Версiя для друку Обговорити в форумi

Важко назавжди прощатися з людьми. Але ще важче розлучатися з нашими патріотами, що, як атланти небо, підпирали собою нашу незалежність. За їхніми спинами не так гостро відчували ми свою власну відповідальність, бо не дадуть схибити з вірного шляху, підкажуть, розрадять, бо вони – поруч.
Ці роздуми – з приводу болючої і непоправної втрати – смерті на 85-му році життя Почесного професора географічних наук, все життя якого було пов’язане з Таврійським національним університетом ім. В. І. Вернадського, Петра Дмитровича Підгородецького.
Повернувшись з Великої Вітчизняної війни, він закінчив в Кримському педінституті природничо-географічний факультет та аспірантуру. Захистив кандидатську дисертацію, став викладачем географії в цьому закладі.
Доцент Підгородецький 12 років очолював кафедру фізичної географії. Довгі роки керував Кримським відділенням Географічного товариства. Разом зі студентами побував у всіх куточках колишнього Радянського Союзу і за кордоном. Завдяки своєму світлому розуму і патріотизму, Петро Дмитрович підготував не одну науково-публіцистичну статтю для «Кримської світлиці», які давали підстави пишатися знаннями та інтелектом нашого побратима за переконаннями. Важко уявити, що він вже ніколи не зайде до редакції, всміхнений і привітний.
Земля Вам пухом, дорогий Петре Дмитровичу! Світлий ваш образ назавжди залишиться в пам’яті однодумців і друзів.

Колектив редакції «Кримської світлиці».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 11.07.2008 > Тема "Українці мої..."