"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
#23 за 06.06.2008
«ТО БУЛА ДОБРА РОДИНА»
╤СТОР╤Я ╤ СУЧАСН╤СТЬ Про село Борщович╕ ви не знайдете розлогих статей в енциклопед╕ях. Достеменно╖ дати його заснування не в╕домо, а перш╕ згадки датують XII стол╕ттям. ╢ клуб, пошта, школа, зал╕зниця. Звичайне село... Але майже п╕встол╕ття тому далеко за кордоном сталася под╕я, п╕сля яко╖ про Борщович╕ д╕знався весь св╕т. У н╕мецькому Карлсруе судили вбивцю Степана Бандери та Лева Ребета - Богдана Сташинського. Перше запитання голови суду стосувалося м╕сця народження п╕дсудного.
«ТО БУЛА ДОБРА РОДИНА» - Я народився 4 листопада 1931 року в Борщовичах Льв╕всько╖ област╕, - розпов╕в тод╕ Сташинський. - У час мого народження Льв╕в ╕ цей прост╕р були п╕д польським управл╕нням, отже, я був тод╕ польським громадянином. Маю ще двох сестер. М╕й батько - селянин. Наша садиба - 1,5 мор╜а поля, приблизно 3/4 гектара - була довол╕ малою, ╕ ми належали до б╕дняк╕в. Батько працював столяром, до 1939 року - у Львов╕ на будов╕, а пот╕м удома на господарств╕, виконуючи столярськ╕ роботи в сел╕. Борщович╕ мають приблизно 500 хат, 250 ╕з них -укра╖нськ╕, 250 - польськ╕. Ус╕х мешканц╕в у Борщовичах ╓ близько 1000 душ. ...В╕дтод╕ об╕йстя Сташинських майже не зм╕нилося. От т╕льки н╕хто з нащадк╕в ц╕╓╖ родини не живе в хат╕. Будинок купили люди з ╕ншого району, та й то п╕сля довгих вагань - боялися, що осуд селян торкнеться ╕ ╖х. - То була ╕нтел╕гентна укра╖нська родина, - розпов╕да╓ найближча сус╕дка Сташинських ╤рина Бол╕брух. - Сестри Богдана - Мар╕йка й ╤рина - сп╕вали в церковному хор╕, а вечорами в ╖хн╕й хат╕ збиралася молодь. ╤рина була мо╓ю хресною мамою. Мам╕ пан╕ Бол╕брух, Катерин╕ Максим╕в, уже 94 роки, але вона добре пам’ята╓ Сташинських. Розпов╕да╓, що старша дочка в с╕м’╖ була дуже доброю, тому вона запросила ╖╖ стати хресною сво╓╖ доньки. Сус╕дка пригаду╓, що малою д╕вчинкою часто бувала в ц╕й родин╕. Там уперше побачила тризуб ╕ почула укра╖нський г╕мн. Пам’ята╓ трагед╕ю, яку пережила ця с╕м’я, коли заарештувала Богданового вуйка Петра. Його забрали до Львова, до тюрми на Лонцького. Зв╕дти в╕н уже не повернувся. - До Сташинських часто нав╕дувалися «бандер╕вц╕», - розпов╕да╓ пан╕ ╤рина. - Часом прийдуть 20 - 30 хлоп╕в, ╕ треба було ╖х нагодувати. То Богданова мама ходила хатами, збирала для них харч╕. Ми знали, що ╤рина та Мар╕йка були зв’язковими. Коли ╖х замельдували, то в╕двезли в тюрму до Яричева. ╤ так побили, що Мар╕йка через кал╕цтво не вийшла зам╕ж. Казала: «Кому я потр╕бна, така знищена?..»
БОГДАН ВИБРАВ КДБ Богдана Сташинського, ╓диного в с╕м’╖, батьки в╕дправили вчитися. В╕н вступив у Льв╕вський пед╕нститут. Часто при╖жджав додому по харч╕ ╕, як це роблять студенти, намагався д╕статися «зайцем». Одного разу його вп╕ймали «на гарячому». Саме цей випадок став нагодою для М╕н╕стерства держбезпеки завербувати студента. Принаймн╕ так Богдан розпов╕в про початок сво╓╖ сп╕впрац╕ з «органами» через багато рок╕в п╕д присягою в суд╕. - Насамперед в╕н поставив мене перед фактом, що майже все зна╓, - розпов╕дав Сташинський про зустр╕ч з агентом Ситн╕ковським. - В╕н знав про сп╕впрацю мо╓╖ сестри з п╕дп╕ллям ╕ ор╕╓нтувався у в╕дносинах у нашому сел╕. Запропонував вибирати: або я сам «викручуся» ╕з цього становища та допоможу батькам, або мене заарештують ╕ засудять на 25 рок╕в в’язниц╕, а тата й маму зашлють у Сиб╕р. Сташинський вибрав перше. - Коли Богдана завербували, - пригаду╓ ╤рина Бол╕брух, - у сел╕ почалися арешти, багатьох людей повивозили. Сташинських н╕би не ч╕пали, але ця с╕м’я вже н╕коли не мала спокою. Спочатку на них тиснули «бандер╕вц╕» за те, що син ус╕х виказав, а пот╕м, коли Богдан здався американським спецслужбам ╕ зник, докучали КДБ╕сти. Та ще й люди в сел╕ докоряли. Усе життя вони терп╕ли страшн╕ муки. 1954 року Сташинського в╕дправили в НДР, де готували до особливого (в╕н ╕ще не знав, якого саме) завдання. 12 жовтня 1957-го Богдан убив редактора газети «Укра╖нський самост╕йник», одного з л╕дер╕в ОУН за кордоном Лева Ребета. Через два роки, 15 жовтня 1959 року, в╕н ско╖ть ╕ще одне вбивство, за яке його нагородять орденом Бойового червоного прапора: у Мюнхен╕, з друго╖ спроби, знищить Степана Бандеру... Хтозна, як склалося б життя Сташинського дал╕, якби не його дружина. У Н╕меччин╕ в╕н закохався в просту перукарку ╤н╜е Поль, усупереч заборон╕ московського начальства у кв╕тн╕ 1960-го одружився з нею, взяв церковний ╕ цив╕льний шлюб. Разом вони по╖хали в Москву. - Я пам’ятаю, як Богдан при╖жджав додому з╕ сво╓ю ж╕нкою, - розпов╕да╓ пан╕ ╤рина. - Н╕мкеня була високою, стрункою, з короткою стрижкою. Як нин╕ бачу - на н╕й суконка в горошки, широкий пояс ╕з бляшкою. Вона ц╕кавилася вс╕м, але н╕чого не розум╕ла, Богдан усе перекладав. Пара гуляла в саду, ╖здила до Львова на екскурс╕ю. Сташинський одружився з любов╕, казав, що вона вчилася в Москв╕, там ╕ познайомилися. Востанн╓ Богдан Сташинський побував у р╕дному сел╕ в с╕чн╕ 1961 року, на Р╕здвян╕ свята. Його ваг╕тна дружина саме гостювала в родич╕в, у Берл╕н╕. Подружжю з кожним днем жилося все важче п╕д пильним оком КДБ, ╕ коли стало зовс╕м сутужно, вир╕шили вт╕кати. Щоправда, нагода для цього була надто траг╕чною - помер ╖хн╕й маленький син. Сташинському дозволили по╖хати з Москви на похорон до Н╕меччини. Нав╕ть не поховавши дитини, пара наважилася вт╕кати до Зах╕дного Берл╕на, де здалася пол╕ц╕╖.
«КРАЩЕ СИБ╤Р, АН╤Ж ГАНЬБА» 8 жовтня 1962 року в Карлсруе почався процес над убивцею Бандери. У суд╕ на запитання «Чи мали ви внутр╕шн╕й зв’язок ╕з Церквою?» в╕н в╕дпов╕в: - Такий, який бува╓ в людини, що виросла у в╕руюч╕й у Бога родин╕. Але я вже сказав, що п╕сля того, як залишив с╕м’ю, одержав ╕нше виховання. Те, що дитиною бачив у батьк╕вськ╕й хат╕, було для мене порядним: ╕ншим людям не сл╕д шкодити, не сл╕д робити ╖м щось зле. Так╕ погляди залишились у мене. Про те, що Бандеру вбив Сташинський, у Борщовичах д╕зналися з рад╕о «Свобода». - Батьки не могли пережити, - згаду╓ ╤рина Бол╕брух. - Казали, що вони все сво╓ життя в╕ддали за Укра╖ну, а син ╖х так зганьбив. Мар╕йка, його сестра, казала, що зр╕ка╓ться брата. Мовляв, л╕пше б ╖х вивезли в Сиб╕р, ут╕м, якби дав Бог повернутися, то не боялися б людям в оч╕ дивитися. Ус╕ пересл╕дування, страждання виявилися для с╕м’╖ н╕чим пор╕вняно з осудом селян. За злочин Богдана його батьки та сестри заплатили високу ц╕ну. - Богданова мама чисто пом╕шалася, - згаду╓ сус╕дка. - Його тато скоро помер, сестра Мар╕я хвор╕ла ц╕ле життя. ╤рина теж довго не прожила - захвор╕ла на рак шлунка ╕ померла. Кр╕м б╕ди, вони н╕чого не зазнали. Хоч по смерт╕ треба ╖х згадати добрим словом. ...У хат╕ Сташинських хазяйнують нов╕ господар╕ - с╕м’я Мельник╕в. Пан Василь д╕ста╓ з горища припорошений фотоальбом - нащадки Сташинських не забрали нав╕ть фотограф╕й. На чорно-б╕лих зн╕мках - уся родина: батько, мати, ╤рина, Мар╕я, Богдан. Серед живих уже нема╓ н╕кого. От лише Богдан, як вважають деяк╕ досл╕дники, дос╕ живе в Сполучених Штатах з╕ зм╕неною зовн╕шн╕стю та п╕д чужим ╕менем. 1962-го його засудили на 8 рок╕в, але в╕дсид╕в в╕н лише чотири. Можливо, так╕й поблажливост╕ до вбивц╕ посприяла згода сп╕впрацювати ╕з зах╕дними спецслужбами. У Борщовичах кажуть, що Богдан Сташинський ╕ дос╕ при╖жджа╓ в р╕дне село подивитися на батьк╕вську хату, от т╕льки н╕хто не може вп╕знати його... Леся ФЕД╤В. «Газета по-льв╕вськи», № 21 в╕д 22.05.08.
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5986
|