Версiя для друку Обговорити в форумi

 «Шановний пане Юрію! Те, що Ви робите для нашої газети і всієї України, неоціненне. На надісланих Вами копіях ми нарахували 37 передплатних абонементів. Це означає, що завдяки Вам до «Світлиці» на Житомирщині долучиться ще 37 читачів…».
 
Ось такого відкритого листа до Юрія Резніка з м. Житомира ми надрукували в «Кримському майдані» 18 квітня цього року, попросили надіслати його фото та розповідь про себе і закликали інших наших активних передплатників позмагатися з паном Юрієм.
 Фотографію та розповідь ми одержали. Але вже не від нього. І наші серця охопили біль та скорбота. Бо ця людина вже стала для нас рідною.

 Шановна редакціє «Кримської світлиці»!
 Турбують вас представники секретаріату Житомирського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів. А спонукає нас до цього ваше звернення до пана
Ю. Резніка («КС» № 16 від 18.04.2008 р.).
 Справа в тім, що Ю. Резнік уже ніколи нікому не надасть відповіді. 28 квітня цього року на 86-му році життя відійшов у вічність наш ветеран, наш козак-побратим, незгасимий патріот України, невтомний борець за її долю - Юрій Михайлович Резнік.
 Він провів своє життя дуже активно, бо бачив себе тільки у борні: і де ця борня була неформальною, нефальшивою, він брав у ній участь як полум’яний переконувач, як організатор, як простий боєць.
 Юрій Резнік за фахом лікар, а за громадянським духом - щирий українець, милосердна людина, стійкий партієць патріотичного спрямування, кореспондент і фотокореспондент. Його називають одним із організаторів «Руху» на Житомирщині, його обирали депутатом обласної Ради в уже так омріяній ним незалежній Україні. Він очолював громадські організації - і скрізь був переконливим борцем за правду, де не було місця гнилому компромісу, невизначеності і шаблону. Він наполегливо переконував нашу місцеву напівукраїнську владу у необхідності вшанування пам’яті борця за незалежність України, шестидесятника, депутата ВР трьох скликань В’ячеслава Чорновола і досягнув мети. Охоче допомагав справі видання альбому про Івана Богуна, а коли альбом вийшов із друку, то розповсюджував його та збирав кошти на встановлення пам’ятника Івану Богуну. Коли авторці альбому, поетесі і кінорежисеру (нині вже старенькій і хворій) Євгенії Лещук стало дуже скрутно, то він кілька разів висилав їй всю пенсію.
 І це тільки частка його багатогранної діяльності, але і цього достатньо, щоб зробити висновок: Житомирщина втратила патріота-борця, кореспондента і просто порядну людину, яка боролась з
насиллям всім своїм єством. Наша пам’ять про Юрія Михайловича Резніка буде вічна.
 Від колективу секретаріату - голова Житомирського обласного відділення ВОВ                   Арсеній Шевчук.

ОЧЕРЕТ МЕНІ БУВ ЗА КОЛИСКУ

Очерет мені був за колиску,
В болотах я родився і зріс,
Я люблю свою хату поліську,
Я люблю свій зажурений ліс.
І похмуре поліське болото –
Пів-Полісся вода залила:
Тільки де-не-де хутір самотній,
Тільки де-не-де клаптик села.
І укриють безкраї простори
Білокрилі чайки і човни –
Тільки слухай, як води говорять
В буйнім заспіві свята весни.

 Слова цієї пісні були написані поетом на прізвище Фальківський з Житомира, якого розстріляли в неповних 24 роки. Незадовго до смерті Ю. Резнік знайшов десь цей вірш і диктував нам по телефону та розповідав про автора. Як виявилось, цю пісню любив і сам Тарас Бульба (Боровець). Вона тепер пов’язалася у нашій пам’яті із втраченим дорогим товаришем.
 Ми дуже сподіваємося, що друзі Юрія Резніка, пам’ятаючи про цю непересічну людину, не дозволять зарости прокладеній ним стежині від «Кримської світлиці» до сердець житомирян. А ось і підтвердження цього:

«Кримська світлиця» душевна
Мудрістю в хату прийшла.
Не помилилась, будь певна,
В нас своїх друзів знайшла.
Любо сторінки гортаємо.
Віримо. Згодні. Цікаво.
Істину в слові вітаємо,
Хочеться крикнути: «Браво!»
Арсеній Шевчук

 Спасибі Вам, шановні друзі, сподіваємося бути разом і у скорботі, і у радості. А остання нехай не оминає нашу країну. І світлий янгол принесе цю звістку до нашого побратима.
 Тамара СОЛОВЕЙ,
редактор відділу листів і соціальних проблем.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2008 > Тема "Українці мої..."