Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 30.05.2008
ЛЯХ ╤З ДУШЕЮ ЗАПОРОЗЬКОЮ

СЛ╤Д В ╤СТОР╤╥

ЯК ПОЛЬСЬКИЙ ДВОРЯНИН ТОМАШ ПАДУРРА СТАВ УКРА╥НСЬКИМ Л╤РНИКОМ ТИМКОМ ПАДУРОЮ
 В «укра╖нськ╕й школ╕» польсько╖ л╕тератури романтик Падурра сто╖ть ос╕бно. Коли у творах переважно╖ б╕льшост╕ письменник╕в цього напряму укра╖нськ╕ реал╕╖ присутн╕ на р╕вн╕ тем, образ╕в та ╕дей, а сам╕ вони, без сумн╕ву, представляють мистецтво слова Реч╕ Посполито╖, то Падурра орган╕чно вписався в обидв╕ л╕тературн╕ традиц╕╖ — ╕ в польську, ╕ в укра╖нську, адже писав обома мовами. Обидва народи мають повне право вважати поета сво╖м.
 
ХРЕЩЕН╤ БРАТИ
 Передумови для цього закладалися ще в ранньому дитинств╕ Томаша Падурри (таким було перв╕сне написання пр╕звища). В╕н народився у грудн╕ 1801 року в м╕стечку ╤лл╕нц╕ на територ╕╖ нин╕шньо╖ В╕нниччини у с╕м’╖ брацлавського коморника (землем╕ра). Не виключено, що по л╕н╕╖ батька Яна Падурри хлопцев╕ д╕стались не лише польськ╕, а й укра╖нськ╕ гени, на що прозоро натяка╓ вельми ц╕кава арх╕вна знах╕дка: свого часу в╕н був хрещений у сел╕ Бабин Липовецького пов╕ту в ун╕атськ╕й церкв╕.
 Робота батька була пов’язана з пост╕йними пере╖здами з м╕сця на м╕сце, ╕ в╕н часто брав ╕з собою Томаша, якому на все життя запали в серце под╕льськ╕ кра╓види, укра╖нськ╕ п╕сн╕. Уже л╕тньою людиною поет розпов╕сть у спогадах про незабутн╓ враження, яке справив на нього сп╕в л╕рника у колишн╕й козацьк╕й столиц╕ — Кальнику: «...Зда╓ться мен╕, що я ще чую тв╕й голос пророчий, як в╕н каже про мене присутн╕м: «Се буде душа запорозька!»
 В ╤лл╕нцях укра╖нське оточення справило потужний вплив не т╕льки на Томаша, який розмовляв укра╖нською ╕ в дитинств╕, ╕ в зр╕лому в╕ц╕. Так само глибоко прийняв у серце культуру Под╕лля його земляк та однол╕ток, у майбутньому видатний польський поет «укра╖нсько╖ школи» Северин Гощинський. ╥хн╕ дол╕ т╕сно переплелися ще змалечку, оск╕льки с╕м’╖ дружили: Ян Падурра був хрещеним батьком Северина. Хлопц╕ разом учились у м╕сцев╕й параф╕яльн╕й школ╕, разом прислужували в костьол╕, а 1814 року батьки в╕ддали обох до щойно в╕дкрито╖ В╕нницько╖ г╕мназ╕╖. Правда, наступного року Северина перевели до Умансько╖ базил╕ансько╖ школи. Томаш залишився у В╕нниц╕ до проходження повного курсу наук — до 1820-го. Саме у г╕мназ╕╖, за даними «Правдивого житт╓пису» Падурри, в╕н почав писати в╕рш╕, а осв╕тн╕й заклад зак╕нчив ╕з в╕дзнакою.
 Т╕╓╖ ж осен╕ вступа╓ до Кременецького л╕цею, що тод╕ був п╕дпорядкований В╕ленському ун╕верситету ╕ вважався одним ╕з кращих навчальних заклад╕в краю, бо давав найпередов╕шу гуман╕тарно-енциклопедичну осв╕ту. На в╕дм╕ну в╕д В╕нниц╕, в л╕це╖ не практикувалися т╕лесн╕ кари для «студ╕озус╕в». ╥м, правда, заборонялося пити гор╕лку й палити тютюн, але вони користувались значною свободою, брали участь у публ╕чних розвагах тощо. Прекрасна б╕бл╕отека та сильний викладацький склад уможливили формування р╕зноб╕чних особистостей випускник╕в.
 У заклад╕ працювало студентське л╕тературне товариство, до якого вступив Падурра. Водночас ╕з ним навчались ╕ були побратимами по орган╕зац╕╖ майбутн╕ в╕дом╕ л╕тератори Франц╕шек Ковальський, Спиридон Осташевський, Маврик╕й Гославський, в╕дом╕ глибокою симпат╕╓ю до укра╖нства, що сприяло вза╓мному розвитку ╕ збагаченню талант╕в. У пору розкв╕ту товариство нав╕ть видавало у Варшав╕ два часописи, але до 1825 року (час, коли Падурра зак╕нчив навчання) д╕яльн╕сть його занепала. Найб╕льшим творчим здобутком поета того часу вважаються в╕рш╕ «Л╕рник» та «Козак», як╕ стали популярними. Згодом професор-л╕тературознавець В. Гнатюк в╕дзначить у них «мр╕йницький козакоф╕льський настр╕й». Нав╕ть сво╖ твори укра╖нсько╖ тематики Падурра називав «укра╖нками».
 За цей час зм╕нилися обставини в родин╕: помер батько, ╕ с╕м’я змушена була покинути ╤лл╕нц╕, де Падурр╕ надавалася садиба т╕льки для проживання. Спершу родина оселя╓ться в сел╕ Мшанц╕ Бердич╕вського пов╕ту, а затим купу╓ будинок у сус╕дн╕й Махн╕вц╕ (зараз село Комсомольське на В╕нниччин╕).
 Старший брат Юзеф працював у Житомир╕ секретарем губернського маршалка Петра Мошинського. У серпн╕ 1825 року Томаш при╖хав погостювати до брата ╕ мимовол╕ став св╕дком важливо╖ под╕╖. Польськ╕ патр╕отичн╕ товариства зав’язали контакти з рос╕янами-декабристами, й одна ╕з зустр╕чей в╕дбулася в дом╕ Мошинського, на не╖ при╖хали Рил╓╓в та брати Муравйови-Апостоли. Був на зустр╕ч╕ ╕ Падурра.
 
З Л╤РОЮ — НА КУБАНЬ
 Не маючи пост╕йного м╕сця прац╕, Падурра, як ╕ ╕нш╕ тод╕шн╕ л╕тератори, подовгу гостював у магнат╕в, що з меценатською добротою запрошували ╖х до себе. Падурра певний час мешка╓ у Потоцьких в Уман╕, в Сангушк╕в у Ружин╕, бува╓ в Ки╓в╕, на Волин╕. Але найт╕сн╕ш╕ ╕ найприязн╕ш╕ стосунки зав’язуються у нього з графом Вацлавом Ржевуським, котрий мав ма╓ток у Савран╕ на Одещин╕. Збер╕гся лист, датований 1825 роком, яким Ржевуський в ╕нтимно-приязному тон╕ запрошу╓ поета якомога скор╕ше прибути до нього. Схильний до ексцентричних захоплень (чого варта лише ╕дея вирощувати арабських скакун╕в, заради яко╖ в╕н зд╕йснив тривалу подорож до Перс╕╖!), граф перетворю╓ться на яскраво вираженого козакоф╕ла. Роки, як╕ Падурра пров╕в ╕з ним, виявились вершиною його творчого життя.
 Спершу вони п╕сля виступу декабрист╕в обо╓ потрапляють п╕д сл╕дство (житомирська зустр╕ч безсл╕дно не минула), а затим два роки перебувають п╕д домашн╕м арештом у Савранському ма╓тку. Незважаючи на поразку декабрист╕в ╕ наступн╕ репрес╕╖, польськ╕ та╓мн╕ товариства були на п╕днесенн╕ ╕ готували визвольне повстання. Тод╕ граф вир╕шу╓ в╕дродити п╕дупалий козацький дух ╕ використати його у сп╕льн╕й боротьб╕ проти поневолювач╕в. З ц╕╓ю метою в Савран╕ орган╕зову╓ться школа л╕рник╕в, ╕ керу╓ нею Падурра.
 В╕н багато пише, знаходячи сл╕ди запорожц╕в нав╕ть там, де н╕хто не м╕г би припустити. Неординарним св╕дченням цього ╓ його «Казка про отамана ╢рмака» (список ╖╖ випадково знайдено у Краков╕, в арх╕в╕ князя Сангушка, уже в 1990-т╕). Автор пише, що сподвижниками завойовника Сиб╕ру ╢рмака були запорозьк╕ козаки. Згодом науков╕ досл╕дження п╕дтвердять художн╕й здогад.
 Савранськ╕ л╕рники носять козацький одяг, вдосконалюються у сп╕в╕ й у гр╕ на л╕р╕, вивчають твори-«аг╕тки» свого кер╕вника. ╢ плани «в╕дправити» ╖х у народ для того, щоб нагадати про славне минуле ╕ реан╕мувати визвольн╕ прагнення укра╖нц╕в. Але реал╕зац╕я ц╕╓╖ ╕де╖ зда╓ться надто затяжною, тому поет вир╕шу╓ податися в аг╕тац╕йну подорож сам. Оск╕льки ╕м’я Томаш не надто пасу╓ козацькому середовищу, Падурра ста╓ Тимком, а з пр╕звища зника╓ подво╓не «р», що точн╕ше в╕дпов╕да╓ особливостям укра╖нсько╖ мови. Переодягнутий на л╕рника, з музичним ╕нструментом за спиною, наприк╕нц╕ кв╕тня 1828 року в╕н вируша╓ з Савран╕ незвичним маршрутом. Спочатку спуска╓ться П╕вденним Бугом до гирла, пот╕м перебира╓ться до Дн╕провського лиману, в╕дтак мандру╓ суходолом до Кубан╕, де ос╕ли козаки з розгромлено╖ С╕ч╕.
 Ближче до зими Падура поверта╓ться на Наддн╕прянську Укра╖ну, але не припиня╓ походу, то мандруючи правим берегом р╕ки, то переправляючись на л╕вий. Чигирин, Черкаси, Корсунь, Гадяч, Батурин, Полтава (де, до реч╕, знайомиться з Котляревським) — низку населених пункт╕в можна продовжити. ╤ весь цей час в╕н не лише виступа╓ в аудитор╕ях як л╕рник, а й продовжу╓ творити сам, проводячи червоною ниткою ╕дею ╓днання двох дружн╕х народ╕в. У в╕рш╕ «Запорожець», п╕д яким проставлено «Гадяч, 1828», Падура пише:

 З ляхом билось, з ляхом жилось,
 В ╖дн╕м горшку пр╕в кул╕ш,
 ╥дна мати, ╖дн╕ д╕ти,
 Разом в пол╕ ставав к╕ш...

 Зак╕нчу╓ться подорож вл╕тку 1829-го. Тод╕ Падура ╖де до Варшави, де в╕дда╓ до друку твори, написан╕ останн╕м часом... Ц╕каво, що укра╖номовн╕ твори в╕н в╕дтворював на письм╕ латиницею. П╕зн╕ше вони склали ц╕лу книжку «Укра╖нки з нотами».
 
П╤СЛЯ ПОРАЗКИ
 Наступний р╕к, переповнений спод╕ваннями ╕ планами, був поворотним пунктом у житт╕ письменника. Наприк╕нц╕ листопада у Варшав╕ спалахнуло повстання, п╕дтримане переважно др╕бною шляхтою. В╕йськов╕ загони почали формуватись ╕ на терен╕ Укра╖ни, причому на Под╕лл╕ орган╕зувався один ╕з найб╕льших — п╕д проводом полковника Колишка. У бою з рос╕йськими в╕йськами п╕д Дашевом 14 травня 1831 року загинув покровитель поета Вацлав Ржевуський.
 Томаша Падурри п╕д Дашевом не було. В╕н вирушив за п╕дмогою на л╕вий берег Дн╕пра, але дорогою його вп╕ймали ╕ ц╕лий р╕к протримали п╕д арештом.
 До р╕дного гн╕зда на Под╕лл╕ поет повернувся духовно надломлений п╕сля поразки та псих╕чно виснажений в╕д перебування в ув’язненн╕. В╕дтод╕ живе в близьких родич╕в у Махн╕вц╕.
 У 1832 роц╕ в╕н знову опиня╓ться п╕д судом. Сл╕дство з’ясову╓, що саме Томаш Падурра п╕дкинув пом╕щику Вацлаву Ганському ╕з Верх╕вн╕ п╕д Ружином лист ╕з вимогою грошей. Б╕ограф╕чн╕ матер╕али розпов╕дають, що суд позбавив Падурру дворянства й засудив до каторги. Врятувало в╕д не╖ захворювання, бо п╕дсудний, за св╕дченням л╕каря, «стражда╓ г╕похондр╕╓ю».
 Невр╕вноважен╕сть, меланхол╕йн╕ душевн╕ настро╖ пересл╕дували поета до к╕нця десятил╕ття, ╕ це дуже добре видно з написаних у згаданий пер╕од польських та укра╖нських твор╕в, де в╕н нар╕ка╓ на власну долю, вбол╕ва╓ за пригноблен╕ народи. Тод╕ ж в╕н переклада╓ укра╖нською твори Байрона ╕ Мура.
 Лише на початку сорокових рок╕в Падурра повол╕ одужу╓. Деякий час працю╓ домашн╕м учителем у сус╕дньому Пиков╕, нав╕ду╓ться до друз╕в, займа╓ться виданням твор╕в. Та коли «Укра╖нки», розк╕шно видан╕ в 1844-му, не розходилися серед покупц╕в, його знову гн╕тять напади меланхол╕╖, яку дещо розв╕яла подорож до Праги на вигран╕ в лотере╖ кошти.
 Останн╕й проблиск нац╕ональних спод╕вань у письменника викликали селянськ╕ заворушення 1850-х рок╕в, на як╕ в╕н в╕дгукнувся поез╕╓ю «Гетьманц╕. П╕снь з пут╕ Чайльд-Гарольда по Слов’янщин╕» (1854).
 П╕сля цього до художньо╖ творчост╕ Падурра б╕льше не звертався — готував повне з╕брання сво╖х твор╕в, писав до них коментар╕, але видати книгу не вдавалося. Вийшла вона тод╕, коли автор ╖╖ побачити вже не м╕г — в╕н помер у вересн╕ 1871 року. Поховали його у Махн╕вц╕.
 Томаш Падурра не належав до поет╕в першого ряду, як╕ визначають шляхи л╕тератури, але щире вбол╕вання за свободу обох народ╕в ╕ праця заради не╖ дозволили йому залишити свою неповторну стор╕нку в ╕стор╕╖ незалежност╕.
 В╕ктор МЕЛЬНИК.
(«Укра╖на молода»).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 30.05.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5955

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков