Версiя для друку Обговорити в форумi

ДОРОГА ДО ХРАМУ

В Неділю про розслабленого у храмах під час літургії читається Євангеліє від Івана, 5 розділ, 1-15 вірші. Взагалі біблійною мовою “розслабленість” – це ніщо інше, як параліч духу. Тож давайте разом з вами прочитаємо цей євангельський текст, по ходу розкриваючи його біблійну символіку:
“В Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ґанків...”
Єрусалим біблійною мовою – місто праведне, зібрання народу Божого, народу віри, – церква. Брама – символ судження, думки (у брамах міст старозавітних вершили суд: чи залишити провинного в місті, а чи вигнати його геть). Овечка, агнець – безневинне й сумирне створіння; в Біблії – це характерна емблема смирення. Увійти в церкву Господню, стати праведником, здобути містичний досвід божественної реальності можна лише через позитив, лише через смирення душі. Спочатку душевне, а потім – духовне, – навчає апостол Павло. Спочатку – покаяння, самозречення, смирення волі, розуму та емоцій людини; потім – дух мирний, серце чутливе й любовне. Потім – внутрішня сила. Потім – благодать...
Отже, “Овеча брама” – це смиренне, позитивне мислення, що вводить до духовного града Божого усіх струджених та обтяжених як духовними, так і фізичними немочами (див. Євангеліє від Матвія, 11 розділ, 28 вірш). Що веде шукачів правдивого зцілення до Лікаря душ і тіл наших. До тієї очищаючої “купелі водної” слова-віри-благодаті (див. Послання апостола Павла до ефесян, 5.26), яка зцілює усяку недугу Святим Духом милосердя, вселенською енергією добра, життя, любові, неземною цілющою силою – дією вищої благодаті.
Віфесда – по-єврейськи “дім милосердя”. П’ять ґанків-входів – це п’ять чуттів, що їх дав нам Господь. І саме через ці п’ять спокушуємося ми гріхом: зір, слух, нюх, смак, дотик. Саме на цих п’яти лежать ті нещасні віруючі але не вірні, а відтак і безвірники – недужі духовно й фізично, сліпці, яким “бог віку цього” (сатана – див. Друге до коринфян, 4.4) засліпив духовні очі, щоб не бачили шляху до спасіння; криві, які кульгають на обидва коліна – кволі й нещасні як духовно, так і фізично; сухі – життя і віра яких висохли, як вруна на камінні, під пекельним сатанинським сонцем спокус світу цього (див. притчу про Сіяча – Від Марка, 4.6)... Лежать ці нещасні на п’яти ґанках. І лежатимуть, допоки не повстануть та не зануряться повністю духовно (“хрещення” грецькою мовою – “баптисма”, українською – “повне занурення”) в купальню милосердя й богопізнання, не “родяться з води й Духа” (див. від Івана, 3.1-8).
“У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо ангел Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу...”
Не можна отримати духовне зцілення в застояній воді.
І коли церковне життя в застої, коли не вирує воно живим потоком, коли не проповідується по духу Слово Боже, не робляться в церкві діла милосердя й богопізнання; коли затягується поверхня рутинною плівкою фарисейства – годі сподіватися на чудесні ознаки. Та Господь постійно посилає вісників Своїх (“ангел” – грецькою вісник). Постійно приводить “рабів Своїх – пророків”, які збурюють воду релігійного життя. Ми знаємо імена тисяч і тисяч тих ангелів Господніх – видатних церковних діячів, істинних святителів, апостолів віри, мучеників, сповідників, реформаторів церкви, прогресивних богословів, які “порушували воду”, і перші, хто занурювався в оновлене джерело води живої, – ті здоровими ставали.
“А був там один чоловік (чоловіча стать – символ віри і розуміння, на відміну від жіночої – життя і чуття), що тридцять і вісім років був недужим (38 = 3 х 10 + 8. Тут 3 – символ триєдинства Божества; 10 – віра в Єдиного Бога, у непорушність і святість волі Божої, закону Божого, 10 Заповідей; 8 – початок нової седмиці, очікування змін, чекання нового етапу, нового періоду життя). Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: «Хочеш бути здоровим?» Відповів Йому хворий: «Пане, я не маю людини (тут не маю сили, не маю своєї, людської волі, та й не маю віруючих і вірних друзів чи знайомих, які бажали б прийняти участь у моїй біді і допомогти мені, приклавши до мене руки, у біблійній мові – діла), щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить». Говорить до нього Ісус: «Уставай, візьми ложе своє – та й ходи!..”
Встань назустріч Мені! Відкинь милиці духовної розслабленості, пробудись, досить відкладати на завтра зцілення своє. Усвідом, що “Царство Боже зусиллями береться” (див. від Матвія, 11.12). Зміцнись Духом, повністю довірившись Мені; відкрий серце своє і впусти Мене (Об’явлення, 3.20-21). Дозволь Мені воювати за тебе (Повторення Закону, 23.15), допусти понести немочі твої, стати Лікарем життя твого (Від Матвія, 8.17). А відтак візьми ложе своє – прибери все, на чому лежав, чим виправдовував свою бездіяльність; стань нелінивим, ані безплідним для пізнання Господа (Друге послання апостола Петра, 1.5-11)...
“Після того Ісус стрів у храмі його (колишній розслаблений увійшов у храмину серця свого, перетворив серце своє на святиню (див. Перше до коринфян, 3.16)), та й промовив до нього: «Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!..” (Від Івана, 5.1-15).
Олег Ведмеденко.
(Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021, www.vedmedenko.org)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2008 > Тема "Душі криниця"