в, яких називала братами, щоправда, т╕льки на екранах першого державного телеканалу...
Розвал СРСР оголив болюч╕ нерви ╕ болюч╕ процеси – до св╕домост╕ мас повол╕, але почала доходити правда про так звану «дружбу народ╕в», яка проявлялася в громадянськ╕й в╕йн╕, а насправд╕ – у в╕йськовому встановленн╕ рос╕йсько╖ влади в Укра╖н╕, у Груз╕╖, у Середн╕й Аз╕╖, у численних голодоморах (згадаймо 1923-24, 1933-34, 1937, 1946-47 роки), в колектив╕зац╕╖, в ╕ндустр╕ал╕зац╕╖, в депортац╕ях, в переселенн╕ народ╕в до Сиб╕ру, в Казахстан ╕ на П╕вн╕ч. ╤ разом з ╕сторичною, в╕дкрилась правда як у сфер╕ л╕нгв╕стичн╕й, так  ╕ в культурн╕й. Стало очевидним, що практично вс╕ 70 рок╕в радянсько╖ влади Рос╕я проводила на пол╕тичних окра╖нах держави, як╕ Москва вважала в╕дсталими та недолугими, пол╕тику жорстко╖ асим╕ляц╕╖, придушення нац╕ональних культур та мов. В оф╕ц╕йн╕й комун╕стичн╕й ╕деолог╕╖ цей процес називався «розвитком нац╕ональних за формою та соц╕ал╕стичних за зм╕стом» нац╕ональних культур. Хоча в ╕нших комун╕стичних теор╕ях, наприклад, у комун╕стичн╕й ф╕лософ╕╖, говорилось про те, що форма не в╕дд╕льна в╕д зм╕сту, що форма ╕ зм╕ст вза╓мно обумовлюють, доповнюють та визначають одна одну. Отже, не може бути культури укра╖нсько╖ чи грузинсько╖, чи в╕рменсько╖, чи естонсько╖ за формою, але комун╕стично╖ за зм╕стом, бо вона задовго до того, як привид комун╕зму став бродити ╢вропою, вже к╕лька в╕к╕в мала св╕й власний нац╕ональний зм╕ст, мету, форму тощо. ╤ вже тод╕ той, хто ретельно вивчав ф╕лософ╕ю, не м╕г не бачити не т╕льки цього, а й багатьох ╕нших суперечностей у комун╕стичн╕й практиц╕. Отже, тиск, диктат, цензура в сфер╕ нац╕онально╖ культури (хоч ╕ в сфер╕ економ╕ки ╕ пол╕тики також!) – це обов’язков╕ ╕мперськ╕ риси, як╕ були притаманн╕ пол╕тиц╕ Москви як за весь час ╕снування Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, так ╕ СРСР. Завершила цей пер╕од, немовби поставила крапку в розвитку ╕мперського духу та неприязн╕ рос╕ян до вс╕х, кр╕м себе, к╕нематограф╕чна стр╕чка «Брат-2». Рос╕йський супергерой виявля╓ зневагу до вс╕х ╕нших народ╕в, як╕, мовби, нижч╕ раси, ╕ з╕ збро╓ю в руках готовий встановити всюди сво╖ власн╕ порядки, нав╕ть в Америц╕. Апофеоз рос╕йсько╖ культурно╖ пол╕тики!
Я пригадую сво╖ шк╕льн╕ роки. Ми прийшли в дев’ятий клас ╕ з╕ здивуванням д╕знались, що за л╕то наша школа з навчального закладу з укра╖нською мовою навчання перетворена на школу з рос╕йською мовою навчання. Ус╕ предмети в школ╕ давнього укра╖нського села, де жили виключно укра╖нц╕, не спитавши не т╕льки учн╕в та ╖хн╕х батьк╕в, але й вчител╕в, одним, нев╕домо чи╖м р╕шенням перевели на рос╕йську мову навчання. Я пам’ятаю, як страждали учн╕, призвичаюючись до нових математичних, х╕м╕чних, ф╕зичних терм╕н╕в, до нового викладання ╕стор╕╖. А разом ╕з ними страждали ╕ вчител╕. Р╕вень навчання в╕дразу ж р╕зко впав. Гордими ходили лише вчител╕ рос╕йсько╖ мови ╕ л╕тератури, бо ╖м за ту ж саму роботу, яку виконували й ╕нш╕ вчител╕, платили наполовину б╕льше. Я хот╕в тут написати – ╕ вс╕ змовчали, але згадав, що це було б несправедливо з мого боку. Про цю несправедлив╕сть говорили вс╕, але тихо, на кухнях, по дом╕вках, лише р╕дним, бо боялись. Був серед нас вчитель англ╕йсько╖ мови, то в╕н одного разу сказав про це на зборах. ╤ дуже пишався тим, що зм╕г сказати правду, але на другий же день за ним при╖хали на машин╕ мовчазн╕ люди в с╕рому, його прямо з учительсько╖ вивели ╕ посадили в машину. Б╕льше його в нашому сел╕ н╕хто не бачив. Учн╕ були на гран╕ бунту, однак саме т╕ вчител╕, як╕ користувались у наших класах найб╕льшою повагою, пройшлись на перерв╕ по групах учн╕в, що тулилися до ст╕н у коридорах ╕ тихо наказали: н╕чого, н╕коли ╕ н╕де не питати про ╤вана ╤вановича. Зараз я добре розум╕ю ╖х. Вони захищали  нас, бо сам╕ були беззахисн╕, вони вважали нас хоч якоюсь силою, але не могли жертвувати нами. Бо вони добре знали: ця влада, якщо захоче, повезе не т╕льки одного ╤вана ╤вановича, вона повезе вс╕х вчител╕в, все село, весь народ. ╤ вона ж возила – пригадаймо кримських татар, ╕нш╕ депортован╕ народи, вона ж заселила Сиб╕р ╕ П╕вн╕ч.
Навпаки, п╕сля цього випадку наш╕ розумн╕ та в╕ддан╕ сво╖й справ╕ вчител╕ стали з ще б╕льшою наполеглив╕стю вчити нас вс╕х предмет╕в - математики, ф╕зики, х╕м╕╖, ╕стор╕╖ двома мовами - як рос╕йською, так ╕ укра╖нською одночасно. Вони зробили все, щоб не зрадити укра╖нську мову, щоб показати нам як досто╖нство укра╖нсько╖, так ╕ багатства рос╕йсько╖ мови, вони нав╕ть н╕ на хвилину не принизили р╕дну для вс╕х нас укра╖нську мову. ╥м платили за один урок, а вони фактично проводили кожного разу за т╕ ж 45 хвилин два уроки, кр╕м учител╕в рос╕йсько╖ мови ╕ л╕тератури, звичайно, бо останн╕ все викладали одн╕╓ю мовою, хоч отримували б╕льшу платню.
Отже, одним з п╕дсумк╕в 70 рок╕в ╕снування СРСР була тотальна русиф╕кац╕я вс╕╓╖ кра╖ни. Цей факт постав перед ус╕ма 15 кра╖нами, що вийшли з нього, в тому числ╕ перед самою Рос╕╓ю, бо та численна маса рос╕ян, яких метропол╕я оселила в сус╕дн╕х республ╕ках, виявилась без мови ╕ без культури – м╕сцево╖ мови та культури вони не знають, а рос╕йську в цих кра╖нах вже ц╕лком справедливо сприймають як ╕ноземну. Але Рос╕я завжди вважала, що це вони, ╖╖ безпритульн╕ д╕ти, мають враховувати потреби Рос╕╖, а сама Рос╕я повинна враховувати т╕льки сво╖ ╕нтереси, а до людей, сво╖х же рос╕ян, ╖й байдуже...

ТЯЖКИЙ СПАДОК

Отже, вс╕ незалежн╕ кра╖ни, яких Рос╕я виштовхнула з СРСР, оголосивши про свою незалежн╕сть в╕д них, отримали в╕д СРСР тяжкий спадок – тотально русиф╕кован╕ культури, в╕дстал╕сть власних мов, тяжку залежн╕сть економ╕ки в╕д джерел енерг╕╖ та замовлень Москви. Чи могли Рос╕я та ╕нш╕ кра╖ни тепер уже СНД поставитись до цього толерантно та полегшити суверен╕зац╕ю один одного? Безумовно, але якби хот╕ли. ╤ той факт, що Рос╕я розв’язала проти Укра╖ни безпрецедентну ╕нформац╕йно-психолог╕чну в╕йну, яка п╕дкр╕пля╓ться територ╕альними погрозами, енергетичним шантажем, в╕йськовими погрозами (Пут╕н про ракети та про невиведення Чорноморського флоту, який, з точки зору права, п╕сля 2017 року перетворю╓ться на окупац╕йний), п╕дтримкою д╕яльност╕ рос╕йсько╖ п’ято╖ колони в Укра╖н╕, нав’язуванням сво╖ мови зам╕сть п╕дтримки державно╖ — св╕дчать лише про одне: Рос╕я поставила за мету з╕рвати або ж якщо не вдасться, то хоч би вс╕ляко упов╕льнити становлення держави укра╖нц╕в. Виника╓ питання: чи можуть у так╕й ситуац╕╖ укра╖нц╕ ╕ рос╕яни вза╓мно поважати один одного, вважатися друзями, допомагати в житт╕ тощо? Питання риторичне. Як св╕дчать опитування соц╕олог╕в, уже значна частка населення Укра╖ни ╕ Рос╕╖ – в╕д 25 до 40 в╕дсотк╕в, вважають наш╕ кра╖ни не дружн╕ми, а нав╕ть ворожими. Величезну роль у цьому з╕грав синтетичний образ рос╕йських пол╕тик╕в: Лужкова, Жириновського, Рогоз╕на, Бабур╕на та й Пут╕на в тому числ╕. Ус╕ вони – колективний головний герой в╕ртуального, ще не знятого ф╕льму «Брат-3», в якому м╕жнац╕ональна пол╕тика могла б бути доведена до п╕ку в╕дчуження м╕ж укра╖нцями та рос╕янами.
Ця м╕ждержавна неприязнь не може не позначитись на житт╕ укра╖нц╕в та рос╕ян всередин╕ кра╖ни, зокрема в Криму. Спита╓мо себе: процеси, що в╕дбуваються в Криму, сприяють зм╕цненню злагоди чи нац╕онально╖ нетерпимост╕? Коли в Криму вс╕ школи з рос╕йською мовою навчання розташован╕ за принципом: кожному житловому м╕крорайону власну школу, то укра╖нцев╕ часто в╕ддати свою дитину в укра╖нську школу не те що в сво╓му м╕крорайон╕, нав╕ть у сво╓му м╕ст╕ нема╓ можливост╕. На весь Крим лише 5 шк╕л з укра╖нською мовою навчання. Будь-хто з рос╕ян може в╕ддати свою дитину в школу на власн╕й вулиц╕, а укра╖нцев╕, щоб в╕ддати свою дитину в укра╖нську школу, сл╕д возити ╖╖ або ж через все м╕сто, або оселити зовс╕м в ╕ншому м╕ст╕. Ця проблема тисячу раз╕в порушувалася укра╖нцями, але н╕ М╕носв╕ти, н╕ Верховна Рада, н╕ Уряд ╖╖ не вир╕шують. То чи може кримчанин-укра╖нець таку владу у власн╕й держав╕ вважати сво╓ю владою? То чи може кримчанин-укра╖нець оц╕нювати кримчанина-рос╕янина як друга чи товариша, розум╕ючи, що той загарбав соб╕ всю осв╕ту, усю культуру, ус╕ сфери мови, а коли його просять поступитися частиною ╖х, як╕ по праву належать його братов╕, в╕н брудно ла╓ться та л╕зе битися?
╤дентична ситуац╕я з кримськотатарською осв╕тою. То чи може кримський татарин таку владу вважати сво╓ю владою? Чи може в╕н кримчанина-рос╕янина вважати сво╖м братом, коли навкруги все рос╕йське ╕ той брат каже: не дам н╕ школи, н╕ мови, н╕ культури?
Аналог╕чно з в╕рою в Бога. Рос╕янин може п╕ти молитися в будь-яку церкву свого московського патр╕архату, а для православного укра╖нця ╕сну╓ лише одна церква на весь Крим.
А як св╕дом╕сть, розум та сов╕сть укра╖нц╕в мають сприймати т╕ антиукра╖нськ╕ шабаш╕, як╕ час в╕д часу влаштовуються в С╕мферопол╕, коли заперечу╓ться саме ╕снування не т╕льки укра╖нського народу, до якого в╕н належить, але й ╕снування його мови, культури, нац╕онально-культурних ╕ державницьких потреб. Коли озбро╓н╕ козаки — як╕ нев╕домо чому стали антиукра╖нцями — марширують по наших м╕стах та селах, придушують нагайками кримських татар та проголошують усе укра╖нське – фашистським, виступають проти ╕снування Укра╖нсько╖ держави? А влада не т╕льки не виступа╓ проти, не т╕льки сама не в╕дхрещу╓ться в╕д цих заяв, але сприя╓ таким шабашам. То чи можуть укра╖нц╕ вважати таких рос╕ян сво╖ми друзями?
Нещодавно голова Меджл╕су кримських татар Мустафа Джем╕л╓в у журнал╕ «Кореспондент» заявив: «На територ╕╖ Криму д╕ють так зван╕ «козач╕ загони» - нап╕вво╓н╕зован╕ етн╕чн╕ формування рос╕ян, як╕ н╕якого в╕дношення до козацтва не мають, а являють собою переважно групи декласованих елемент╕в, як╕ використовуються м╕сцевою владою й комерц╕йними структурами для протид╕╖ законним вимогам кримських татар. Вони вкрай шов╕н╕стичн╕ й агресивн╕, люблять, нарядившись у свою ун╕форму, марширувати з нагайками, шашками й рос╕йськими прапорами по м╕стах Криму». За його словами, сьогодн╕ в Криму ╓ «реальний ╜рунт» для конфл╕кту. Причиною цього, на його думку, ╓: «По-перше, ст╕йка дискрим╕нац╕йна пол╕тика в автоном╕╖ в╕дносно кримських татар шов╕н╕стичними пророс╕йськими силами в Криму, в руках яких перебува╓ практично вся влада в автоном╕╖. По-друге, неослабн╕ сепаратистськ╕ тенденц╕╖ цих сил, що прагнуть в╕д╕рвати Крим або хоча б Севастополь в╕д Укра╖ни й при╓днати до Рос╕╖».
Попередня стаття мого колеги Андр╕я Кирилова «Зыбкое равновесие» в багатьох висновках ╓ ц╕лком справедливою з науково╖ точки зору, однак авторов╕ можна заперечити принаймн╕ в двох аспектах. По-перше: приблизно 550 рос╕йських шк╕л проти 6 укра╖нських ╕ 11 кримськотатарських – це ╕ ╓ «зыбкое равновесие»? Понад тисячу рос╕йськомовних ЗМ╤ проти к╕лькох укра╖нських та кримськотатарських, засилля рос╕йсько╖ мови в ус╕х сферах життя проти окремих остр╕вц╕в укра╖нських та кримськотатарських — це ╕ ╓ «зыбкое равновесие»? Отже, сам╕ факти доводять: нема в Криму н╕яко╖ м╕жнац╕онально╖ р╕вноваги, а ╓ тотальне дом╕нування рос╕йського фактора – в мов╕, культур╕, ЗМ╤, осв╕т╕, влад╕, громадському житт╕ ╕ нав╕ть в економ╕ц╕. ╤ саме цей факт ╓ найголовн╕шим джерелом м╕жнац╕онально╖ нетерпимост╕, яка сьогодн╕ росте ╕ посилю╓ться, — це сл╕д сказати вголос! ╤ щоб виправити становище, влад╕ та громадськост╕ сл╕д вживати заход╕в саме для того, щоб у цих сферах сформувалася саме р╕вновага, ╕ не «зыбкая», а ст╕йка. А для встановлення тако╖ р╕вноваги потр╕бна не укра╖н╕зац╕я, а дерусиф╕кац╕я. Отже процеси, як╕ рос╕йськ╕ шов╕н╕сти сьогодн╕ називають «нас╕льств╓нной укра╕н╕заци╓й», насправд╕ ╓ процесами справедливо╖ дерусиф╕кац╕╖, зменшення ареал╕в застосування рос╕йсько╖ мови та культури там, де вона поширена безп╕дставно. ╤ забезпечити це ма╓ саме влада Криму.
По друге, не можна погодитись з автором ╕ в тому, що: «Снятие культурных противоречий между крымскотатарской и «славянской» общинами... возможно путем параллельного развития региональной, «крымской», а не узконациональной самоидентификации. Наличие над определением «я - крымский татарин» или «я - русский» понятия «я – крымчанин» вводит в структуру межнациональных коммуникаций базовое общее пространство. В том случае, если «быть крымчанином» будет экономически комфортно и престижно в культурном плане, возникнут предпосылки для формирования в крымском обществе стойкой межнациональной терпимости».
Така хибна думка повн╕стю не в╕дпов╕да╓ д╕йсност╕, бо вона правильна лише формально. Так, якщо з точки зору об’╓ктивно╖ ╕ беземоц╕йно╖ математики, то так╕ зм╕ни в сусп╕льн╕й св╕домост╕, можливо, ╕ мали б рац╕ю. Але насправд╕, коли ми подивимось, як рос╕яни наполягають на тому, що ми вс╕ ма╓мо почувати себе «кримчанами» — ста╓ зрозум╕ло, що поняття «кримчани» вони фактично ╕дентиф╕кують з поняттям «рос╕яни». А й справд╕: якою мовою ма╓ розмовляти такий «кримчанин»? Звичайно, рос╕йською, як ╕ в СРСР, так званою «мовою м╕жнац╕онального сп╕лкування»! В як╕й школ╕ в╕н ма╓ вчити сво╖х д╕тей? Звичайно, в рос╕йськ╕й!
╤ як це не прикро, але Андр╕й Кирилов був досить близько до правильного вир╕шення, але не зм╕г зробити крок у правильному напрямку. Щоб розв’язати м╕жнац╕ональн╕ суперечност╕ на п╕востров╕, жител╕ Криму мають, по-перше, зовс╕м не в╕дмовлятися в╕д сво╓╖ нац╕онально╖ само╕дентиф╕кац╕╖ ╕ продовжувати почувати себе хто укра╖нцем, хто рос╕янином, хто кримським татарином, однак другим р╕внем ╖х само╕дентиф╕кац╕╖ ма╓ бути не рег╕ональна приналежн╕сть, а державна. Об’╓днувальним фактором ма╓ стати поняття «громадянин Укра╖ни» незалежно в╕д нац╕ональност╕. По-перше, це з самого початку унеможливлю╓ заперечення ╕снування держави. По-друге, це в╕д самого початку наклада╓ ряд обов’язк╕в: виконувати сво╖ громадянськ╕ обов’язки перед державою, жити в ╖╖ правов╕й систем╕, а значить - поважати людей ╕нших нац╕ональностей, виконувати закони про осв╕ту, про мови, дотримуватись державних засад з питань культури, економ╕ки, рел╕г╕╖ тощо. Громадянин Укра╖ни будь-яко╖ нац╕ональност╕ ма╓ знати державну мову, яка й повинна бути в держав╕ мовою м╕жнац╕онального сп╕лкування, не забуваючи, зв╕сно, ╕ сво╓╖. В╕н зобов’язаний зм╕цнювати державу, ╖╖ економ╕ку, владу, правову систему, отже, в╕н не може поводити себе як антидержавний елемент, як сьогодн╕ це роблять деяк╕ рос╕яни. ╤ т╕льки тод╕ – а зовс╕м не навпаки, як вважа╓ Андр╕й Кирилов, — коли вс╕ жител╕ Укра╖ни вище за все поставлять св╕й громадянський обов’язок незалежно в╕д нац╕ональност╕ ╕ незалежно в╕д рег╕ону проживання, т╕льки тод╕ вс╕м ╖м в Укра╖н╕ буде жити комфортно ╕ виг╕дно. Т╕льки в такому порядку – спочатку громадянська в╕дпов╕дальн╕сть, а пот╕м комфортн╕сть, а не навпаки, як пропону╓ Кирилов.
Окремо сто╖ть питання про владу. Чи ╓ Верховна Рада Криму, чи ╓ м╕ська рада С╕мферополя, як╕ недавно виступили проти вивчення укра╖нсько╖ мови, проти виконання указ╕в М╕носв╕ти про вивчення державно╖ мови – укра╖нськими органами державно╖ влади. Зв╕сно, н╕! Органи влади, як╕ виступили проти зм╕цнення держави – мають бути розформован╕, а ╖хн╕ персонал╕╖ мають бути притягнут╕ до в╕дпов╕дальност╕ як державн╕ службовц╕, як╕ порушили присягу.
Заради р╕вноваги ╕ заради м╕жнац╕онально╖ злагоди. Тому що: «Нац╕╖, як ╕ ж╕нц╕, не проща╓ться хвилина слабкост╕, коли перший зустр╕чний авантюрист може зд╕йснити над нею насилля», – писав н╕мецький теоретик науково╖ економ╕ки Карл Маркс (див. другий еп╕граф). А ким ╓ в даному раз╕ депутати Верховно╖ Ради Криму та С╕мферопольсько╖ м╕ськради, як не авантюристами, г╕дними кари? За Марксом...
Микола АРХИП-КИРИЛЕНКО,
експерт КНЦПДЖ.
м. С╕мферополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 11.07.2008 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6119

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков